Постанова

від 06.11.2023 по справі 904/5044/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/5044/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Манець О.В.

представники учасників провадження:

від позивача: Пеньков О.Ю., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: Сироїд І.О., адвокат (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 (повне рішення складено 01.05.2023, суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/5044/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд", м. Дніпро

про стягнення заборгованості 1 354 437,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОВАС ТРЕЙД" про стягнення заборгованості за договором поставки № М-719 від 17.04.2019 у загальному розмірі 1 354 437,22 грн, яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 841 881,08 грн, пеня у розмірі 168 017,92 грн, штраф у розмірі 126 282,16 грн, 5% річних у розмірі 34 287,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 183 968,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № М-719 від 17.04.2019, а саме в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення помилки від 01.05.2023) у справі №904/5044/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" основний борг у розмірі 841 881,08 грн, пеню у розмірі 164 414,34 грн, штраф у розмірі 101 025,73 грн, 5% річних у розмірі 34 287,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 183 968,91 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 20 316,56 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/5044/22, ухвалити нове рішення у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 164 414,34 грн, штрафу у розмірі 101 025,73 грн, а саме зменшити пеню та штраф на 90% і стягнути пеню у розмірі 16801,79 грн, штраф у розмірі 12 628,21 грн, в решті оскаржуване рішення залишити без змін. Скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача.

Загальна сума штрафних санкцій складає 512 556, 14 грн., що складає біля 60 % від суми основного боргу. Відповідач вважає, що порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу, які є співрозмірними з заявленими штрафними санкціями у відношенні до суми заборгованості.

При цьому слід врахувати ступінь виконання зобов`язання.

Відповідач зазначає, що протягом періоду з 10.03.2022 по 15.06.2022 частково сплатив заборгованість в розмірі 412 800 грн., тобто, відповідач здійснив платежі на користь позивача, що є доказом того, що відповідач частково здійснював виконання своїх зобов`язань по виплаті заборгованості.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що доводи скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так, позивач зазначає, що матеріалами справи належним чином доведено факти наявності заборгованості у відповідача перед позивачем по основній заборгованості, пені, як штрафній санкції, та по трьом відсоткам річних, які документально підтверджені і, в той же час, відповідачем не спростовані.

У відповіді на відзив скаржник посилається на те, що:

-відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України: «Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання;

-частина зобов`язань по сплаті виникла напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та після запровадження воєнного стану;

-кадрові накази, наказ Міноборони, акти звірки є доказами, що підтверджують підстави для зменшення штрафних санкцій, які мають бути досліджені та належно оцінені судом.

Зазначені документи підтверджують звільнення працівників та перебування їх у відпустках, тобто фактично це наслідки погіршення майнового стану Скаржника. Через призупинення господарської діяльності Скаржник не міг надавати робочі місця працівникам. Також, перед Скаржником мають заборгованість його контрагенти, що впливає на загальний фінансовий стан.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 22.05.2023 для розгляду справи №904/5044/22 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/5044/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 19.09.2023.

Ухвалами суду від 15.06.2023 та від 06.07.2023 постановлено судове засідання у справі, призначене на 19.09.2023 провести для представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Розпорядженнями керівника апарату суду від 11.09.2023, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу №904/5044/22 до свого провадження.

У судовому засіданні 06.11.2023 оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача та приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між ТОВ Міроіл (постачальник) та ТОВ Ровас Трейд (покупець) укладено договір поставки № М-719 від 17.04.2019 р., згідно умов п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, асортимент і кількість якого визначається видатковими накладними, а покупець - прийняти і оплатити його.

Товар поставляється партіями, оформленими видатковими накладними ( п.1.5 договору).

Загальна сума договору визначається сукупністю видаткових накладних ( п 1.3 договору).

Ціна товару визначається видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору ( п.5.1 договору).

Оплата здійснюється протягом 14 днів з дня отримання товару ( п.5.2 договору).

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань ( п.9.1 договору).

На виконання умов договору, позивач здійснював періодичні поставки товару, які оплачувалися покупцем.

В порушення умов договору, відповідач повну та своєчасну оплату товару за товарними накладними: № 96240 від 18.01.2022 на суму 18996,00 грн.; № 97003 від 20.01.2022 на суму 9200,00 грн.; № 96898 від 20.01.2022 на суму 92911,00 грн.; № 98338 від 26.01.2022 на суму 71352,60 грн.; № 99910 від 02.02.2022 на суму 35948,00 грн.; № 100868 від 07.02.2022 на суму 110686,40 грн.; № 101193 від 08.02.2022 на суму 139212,00 грн.; № 102375 від 11.02.2022 на суму 73275,40 грн.;№ 103076 від 16.02.2022 на суму 228865,56 грн.; № 104499 від 22.02.2022 на суму 17430,00 грн.; № 107675 від 16.05.2022 на суму 52323,85 грн. не здійснив.

За вищенаведеними накладними здійснено поставок на загальну суму 850 200,81 грн.

Враховуючи систематичний характер поставок, оплата товару здійснювалася відповідачем без дотримання вартості окремих партій товару, зазначених у відповідних накладних, і зараховувалася позивачем в рахунок виконання грошових зобов`язань (погашення заборгованості), що виникли раніше (п. 5.4. договору).

З урахуванням цього, в рахунок оплати загальної вартості останніх поставок на суму 850200,81 грн. було зараховано 8319,73 грн.

Таким чином, заборгованість (сума основного боргу) - 841881,08 грн.

У відповідності до п.5.2 договору, за всіма поставками строк оплати складає 14 днів з дня отримання товару.

Таким чином, останній день строку оплати за окремими накладними становить: № 96240 від 18.01.2022 на суму 18996,00 - 8319,73 = 10676,27 грн. - 01.02.2022; № 97003 від 20.01.2022 на суму 9200,00 грн. - 03.02.2022;№ 96898 від 20.01.2022 на суму 92911,00 грн. - 03.02.2022; № 98338 від 26.01.2022 на суму 71352,60 грн. - 09.02.2022; № 99910 від 02.02.2022 на суму 35948,00 грн. - 16.02.2022; № 100868 від 07.02.2022 на суму 110686,40 грн. - 21.02.2022; № 101193 від 08.02.2022 на суму 139212,00 грн. - 22.02.2022; № 102375 від 11.02.2022 на суму 73275,40 грн. - 25.02.2022;№ 103076 від 16.02.2022 на суму 228865,56 грн. - 02.03.2022; № 104499 від 22.02.2022 на суму 17430,00 грн. - 08.03.2022; № 107675 від 16.05.2022 на суму 52323,85 грн. - 30.05.2022.

З наступних днів після вказаних дат грошове зобов`язання з оплати поставленого товару за кожною з поставок є простроченим.

З метою досудового врегулювання спору, 12.10.2022 позивач направив відповідачу претензію № 127/07 на суму 841881,18 грн., до якої додав 2 примірника акта звірки взаємних розрахунків за весь період існування договірних відносин.

Претензія була отримана 19.10.2022, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповіді на претензію № 15/11/22-1 від 15.11.2022 відповідач визнав наявність заборгованості 841881,08 грн., підписав акт звірки взаємних розрахунків та через розбіжність у 0,10 грн. надіслав у відповідь власний акт звірки.

Відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті боргу, що й стало причиною спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із належного виконання позивачем своїх зобов`язань відносно поставки товару, в свою чергу, відповідач не здійснив оплату отриманого товару вчасно та в повному обсязі, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині основного боргу.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, 5% річних та інфляційних втрат, судом здійснена перевірка розрахунку позивача, встановлена його арифметична правильність.

Суд зменшив розмір пені та штрафу на 20 % для забезпечення балансу інтересів сторін.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується апелянтом лише у частині відмови щодо зменшення розміру нарахованих позивачем у даній справі пені, штрафу на 90 %.

Відтак, дослідженню підлягають наявність/відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предмет доказування у справі - поставка позивачем товару за договором поставки № М-719 від 17.04.2019 та виконання/невиконання відповідачем обов`язку щодо його повної оплати.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в даному випадку між сторонами був укладений договір поставки товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк

(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснив поставку Товару. Відповідач в порушення умов укладеного договору кінцевий розрахунок не здійснив, несплачена заборгованість за договором склала 841 881,08 грн. Відповідачем доказів сплати суми заборгованості за спірним договором не надано.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Пунктами 6.2.1., 6.2.2. Договору встановлено, що за порушення строку оплати відповідач сплачує штраф у розмірі 5% та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення і за весь час існування заборгованості та за порушення строків оплати більш, ніж на 30 днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Щодо дослідження та оцінки доказів про зменшення розміру штрафних санкцій апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частині 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій. передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони передбачили в договорі нарахування пені без обмеження 6-місячним строком, пеня нараховується за весь час існування заборгованості та на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню.

Матеріалами справи встановлено, що договір між Покупцем та Продавцем був укладений добровільно та на засадах ЦК України та ГК України, тому повинен виконуватись згідно з їх вимогами, в тому числі і в частині відповідальності за порушення умов Договору.

Виходячи з цього, судова колегія вважає, що немає причин для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів зазначає, що, загальна сума пені за несвоєчасну оплату поставленого Товару за умовами Договору, стягнуті судом - 164 414,34 грн., а штрафу- 101 025,73 грн. складають 31,5% від основного боргу, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Стосовно ступеню виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Дійсно відповідачем частково сплачено заборгованість протягом періоду з 10.03.2022 по 15.06.2022 в розмірі 412 800 грн., але також слід враховувати, що за більшістю видаткових накладних заборгованість виникла ще до введення воєнного стану: - № 96240 від 18.01.2022 на суму 10676,27 грн. 01.02.2022; - № 97003 від 20.01.2022 на суму 9200,00 грн. 03.02.2022; - № 96898 від 20.01.2022 на суму 92911,00 грн. 03.02.2022; - № 98338 від 26.01.2022 на суму 71352,60 грн. 09.02.2022; - № 99910 від 02.02.2022 на суму 35948,00 грн. 16.02.2022; - № 100868 від 07.02.2022 на суму 110686,40 грн. 21.02.2022;- № 101193 від 08.02.2022 на суму 139212,00 грн. 22.02.2022.

Такий стан виконання відповідачем свої зобов`язань по оплаті боргу є неприпустимим та свідчить про його недобросовісність, як покупця за Договором.

Посилання скаржника на ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно якої «Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання, не приймаються судом, оскільки Відмова від подальшої поставки товару (п. 5.7. договору) не належить до обставин (збитки, ступінь виконання зобов`язань боржником, майновий стан сторін, немайнові інтереси сторін), які слід враховувати при застосуванні ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Документи, на які посилається відповідач - кадрові накази, наказ Міноборони, акти звірки відхиляються судом, оскільки не свідчать про те, що господарська діяльність скаржника була призупинена, не було попиту на купівлю продукції, яку реалізує скаржник, відповідно, не було отримано запланованого прибутку та скаржник був позбавлений можливості провести розрахунки з позивачем, виплачувати заробітні плати найманим працівникам, а також те, що певні контрагенти відповідача мають перед ним заборгованість, що також впливає на загальний фінансовий стан скаржника.

Ці документи могли б бути предметом комплексного розгляду торгово-промисловою палатою, як єдиного законодавчо визначеного органу, уповноваженого встановлювати обставини непереборної сили.

Однак, як правильно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач цим не скористався.

Відносно того, що частина зобов`язань по сплаті виникла напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України та після запровадження воєнного стану.

Відповідно до ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, єдиним підтвердженням обставин непереборної сили для конкретного суб`єкта є сертифікат, який має індивідуальний характер і видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, не інакше, ніж за зверненням суб`єкта господарювання.

Оскільки сертифікату ТПП, як єдиного належного доказу непереборної сили, відповідачем не надано, підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.

Крім того, борг по оплаті за поставлений товар виник ще до введення воєнного стану.

Таким чином, господарський суд правильно дослідив та надав вірну оцінку доказам про зменшення розміру пені та штрафу на 20%.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 справі №904/5044/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 справі №904/5044/22 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровас Трейд" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.11.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков