Рішення

від 07.11.2023 по справі 161/14009/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14009/23

Провадження № 2/161/3605/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Гичці М.В.,

за участю представника позивача - Кобилинського А.О.,

представника відповідача (через ВКЗ) Уманського С.О.,

представника третьої особи - Молодько Ж.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за частково невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки у її виплаті, компенсації втрати частини доходів, -

В С Т А Н О В И В:

18.08.2023 до суду надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 , яку вона обґрунтовує тим, що 22.06.1979 року прийнята на посаду бухгалтера-касира у Волинську філію «Діпромісто». З часу прийняття на роботу та по день звільнення працювала на різних посадах, а 14.07.2022 року була звільнена з посади старший інспектор з кадрів за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Однак, при звільненні не був проведений розрахунок, сума заборгованості не була повідомлена, в наказі про звільнення вказано лише про виплату компенсації за використану відпустку за 2 дні.

Оскільки, в добровільному порядку відповідач відмовляється виплатити їй належну заборгованість по заробітній платі, вона вимушена звернутися до суду та просить стягнути з відповідача на її користь 127305 грн заборгованості по заробітній платі, 56 580 грн - середній заробіток за період затримки у виплаті заробітної плати, 621,76 грн компенсацію за два дні невикористаної відпустки та 26458,94 грн - компенсацію за втрату частини грошових доходів, а всього 210965,70 грн.

22.08.2023 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

18.09.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, який обґрунтовано тим, що на момент звернення позивача до суду заборгованість по заробітній платі сплачено фактично в повному обсязі. Позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

07.11.2023 від представника позивача адвоката Кобилинського А.О. надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій вказує, що після звернення до суду з позовом, відповідачем було виплачено повністю заборгованість по заробітній платі та компенсацію за частково невикористану відпустку, у зв`язку з чим зменшує позовні вимоги в цій частині, а інші позовні вимоги на суму 83038, 94 гривень підтримує та просить задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьоїособи настороні відповідача,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши поясненняпредставника позивача,представника відповідачата представникатретьої особина сторонівідповідача,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, дослідивши та оцінивши наявні матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Судом встановлено, що 22.06.1979 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера-касира Волинську філію ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя згідно з наказом № 24-ок від 22.06.1979 року (а.с.4-6).

31.12.2005 року була переведена на посаду старшого інспектора по кадрам у Волинську філію ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя згідно з наказом № 17-к від 31.12.2015 року (а.с.4).

На підставі наказу № 21-К/ від 14.07.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого інспектора з кадрів за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України (а.с.4,7).

Згідно з витягом із штатного розпису по Волинській філії ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, затвердженого наказом №15 від 01.07.2022 року, посадовий оклад старшого інспектора по кадрах ОСОБА_1 становить 9430,00 грн. (а.с.8).

Відповідно до довідки про розмір заборгованості ОСОБА_1 по Волинській філії ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» № 51/3-3 від 24.07.2023 року заборгованість із заробітної плати за травень 2021 рокупо липень 2022 року становить 48018,10 грн (а.с.9-10).

Також судом встановлено та позивачем визнано, що 11 вересня 2023 року відповідачем було перераховано позивачу суму заборгованості по заробітній платі.

Судом встановлено, що порушення прав позивача щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні мало місце з 15.07.2022 року (наступний день після звільнення) по 11.09.2023 року (дата фактичного розрахунку).

Суд погоджується з тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за цей час є обґрунтованими.

Однак, вирішуючи спір по суті, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 116 КЗпП України (в редакції статті на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла на дату звільнення позивача,30.06.2022р.) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі № 165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).

При вирішенні вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує, що середній заробіток, за підрахунком позивача у сумі 56 580 грн., на думку суду, не відповідає вимогам справедливості та пропорційності.

Згідно довідки про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 від 11.09.2023 №84/3-3 середньомісячна заробітна плата за останні шість місяців роботи становить 3796,67 грн.

З метою дотримання критеріїв справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця, який допустив порушення трудового законодавства та законодавства про оплату праці, суд дійшов висновку, що конкретні обставини справи дають підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 до 22780,36 грн.

Вказана сума, на думку суду, є пропорційна недоотриманим за визначений судом період грошових коштів, з огляду на розмір недоплат частини заробітної плати відповідачем та саме за таких обставин будуть враховані та дотримані інтереси обох сторін.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року№4-рп/2012дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Разом з тим, і зміни, внесені до норм статей 116,117, 233 КЗпП України на підставі Закону №2352-ІХ від 01.07.2022 року, не можуть стосуватися даних правовідносин, оскільки набули чинності лише з 19 липня 2022 року.

Щодо посилань представника відповідача на пропущення строку звернення до суду, суд зазначає наступне, що оскільки тримісячний строк відраховується з дня повного розрахунку з працівником, а не з дня, коли йому стало відомо про наявність боргу із зарплати, тому строки на звернення в суд позивачем не порушені.

Статтею першою Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею другою даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі, затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності" цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту третьогопостанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати»компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до наданого Волинською філією ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя розрахунку суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміні їх виплати, розмір компенсації, що підлягає виплаті ОСОБА_1 складає 9756,08 гривень. Саме з даним розрахунком погоджується суд, призначаючи до стягнення суму компенсації.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідачем були порушені права позивача, передбаченіст. 116 КЗпП України, а саме: своєчасна виплата заробітної плати, дане право підлягає захисту, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнутисередній заробіток за час затримки виплати по заробітній платі в розмірі 22780,36 гривень та компенсацію за втрату частину грошових доходів в розмірі9756,08 гривень.

Керуючисьст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 200, 206, 263, 264,265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинська філія Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за частково невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки у її виплаті, компенсації втрати частини доходів задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати в розмірі 22 780 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят) гривень 36 коп та компенсацію за втрату частини грошових доходів в розмірі 9 756 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 08 коп.

СтягнутиДержавного підприємства «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя» в користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ,адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», адреса 01133, місто Київ, вул. Лесі Українки,26, код ЄДРПОУ 02497720.

Третя особа: Волинська філія ДП «Український науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя», адреса: 43000, м. Луцьк, вул.Кременецька,38, код ЄДРПОУ 0249776.

Повний текст рішення складено 10.11.2023.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк