Рішення

від 14.11.2023 по справі 607/8569/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2023 Справа №607/8569/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участі секретаря судового засідання Тинкалюк Є.І.

представників сторін Кукурудзи А.Є., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в загальному провадженні позову заяву ОСББ «Підгородня, 48» до ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Іванілова Олена Олегівна про визнання недійсними свідоцтв про право власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває позов ОСББ «Підгородня, 48» до ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Іванілова Олена Олегівна про: визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 від 21.12.2015, площею 0,0312 га, з кадастровим номером 6110100000:07:008:0114, яке видано ОСОБА_2 , із одночасним припиненням права власності останнього на вказану земельну ділянку; визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 від 21.12.2015, площею 0,0688 га, з кадастровим номером 6110100000:07:008:0113, яке видано ОСОБА_2 , із одночасним припиненням права власності останнього на вказану земельну ділянку; визнання права власності за ОСББ «Підгородня 48» на земельну ділянку площею 0,0312 га, з кадастровим номером 6110100000:07:008:0114 та земельну ділянку площею 0,0688 га, з кадастровим номером 6110100000:07:008:0113.

На обґрунтування вимог зазначає, що відповідач на підставі державного акту на право власності на землю серія Р1 № 665991, виданого 21.10.2002 Тернопільською міською радою народних депутатів, був власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 та призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку. На вказаній земельній ділянці був розташований індивідуальний житловий будинок, який в подальшому був реконструйований відповідачем під багатоквартирний житловий будинок, та якому розпорядженням № 43 начальника управління містобудування, архітектури та кадастру від 20.02.2014 було присвоєно адресний АДРЕСА_1 . Вказана реконструкція індивідуального житлового будинку була розпочата відповідачем 19.04.2013 на підставі зареєстрованої Декларації про початок виконання будівельних робіт за № ТП083131090222, та завершена відповідно до зареєстрованої інспекцією ДАБК в Тернопільській області 27.12.2013 Декларації № ТП143133610582 про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідно до Декларації № ТП143133610582 про готовність об`єкта до експлуатації, реконструкція індивідуального житлового будинку була здійсненна на земельній ділянці площею 0,1000 га, тобто саме така площа земельної ділянки є достатньою та була необхідною для реконструкції та подальшого обслуговування 12-ти квартирного 4-ох поверхового із мансардою житлового будинку у відповідності до розробленої проектної документації. В подальшому відповідачем був здійснений, продаж квартир у вказаному багатоквартирному житловому будинку відповідно до укладених правочинів, на підставі яких після завершення його реконструкції були зареєстровані права власності на усі квартири у цьому будинку.

Представник позивача зазначає, що відповідач при укладанні договорів дольової участі у будівництві квартир повідомляв дольовикам, а в подальшому і створеному ними ОСББ, що земельна ділянка площею 0,1000 га, на якій здійснюється реконструкція індивідуального будинку під багатоквартирний житловий будинок, після введення його в експлуатацію буде передана власникам квартир для обслуговування їх будинку.

29.05.2014 співвласниками квартир будинку АДРЕСА_1 було створено та здійснено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Підгородня 48», код ЄДРПОУ 39231092, юридична адреса: 46002, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Підгородня, будинок 48, квартира 9.

11.06.2014 відповідач передав на баланс позивачу на підставі Акту приймання - передачі № 1 12-ти квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . Проте, відповідач на неодноразові звернення позивача не передав останньому у власність земельну ділянку площею 0,10 га під вказаним багатоквартирним житловим будинком для його обслуговування.

21.11.2014 позивач надіслав відповідачу лист з проханням передати позивачу - ОСББ «Підгородня 48» безоплатно вказану вище земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку у відповідності до діючого законодавства. Жодної відповіді відповідач станом на сьогоднішній день позивачу не надав і вказану земельну ділянку не передав та ухиляється від здійснення передачі вказаної ділянки.

З метою захисту прав ОСББ «Підгородня 48» на земельну ділянку площею 0,10 га під зазначеним вище багатоквартирним житловим будинком, яка необхідна для його обслуговування та забезпечення прав усіх власників квартир у ньому, позивач звернувся за правовою допомогою, уклавши 11.02.2022 відповідний договір № 11-01/02/22 з АБ «Андрія Кукурудзи» про надання правничої допомоги. В ході надання вказаної правової допомоги було встановлено, що вказана вище земельна ділянка під багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 площею 0,1000 га була поділена відповідачем на дві окремі суміжні земельні ділянки з кадастровим номером 6110100000:07:008:0114 площею 0,0312 га та з кадастровим номером 6110100000:07:008:0113 площею 0,0688 га. У зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 липня 2022 року відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

18 жовтня 2022 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 40000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Вказав на те, що відповідач не визнає пред`явлені до нього позовні вимоги ОСББ «Підгородня 48» та заперечує щодо обставин викладених у позовній заяви виходячи з наступних доводів. Земельний кодекс України містить альтернативу: співвласники багатоквартирного будинку можуть оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 цього Кодексу або на праві власності на підставі статті 42 Земельного кодексу України. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації таких прав (ст.125 Земельного кодексу України). З аналізу ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України вбачається, що право на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія вважається спільним майном багатоквартирного будинку лише у разі державної реєстрації таких прав. Доказів державної реєстрації за позивачем ОСББ «Підгородня 48» прав на спірні земельні ділянки до суду не надано. Докази вчинення позивачем дій, спрямованих на державну реєстрацію за ним прав на спірні земельні ділянки, в матеріалах справи відсутні. Із наявного у матеріалах справи акта приймання-передачі №1 від 11 червня 2014 року 12-ти квартирного житлового в АДРЕСА_1 , слідує, що ОСОБА_2 було передано на баланс ОСББ «Підгородня 48» 12-ти квартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 , загальною площею 850,8 кв.м., в т.ч. загальна площа квартир - 768, 6 кв.м., житлова площа 406,3 кв.м., кількість квартир 12. Відомості про передачу земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений багатоквартирний будинок, в акті приймання-передачі відсутні.

Представник відповідача вказує, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Разом з тим зауважує, що набуття права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, зокрема на багатоквартирний будинок, не призводить до позбавлення прав власника земельної ділянки, на якій він розташований в силу виключення, передбаченого статтею 377 ЦК України, та не може бути підставою для набуття права власності на неї за допомогою правового механізму, передбаченого ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просить задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, проте начальник Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради подав суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи за наявними в справі матеріалами.

Допитаний у судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_3 пояснив, що його знання та спеціальність не надають можливості надавати роз`яснення з приводжу поставлених питань.

Заслухавши пояснення учасників справи та здійснивши перевірку доказів судом встановлені наступні обставини.

Згідно державного акту на право власності на землю серія Р1 № 665991, виданого 21.10.2002 головою Тернопільською міською радою народних депутатів, власник земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на території Тернопільської міської ради по АДРЕСА_1 та призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, ОСОБА_4 .

Представник позивача зазначає, що на вказаній земельній ділянці був розташований індивідуальний житловий будинок, який в подальшому був реконструйований відповідачем під багатоквартирний житловий будинок.

27.12.2013 багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, реконструкція об`єкту незавершеного будівництва під багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , зареєстрованою інспекцією ДАБК у Тернопільській області 27.12.2013 за № ТП143133610582.

Розпорядженням № 43 начальника управління містобудування, архітектури та кадастру від 20.02.2014 було присвоєно прийнятому в експлуатацію багатоквартирному житловому будинку під літ. «А» загальною площею 850,8 кв.м., житловою площею 406,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що засвідчується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № ТП143133610582, зареєстрованою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 27.12.2013, адресний номер АДРЕСА_2 .

Як убачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 29.05.2014 було створено та здійснено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Підгородня 48», код ЄДРПОУ 39231092, місцезнаходження юридичної особи: 46002, Тернопільська область, місто Тернопіль, вул. Підгородня, будинок 48, квартира 9.

11.06.2014забудовником ОСОБА_2 на підставі документів оформлених на право власності в реєстраційній службі Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області від 12.03.2014, передав на баланс та обслуговування позивачу на підставі Акту приймання-передачі № 1, 12-ти квартирний житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Надалі, 21 листопада 2014 року, голова ОСББ «Підгородня, 48» Кучерас Н.Ю. звернулась до ОСОБА_2 із письмовим зверненням про безоплатну передачу земельної ділянки площею 0,10 га ОСББ «Підгородня, 48».

Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , оформлена на громадянина ОСОБА_2 . Розподіл земельної ділянки здійснювався на підставі заяви ОСОБА_2 .

У вказаній документації наявна інформація про два об`єкти власності. Земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0688 га із кадастровим номером 6110100000:07:008:, за адреса: АДРЕСА_1 , землевласник ОСОБА_2 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 0,0312 га із кадастровим номером 6110100000:07:008:, за адреса: АДРЕСА_1 , землевласник ОСОБА_2 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Представником позивача надано Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-9900505502022 від 12.02.2022, земельна ділянка із кадастровим № 6110100000:07:008:0114, площею 0,312 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), перебуває у приватній власності. В даному Витязі не зазначені відомості про власника.

Також, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки № НВ-9900505492022 від 12.02.2022, земельна ділянка із кадастровим № 6110100000:07:008:0113, площею 0,688 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), перебуває у приватній власності. В даному Витязі не зазначені відомості про власника.

Відтак, суд дослідивши докази, які надані в обґрунтування позовних вимог, вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин підлягають до застосування наступні норми процесуального та матеріального права.

Згідно зположеннями частинипершої статті16Цивільного кодексуУкраїни кожнаособа маєправо звернутисядо судуза захистомсвого особистогонемайнового абомайнового правата інтересу.

Частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України надає право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

А отже в судовому порядку здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до змісту статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно дост.152Земельного кодексуУкраїни,держава забезпечуєгромадянам таюридичним особамрівні умовизахисту праввласності наземлю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідност. 385 ЦК Українивласники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

У відповідності дост. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Прикінцевими положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» внесені зміни до статті 42 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. д) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користуванняземельною ділянкоюіз земельдержавної такомунальної власностінабувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта (ст. 377 Цивільного кодексу України).

Як слідує із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного Кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, право на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія вважається спільним майном багатоквартирного будинку у разі державної реєстрації права власності.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (ст. 140 Земельного кодексу України).

Таким чином, набуття права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, зокрема на багатоквартирний будинок, не призводить до позбавлення прав власника земельної ділянки, на якій він розташований в силу виключення, передбаченого статтею 377 ЦК України, та не може бути підставою для набуття права власності на неї за допомогою правового механізму, передбаченого ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

У силу ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ч.6ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК Українивстановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до п.6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

ЄСПЛ вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСББ «Підгородня, 48» ((вул. Підгородня, 48/9 м. Тернопіль) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , третя особа державний реєстратор управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Іванілова Олена Олегівна про

визнання недійсними свідоцтв про право власності на імя ОСОБА_2 , від 21.12.2015 року, на земельні ділянки з кадастровими номерами 6110100000:07:008:0114 площею 0,0312 га. та 6110100000:07:008:0113 площею 0,0688 га. з припиненням права власності та

визнання за ОСББ «Підгородня, 48» права власності на означені земельні ділянки

- відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк