Постанова
від 27.09.2023 по справі 302/169/19
ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/169/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 302/169/19

за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на них

та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання недійсними рішень, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 21 січня 2020 року, повний текст якого складено 27 січня 2020 року, головуючий суддя Гайдур А.Ю., -

встановив:

05.02.2019 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і Міжгірськоїрайдержадміністрації про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на них (справа № 302/169/19). Мотивували позов таким.

Позивачкам належать на праві приватної власності земельні ділянки, а саме:

ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2010 та Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003734, виданого 31.07.2003 Ізківською сільською радою на підставі рішення ІІІ-ї сесії ІV скликання від 25.06.2002 належать земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких: площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,7200 га в урочищі «Літовище» на території Ізківської сільської ради Міжгірського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

право власності на ці земельні ділянки було оформлено спадкодавцем ОСОБА_7 відповідно до законодавства, що діяло у 2002-2003 роках, тому інформація про земельні ділянки не була внесена до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, яка була нормативно запроваджена лише з 2009 року;

ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003733, виданого 31.07.2003 на підставі рішення ІІІ-ї сесії ІV скликання Ізківської сільської ради, належать земельні ділянки загальною площею 1,98 га, з яких: площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,4680 га в урочищі «Літовище» на території Ізківської сільської ради Міжгірського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

право власності на ці земельні ділянки було оформлено позивачкою відповідно до законодавства, що діяло у 2002-2003 роках, тому інформація про земельні ділянки не була внесена до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, яка була нормативно запроваджена лише з 2009 року.

Правомірність набуття позивачками права власності на свої земельні ділянки підтверджується відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування, технічною документацією, документацією щодо розпаювання земель тощо.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера; у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) (п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Маючи на меті належно зареєструвати свої права на земельні ділянки та отримати на них кадастрові номери позивачки у 2018 році звернулися до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 для виготовлення технічної документації із землеустрою на свої земельні ділянки і тоді з`ясували, що їхні земельні ділянки перетинаються з іншими земельними ділянками, на які право власності було оформлено у 2014-2016 роках, а саме:

земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,72000 га за межами с. Ізки в урочищі «Літовище» перетинається з трьома земельними ділянками власниками яких є ОСОБА_3 (кадастровий номер 2122481600:02:004:0086, співпадіння площі на 71,9272%), ОСОБА_4 (кадастровий номер 2122481600:02:004:0081, співпадіння площі на 20,3156%) і ОСОБА_5 (кадастровий номер 2122481600:02:004:0093, співпадіння площі на 5,0015%);

земельні ділянки ОСОБА_2 :

площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» за межами с. Ізки перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122481600:02:004:0120, власником якої є ОСОБА_6 (співпадіння площі на 67,3978%);

площею 0,4680 га в урочищі «Літовище» за межами с. Ізки перетинається із земельною ділянкою із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086, власником якої є ОСОБА_3 (співпадіння площі на 100%).

Внаслідок цього державним реєстратором Відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадатру у Закарпатській області позивачкам було відмовлено у внесенні відомостей про їхні земельні ділянки до Державного земельного кадастру.

Відповідачі набули прав власності на земельні ділянки:

ОСОБА_5 на підставі розпорядження Міжгірської райдержадміністрації від 05.06.2014 № 110 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)», Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093, виданого 26.07.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції, запис про державну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6465586;

ОСОБА_4 на підставі розпорядження Міжгірської райдержадміністрації від 26.05.2014 № 92 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)», Свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081, виданого 04.07.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції, запис про державну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6228933;

ОСОБА_3 на підставі розпорядження Міжгірської райдержадміністрації від 26.05.2014 № 86 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)», Свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086, виданого 09.07.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції, запис про державну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6267944;

ОСОБА_6 на підставі розпорядження Міжгірської райдержадміністрації від 22.07.2016 № 182 «Про затвердження документації та передачу у приватну власність земельної ділянки», запис про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0120 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15814545.

Таке набуття та оформлення відповідачами прав власності на земельні ділянки незаконне, позаяк не враховує, що відповідні земельні ділянки на момент передачі їх відповідачам належали позивачкам, які набули ділянки у свою власність на підставах, передбачених законом, первісно земельні ділянки були сформовані внаслідок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), права позивачок на землю не припинялися, земельні ділянки у них не вилучалися.

Під час надання земельних ділянок відповідачам підлягали обов`язковому врахуванню вже наявні права позивачок на ці земельні ділянки та документи, якими ці права були оформлені, технічна документація із землеустрою для надання земельних ділянок у власність відповідачам не могла виготовлятися без попередньої перевірки належності земельних ділянок позивачкам. Та обставина, що належні позивачкам земельні ділянки не були внесені до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру, не їх виною, позаяк права на земельні ділянки виникли та були оформлені до запровадження відповідного порядку.

Усього цього не було враховано та не було зроблено ані Ізківською сільською радою як органом місцевого самоврядування, ані Міжгірською райдержадміністрацією як місцевим органом виконавчої влади, ані державним реєстратором, який зобов`язаний був перед здійсненням державної реєстрації прав відповідачів на земельні ділянки запитати та перевірити інформацію про наявність раніше оформлених прав на відповідні земельні ділянки.

Посилаючись наці обставини,на нормиЦК України,ЗК України,іншого законодавстващодо виникненнята оформленняправа власностіна землю,виходячи зтого,що законнонабуте правовласності підлягаєзахисту,власник неможе незаконнобути позбавленийсвого праваі можевимагати усуненнябудь-якихйого порушень,включно зіскасуванням відповіднихрішень іреєстрацій,якими порушуєтьсяправо,позивачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили:

визнати незаконними і скасувати:

розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 05.06.2014 № 110, від 26.05.2014 № 92, від 26.05.2014 № 86 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)» та від 22.07.2016 № 182 «Про затвердження документації та передачу у приватну власність земельної ділянки»;

визнати недійсними:

свідоцтва про право власності на земельні ділянки, видані державним реєстратором реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції на ім`я:

ОСОБА_5 ,видане 26.07.2014за №24766457 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093,

ОСОБА_4 ,видане 04.07.2014за №23844668 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081,

ОСОБА_3 ,видане 09.07.2014за №23995481 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086;

скасувати:

записи про державну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

про правовласності №6465586 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093 на ім`я ОСОБА_5 ;

про правовласності №6228933 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 на ім`я ОСОБА_4 ;

про правовласності №6267944 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 на ім`я ОСОБА_3 ;

про правовласності №15814545 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0120 на ім`я ОСОБА_6 ;

записи про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 2122481600:02:004:0093, 2122481600:02:004:0081, 2122481600:02:004:0086, 2122481600:02:004:0120 у Поземельній книзі.

Судові витрати позивачі просили покласти на відповідачів.

13.03.2019 ОСОБА_9 зважаючи на пред`явлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вищенаведеного позову, який містить вимоги про позбавлення її права власності на земельну ділянку, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Ізківської сільської ради Міжгірського району про визнання недійсними рішень, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (справа № 302/342/19). Мотивувала позов таким.

Рішення ІІІ-ї сесії ІV скликання Ізківської сільської ради Міжгірського району від 25.06.2002 про надання ОСОБА_7 земельної ділянки (паю) площею 2,15 га в урочищах «Літовище» та «Стайки» на території Ізківської сільської ради та видане 05.02.2010 ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом впливають на права позивачки, є незаконними і підлягають визнанню недійсними.

Так, рішення Ізківської сільської ради від 25.06.2002 підписане сільським головою ОСОБА_10 , який на момент ухвалення цього рішення не був сільським головою.

Крім того, ОСОБА_7 і ОСОБА_2 були передані у власність земельні ділянки площею по 2,15 га кожному, чим були порушені вимоги ст. 121 ЗК України, що передбачали можливість безкоштовної передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2 га.

Надаючи ОСОБА_7 і ОСОБА_2 земельні ділянки площами по 2,15 га в урочищах «Літовище» та «Стайки» Ізківська сільська рада не зазначила, яка саме площа і в якому саме урочищі надається, тому зміст Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003733 і серії ІІІ-ЗК № 003734, виданих 31.07.2003, де земельні ділянки самовільно вказані конкретно по урочищах, не відповідає рішенню сільської ради, що і спричинило спір.

Наявними в справі доказами не підтверджується накладання земельних ділянок, на які вказують ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , і земельної ділянки позивачки, яка з 2014 року вільно користувалася нею. Питання про накладання ділянок виникло тільки у 2018 році після встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Акти передачі земельних ділянок у натурі, що складалися у 2002 році, є неналежними доказами, оскільки не оформлені належним чином (акти не мають дат їх складення, не підписані представником сільської ради, до них не приєднані схеми).

Відомості про земельні ділянки, на які вказують ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , всупереч установленому законом порядку не були внесені до даних Державного земельного кадастру, необхідна для цього технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) не виготовлялася.

На часоформлення позивачкоюсвоїх правна земельнуділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 у органів земельних ресурсів не було інформації про наявність у будь0коного іншого прав на цю земельну ділянку. Про існування порушеного права позивачці стало відомо тільки 19.02.2019 з отриманої позовної заяви в іншій справі, де вона є відповідачем.

Таким чином, позивачка законно набула право власності на свою земельну ділянку і воно підлягає захисту, позбавлення її за таких обставин права власності буде незаконним і непропорційним втручанням у це право.

За таких умов належним і ефективним способом захисту прав позивачки за цим позовом, який за своїм характером є зустрічним стосовно заявленого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позову, є визнання недійсними як рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки, так і державного акта, яким оформлено відповідне право на землю.

Посилаючись наці обставини,на нормиЦК України,ЗК України,іншого законодавстващодо виникненнята оформленняправа власностіна землю,виходячи зтого,що законнонабуте правовласності підлягаєзахисту,власник неможе незаконнобути позбавленийсвого права,позивачка ОСОБА_3 просила:

визнати недійсними рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 про надання у власність:

ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,15 га в с. Ізки в урочищах «Стайки» та «Літовище»;

ОСОБА_7 земельної ділянки площею 2,15 га в с. Ізки в урочищах «Стайки» та «Літовище»;

визнати недійсними та скасувати:

Державний акт серії ІІІ-ЗК № 003733 на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,98 га (ділянка НОМЕР_4 площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» та ділянка НОМЕР_5 площею 0,4680 га в урочищі «Літовище»), виданий 31.07.2003 Ізківською сільською радою ОСОБА_2 ;

Державний акт серії ІІІ-ЗК № 003734 на право власності на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га (ділянка НОМЕР_4 площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та ділянка НОМЕР_5 площею 0,72 га в урочищі «Літовище»), виданий 31.07.2003 Ізківською сільською радою ОСОБА_7 ;

визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 05.02.2010 державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкелебей Л.В. за реєстровим № 97 у спадковій справі № 197/2009 спадкоємцю ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких ділянка НОМЕР_4 площею 0,3120 га в урочищі «Стайки», ділянка НОМЕР_5 площею 0,72 га в урочищі «Літовище».

Судові витрати позивачка просила покласти на відповідачів.

Ухвалою Міжгірського районного суду від 20.03.2019 справи № 302/169/19 і № 302/342/19 враховуючи зустрічний характер позовів об`єднані в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно № 302/169/19.

Рішенням Міжгірського районного суду від 21.01.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено:

визнано недійсним рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_7 земельних ділянок площею 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки;

визнано недійсними та скасовано:

Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 003733, виданий 31.07.2003 Ізківською сільською радою ОСОБА_2 на земельні ділянки загальною площею 0,98 га, з яких: ділянка площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та ділянка площею 0,4680 га в урочищі «Літовище»;

Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 003734, виданий 31.07.2003 Ізківською сільською радою ОСОБА_7 на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких: ділянка площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та ділянка площею 0,72 га в урочищі «Літовище»;

визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 05.02.2010 державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Шкелебей Л.В. спадкоємцю ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 1,0320 га, з яких: земельна ділянка площею 0,3120 га в урочищі «Стайки», земельна ділянка площею 0,72 га в урочищі «Літовище», зареєстроване у реєстрі № 97, спадкова справа № 19723009;

стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Ізківської сільської ради по 768,20 грн з кожного на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Позивачі за первісним позовом, відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оскаржили рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування скарги загалом посилаються на обставини, якими мотивувався первісний позов, і вказують на неправильне встановлення судом обставин справи, неврахування наданих позивачками доказів і неправильну їх оцінку.

Так, суд не врахував, що позивачки мають належно оформлені згідно з чинним на відповідний час законодавством права на законно набуті у власність свої земельні ділянки, які не вилучалися, а наявними в справі доказами і матеріалами доведено, що три з чотирьох їхніх земельних ділянок (ділянка ОСОБА_1 в урочищі «Літовище», ділянки ОСОБА_2 в урочищах «Стайки» та «Літовище») перетинаються із земельними ділянками, наданими у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

Суд не дав належної оцінки дійсному змісту рішень Ізківської сільської ради від 06.03.2001 № 9 і від 25.06.2002 № 1, якими саме і був визначений порядок виділення земельних паїв у натурі згідно списку, на основі поданих заяв, відповідно до схеми паювання, де земельні паї відповідно до заяв щодо їх розташування були виділені як ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , так і ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і ОСОБА_11 (спадкодавцю ОСОБА_5 ), а ОСОБА_4 у цих списках відсутній.

Згідно зі схемою паювання у 2002 році ОСОБА_6 користувалася земельними ділянками в урочищах «Затінь», «Ямки», « ОСОБА_12 »; ОСОБА_4 користувався земельною ділянкою в урочищі «Кичера»; ОСОБА_11 користувався земельними ділянками в урочищах «Затінь», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; ОСОБА_3 користувалася земельними ділянками в урочищах «Голиця», « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 ». Відповідно до цього вказані особи реалізували свої права на отримання в натурі земельних часток (паїв), так само, як ОСОБА_2 і ОСОБА_7 реалізували свої права на отримання в натурі земельних часток (паїв) в урочищах «Стайки» і «Літовище».

Тому виділення ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних паїв у натурі в урочищах «Стайки» і «Літовище» здійснено всупереч схемі паювання земель та заявам самих відповідачів.

На додаток до цього, за рішеннями Ізківської сільської ради відповідачам виділялися в натурі земельні частки (паї) і в інших урочищах: ОСОБА_4 в урочищі «Мала кичера» (рішення від 20.08.2003); ОСОБА_6 в урочищах «Мала кичера»., «Зозулівські ями», «Над сільпом» (рішення від 19.08.2004); ОСОБА_11 (спадкодавцю ОСОБА_5 ) в урочищах «Голиця», «Коритища» (рішення від 19.08.2004).

Ці рішення були відповідачами приховані від суду. Тож повторне виділення відповідачам у натурі земельних часток (паїв) в урочищах «Стайки» і «Літовище» незаконне.

Стосовно доводів зустрічного позову про те, що рішення Ізківської сільської ради від 25.06.2002 підписане сільським головою ОСОБА_10 , який на момент ухвалення цього рішення не був сільським головою, то сталася помилка через недбалість працівників сільської ради, які надали стороні копію рішення ради з таким підписом, що в судовому засіданні було з`ясовано та було усунуто шляхом отримання копії з архівного оригіналу цього рішення, тому на суть справи відповідна обставина не впливає.

Права ОСОБА_2 і ОСОБА_7 на земельні ділянки були оформлені належним чином, відомості про ці земельні ділянки були внесені до земельно-кадастрової книги с. Ізки та до погосподарських книг за 2001-2010 рр., відповідно до закону ці земельні ділянки вважаються сформованими незалежно від наявності чи відсутності у них кадастрових номерів.

Заява відповідачів про застосування позовної давності свідчить про обґрунтованість позову, а також є фактичним визнанням вчинення ними порушення законних прав позивачів. Відповідачами фактично визнається факт накладання в плані наданих їм земельних ділянок на земельні ділянки позивачок.

Оскільки права позивачок на земельні ділянки виникли значно раніше від часу, коли земельні ділянки були надані відповідачам, про порушення рішеннями, актами, якими були оформлені земельні права позивачок, цивільних (земельних) прав відповідачів ітися не може. Навпаки, істотно порушеними є саме права позивачок.

Міркування про те, що начебто земельні ділянки позивачок знаходяться в іншому місці урочищ «Стайки» та «Літовище», безпідставні, позаяк не підтверджуються доказами, неспроможні з огляду на площі урочищ і земельних ділянок, а також не вказують на таке інше місце, натомість документальними доказами підтверджуються саме факти накладання в плані наданих відповідачам земельних ділянок на земельні ділянки позивачок.

Скасувавши за вимогою ОСОБА_3 . Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 003734 в частині прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,3120 га в урочищі «Стайки», на яку вона отримала кадастровий номер 2122481600:02:004:0135, з якою інші земельні ділянки, в тому числі, ділянка надана у власність ОСОБА_3 , не перетинаються і спору щодо цієї ділянки немає, суд позбавив ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку без будь-яких підстав.

Окремі докази, що були надані стороною ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийняв із порушенням норм ст. 83 ЦПК України.

Апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов і відмовити в зустрічному позові.

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує, у відзиві на апеляцію, поданому від її імені та в її інтересах адвокатом Шпуганичем В.П., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається загалом на обставини, якими обґрунтовувався зустрічний позов. Також зазначає, зокрема, що з урахуванням змісту рішень Ізківської сільської ради від 06.03.2001 і від 25.06.2002 рішенням сесії ради, вказаним у державних актах на право власності на землю, земельні ділянки у власність не передавалися. Фактично рішення про надання у власність земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_7 було прийняте Ізківською сільською радою тільки 08.04.2005.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.08.2020:

рішення Міжгірського районного суду від 21.01.2020 у частині зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_7 земельних ділянок площею по 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки було скасовано і в цій частині було ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги зустрічного позову було відмовлено;

в іншій частині рішення Міжгірського районного суду від 21.01.2020 було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 постанову Закарпатського апеляційного суду від 13.08.2020 у частині вирішення первісного позову про визнання незаконними та скасування розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про затвердження документації та передання у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсними свідоцтва про право власності на земельні ділянки та зустрічного позову в частині вирішення вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Передаючи справу на новий апеляційний розгляд суд касаційної інстанції вказав, зокрема, що:

звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила;

вирішуючи зустрічний позов суди не звернули уваги на те, що оспорювані ОСОБА_3 державні акти та свідоцтво про право на спадщину видані задовго до набуття нею права власності на земельну ділянку та у зв`язку з цим не зробили висновку про можливість/неможливість задоволення позову в цій частині, тобто не встановили чи оспорюваними державними актами та свідоцтвом порушуються права позивачки;

також суди не надали оцінки й іншим доказам, зокрема рішенню Ізківської сільської ради від 25.06.2002 № 1, яким було вирішено вважати дійсним попереднє рішення сільської ради від 06.03.2001 № 9 «Про виділення земельних часток (паїв) в натурі», яким жителям села Ізки згідно зі списком надавався дозвіл на приватизацію їх земельних часток (паїв) площею 1,0 га;

отже, суди не врахували, що в спірному випадку мало місце виділення земельних ділянок в порядку проведення розпаювання згідно із затвердженим Ізківською сільською радою списком пайовиків, які мали майнові сертифікати на землю;

крім того суди не звернули уваги на те, що сам по собі факт неналежного оформлення технічної документації із землеустрою до видання державних актів про право приватної власності на землю, які підписані, видані та зареєстровані у встановленому на час їх видачі законом порядку, та без доведення ОСОБА_3 факту порушення її права, не свідчить про їх недійсність в цілому, що матиме наслідком позбавлення права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власності на землю, яке оформлене ще у 2003 році;

за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про можливість задоволення зустрічного позову в частині визнання незаконними спірних державних актів про право приватної власності на землю та свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином:

постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.08.2020 рішення Міжгірського районного суду від 21.01.2020 скасовано в частині задоволення вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_7 земельних ділянок площею 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки, у цій вимозі зустрічного позову відмовлено;

постановою Верховного Суду від 17.03.2021 постанова Закарпатського апеляційного суду від 13.08.2020 у частині відмови в задоволенні вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення третьої сесії четвертого скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_7 земельних ділянок площею 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки не скасовувалася, ця вимога на новий апеляційний розгляд не передавалася.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26.04.2021 залучено:

Пилипецьку сільську раду Хустського району Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області;

Хустську районну державну адміністрацію Закарпатської області до участі у справі як правонаступника Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27.09.2023 прийнято відмову ОСОБА_2 , вчинену її представником адвокатом Рішком С.І., від позову про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на них, пред`явленого до ОСОБА_6 , у зв`язку з чим рішення Міжгірського районного суду від 21.01.202, ухвалене за цим позовом, визнано нечинним, провадження у справі № 302/169/19 в частині вирішення цього позову закрито.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: позивачів за первісним позовом, відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвоката Рішка С.І., який апеляцію підтримав,

відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , із яких ОСОБА_3 є також позивачкою за зустрічним позовом, адвоката Шпуганича В.П., який скаргу не визнав,

розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, явка яких до апеляційного суду не визнавалася обов`язковою, а їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав, на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та після повернення судом касаційної інстанції справи на новий апеляційний розгляд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням обов`язкових при новому апеляційному розгляді справи висновків суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судове рішення (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч. 1, ст. 411 ч. 5 ЦПК України).

З урахуванням результату касаційного перегляду постанови Закарпатського апеляційного суду від 13.08.2020 і висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 17.03.2021, рішення Міжгірського районного суду від 21.01.2020 переглядається апеляційним порядком у частині вирішення первісного позову повністю, у частині вирішення зустрічного позову щодо вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. У частині вирішення вимоги зустрічного позову про визнання недійсним рішення ІІІ сесії IV скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 про надання у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_7 земельних ділянок площею 2,15 га кожному в урочищах «Стайки» та «Літовище» с. Ізки, яке залишилося чинним, рішення Міжгірського районного суду від 21.01.2020 не переглядається.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-81 ЦПК України:

загальними засадамицивільного законодавстває,зокрема,неприпустимість позбавленняправа власності,крім випадків,встановлених КонституцієюУкраїни тазаконом;судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав;

кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;

у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

сторони на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

кожна сторона зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача та обов`язок такого конкретного відповідача відповідати за пред`явленим до нього позовом, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, до суду по захист своїх прав може звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом чи договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

У справі з урахуванням документів і матеріалів, одержаних на стадіях апеляційного та касаційного провадження в справі, встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного, земельного та іншого законодавства щодо набуття та оформлення права власності на землю і його захисту в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.

За приписами ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 41, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12-14, 19 Закону України «Про власність» (Закон № 697-XII), ст.ст. 182, 316, 317, 319, 325, 328, 373, 1216, 1225, 1268 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 78, 79, 81, 90, 116, 118, 125, 126, 131 ЗК України (2001 р.), інших пов`язаних норм законодавства в редакції, що була чинною на час надання ОСОБА_2 і ОСОБА_7 земельних ділянок, оформлення прав на них, на час набуття та оформлення ОСОБА_1 права власності на землю (2001-2010 рр.):

право власності на землю та право землекористування набуваються громадянами та реалізуються державою, органами місцевого самоврядування відповідно до закону;

право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності виникає щодо конкретно визначеної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав унаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, в порядку її відведення, після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документального оформлення права на земельну ділянку;

право власності на земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності, може набуватися шляхом, зокрема, спадкування, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини;

право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, форма якого затверджується КМ України.

Так само по суті ці питання в контексті набуття в порядку відведення, на підставі рішення уповноваженого органу або набуття в порядку, зокрема, спадкування, оформлення права власності на землю та правомірності володіння майном регулюються нормами ЦК України і ЗК України в редакції, чинній на час пред`явлення позову і вирішення його судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням змін щодо державної реєстрації речових прав, запроваджених у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV).

Згідно п. 7 Перехідних положень ЗК України (2001 р.) громадяни, що одержали у власність земельні ділянки відповідно до законодавства, що діяло раніше, зберігають права на ці ділянки.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера; у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) (п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» (Закон № 3613-VI)).

Правомірність набуття права приватної власності на землю та права користування земельною ділянкою, а також правомірність володіння майном презюмуються, саме набуте та оформлене у законний спосіб на земельну ділянку право власності або право користування підлягає захисту:

ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю (права землекористування) чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

власник земельної ділянки, землекористувач управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, в тому числі, може вимагати скасування, визнання незаконним рішення уповноваженого органу про надання у власність чи в користування земельної ділянки, визнання недійсними правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на неї (ст. 41 Конституції України, ст. 48 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 48-51 Закону № 697-XII, ст.ст. 11-16, 21, 321, 378, 386, 391, 393, 395, 396, 397 ЦК України, ст.ст. 152, 153, 155, 202, 204 ЗК України, ст. 26 Закону № 1952-IV, п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051 (Порядок № 1051)).

Рішенням ХХІІІ сесія ХХІІI скликання Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 06.03.2001 № 9 «Про виділення земельних часток (паїв) у натурі» вирішено:

надати земельні частки (паї) громадянам, жителям села Ізки, в розмірі 1 га та в натурі і дати дозвіл на їх приватизацію, в тому числі, рілля, сіножаті 1 га (п. 1);

затвердити список жителів Ізківської сільської ради, яким надаються земельні частки (паї) (п. 7);

до списку включені, серед інших, ОСОБА_7 під № 128 і ОСОБА_2 під № 129 (а.с. 81 т. 2).

25.06.2002 ІІІ сесія IV скликання Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області прийняла рішення № 1 «Про виділення в натурі та передачу у приватну власність земельної частки (паю)», яким вирішила:

для продовження проведення земельної реформи рішення сесії від 06.03.2001 вважати дійсним, виділення земельних паїв у натурі (на місцевості) проводити згідно списку, складеного на основі поданих заяв, затвердженого на цій сесії, схему паювання земельних ділянок затвердити;

розглянувши заяву ОСОБА_7 виділити в натурі і передати йому безоплатно у приватну власність земельну частку (пай) розміром 2,15 га в урочищах «Літовище» і «Стайки» для ведення особистого сільського господарства;

розглянувши заяву ОСОБА_2 виділити в натурі і передати їй безоплатно у приватну власність земельну частку (пай) розміром 2,15 га в урочищах «Літовище» і «Стайки» для ведення особистого сільського господарства (а.с. 45, 49, 108 т. 1).

На підставі рішення ІІІ сесії IV скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 № 1 радою були 31.07.2003 видані:

ОСОБА_2 Державний акт серії ІІІ-ЗК № 003733 на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку площею 0,98 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,4680 га в урочищі «Літовище», акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 85;

ОСОБА_7 Державний акт серії ІІІ-ЗК № 003734 на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку площею 1,0320 га яка складається з двох земельних ділянок: площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,72 га в урочищі «Літовище», акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 84 (а.с. 22, 36 т. 1, а.с. 87, 88 т. 2).

Рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність земельної ділянки є розпорядчим і правовстановлюючим актом, на підставі якого виникає та оформлюється документально відповідне право. Для видачі вказаних державних актів виготовлялася технічна документація, у справі містяться копії актів про перенесення в натуру проектів відведення земельних ділянок, абрисів земельних ділянок, актів про передачу-прийом земельних часток (паїв) у натурі, експлікацій земель (а.с. 46-48, 50-52 т. 1).

Рішення Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 06.03.2001 № 9 і від 25.06.2002 № 1 є чинними і як такі є обов`язковими до виконання на відповідній території, їх правомірність презюмується (ст.ст. 140, 143, 144 Конституції України, ст. 2, ст. 26 ч. 1 п. 34, ст.ст. 59, 71, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції станом на 2001-2002 рр.), законність цих рішень наразі не є предметом апеляційної перевірки.

У справі міститься також рішення XXVI сесії Ізківської сільської ради IV скликання від 08.04.2005 № 9 про виділення в натурі та передачу безоплатно у приватну власність земельні частки (паї): ОСОБА_2 в урочищі «Літовище» розміром 2,15 га; ОСОБА_7 в урочищі «Стайки» розміром 2,15 на (а.с. 44 т. 2). Утім, державні акти на право власності на землю були видані ОСОБА_2 і ОСОБА_7 на підставі рішення ІІІ сесії IV скликання Ізківської сільської ради від 25.06.2002 і станом на 08.04.2005 були чинними, даних про фактичну реалізацію рішення ради від 08.04.2005 № 9 у справі немає і в будь-якому разі рішення від 08.04.2005 № 9, коли б і реалізовувалося, було прийняте за дев`ять років до того, як відповідні земельні ділянки були надані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Станом на 25.06.2002-31.07.2003 законодавство встановлювало правила, за якими, зокрема:

ЗК України (2001 р.):

право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації (ст. 125 ч. 1);

право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, форма якого затверджується КМ України (ст. 126 ч. 1);

державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається: а) з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок і б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (ст. 202 ч.ч. 1, 2);

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43 (реєстрація в Мінюсті України від 04.06.1999 за № 354/3647):

реєстрація землеволодінь та землекористувань - це складова частина автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка складається з комп`ютерної бази даних, що містить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України (п. 1.21.) (Інструкція № 43);

Указом Президента України від 17.02.2003 № 134/2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі у складі державного земельного кадастру» на Держкомітет України по земельним ресурсам покладено обов`язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок (п. 1);

Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затверджене Постановою КМ України від 12.01.1993 № 15:

державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель (п. 2);

державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (п. 4);

до земельно-кадастрової документації належать … матеріали, які містять відомості про … межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, …; земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди (п. 7);

цей Порядок не передбачав наявності кадастрового номера земельної ділянки.

Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174 (реєстрація в Мін`юсті України від 25.07.2003 за № 641/7962), яким було унормовано, зокрема, порядок ведення Поземельної книги з використанням кадастрового номера земельної ділянки, був оприлюднений тільки 15.08.2003 у Офіційному віснику України, 2003, № 31.

Відтак ОСОБА_2 і ОСОБА_7 у період з 25.06.2002 по 31.07.2003 набули і оформили в повному обсязі свої права на земельні ділянки відповідно до вимог законодавства, що було чинним на той час, у тому числі, видані їм державні акти на право приватної власності на землю були зареєстровані в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, тобто, відповідно до встановленого на той час порядку відомості про ділянки були внесені до державного земельного кадастру. Станом на 31.07.2003 земельні ділянки були сформовані як оборотоздатні об`єкти цивільних прав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, 05.02.2010 державний нотаріус Міжгірської державної нотаріальної контори Шкелебей Л.В. видала за реєстровим № 97 у спадковій справі № 197/2009 його доньці ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» і площею 0,72 га в урочищі «Літовище», які належали спадкодавцю на підставі Державного акта серії ІІІ-ЗК № 003734 на право приватної власності на землю, виданого 31.07.2002 Ізківською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області відповідно до рішення цієї ради від 25.06.2002 (а.с. 21 т. 1).

Державний нотаріус Шкелебей Л.В. проставила на Державному акті серії ІІІ-ЗК № 003734 на право приватної власності на землю, виданому 31.07.2002, відмітку, яку засвідчила своїм підписом і печаткою Міжгірської державної нотаріальної контори, про видачу 05.02.2010 вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі якого до ОСОБА_1 переходить право власності на землю.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 і видачі ОСОБА_1 свідоцтва проправо наспадщину зазаконом законодавством був установлений, зокрема, такий порядок:

ЗК України:

право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125);

право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (ст. 126 ч. 1);

право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (ст. 126 ч. 2 п. «б»);

при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною 2 цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки;

на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження;

орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа; забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею (ст. 126 ч. 6);

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок»:

до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті на право власності на землю (земельну ділянку), що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок;

право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки (п. 3 Прикінцевих та перехідних положень).

ОСОБА_1 прийняла після смерті свого батька ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» і площею 0,72 га в урочищі «Літовище», право на які за життя було належно оформлене спадкодавцем і до його смерті не припинилося, як спадщину, її право власності на ці земельні ділянки посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за законом, тому вона має законні майнові права щодо цих земельних ділянок безвідносно до того, що безпосередньо після отримання свідоцтва про право на спадщину не завершила процедуру державної реєстрації свого права, яку, власне, і мала намір разом із ОСОБА_2 виконати у 2018 році з отриманням кадастрових номерів земельних ділянок.

Голова Міжгірськоїрайонної державноїадміністрації Закарпатської області видав розпорядження «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)» про передачу безоплатноу власністьземельних ділянокзгідно сертифікатівна земельнучастку (пай), розташованих за межами населеного пункту с. Ізки на території Ізківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства:

26.05.2014 № 86, яким передав у приватну власність ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086344 земельну ділянку площею 2,1500 га, розташовану в урочищі «Літовище» (а.с. 171 т. 1);

26.05.2014№ 92,яким передаву приватнувласність ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086054 земельну ділянку площею 2,1500 га, розташовану в урочищі «Літовище» (а.с. 169 т. 1);

05.06.2014№ 110,яким передаву приватнувласність ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0111911 земельну ділянку площею 2,1500 га, розташовану в урочищі «Літовище» (а.с. 173 т. 1).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.10.2018 №№ 142712196, 142701701, 142697371 і від 28.01.2019 № 154113447, іншими документами справи підтверджується, що на підставі вказаних розпоряджень:

державний реєстратор реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Галай В.В. видала 09.07.2014 ОСОБА_3 . Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку (індексний № 23995481) площею 2,15 га з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086, призначену для веденняособистого селянськогогосподарства,розташовану натериторії Ізківськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області, і за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09.07.2014, індексний № 14306460, датою 08.07.2014 здійснила державну реєстрацію її права приватної власності на цю земельну ділянку за записом про таку реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6267944,

у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки здійснив Відділ Держземагентства у Міжгірському районі 24.06.2014 (а.с. 55, 170 т. 1);

державний реєстратор реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції ОСОБА_15 видала 04.07.2014 ОСОБА_4 . Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку (індексний № 23844668) площею 1,5989 га з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081, призначену для веденняособистого селянськогогосподарства,розташовану натериторії Ізківськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області, і за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.07.2014, індексний № 14227927, датою 04.07.2014 здійснила державну реєстрацію його права приватної власності на цю земельну ділянку за записом про таку реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6228933,

у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки здійснив Відділ Держземагентства у Міжгірському районі 24.06.2014 (а.с. 54, 168 т. 1);

державний реєстратор реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції ОСОБА_16 видав 26.07.2014 ОСОБА_5 . Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку (індексний № 24766457) площею 2,15 га з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093, призначену для веденняособистого селянськогогосподарства,розташовану натериторії Ізківськоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області, і за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.07.2014, індексний № 14712926, датою 24.07.2014 здійснив державну реєстрацію його права приватної власності на цю земельну ділянку за записом про таку реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6465586,

у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки здійснив Відділ Держземагентства у Міжгірському районі 25.06.2014 (а.с. 53, 172 т. 1).

На час державної реєстрації земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Державному земельному кадастрі 24-25.06.2014 і на час розгляду справи судами законодавство передбачало, зокрема, що:

державна реєстрація земельної ділянки (ст. 202 ч. 1, ст. 204 ЗК України) здійснюється у Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» (Закон № 3613-VI) та Порядку № 1051;

Закон № 3613-VI:

державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 ч. 1);

внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ст. 20 ч. 2);

державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ст. 24 ч. 1);

Порядок № 1051:

Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку (п. 57);

запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду (п. 60);

державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку (п. 107);

державна реєстраціяземельної ділянкискасовується державнимкадастровим реєстратором,який здійснюєтаку реєстрацію,у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру (п. 114 пп. 1, 2 у редакції станом на 24-25.06.2014);

державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку;

у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав;

відомості проземельну ділянкуу разіскасування їїдержавної реєстрації набувають статусуархівних зарішенням Державногокадастрового реєстратора(п.114пп.1,2у редакції,чинній з 20.10.2020);

до Поземельноїкниги безподання заявивносяться відомості(змінидо них)про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 119 пп. 4).

У 2018 році фізична особа-підприємець ОСОБА_8 склала на замовлення ОСОБА_1 і на замовлення ОСОБА_2 (а.с. 16-30 т. 1 і а.с. 31-44 т. 1 відповідно) Технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами с. Ізки на території Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в урочищах «Стайки» та «Літовище».

З наявних у документації із землеустрою, складеній на ім`я ОСОБА_1 , опису, технічних даних і графічних матеріалів убачається, зокрема, що:

технічна документація виготовлялася на земельні ділянки площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,72 га в урочищі «Літовище»;

на земельну ділянку площею 0,7201 га в урочищі «Літовище» має місце накладання в плані земельних ділянок: з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 ( ОСОБА_3 ); з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093 ( ОСОБА_5 ) і з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 ( ОСОБА_4 );

на земельну ділянку площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» накладання в плані інших земельних ділянок не зафіксоване.

З наявних у документації із землеустрою, складеній на ім`я ОСОБА_2 , опису, технічних даних і графічних матеріалів убачається, зокрема, що:

технічна документація виготовлялася на земельні ділянки площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» та площею 0,4680 га в урочищі «Літовище»;

на земельну ділянку площею 0,5120 га в урочищі «Стайки» має місце накладання в плані земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0120 ( ОСОБА_6 );

на земельну ділянку площею 0,4680 га в урочищі «Літовище» має місце накладання в плані земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 ( ОСОБА_3 ).

16.10.2018 державний кадастровий реєстратор Відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадатру у Закарпатській області І.В. Богдан прийняв рішення:

№ РВ-2100274012018 і № РВ-2100274062018 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа установленим вимогам і знаходженням у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме:

перетин ділянки з ділянкою 2122481600:02:004:0093,площа співпадаєна 5,0015%; з ділянкою 2122481600:02:004:0086, площа співпадає на 71,9272%; з ділянкою 2122481600:02:004:0081, площа співпадає на 20,3156% (а.с. 13, 14 т. 1), що разом становить 97,2443%;

№ РВ-2100274052018 про відмову ОСОБА_2 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме:

перетин ділянки з ділянкою 2122481600:02:004:0086, площа співпадає на 100% (накладка) (а.с. 15 т. 1).

Зважаючи на характер справи, її обставини, предмети позовів, виконуючи завдання цивільного судочинства, порядком перевірки доводів сторін, з`ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків, у тому числі, забезпечуючи можливість досягнення згоди та врегулювання спірних питань угодою, а також виконуючи вказівки суду касаційної інстанції (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5, ст. 411 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз`яснив сторонам можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше, зокрема, можливість проведення відповідної судової експертизи.

Під часповторного апеляційногорозгляду справиспір бувурегульований лишеміж ОСОБА_2 і ОСОБА_6 щодо земельної ділянки позивачки площею 0,5120 га в урочищі «Стайки». Щодо інших земельних ділянок спір не був урегульований.

Реалізуючи свої процесуальні права позивачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надали Висновок експерта № Е-07/2023 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 19.04.2023, виконаної судовим експертом Павличем О.В. на замовлення позивачок в порядку ст. 106 ЦПК України. Дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновку відображено, зокрема, таке:

межі земельної ділянки з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 ( ОСОБА_3 ) накладаються на межі земельної ділянки площею 0,4680 га, відображеної в Державному акті серії ІІІ-ЗК № 003733 на право приватної власності на землю від 31.07.2003 в с. Ізки, урочище «Літовище» ( ОСОБА_2 ), площа накладання становить 0,4680 га, тобто, земельна ділянка ОСОБА_2 повністю входить до площі земельної ділянки, наданої ОСОБА_3 (повністю перекривається іншою земельною ділянкою);

на межі земельної ділянки площею 0,72 га, відображеної в Державному акті серії ІІІ-ЗК № 003734 на право приватної власності на землю від 31.07.2003 в с. Ізки, урочище «Літовище» ( ОСОБА_1 ), накладаються межі земельних ділянок:

з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 ( ОСОБА_3 ), площа накладання становить 0,5178 га;

з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 ( ОСОБА_4 ), площа накладання становить 0,1463 га;

з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093 ( ОСОБА_5 ), площа накладання становить 0,0360 га.

Як випливає з наведених даних, разом така площа накладання становить 0,7001 га (97,2361%), тобто, практично повністю перекриває земельну ділянку ОСОБА_1 .

Указаний експертний висновок цілком узгоджується з доказами, документами і матеріалами, наявними в справі до його подання, тож висновком лише підтверджуються по суті фактичні обставини, що випливають із відповідних документів і матеріалів справи.

З наведеного із очевидністю випливає, що:

ОСОБА_2 і ОСОБА_7 набули у власність земельні ділянки та оформили на них свої права, а ОСОБА_1 прийняла у спадщину земельні ділянки, що належали ОСОБА_7 , істотно раніше, ніж ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 оформили свої права на земельні ділянки;

ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , а в подальшому і ОСОБА_1 від прав на свої земельні ділянки не відмовлялися і за обставинами справи такого наміру не мали і не мають, рішення про припинення права власності чи вилучення земельних ділянок не приймалися;

земельні ділянки, права на які оформили ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , накладаються в плані із наведеними вище параметрами на земельні ділянки, права на які мають ОСОБА_2 (земельна ділянка площею 0,4680 га в с. Ізки, урочище «Літовище») і ОСОБА_1 (земельна ділянка площею 0,72 га в с. Ізки, урочище «Літовище»).

Наявність у ОСОБА_2 і ОСОБА_7 оформленого відповіднодо законуправа власностіна земельніділянки включноз реєстрацієюна відповіднийчас цьогоправа встановленимпорядком ізвнесенням офіційнихданих проземельну ділянкута державнийакт доДержавного земельногокадастру (п.п.1.21.,3.3.,3.10. Інструкції № 43) підлягала врахуванню, а відповідні обставини підлягали з`ясуванню та перевірці під час прийняття будь-яких рішень і під час оформлення будь-яких прав, у тому числі, прав інших осіб, що могли стосуватися прав ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , а в подальшому і спадкоємця ОСОБА_1 на земельні ділянки (прийняття рішення про надання земельної ділянки, надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, державна реєстрація земельної ділянки і речових прав на неї тощо).

Зазначене підтверджується також змістом чинних станом на 26.05.2014-26.07.2014 ст.ст. 3, 4-1, ст. 9 ч. 2 п.п. 1, 8, 8-1, ст. 15 ч. 1, ст. 28-1 Закону № 1952-IV, п.п. 7, 8, 9, 70, 74, 107, 111, 113, 115 Порядку № 1051, іншими нормами законодавства.

Не може бути об`єктом правового захисту право, якого не існує (яке не виникло). Оскільки на момент набуття та оформлення ОСОБА_2 і ОСОБА_7 прав власності на свої земельні ділянки, а в подальшому і на момент набуття ОСОБА_1 прав на землю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 жодних прав щодо цих земельних ділянок не мали, наявності таких прав не довели і доводів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які відповідним чином обґрунтовували свій позов і заперечували проти зустрічного позову ОСОБА_3 , не спростували, про порушення цивільних (земельних) прав позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 йтися не може. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 не довела належними і допустимими доказами обставин, що підлягають доказуванню.

За таких умов доводи зустрічного позову щодо порушення набуттям ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , а в подальшому і ОСОБА_1 відповідних прав на земельні ділянки цивільного (земельного) права ОСОБА_3 , а відтак, і про незаконність із відповідних підстав оформлення їхніх прав, ґрунтуються на припущеннях. Міркування сторони ОСОБА_3 про обставини щодо оформлення прав на землю ОСОБА_2 , ОСОБА_7 і ОСОБА_1 попри те, що їх не можна й визнати належно обґрунтованими та доведеними, не мають правового значення і за встановлених у справі обставин не можуть за вимогами ОСОБА_3 тягти позбавлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності на землю або обмеження їх у цьому праві. Не довівши на час набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_7 і ОСОБА_1 прав на землю наявності в неї належних прав на конкретну земельну ділянку та факту порушення цих прав ОСОБА_3 із наведених нею підстав не має права вимоги щодо позбавлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прав на земельні ділянки, і, відповідно, права вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власної на землю, свідоцтва про право на спадщину, державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації права власності на земельні ділянки безвідносно до того, вважає вона такі рішення, акти свідоцтво та реєстрацію законними, чи ні.

Понад те, вимога зустрічного позову ОСОБА_3 в частині припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,3120 га в урочищі «Стайки» та рішення суду першої інстанції про її задоволення цілком безпідставні й тому, що ця земельна ділянка не перетинається, не накладається в плані з жодною іншою ділянкою і будь-яких реальних чи уявних прав ОСОБА_3 не стосується.

Виходячи з викладеного, позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належно обґрунтували та довели факт порушення їхніх цивільних (земельних) прав на земельні ділянки, розташовані за межами с. Ізки на території Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в урочищі «Літовище»:

на земельну ділянку площею 0,72 га ( ОСОБА_1 ) накладаються в плані земельні ділянки з кадастровими номерами 2122481600:02:004:0086( ОСОБА_3 ), 2122481600:02:004:0081( ОСОБА_4 )і 2122481600:02:004:0093, які перекривають її ділянку практично повністю;

на земельну ділянку площею 0,4680 га ( ОСОБА_2 ) накладаються в плані земельна ділянка з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 ( ОСОБА_3 ), яка перекриває її ділянку повністю.

Отримання відповідачамиза первіснимпозовом земельнихділянок унаведений вищеспосіб ітаке їхрозташування означаєбез законнихдля тогопідстав позбавленняпозивачок запервісним позовомправа власностіна земельніділянки,законність набуттяправ наякі неспростована. Законно набуті ОСОБА_2 і ОСОБА_1 майнові права на землю, що належним процесуальним порядком у справі, що розглядається, не спростовано, підлягають захисту.

Підстав для застосування за заявою ОСОБА_17 позовної давності до вимог первісного позову (ст.ст. 256, 257, ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України) немає, позаяк лише у 2018 році з початком оформлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дізналися про порушення їхніх цивільних прав і про конкретний характер порушення, що жодним чином не було спростовано.

Відповідно до Закону № 1952-IV і пов`язаних норм законодавства державна реєстрація речового права як процедура є сукупністю ряду послідовних і нерозривно пов`язаних дій, юридичний факт державної реєстрації речового права є результатом послідовного вчинення таких дій, у разі заявлення вимоги про захист права, що порушується наявністю такого юридичного факту, належним способом захисту права та відповідним предметом є скасування саме державної реєстрації речового права як такої, безвідносно до елементів відповідної процедури. Особа, право якої порушене, не повинна і не може залежати від численних змін, уточнень законодавства щодо процедурних питань державної реєстрації речових прав, зміни відповідних реквізитів унаслідок їх запровадження, в тому числі, вже після пред`явлення позову, в ході тривалого судового процесу, які не є визначальними по суті, проте, внаслідок їх запровадження, неодноразових змін тягнуть і зміну, варіативність судової практики щодо цієї процедури та її елементів у контексті питання про належний спосіб захисту права.

З урахуванням чинних на відповідний час редакцій ст.ст. 26, 27 Закону № 1952-IV):

первісна редакція Закону, яка набрала чинності 03.08.2004, передбачала, що скасовується саме державна реєстрація прав у разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав (ст. 27);

на час виникнення спірних правовідносин щодо власне державної реєстрації прав власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (04.07.2014-24.07.2014) мета позову у вигляді скасування державної реєстрації речових прав досягалася задоволенням вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав (ст. 26);

на день пред`явлення позову, що розглядається (05.02.2019), його мета у вигляді скасування державної реєстрації речових прав досягалася задоволенням будь-якої з трьох вимог: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, або про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав (ст. 26) і вимоги про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, та про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав були заявлені;

на день ухвалення рішення судом першої інстанції (21.01.2020) мета позову у вигляді скасування державної реєстрації речових прав досягалася задоволенням будь-якої з трьох вимог: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, або про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або про скасування державної реєстрації прав (ст. 26) і вимога про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав була заявлена;

на день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (27.09.2023) мета позову у вигляді скасування державної реєстрації речових прав досягається задоволенням будь-якої з трьох вимог: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, або про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, або про скасування державної реєстрації прав (ст. 26) і вимога про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав була заявлена;

при цьому, частина 3 статті 26 передбачає, що із ухваленням судом рішення про задоволення відповідної вимоги (вимог) відповідні права чи обтяження припиняються.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (ст. 10 ч.ч. 1, 10 ЦПК України). Водночас апеляційний суд зобов`язаний врахувати зміни в законодавстві, якими регулюються спірні правовідносини, та маючи на увазі необхідність визначити ефективний спосіб захисту порушеного права, забезпечити правову визначеність за результатом вирішення спору, повинен застосувати норми права, що мають імперативний характер.

Конституцією України встановлено, що:

держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3);

в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8);

держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 13);

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19);

кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55).

Окрім способів захисту цивільних прав та інтересів, які вже вказувалися, можуть бути оскаржені до суду рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, може бути оспорена державна реєстрація земельної ділянки і така може бути скасована, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону (вищенаведені норми закону, а також положення Закону № 1952-IV у редакціях, чинних на всі вищевказані дати (ст.ст. 30, 37), чинні на всі вищевказані дати положення ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Отже, позивачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із наведених у первісному позові підстав обґрунтовано поставили питання про усунення порушення їхніх прав на земельні ділянки, а саме, про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови райдержадміністрації, визнання недійсними свідоцтв проправо власностіна земельніділянки як документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, про скасування записів про державну реєстрацію прав власності, що за своїм змістом, метою та спрямованістю є вимогою про скасування державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок за відповідними записами.

Поряд із іншими такі вимоги є прямо передбаченим законом на відповідний час способом захисту цивільних прав, їх задоволення усуває всі правові підстави для володіння відповідачами спірними земельними ділянками та усуває в юридичному розумінні власне самі об`єкти володіння. За наявності у позивачок чинних правовстановлюючих документів на відповідні земельні ділянки задоволення цих вимог поновлює їхні права та уможливлює завершення процедур оформлення земельних ділянок із присвоєнням їм кадастрових номерів. Твердження сторони ОСОБА_3 про неефективність обраного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 способу захисту права необґрунтоване.

Держава відповідальназа своюдіяльність ізобов`язана врегулюватиїї вспосіб,що забезпечуєчіткість,ясність іправову визначеністьвідповідних правовідносин,не допускаємножинності,суперечливості тлумачень,зокрема,стосовно способівзахисту прав,що можеперешкоджати особів реалізаціїправа назахист.

Право обиратиспосіб захиступрава належитьпозивачу,який виходить,зокрема,з того,що установленийзаконом,прямо передбаченийним увідповідних правовідносинахспосіб захиступрава «зазамовчуванням» єефективним,позаяк самеце мавна увазізаконодавець установлюючийого іпозивач наце покладається,очікує відповідногозахисту порушеногоправа.Особа неможе бутипозбавлена правазвернутися досуду позахист успосіб таз вимогами,прямо передбаченимичинними якзагальними,так іспеціальними актамизаконодавства.Таке зверненнядо судує конституційнимправом особи. Тож у разі, якщо законом передбачений відповідний спосіб захисту права, особа звернулася за таким захистом до суду і довела свої вимоги, суд зобов`язаний застосувати саме і передовсім такий спосіб захисту права.

Беручи до уваги, що з 16.01.2020 набрала чинності редакція Закону № 1952-IV, частина 3 статті 26 якого імперативно установила, що ухвалення судом рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, а на час апеляційного розгляду справи редакція цієї статті Закону передбачає, що із ухваленням судом рішення про задоволення відповідної вимоги (вимог) відповідні права чи обтяження припиняються, вирішуючи справу за апеляцією суд враховує, що одночасно зі скасуванням державної реєстрації прав суду в силу вимог закону та задля забезпечення правової визначеності належить припинити речове право, що було раніше зареєстроване.

Підстав для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину немає, задоволення первісного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також виключає можливість задоволення зустрічного позову.

Відтак напідставі ст.376ч.1п.п.1,2,4ЦПК України апеляційнускаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід задовольнити,рішення судупершої інстанції вчастині відмовив первісномупозові тав частиннізадоволення вимогзустрічного позовупро визнаннянедійсними таскасування державнихактів направо власностіна земельніділянки,визнання недійснимсвідоцтва проправо наспадщину скасувати,первісний позовзадовольнити, виклавши відповідно до встановленого резолютивну частину постанови по суті спору в редакції, яка передбачає із скасуванням розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, свідоцтв про право власності та державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, вчиненої за відповідними рішеннями державних реєстраторів, за відповідними записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення прав власності щодо об`єктів нерухомого майна, а також передбачає скасування державної реєстрації земельних ділянок, та відмовити у вимогах зустрічного позову про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Керуючись ст. 367 ч. 1, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382, ст. 411 ч. 5 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити, рішення Міжгірського районного суду від 21 січня 2020 року:

в частині відмови в первісному позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок і речових прав на них та

в частинні задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину скасувати,

первісний позов задовольнити,

визнати незаконними і скасувати:

розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 05.06.2014 № 110, від 26.05.2014 № 92 і від 26.05.2014 № 86 «Про передачу у власність земельної ділянки (паю)»;

визнати недійсними:

свідоцтва про право власності на земельні ділянки, видані державними реєстраторами реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області на ім`я:

ОСОБА_5 від 26.07.2014за №24766457 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093,

ОСОБА_4 від04.07.2014за №23844668 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081,

ОСОБА_3 від09.07.2014за №23995481 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086;

скасувати:

з припиненням права власності на земельні ділянки державну реєстрацію права власності, здійснену державними реєстраторами реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області:

24.07.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26.07.2014, індексний номер 14712926, за записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 6465586, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0093 на ім`я ОСОБА_5 ;

04.07.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.07.2014, індексний номер 14227927, за записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 6228933, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0081 на ім`я ОСОБА_4 ;

08.07.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09.07.2014, індексний номер 14306460, за записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 6267944, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122481600:02:004:0086 на ім`я ОСОБА_3 ;

державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 2122481600:02:004:0093, здійснену 25.06.2014; 2122481600:02:004:0081, здійснену 24.06.2014; 2122481600:02:004:0086, здійснену 24.06.2014;

у вимогах зустрічного позову про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 13 листопада 2023 року.

Судді

СудЗакарпатський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення27.09.2023
Оприлюднено20.11.2023
Номер документу114976594
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: спори про припинення права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —302/169/19

Ухвала від 21.02.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 05.02.2024

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Собослой Г. Г.

Ухвала від 24.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Постанова від 27.09.2023

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

Ухвала від 27.09.2023

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

Постанова від 27.09.2023

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

Ухвала від 27.09.2023

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

Ухвала від 21.07.2022

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

Ухвала від 04.02.2022

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

Ухвала від 06.07.2021

Цивільне

Закарпатський апеляційний суд

Кондор Р. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні