Рішення

від 17.11.2023 по справі 904/5126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2023м. ДніпроСправа № 904/5126/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

про стягнення 297 868,99 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" про стягнення 297 868,99 грн, з яких: 229 800,00 грн основний борг, 33 829,20 грн пеня, 7517,84 грн 3% річних, 26 721,95 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 21/М-428 від 03.12.2021.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 25.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.10.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позовна заява позивача не містить доказів факту підписання ПОК - відповідно до п. 3.6. договору право власності на товар не перейшло до відповідача, як наслідок - у позивача не виникло зобов`язання оплатити товар. А отже, вимога про стягнення з позивача суми основної заборгованості (229 800,00 грн), 3% річних, інфляційних та пені є безпідставними. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У випадку, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, просить зменшити розмір пені, що стягується та визначити порядок виконання судового рішення, яким відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення грошових коштів до моменту закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22023040000000206 від 28.02.2023, або закінчення правового режиму воєнного стану, запровадженого на території України, або втрати чинності Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022.

30.10.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, підприємство позивача є резидентом України, утворено та проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, зареєстровано та знаходиться на території України. Кінцеві бєнефіціарні власники підприємства позивача громадяни ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , хоча й мають громадянство Росії, але вони мають зареєстроване місце проживання в Україні та проживають на території України на законних підставах, що підтверджується посвідками на постійне проживання в Україні. При цьому, вказані посвідки вони отримали як уродженці України. Копії зазначених документів додаються. Ці дані також зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі скорочено - ЄДР), подавались під час реєстрації вказаних громадян як кінцевих бенефіціарних власників підприємства. Ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 у справі № 204/11484/23 жожним чином не стосується підприємства позивача та цієї справи. Зазначеною ухвалою передано в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження № 22023040000000206 від 28.02.2023 майно, належне Приватному акціонерному товариству «Завод пакувальних машин «УПМАШ» (ідентифікаційний код 31278290). Зазначене підприємство не є учасником цієї справи та не є учасником ТОВ «ПМЗ». При цьому жодній посадовій особі ТОВ «ПМЗ» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, жодна посадова особа нашого підприємства не притягнута до кримінальної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Дніпровський коксохімічний завод» (покупець) було укладено договір поставки № 21/М-428 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується виготовити і передати, а покупець - прийняти і оплатити товар (надалі -«товар») на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Кількість, номенклатура товару вказуються в специфікаціях (додатках) до цього договору, що є невід`ємною частиною договору (далі - «специфікації») (п. 2.1. договору).

Поставка товару здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях (п. 3.1. договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року (п. 3.2. договору).

Строки поставки товару вказуються в специфікаціях (п. 3.3. договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару і підписання ПОК (п. 3.6. договору).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки та зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням товару (п. 4.1. договору).

Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору або специфікації. Зміна ціни після підписання договору сторонами не допускається, якщо інше не зазначено в специфікації (п. 4.2. договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій (п. 4.3. договору).

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п. 5.1. договору).

Оплата за поставлений товар буде здійснюватися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору (п. 5.2. договору).

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3. договору).

Покупець має право здійснити оплату товару до настання термінів оплати (п. 5.4. договору).

За згодою сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству України (п. 5.5. договору).

Постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання товару оригінали наступних документів: рахунок на оплату товару; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи - при необхідності; видаткову накладну; експлуатаційні документи (паспорт, технічний опис, інструкції на монтаж і експлуатацію) - при необхідності; сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності (на імпортний товар) - при необхідності; декларація/сертифікат про відповідність чинним технічним регламентам України (від виробника, імпортера або розповсюджувача); дозвіл на застосування товару машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - при необхідності; наносити на товар національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічного безпеки (в передбачених законодавством випадках); покупець має право вимагати, а постачальник зобов`язаний надати будь-які інші документи, передбачені чинним законодавством України (п. 6.3. договору).

Покупець має право відмовитися від приймання поставленого товару до надання документів, зазначених в п.6.3 цього договору (п. 6.4. договору).

У випадку поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також товару, пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), товар приймається покупцем на зберігання (п. 6.5. договору).

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 7.1. договору).

У випадку порушення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені (п. 7.2. договору).

Цей договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) (п. 10.4. договору).

Цей договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних, за цим договором (п. 10.5. договору).

За всіма видами зобов`язань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за винятком термінів позовної давності, що перевищують трирічний період відповідно до чинного законодавства України) (п. 10.6. договору).

Всі зміни і доповнення до цього договору є невід`ємною частиною договору і дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 10.8. договору).

07.03.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій у зв`язку зі зміною найменування Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» на Приватне акціонерне товариство «Камет-Сталь» та зміною місцезнаходження товариства, дійшли згоди за текстом договору та всіх додатків найменування покупця викласти в новій редакції: повне найменування: Приватне акціонерне товариство «Камет-Сталь»; скорочене найменування: ПРАТ «Камет-Сталь», зазначивши найменування у відповідних відмінках. Внести зміни в реквізити покупця.

Сторони на виконання умов договору підписали специфікації: № 1 від 10.12.2021, № 2 від 10.02.2022, № 3 від 02.06.2022, № 4 від 02.05.2022, № 5 від 15.03.2022, № 6 від 22.03.2022, № 7 від 02.06.2022.

23.06.2022 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, в якій вирішили викласти пункти 4 Специфікацій № 1-7 в новій редакції: «Умови оплати товару: 100% по факту поставки (код Р005). Строк оплати поставлених товарів: 5 календарних днів з дати поставки товару».

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 229 800,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № 91 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 52 200,00 грн з ПДВ;

- № 92 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 110 400,00 грн з ПДВ;

- № 93 від 26.08.2022 про поставку товару на суму 67 200,00 грн з ПДВ та товарно-транспортні накладні:

- № Р91 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 52 200,00 грн з ПДВ;

- № Р92 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 110 400,00 грн з ПДВ;

- № Р93 від 26.08.2022 про поставку товару на суму 67 200,00 грн з ПДВ.

Господарський суд зазначає, що вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 91 від 09.08.2022 на суму 52 200,00 грн з ПДВ;

- № 92 від 09.08.2022 на суму 110 400,00 грн з ПДВ;

- № 93 від 26.08.2022 на суму 67 200,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлений товар буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору.

Згідно із пунктами 4 Специфікацій № 1-7 (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022) умови оплати товару: 100% по факту поставки (код Р005). Строк оплати поставлених товарів: 5 календарних днів з дати поставки товару.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до п. 5.2. договору та п. 4 Специфікацій № 1-7 (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022), а також з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар:

- за накладною № 91 від 09.08.2022 суму 52 200,00 грн у строк до 15.08.2022 включно (09.08.2022 + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- за накладною № 92 від 09.08.2022 суму 110 400,00 грн у строк до 15.08.2022 включно (09.08.2022 + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- за накладною № 93 від 26.08.2022 суму 67 200,00 грн у строк до 31.08.2022 включно (26.08.2022 + 5 календарних днів).

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товарне сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 229 800,00 грн, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 229 800,00 грн відповідач не надав.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позовна заява позивача не містить доказів факту підписання ПОК - відповідно до п. 3.6. договору право власності на товар не перейшло до відповідача, як наслідок - у позивача не виникло зобов`язання оплатити товар.

Господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлений товар буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору.

Згідно із пунктами 4 Специфікацій № 1-7 (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022) умови оплати товару: 100% по факту поставки (код Р005). Строк оплати поставлених товарів: 5 календарних днів з дати поставки товару.

З аналізу викладеного вбачається, що строк оплати поставленого товару не ставиться в залежність від факту підписання ПОК. Натомість сторонами чітко визначено, що строк оплати поставлених товарів: 5 календарних днів з дати поставки товару.

Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 229 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними:

- № 91 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 52 200,00 грн з ПДВ;

- № 92 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 110 400,00 грн з ПДВ;

- № 93 від 26.08.2022 про поставку товару на суму 67 200,00 грн з ПДВ та товарно-транспортними накладними:

- № Р91 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 52 200,00 грн з ПДВ;

- № Р92 від 09.08.2022 про поставку товару на суму 110 400,00 грн з ПДВ;

- № Р93 від 26.08.2022 про поставку товару на суму 67 200,00 грн з ПДВ.

Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

За своєю правовою природою видаткові накладні та товарно-транспортні накладні є первинними документами, оскільки підтверджують факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Таким чином підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні та товарно-транспортні накладні є належними та достовірними доказами в підтвердження поставки відповідачу спірного товару, а отже відповідно до п. 5.2. договору та п. 4 Специфікацій № 1-7 (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022) є достатньою правовою підставою для здійснення розрахунків за поставлений за ними товар.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 229 800,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 829,20 грн станом на 21.09.2023.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних станом на 21.09.2023 у розмірі 7517,84 грн та інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 26 721,95 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний не правильно. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 7504,48 грн.

Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати на загальний розмір заборгованості 229 800,00 грн за період з серпня 2022 року по серпень 2023 року.

Як вже зазначалось судом вище, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар:

- за накладною № 91 від 09.08.2022 суму 52 200,00 грн у строк до 15.08.2022 включно (09.08.2022 + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- за накладною № 92 від 09.08.2022 суму 110 400,00 грн у строк до 15.08.2022 включно (09.08.2022 + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- за накладною № 93 від 26.08.2022 суму 67 200,00 грн у строк до 31.08.2022 включно (26.08.2022 + 5 календарних днів).

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару:

- за накладною № 91 від 09.08.2022 на суму 52 200,00 грн починатиметься з наступного дня - 16.08.2022;

- за накладною № 92 від 09.08.2022 на суму 110 400,00 грн починатиметься з наступного дня - 16.08.2022;

- за накладною № 93 від 26.08.2022 на суму 67 200,00 грн починатиметься з наступного дня - 01.09.2022.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Враховуючи викладене, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється позивачем на загальну суму заборгованості 229 800,00 грн, яка складається із заборгованості по накладним №91 від 09.08.2022, № 92 від 09.08.2022 та № 93 від 26.08.2022, початковим місяцем періоду нарахування інфляції має бути вересень 2022 року.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати за загальний період з вересня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 19 671,35 грн.

У своєму відзиві відповідач просить суд зменшити розмір пені, що стягується та визначити порядок виконання судового рішення, яким відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення грошових коштів до моменту закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22023040000000206 від 28.02.2023, або закінчення правового режиму воєнного стану, запровадженого на території України, або втрати чинності Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022.

Під час судового розгляду справи відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Дослідивши матеріали справи, оскільки розмір штрафних санкцій не є надмірно великим та відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що відповідно до інформації з ЄДРПОУ бенефициарами юридичної особи-позивача є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - громадяни російської федерації. Засновником юридичної особи - позивача є, зокрема, ТОВ "ПКТІ" (ЄДРПОУ: 30629868), засновниками якої є: ОСОБА_3 (10% часток), ОСОБА_2 (45% часток), ОСОБА_1 (45% часток) - громадяни російської федерації. Відповідно до інформації, що міститься в ухвалі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 у справі № 204/11484/23 встановлено, що у відношенні позивача слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023040000000206 від 28.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України: "Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно повідомлення Кам`янського МРВ Управління СБ України у Дніпропетровській області, група осіб з числа громадян України, серед яких є, зокрема, керівництво ТОВ "Придніпровський механічний завод", діючи умисно за попередньою змовою з громадянами російської федерації фінансують дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та дії, вчинені з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу і захоплення державної влади."

Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви докази та обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вирок суду, який набрав законної сили за результатами розслідування у кримінальному провадженні №22023040000000206, відповідачем до суду не надано.

Стосовно доводів відповідача щодо встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської редерації» мораторію (заборони) на виконання, у тому числі, в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, то слід зазначити таке.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевими бенефіціарами позивача є громадяни російської федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Позивачем до матеріалів справи долучено посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , видану 26.04.2013, та посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , видану 18.06.2015.

Отже, наведені особи не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які зміняться чи настануть після закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22023040000000206 від 28.02.2023, або закінчення правового режиму воєнного стану, запровадженого на території України, або втрати чинності Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому відповідачем до суду також не надано.

Відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати відстрочку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 290 805,03 грн, з яких: 229 800,00 грн основний борг, 33 829,20 грн пеня, 7504,48 грн 3% річних, 19 671,35 грн інфляційні втрати.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 105,89 грн (2,37 %), на відповідача 4362,15 грн (97,63 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18б, ідентифікаційний код 05393085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Січеславський шлях, буд. 2, ідентифікаційний код 31523315) 295 167,18 грн, а саме: 290 805,03 грн, з яких: 229 800,00 грн основний борг, 33 829,20 грн пеня, 7504,48 грн 3% річних, 19 671,35 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4362,15 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва