Рішення

від 13.11.2023 по справі 282/1021/23

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/1021/23

Провадження № 2/282/216/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді -Носача В.М.,

при секретарі судового засідання -Демчук В.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Сачка А.В.,

представника відповідача - адвоката Мотовильник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до Любарської спеціальної школи Житомирської обласної ради про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Любарської спеціальної школи Житомирської обласної ради про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу від 02.09.2002 №173 позивачка ОСОБА_1 переведена з посади старшого вихователя на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

24 квітня 2020 року від Комунального навчального закладу «Любарська спеціальна загальноосвітня школа інтернат» Житомирської обласної ради надійшло повідомлення №185 «Пропозицію укласти строковий трудовий договір». Відповідна пропозиція надійшла на виконання вимог абзацу 3 частини 2 статті 22, пункту 2 частини 3 розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» строком на один рік, починаючи з 01.07.2020, якою встановлено, що педагогічні працівники, які досягли пенсійного віку та яким виплачують пенсію за віком, можуть працювати за строковим трудовим договором.

Наказом від 24.07.2020 №59, Комунальний навчальний заклад «Любарська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради з 22.07.2020 перейменовано в Любарську спеціальну школу Житомирської обласної ради.

Відповідно до наказу по Любарській спеціальній школі від 27.08.2020 №55-к «Про укладення строкового договору з ОСОБА_1 » припинено з 27.08.2020 безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 , яка працює на посаді заступника директора з навчальної роботи, та укладено з нею трудовий договір строком на 1 (один) календарний рік з 27.08.2020 до 26.08.2021 включно.

Згідно з наказом по Любарській спеціальній школі від 30.06.2021 №42-к, продовжено строковий трудовий договір з ОСОБА_1 з 27.08.2021 по 30.08.2021.

Відповідно до наказу по Любарській спеціальній школі від 31.08.2021 №61-к продовжено дію строкового трудового договору з ОСОБА_1 з 31.08.2021 року по 31.07.2022.

Відповідно до наказу по Любарській спеціальній школі від 31.08.2022 №63-к, прийнято ОСОБА_1 на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України (тобто строковий договір був укладений на строк менший мінімального «1-го року» ніж визначеного ст.23 КЗпП України».

21.04.2023 позивачкою направлено заяву на ім`я в.о. директора Любарської спеціальної школи ОСОБА_3 з пропозицією щодо укладення безстрокового трудового договору, так як рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», внаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Відповіді на заяву не було отримано.

15.05.2023 позивачка повторно звернулася з відповідною заявою/погодженням на укладення безстрокового трудового договору. Відповідь на таку заяву не надійшла.

Наказом по Любарській спеціальній школі від 29.05.2023 №30-к, продовжено строк трудового договору з вчителем ОСОБА_4 на період відпустки з 03.06.2023 по 26.06.2023 та перенесено дату звільнення ОСОБА_5 з роботи в зв`язку із закінченням строкового трудового договору з 26.06.2023.

Наказом по Любарській спеціальній школі від 02.06.2023 №37-к продовжено строковий трудовий договір з вчителем ОСОБА_4 на період відпустки з 03.06.2023 по 14.07.2023, та перенесено дату звільнення ОСОБА_6 з роботи в зв`язку із закінченням строкового трудового договору з 14.07.2023.

Наказом по Любарській спеціальній школі від 05.07.2023 надано відпустку ОСОБА_5 з 15.07.2023 по 28.07.2023.

Наказом від 28.07.2023 №51 по Любарській спеціальній школі звільнено ОСОБА_6 з посади вчителя закладу загальної середньої освіти з 28.07.2023 в зв`язку з закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України).

Представник позивачки зазначає, що оскільки позивачка звернулася до відповідача 21.04.2023 та 15.05.2023 із відповідними заявами щодо погодження на продовження трудових відносин на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, то відповідач неправомірно ігнорував її заяви та рішення Конституційного Суду України.

Вважає, що саме зміни до ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», стали підставою для зміни умов праці позивача (безстроковий трудовий договір був змінений на строковий).

Отже, на думку представника позивача, починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним судом України рішення №1-р/2023.

Окрім того зазначає, що законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними навіть без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.

Також представник позивача покликався на те, що строковий договір був укладений на строк менший мінімального, ніж визначено в ст.23 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі.

У зв`язку з тим, що позивачка незаконно звільнена із роботи вважає, що вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого надано окремим розрахунком.

06 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи призначено на 13 год. 00 хв. 13 листопада 2023 року.

23 жовтня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що на підставі заяви позивача від 31.08.2022 видано наказ від 31.08.2022 №63-К, яким ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України. Зі змістом даного наказу позивачка ознайомилася, що засвідчено її підписом та підтверджує погодження працівником умов трудового договору, зокрема щодо його строковості. Ініціатором даних трудових правовідносин була саме позивачка, яка у своїй заяві виклала пропозицію укласти трудовий договір саме на умовах строковості. При цьому чинним законодавством про працю, а саме ст.23 КЗпП України, передбачена можливість укладання строкових трудових договорів з урахуванням інтересів працівника.

Відповідач зазначає, що трудові відносини, які виникли до 01.09.2022 не мають жодного відношення до прийнятого рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023, оскільки позивача звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи згідно з п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022. Тобто, рівно через місяць позивач сама звернулась до відповідача із заявою з пропозицією укласти новий трудовий договір на умовах строковості, можливість укладання якого передбачена ст.23 КЗпП України.

21.04.2023 від позивача надійшла заява на ім`я виконуючого обов`язки директора Любарської спеціальної школи ОСОБА_3 , у якій вона просила повідомити, чи буде із нею поновлено безстроковий трудовий договір з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023.

Не бажаючи продовжувати із позивачем трудові відносини на строк довший, ніж обумовлено у наказі про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 31.08.2023 №63-К, відповідач пояснив позивачу, що звільнення відбудеться на умовах погоджених сторонами при укладенні строкового трудового договору.

29.05.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила надати щорічну основну відпустку та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

Згідно наказу від 29.05.2023 №26-К по Любарській спеціальній школі Надії ЯКОВЧУК надано основну відпустку тривалістю 24 календарних днів з 03.06.2023 по 26.06.2023.

На підставі наказу від 02.06.2023 №34-К по Любарській спеціальній школі внесено зміни до наказу по Любарській спеціальній школі від 26.06.2023 №26-К в п.1 в графі «Основна відпустка», «По яке число» значення «26.06.2023» замінити на «14.07.2023» для кожного працівника.

Згідно наказу від 02.06.2023 №37-К по Любарській спеціальній школі продовжено строковий трудовий договір з вчителем ОСОБА_4 на період відпустки з 03.06.2023 по 14.07.2023.

Згідно наказу від 05.07.2023 №46-К по Любарській спеціальній школі, ОСОБА_5 надано частину відпустки тривалістю 14 календарних днів з 15.07.2023 по 28.07.2023; продовжено чинність строкового трудового договору до закінчення відпустки педагога ОСОБА_5 ; перенесено дату звільнення ОСОБА_5 з 14.07.2023 на 28.07.2023. Із даним наказом позивачку було ознайомлено, його текст зачитано їй уголос, проте поставити свій підпис про ознайомлення зі змістом наказу позивачка відмовилася, про що складено акт про відмову ознайомитися з наказом по Любарській спеціальній школі від 05.07.2023 №46-К.

По завершенню відпустки, в останній її день, позивачку звільнено з посади вчителя закладу загальної середньої освіти з 28.07.2023 у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України.

Листом від 29.07.2023 за №227 відповідач повідомив позивачку про звільнення та направив останній примірник наказу від 28.07.2023 №51-К "Про звільнення вчителя ОСОБА_5 ».

Тобто, на виконання вимог ст.3 ЗУ «Про відпустки», відповідач за бажанням позивача надав їй щорічну основну відпустку, після якої остання була звільнена за закінченням строку дії трудового договору, укладеного між нею та роботодавцем 01.09.2022.

Щодо посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 у справі №1-5/2020(118/20), відповідач зазначає, що укладені на час ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 строкові трудові договори зберігають свою чинність. Закон зворотної сили у часі не має.

Зазначає, що попри ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору та звільнення особи (працівника) з посади на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору. При цьому, чинне законодавство не містить норми, яка б зобов`язала роботодавця після ухвалення рішення Конституційним Судом України перевести працівника зі строкового трудового договору на безстроковий, або ж розірвати із працівником чинний строковий договір та укласти безстроковий.

Відповідач вважає, що представник позивача не вірно тлумачить норми права та помилково вважає, що у роботодавця виник обов`язок укласти з ним безстроковий трудовий договір.

02 листопада 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій він вказує, що в заяві про прийняття позивачки на посаду вчителя за строковим трудовим договором позивачем не зазначався строк договору та відповідач самостійно встановив строк менший встановленого чинним законодавством (статтею 23 КЗпП України, тобто менше 1 року), чим свідомо йшов на порушення законодавства.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно та незаконно відмовив у пропозиції укладення безстрокового трудового договору.

У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло на адресу суду 08 листопада 2023 року, представник відповідача зазначає, що строк трудового договору сторонами погоджено у наказі від 31.08.2022 №63-К по Любарській спеціальній школі «Про прийняття на роботу ОСОБА_5 », з яким позивачка ознайомлена під підпис. Вказаний договір протягом строку його дії у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір вона підписувала під тиском посадових осіб відповідача, або її волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що вона не усвідомлювала значення договору чи перебувала у хворобливому стані та адекватно не оцінювала свої дії, позивач не надав.

Зазначає, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відмовлено позивачці ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відвід судді Носача В.М.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити. Вказав, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Однак, в порушення вимог законодавства роботодавцем було укладено з ОСОБА_1 строковий трудовий договір строком на 9 місяців.

Також представник позивача вказав, що оскільки позивачка зверталася до відповідача із заявами щодо погодження на продовження трудових відносин на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти на умовах безстрокового трудового договору, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, то починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2023.

Крім того, в судовому засіданні адвокат Сачок А.В. зазначив, що в трудових правовідносинах, які тривали між позивачкою та відповідачем, останній грубо порушив вимоги ч.3 ст.23 КЗпП України, оскільки при звільненні, не повідомив ОСОБА_1 про наявність вакантних посад, які були на той час в Любарській спеціальній школі, і які відповідають її кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору. Зазначив, що посада, на якій працювала ОСОБА_1 скороченою не була. Дану посаду на даний час займає інша особа.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та зазначила, що з нею був укладений строковий договір в той час, коли вона ще не була пенсіонеркою та такий договір укладався під тиском посадових осіб відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та пояснила, що трудові відносини, які діяли між ОСОБА_1 та Любарською спеціальною школою до 01.09.2022 не мають жодного відношення до вирішення даного спору, оскільки позивачку, відповідно до наказу від 29.07.2022 №46-К по Любарській спеціальній школі, було звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022. Через місяць ОСОБА_1 звернулася до в.о. директора Любарської спеціальної школи із заявою про прийняття її на посаду вчителя загальної середньої освіти за строковим трудовим договором. Зазначила, що між позивачем та відповідачем були перервані трудові відносини, тому відповідач не порушуючи чинного законодавства прийняв ОСОБА_1 на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором на 9 місяців на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що позивачем та його представником не надано доказів, що на час закінчення строкового трудового договору з ОСОБА_1 у Любарській спеціальній школі були вакантні посади, які відповідали б кваліфікації позивачки.

Адвокат Мотовильник Ю.В. звернула увагу суду на те, що в судовому засіданні представник позивача посилаючись на ч.3 ст. 23 КЗпП України, змінює підстави позову. Зазначила, що ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив представник позивачки не посилається на ч.3 ст.23 КЗпП України. Для подачі доказів у даній справі надавався достатній час, і позивач не був позбавлений можливості подати докази з позовною заявою. Строк подачі доказів на даний час сплив.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом судового розгляду справи є звільнення працівника на підставі строкового трудового договору, строк якого закінчився, тобто правові відносини в даному випадку регулюютьсяст. 36 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 5-1Конституції Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Частиною другоюстатті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно достатті 23 КЗпП Українитрудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підпунктом 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другоїстатті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другоїстатті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту"(в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першоїстатті 36 КЗпП України).

Про наведене неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді справ з тотожними правовідносинами та подібними обставинами, зокрема, у постановах від 28.10.2022 (справа № 595/1517/21), від 03.02.2023 (справа № 61-3166св22) .

Крім того,Закон України «Про повну загальну середню освіту»(в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.

Як зазначено в письмовому повідомленні про пропозицію укласти строковий трудовий договір, на виконання вимогЗакону України «Про повну загальну середню освіту», відповідачем 24 квітня 2020 року позивачці запропоновано укласти трудовий договір на 1 рік з 01.07.2020 року. При цьому її попереджено, що якщо вона відмовиться укласти строковий трудовий договір, її буде звільнено з роботи на підставі п. 9ст. 36 КЗпП України, підпункту 2 пункту 3розділу 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про повну загальну середню освіту», без вихідної допомоги.

27 серпня 2020 року в.о. директора Мосюра Ю.В видав наказ №55-К по Любарській спеціальній школі, про припинення з 27.08.2020 безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , яка працює на посаді заступника директора з навчальної роботи, з укладенням з нею трудового договору строком на 1 календарний рік з 27.08.2020 до 26.08.2021 включно.

Із наказу від 30.06.2021 №42-К-а по Любарській спеціальній школі слідує, що з ОСОБА_1 продовжено строковий трудовий договір з 27.08.2021 по 30.08.2021 у зв`язку із щорічною основною відпусткою.

Відповідно до наказу від 31.08.2021 №61-К по Любарській спеціальній школі, продовжено дію строкового трудового договору з ОСОБА_1 з 31.08.2021 по 31.07.2022.

Як слідує із наказу від 29.07.2022 №46-К по Любарській спеціальній школі, в зв`язку із закінченням строкового трудового договору, звільнено ОСОБА_6 з посади заступника директора з навчальної роботи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022.

Також, судом встановлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім`я в.о. директора Любарської спеціальної школи ОСОБА_3 про прийняття її на посаду вчителя загальної середньої освіти за строковим трудовим договором.

Згідно наказу від 31.08.2022 №63-К по Любарській спеціальній школі, ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

Як на підставу для поновлення позивачки на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти Любарської спеціальної школи, представник позивачки покликався на те, що відповідачем при винесені наказу по Любарській спеціальній школі від 31.08.2022 №63-К не дотримано гарантій, які містились в ст.23 КЗпП України, так як трудовий договір був укладений на менший строк, ніж визначено у наведеній нормі.

Разом з тим, суд зазначає, що положення ст.23 КЗпП України не містять вимоги щодо укладення строкових трудових договорів з педагогічними працівниками які отримують пенсію за віком, строком від одного до трьох років.

Натомість, відповідно до підпункту 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня2020 року № 463-ІХ (в редакції, чинній на момент винесення відповідачем наказу від 31.08.2022 №63-К) передбачено, що після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Згідно абзацу третього частини другоїстатті 22 Закону "Про повну загальну середню освіту"(в редакції, чинній на момент винесення відповідачем наказу від 31.08.2022 №63-К), було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

З огляду на положення наведених норм можна дійти висновку, що у разі закінчення строкового трудового договору з педагогічним працівником, якого на підставі підпункту 2 пункту 3розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" переведено на строковий трудовий договір, з таким працівником може бути укладений строковий трудовий договір тривалістю від одного до трьох років.

Судом встановлено, що згідно від наказу по Любарській спеціальній школі від 29.07.2022 №46-К, ОСОБА_6 звільнено з посади заступника директора з навчальної роботи згідно п.2 ст.36 КЗпП України з 31.07.2022. Доказів того, що до вказаної дати позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення нового строкового договору терміном на один рік до матеріалів справи не долучено.

Також встановлено, що 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім`я в.о. директора Любарської спецшколи ОСОБА_3 про прийняття її на посаду вчителя загальної середньої освіти за строковим трудовим договором та наказом від 31.08.2022 №63-К по Любарській спеціальній школі позивачку прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

Таким чином встановлено, що між позивачкою та відповідачем відбулося переривання трудових відносин з 01.08.2022 по 01.09.2022, а тому положення підпункту 2 пункту 3розділу X"Прикінцевихта перехіднихположень"Закону України"Проповну загальнусередню освіту" на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачкою з 01.09.2022 не розповсюджуються.

Як вбачається з наказу від 31.08.2022 №63-К, позивачку прийнято на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором з 01.09.2022 по 02.06.2023 на підставі п.2 ст.23 КЗпП України.

Суд зазначає, що п.2 ч.1 ст. 23 КЗпП України виокремлює трудові договори, що укладаються на строк, визначений за погодженням сторін. Такі договори називаються строковими. Вони можуть укладатися як при прийнятті на роботу, так і згодом, якщо є підстави для укладення (переукладення) строкового трудового договору.

Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії (якщо взагалі не заборонено в даному випадку укладати трудовий договір на строк).

Суд зазначає, що з даним наказом позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис. Вищезазначеного наказу позивачка не оскаржувала, і приступила до виконання своїх трудових обов`язків на запропонованих її умовах, тобто на умовах строкового трудового договору. Доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, починаючи з 01.09.2022 за погодженням сторін ОСОБА_1 була прийнята на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором, згідностатті 23 Кодексу Законів про Працю України.

Після надання згоди на укладення строкового трудового договору, протягом строку дії такого, позивачка не оскаржувала його з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти.

Судом також встановлено, що 21.04.2023 та 15.05.2023 ОСОБА_1 посилаючись на позицію Конституційного суду України, викладену в рішенні від 07.02.2023 про визнання неконституційною нормуЗУ «Про повну загальну середню освіту»щодо праці осіб, які досягли пенсійного віку, та отримують пенсію за віком за строковими трудовими договорами, звернулася із заявою на ім`я в.о. директора Любарської спецшколи, в якій просила вважати укладений з нею строковий договір безстроковим і видати відповідний наказ.

29 травня 2023 року ОСОБА_1 подала в.о. директора Любарської спецшколи ОСОБА_3 заяву про надання її відпустки і виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

В.о. директора Мосюрою Ю.В. 29 травня 2023 року видано відповідний наказ №26-К по Любарській спеціальній школі, за яким внесено зміни до наказу по Любарській спецшколі від 01.02.2023 №05-К «Про надання чергових відпусток працівникам школи на 2023 рік» та надано ОСОБА_5 основну відпустку тривалістю 24 календарних днівз 03.06.2023 по 26.06.2023.

Із наказу від 02.06.2023 року №34-К по Любарській спеціальній школі, внесено зміни до наказу по Любарській спеціальній школі від 29.05.2023 р. №26-К: в п.1 в графі «Основна відпустка», «По яке число» значення «26.06.2023 р.» замінити на 14.07.2023 р.» для кожного працівника

Згідно наказу від 02.06.2023 №37-К по Любарській спеціальній школі, в зв`язку з наданням відпустки за 2023 рік вчителю ОСОБА_5 , продовжено строковий трудовий договір з вчителем ОСОБА_4 на період відпустки з 03.06.2023 по 14.07.2023.

Відповідно до наказу від 05.07.2023 №46-К по Любарській спеціальній школі, ОСОБА_5 продовжено чинність строкового трудового договору до закінчення відпустки до 28.07.2023, перенесено дату звільнення педагога ОСОБА_5 (наказ від 02.06.2023 №37-К ) з 14.07.2023 на 28.07.2023.

Як зазначено в акті від 05.07.2023 №5, ОСОБА_1 відмовилася ознайомитися з наказом по Любарській спецшколі від 05.07.2023 №46-К та засвідчити факт ознайомлення особистим підписом. Текст наказу ОСОБА_5 був зачитаний уголос.

Згідно із ч. 2ст. 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору, невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 було звільнено з роботи згідно наказу від 28.07.2023 №51-К, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2статті 36 КЗпП України. Датою звільнення позивача є останній день відпустки.

Необхідно відмітити, що не має правового значення для вирішення спору та обставина, що позивачка зверталася до відповідача із відповідними заявами щодо погодження на продовження трудових відносин на посаді вчителя загальної середньої освіти на умовах безстрокового трудового договору, оскільки роботодавець, як друга сторона договору, не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником.

Із закінченням строку трудового договору трудові відносини припиняються навіть тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №607/18964/18.

Крім цього, для припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потрібні заява чи будь-яке волевиявлення працівника, оскільки свою згоду на припинення трудового договору після закінчення його строку, працівник надав, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Викладене підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 16.11.2020 у справі №202/5741/18, аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 757/34139/18-ц.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-IXне відповідаєКонституції Українита втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Отже, на час укладення строкового трудового договору з позивачем абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»був чинним, тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Таким чином, наказ про звільнення позивачки з 28.07.2023 (яким є останній день відпустки) видано з дотриманням ч.3ст. 40 КЗпП України, а тому підстав для його скасування судом не встановлено.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на недотримання відповідечем ч.3 ст.23 КЗпП, так як до суду не надано доказів того, що станом на 28.07.2023 у відповідача були наявні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача та передбачали можливість укладення з нею безстрокового трудового договору.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Із змісту ч.3 ст. 49 ЦПК України вбачається, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Як вбачається з позовної заяви та відповіді на відзив відповідача, позивачем та його представником не ставилось питання про недотримання відповідачем вимог ч.3 ст.23 КЗпП щодо неповідомлення позивача про наявність вакантних посад, що в свою чергу свідчить про недотримання ним положень ч.3 ст.49 ЦПК України.

Щодо посилання позивача на ст. 9 КЗпП України слід зазначити наступне.

Відповідно дост. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Строк дії трудового договору належить до його істотних умов, без досягнення взаємної згоди щодо яких, трудовий договір не може вважатися укладеним, тому у разі відсутності згоди позивача на строковість даних відносин трудовий договір взагалі не був би укладеним.

Пленум Верховного Суду України в п. 7постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, вказав, що під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк установлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною). Такий договір укладається за взаємною згодою сторін (працівника та роботодавця) на будь-який строк, протягом якого працівник бере на себе зобов`язання працювати на підприємстві, в установі, організації. При цьому, правовий статус працівника, з яким укладено строковий договір, не відрізняється від правового статусу працівника, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк.

Позивач був ознайомлений із наказом про прийняття його на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти за строковим трудовим договором, про що свідчить його підпис на даному наказі.

Таким чином, зазначене підтверджує наявність добровільного волевиявлення позивача в укладенні саме такого трудового договору, з усіма його істотними умовами, зокрема, щодо строку його дії з 01.09.2022 по 02.06.2023.

Отже, волевиявлення працівника на укладення строкового трудового договору підтверджується його заявою від 31.08.2022, його особистим підписом в наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 36КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Саме при укладенні трудового договору сторонами було узгоджено, що договір припиняє свою дію 02.06.2023. Правовідносини між ОСОБА_8 існували виключно у межах трудового договору, тому регулюються трудовим законодавством.

Суд неприймає доуваги наданіпозивачем доматеріалів справисертифікати,свідоцтва пропідвищення кваліфікації,нагороду оскільки,як зазначенов ст.145КЗпП України, працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов`язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі, однак вони не можуть бути належним та допустимим доказом в справі, де предметом спору є трудові відносини, які виникли у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 про її поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки в позові про поновлення на роботі відмовлено, а тому підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Судові витрати понесені позивачем у виді сплати судового збору при зверненні із позовом, згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, покласти на сторону позивача.

На підставі ст.21,23,36,233 КЗпП України,ЗУ «Про повну загальну середню освіту», керуючись ст.12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Любарської спеціальної школи Житомирської обласної ради про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.11.2023.

Інформація про учасників судового процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач:Любарська спеціальна школа Житомирської обласної ради, адреса: вул.Райради,1 смт.Любар Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ:13578054.

Головуючий суддя В.М. Носач