Ухвала

від 02.11.2023 по справі 761/39886/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39886/23

Провадження № 1-кс/761/25867/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022000000000162 від 18.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022000000000162 від 18.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209 КК України про арешт тимчасово вилученого майна.

Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000162 від 18.04.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. ст. 209 КК України.

26.10.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.10.2023 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку в зазначеній вище квартирі, яка використовується ОСОБА_6 , виявлено та вилучено: мобільний телефон IPhone 13 Pro IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 ; мобільний телефон IPhone 11 IMEI: НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_4 ; мобільний телефон VERTU IMEI: НОМЕР_5 ;блокнот синього кольору «MOLESKINE» з чорновими записами, що стосуються об`єктів господарювання, які зазначені в ухвалі суду на обшук;ноутбук MacBook Air model A2179 EMC3302, ID: BCGA2179, Serial: CO2DCCV3HMNHP; моноблок (Apple) та зарядний пристрій (провід).

Прокурор у своєму клопотанні зазначає, що вказані вище речі, предмети та документи належать ОСОБА_6 та використовуються останнім у протиправній діяльності та під час їх поверхневого огляду в ході обшуку виявлено відомості, які можуть бути використані як доказ обставин вчинення протиправної діяльності, які досліджуються у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022, у зв`язку з чим слідчим прийнято рішення про їх вилучення.

Зокрема, на вказаних вище речах, предметах та документах міститься інформація, що стосується відомостей, які досліджуються у кримінальному провадження, у тому числі, що стосується фінансово-господарської діяльності українських ТОВ «Системні інформаційні рішення «Д» та ТОВ «Джет Київ», у зв`язку з чим необхідні спеціальні знання експертів та проведення у подальшому комп`ютерно-технічних експертиз для їх детального дослідження.

26.10.2023 вилучені вище речі, предмети та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022.

У зв`язку із чим, порушуються питання про накладення арешту на вище вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 всудовому засіданні клопотання підтримали з мотивів у ньому наведених та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник власника майна ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки вважає, що воно не обґрунтоване належними доказами, доводи прокурора ґрунтуються на припущення, а ОСОБА_6 в свою чергу добровільно та без супротиву надав техніку для огляду під ас проведення обшуку.

Власник майна ОСОБА_6 підтримав думку свого представника.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, слідчого, власника майна та його представника, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тобто, перше, що слідчий має довести це, що було вчинене кримінальне правопорушення, в межах розслідування якого він звертається із клопотанням про застосування заході забезпечення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України,Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік і види майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 173КПК України,слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

А згідно положення частини 2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як убачається із матеріалів клопотання прокурор порушує питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №22022000000000162 від 18.04.2022, яке було вилучено 26.10.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з ЄРДР №22022000000000162 від 18.04.2022 кримінальне провадження розслідується за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2, за наступною фабулою «Громадяни Російської Федерації, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , службові особи ТОВ «ЕКО ПРОМ АКТИВ» (код ЄДР 54919), ТОВ «ЕКО РЕСУРС УКРАЇНА» (код ЕДР 37628504), ТОВ «КФФ ТРЕЙД» (код ЄДР 32797891), ТОВ «НОВАКОМ РАЇНА» (код ЄДР 34529753), ТОВ «ЕКО ПРОМ РЕСУРС» (код ЄДР 38760776), а також громадяни ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 та громадяни України ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 які контролюють наступні суб?єкти господарської діяльності: «Rostumel holding limited» (Республіка Кіпр), «ООО1к» (реєстр, N? 1189112040831, ТОТ АР Крим), ТОВ «Лісове господарство форест», код ЄДР 38457003, ТОВ «Вітал-Х», код ЄДР3019373, ТОВ «Укрометал-ресурс», код ЄДР 30537945, ОСББ «Старий скверик», код ДР 43601328, ТОВ «Астрата», код ЄДР 43632639, ТОВ «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело», код ЄДР 36860855, ТОВ «Шольц утилізатор АГ», ЄДР 36992710, ПП «Львів мет союз», код ЕДР 34536861, ПАТ «Інкотранс», код ЄДР 00450944, ТОВ «Шольц-транс», код ЄДР 72903, ТОВ «Західний інвестиційний союз», код ЄДР 36992773, ТОВ «Наша кролеферма», код ЄДР 40555190, ПП «Спетл», код ЄДР 31121745, ТОВ «ЛемБерг парк», код ЄДР 41762354, ТОВ «Тисменниця», код ЄДР 37734897, ТОВ «Кіровоградська паливно-енергетична компанія» код ЄДР 38435901, ПП «Лемберг-транс», код ЄДР 3665991, ТОВ «Перший український банк», код ЄДР 41972261, ТОВ «Системні інформаційні рішення «Д» код ЄДР 39197811, ТОВ «Джет Київ» код ЄДР 43104450, у період з 24.02.2022 по теперішній час, здійснюють фінансування дій в особливо великих розмірах, направлених на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, що призвело до тяжких наслідків.»

Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що прокурором не доведено правову підставу для арешту вказаного майна, можливість використання його як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

На підтвердження обставин викладених у клопотанні щодо вчинення кримінального правопорушення прокурором долучено лише рапорт.

Слід зазначити, що рапорти відповідно до ст. 86 КПК України не є джерелом доказу в кримінальному провадженні.

Тобто, будь яких доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення в матеріалах клопотання відсутні та прокурором в судовому засіданні не надано.

Так само, слідчому судді не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 своїми умисними діями, має відношення до фінансування дій в особливо великих розмірах, направлених на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, що призвело до тяжких наслідків, оскільки на момент розгляду клопотання про арешт майна, ОСОБА_6 не повідомлено про підозру та відомості відносно нього до ЄРДР не внесені.

З протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , який був долучений прокурором у судовому засіданні, вбачається, що він не містить у собі відомостей, що мають значення для кримінального провадження, а листування за змістом не містить обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, що свідчить про те, що мобільний телефон не несе доказового значення та не відповідає критеріям речового доказу.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Так, в судовому засідання адвокат ОСОБА_5 зазначив, що доступ слідчого до вилученої під час обшуку техніки власником не обмежувався, він відразу повідомив слідчого логіни та паролі для огляду інформації яка міститься на цих мобільних терміналах систем зв`язку. Вказане прокурором в судовому засіданні не спростовано.

Таким чином, оскільки орган досудового розслідування відразу під час проведення обшуку отримав доступ до вилученого майна, крім того вилучене майно вже досить тривалий час перебуває під контролем органу досудового розслідування, а відтак орган досудового розслідування мав змогу його оглянути, скопіювати необхідну інформацію та повернути власнику.

Відтак, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, а прокурором не надано відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_6 ймовірно причетний до вчинення кримінального правопорушення, та вилучені мобільні термінали систем зв`язку в ході проведення обшукумають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, є засобами вчинення кримінального правопорушення, набуті протиправним шляхом та/або містять на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення.

Також,слідчий суддязвертає увагуна сутоформальний характерпостанови детективавід 26.10.2023,копія якоїдолучена доматеріалів клопотання,яка такожне міститьпосилання наконкретні критерії,визначені статтею98КПК України,яким відповідаєвилучене майнопід часобшуку.

Так, майно, що було вилучено в ході проведення обшуку 26.10.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.10.2023 за місцем проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Слід зауважити, що фактично обставини зазначені у клопотанні підведені під фабулу, яка внесена у ЄРДР, доказів на підтвердження таких обставин не надано, а тому правові підстави для арешту вказаного майна відсутні взагалі, оскільки це майно не відповідає критеріям речовому доказу, визначених у ст.98 КПК України, клопотання не містить об`єктивних даних про те, що було вчинено кримінальне правопорушення яке розслідується, порушене питання про арешт майна у даному випадку не відповідає завданням кримінального провадження.

Слід звернути увагу на те, що статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:

«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 62 від 10 травня 2007 року).

2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».

Таким чином, враховуючи положення Кримінального процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, а також те, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним, а тому за відсутності об`єктивних даних, що взагалі було вчинено кримінальне правопорушення, звернення з таким клопотанням за таких обставин не може вважатись законним втручанням, у зв`язку із чим, підстав для накладення арешту на майно яке було вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 немає.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна, яке було вилучено 26.10.2023під часпроведення обшукуза місцемпроживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за адресою: АДРЕСА_1 , укримінальному провадженнівнесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань№22022000000000162від 18.04.2022,за ознакамивчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.110-2,ч.1ст.111-2,ч.4ст.111-1,ч.5ст.191,ч.2ст.366,ч.2ст.15,ч.5ст.191,ч.2ст.209,ч.3ст.209КК Українизалишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1