Постанова

від 20.03.2024 по справі 904/5126/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5126/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Григор`єв М. І. - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 р.

( суддя Мілєва І.В., м. Дніпро )

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до

Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь",

Дніпропетровська область, м. Кам`янське

про стягнення 297 868,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" про стягнення 297 868,99 грн, з яких: 229 800,00 грн - основний борг, 33 829,20 грн - пеня, 7517,84 грн - 3% річних, 26 721,95 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки № 21/М-428 від 03.12.2021 р..

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позовна заява Позивача не містить доказів факту підписання ПОК - відповідно до п. 3.6. договору право власності на товар не перейшло до Відповідача, як наслідок - у Позивача не виникло зобов`язання оплатити товар. А отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості ( 229 800,00 грн ), 3% річних, інфляційних та пені є безпідставними. У зв`язку із чим Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У випадку, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача, просив зменшити розмір пені, що стягується та визначити порядок виконання судового рішення, яким відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення грошових коштів до моменту закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 22023040000000206 від 28.02.2023 р., або закінчення правового режиму воєнного стану, запровадженого на території України, або втрати чинності Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 р..

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що підприємство Позивача є резидентом України, утворено та проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, зареєстровано та знаходиться на території України. Кінцеві бєнефіціарні власники підприємства Позивача громадяни ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , хоча й мають громадянство Росії, але вони мають зареєстроване місце проживання в Україні та проживають на території України на законних підставах, що підтверджується посвідками на постійне проживання в Україні. При цьому, вказані посвідки вони отримали як уродженці України. Копії зазначених документів додаються. Ці дані також зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі скорочено - ЄДР), подавались під час реєстрації вказаних громадян як кінцевих бенефіціарних власників підприємства. Ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 р. у справі № 204/11484/23 жодним чином не стосується підприємства Позивача та цієї справи. Зазначеною ухвалою передано в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження № 22023040000000206 від 28.02.2023 р. майно, належне Приватному акціонерному товариству "Завод пакувальних машин "УПМАШ" (ідентифікаційний код 31278290). Зазначене підприємство не є учасником цієї справи та не є учасником ТОВ "ПМЗ". При цьому жодній посадовій особі ТОВ "ПМЗ" не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, жодна посадова особа нашого підприємства не притягнута до кримінальної відповідальності.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" 295 167,18 грн., а саме: 290 805,03 грн., з яких: 229 800,00 грн. - основний борг, 33 829,20 грн. - пеня, 7504,48 грн. - 3% річних, 19 671,35 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4362,15 грн.. В решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Камет-Сталь", в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повновму обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що при винесенні рішення Господарським судом Дніпропетровської області було неповно досліджено та з`ясовано фактичні обставини справи, суд безпідставно залишив без уваги доводи Відповідача, викладені ним у відзиві. Натомість, в порушення норм процесуального права, господарський суд виніс рішення, ґрунтуючись на обставинах, що мають суттєве значення для розгляду справи, на підставі недопустимих доказів, а саме відповіді на відзив, що був наданий Позивачем. Також Господарським судом Дніпропетровської області не було досліджено судову практику у правовідносинах, що виникають у зв`язку із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 р. «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Водночас, на думку Скаржника, господарським судом було зроблено помилковий висновок, що бенефіціари/власники ТОВ «ПМЗ» не відносяться до суб`єктного кола, визначеного абз. 3 п.п. 1 п. 1 Постанови КМУ № 187 від 03.03.2023 р., а отже на Позивача не поширюються дія цієї постанови. Позивачем не було надано, а судом не було встановлено доказів законності проживання на території України іншого бенефіціара/власника ТОВ «ПМЗ», що є громадянином російської федерації, а саме - ОСОБА_3 .

За наведених обставин, Відповідач вважає, що ОСОБА_3 - громадянин російської федерації, є бенефіціаром/власником ТОВ «ПМЗ» ( 10% частки через ТОВ "ПКТІ") та таким, що не проживає на території України на законних підставах, а отже Позивач є суб`єктом регулювання приписів Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 р., наслідком чого є неможливість задоволення позовних вимог Позивача.

При цьому Скаржник зазначає, що в порушення строку встановленого п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 р. про відкриття провадження по справі № 904/5126/23, Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, який містив докази законних підстав проживання в Україні громадян рф - бенефіціарів/власників ТОВ «ПМЗ» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також заяву про продовження строку для подання відповіді на відзив. При цьому, Господарським судом Дніпропетровської області не було винесено ухвалу про продовження строку для подання Позивачем відповіді на відзив, але суд взяв до уваги доводи та докази Позивача, що містились у відповіді на відзив. Таким чином, суд позбавив Відповідача права на подання до суду контраргументів/заперечень, що спростовували б доводи Позивача, викладені останнім у відповіді на відзив, чим порушив засади господарського процесу, а саме змагальності та правової визначеності.

Скаржник наголошує на тому, що з урахуванням того, що бенефіціарами/власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» ( скорочено - ТОВ «ПМЗ» ) є громадяни рф: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , Позивач входить до кола суб`єктів, визначених абз. 3 п.п. 1 п. 1 постанови КМУ від 03.03.2023 р. № 187, тож Позивач і Відповідач мають обов`язок виконувати норми постанови КМУ, оскільки вони є нормами прямої дії.

Скаржник вважає, що всупереч положень, визначених ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» а також загальних засад права, при винесенні рішення по справі № 904/5126/23, Господарським судом Дніпропетровської області не було враховано висновки застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 р. у справі № 925/1248/21.

Посилаючись на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 р. у справі № 204/11484/23, Скаржник вказує на те, що задоволення позовних вимог Позивача, як і примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 р. у справі № 904/5126/23 ставить Відповідача у ситуацію, за якої останній буде зобов`язаний виконати зобов`язання на користь ТОВ «ПМЗ», посадові особи якого підозрюються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Відтак, на думку Скаржника, при винесенні рішення від 17.11.2023 р. у справі № 904/5126/23 господарським судом було допущено грубі порушення вимог законодавства. В тому числі порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Господарський суд неповно дослідив та встановив фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи № 904/5126/23. Як наслідок - господарським судом було винесено неправомірне та безпідставне рішення про задоволення позовних вимог Позивача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що факт поставки товару Відповідачу та належного виконання ТОВ «ПМЗ» взятих на себе зобов`язань за договором підтверджується видатковими накладними № 91 від 09.08.2022 р., № 92 від 09.08.2022 р. і № 93 від 26.08.2022 р. та товарно-транспортними накладними № Р91 від 09.08.2022 р., № Р92 від 09.08.2022 р. і № Р93 від 26.08.2022 р. Також ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» у відзиві підтверджує факт поставки товару ТОВ «ПМЗ» Відповідачу. При цьому, зазначений товар Позивачу повернуто не було та жодної претензії щодо нього ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» не пред`являло.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що посилання ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» як на підставу для несплати боргу перед ТОВ «ПМЗ» є також повністю безпідставними і неправомірними, а ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 р. у справі № 204/11484/23 ніяким чином не стосується підприємства Позивача та цієї справи.

Товариство також вказує на те, що обмеження встановлені підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (із змінами) ніяким чином не стосуються ТОВ «ПМЗ», оскільки підприємство є резидентом України, утворено та проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, зареєстровано та знаходиться на території України. Кінцеві бенефіціарні власники підприємства громадяни ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , хоча й мають громадянство Росії, але вони мають зареєстроване місце проживання в Україні та проживають на території України на законних підставах, що підтверджується посвідками на постійне проживання в Україні. При цьому, вказані посвідки вони отримали як уродженці України. Ці дані також зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі скорочено - ЄДР), подавались під час реєстрації вказаних громадян як кінцевих бенефіціарних власників підприємства. Копії витягу з ЄДР щодо ТОВ «ПМЗ», посвідок на постійне проживання зазначених громадян в Україні та листа Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 29.05.2023 р. додані до матеріалів справи. Громадянин ОСОБА_3 не є ні учасником (засновником), ні кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ПМЗ», не володіє ніякою часткою у статутному капіталі ТОВ «ПМЗ». Це підтверджується витягом із ЄДР щодо ТОВ «ПМЗ» та статутом підприємства. ОСОБА_3 не має ніякого впливу на діяльність підприємства, ніколи не мав ніяких зв`язків з вказаними особами. Якщо він володіє часткою у розмірі 10% у статутному капіталі ТОВ «ПКТІ», то навіть теоретично ніяким чином не може впливати на підприємство Позивача. Адже, 90 % статутного капіталу ТОВ «ПКТІ» належить іншим учасникам, які є резидентами України. При цьому, ТОВ «ПКТІ» належить частка у розмірі не 100%, а 94,93% статутного капіталу ТОВ «ПМЗ», а частка у розмірі 5,07 % у статутному капіталі нашого підприємства належить громадянину України ОСОБА_4 , який також є генеральним директором ТОВ «ПМЗ».

Відтак, за твердженням Позивача - кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «ПМЗ» громадяни ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є резидентами України, проживають на території України на законних підставах, що підтверджується посвідками на постійне проживання в Україні, та мораторій (заборона), встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (із змінами), на ТОВ «ПМЗ» не розповсюджується.

Крім того, Товариство зазначає про те, що ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/11484/23 ніяким чином не стосується підприємства Позивача та цієї справи. Зазначеною ухвалою, як зазначено у її змісті, було передано в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження № 22023040000000206 від 28.02.2023 р. майно належне Приватному акціонерному товариству «Завод пакувальних машин «УПМАШ» (ідентифікаційний код 31278290). Зазначене підприємство не є учасником цієї справи та не є учасником ТОВ «ПМЗ». Викладені в ухвалі відомості щодо нібито причетності керівництва ТОВ «ПМЗ» до якоїсь групи осіб, що здійснює протиправну діяльність, не підтверджені жодними доказами та є суто припущеннями слідчого. При цьому, жодній посадовій особі ТОВ «ПМЗ» не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, жодна посадова особа підприємства Позивача не притягнута до кримінальної відповідальності. Також ухвалою Дніпровського апеляційного суду у справі № 204/11484/23 зазначену ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 р. скасовано, клопотання слідчого залишено без задоволення.

Позивач наголошує, що постанова Верховного Суду від 30.05.2023 р. у справі № 925/1248/23, на яку посилається Скаржник, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, встановлює висновки у спорі, який не є подібним даному спору. Одним із предметів розгляду у вказаній справі згідно з оскаржуваними судовими рішеннями стали грошові вимоги одного зі кредиторів Боржника - ТОВ, який є юридичною особою з місцем реєстрації у місті Москва, російська федерація, якого створеною та зареєстровано відповідно до законодавства цієї держави.

Позивач вважає, що прийняття до розгляду судом першої інстанції його відповіді та доданих до неї доказів також повністю відповідає завданням та основним засадам господарського процесуального законодавства. ТОВ «ПМЗ» обґрунтувало неможливість подання відповіді на відзив та доданих до неї доказів у встановлений судом строк з причин, що не залежали від підприємства, оскільки не мало можливості ознайомитись з відзивом Відповідача, лише після спливу зазначеного строку з незалежних від Позивача причин - у зв`язку з тим, що відзив у паперовій формі на його адресу не надійшов, а в електронному кабінеті мали можливості ознайомитись з ним лише 26.10.2023 р.. При цьому, відповідь та додані до неї докази були направлені до суду вже 27.10.2023 р..

Також, Позивач повідомив апеляційний суд, що аналогічні спроби ухилення від відповідальності за невиконання обов`язків по оплаті вартості отриманого від ТОВ «ПМЗ» товару були здійснені іншим підприємством - Акціонерним товариством «Українська залізниця», що було Відповідачем у справі № 910/9516/22. Між тим, судовими рішеннями у зазначеній справі було визнано вказані доводи Відповідача необгрунтованими і неправомірними, заборгованість за поставлений товар була стягнута.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5126/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 р. у справі № 904/5126/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

15.12.2023 р. матеріали справи № 904/5126/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 20.03.2024 р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 20.03.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

03.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" ( Постачальник ) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод" ( Покупець ) було укладено договір поставки № 21/М-428 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується виготовити і передати, а Покупець - прийняти і оплатити товар (надалі -"товар") на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Кількість, номенклатура товару вказуються в специфікаціях (додатках) до цього договору, що є невід`ємною частиною договору (далі - "специфікації") (п. 2.1. договору).

Поставка товару здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях (п. 3.1. договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2020 року (п. 3.2. договору).

Строки поставки товару вказуються в специфікаціях (п. 3.3. договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару і підписання ПОК (п. 3.6. договору).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки та зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням товару ( п. 4.1. договору).

Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору або специфікації. Зміна ціни після підписання договору сторонами не допускається, якщо інше не зазначено в специфікації ( п. 4.2. договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій ( п. 4.3. договору).

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі ( п. 5.1. договору).

Оплата за поставлений товар буде здійснюватися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору ( п. 5.2. договору).

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця ( п. 5.3. договору).

Покупець має право здійснити оплату товару до настання термінів оплати ( п. 5.4. договору).

За згодою сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству України ( п. 5.5. договору).

Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання товару оригінали наступних документів: рахунок на оплату товару; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи - при необхідності; видаткову накладну; експлуатаційні документи (паспорт, технічний опис, інструкції на монтаж і експлуатацію) - при необхідності; сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання відповідності (на імпортний товар) - при необхідності; декларація/сертифікат про відповідність чинним технічним регламентам України (від виробника, імпортера або розповсюджувача); дозвіл на застосування товару машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - при необхідності; наносити на товар національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічного безпеки (в передбачених законодавством випадках); покупець має право вимагати, а постачальник зобов`язаний надати будь-які інші документи, передбачені чинним законодавством України ( п. 6.3. договору).

Покупець має право відмовитися від приймання поставленого товару до надання документів, зазначених в п.6.3 цього договору ( п. 6.4. договору).

У випадку поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також товару, пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), товар приймається покупцем на зберігання ( п. 6.5. договору).

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України ( п. 7.1. договору).

У випадку порушення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені ( п. 7.2. договору).

Цей договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) (п. 10.4. договору).

Цей договір діє до 31.12.2022 р., але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних, за цим договором ( п. 10.5. договору).

За всіма видами зобов`язань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки ( за винятком термінів позовної давності, що перевищують трирічний період відповідно до чинного законодавства України ) ( п. 10.6. договору ).

Всі зміни і доповнення до цього договору є невід`ємною частиною договору і дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін ( п. 10.8. договору ).

07.03.2022 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, в якій у зв`язку зі зміною найменування Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" на Приватне акціонерне товариство "Камет-Сталь" та зміною місцезнаходження товариства, дійшли згоди за текстом договору та всіх додатків найменування Покупця викласти в новій редакції: повне найменування: Приватне акціонерне товариство "Камет-Сталь"; скорочене найменування: ПрАТ "Камет-Сталь", зазначивши найменування у відповідних відмінках. Внести зміни в реквізити покупця.

Сторони на виконання умов договору підписали специфікації: № 1 від 10.12.2021 р., № 2 від 10.02.2022 р., № 3 від 02.06.2022 р., № 4 від 02.05.2022 р., № 5 від 15.03.2022 р., № 6 від 22.03.2022 р., № 7 від 02.06.2022 р..

23.06.2022 р. сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, в якій вирішили викласти пункти 4 Специфікацій № 1-7 в новій редакції: "Умови оплати товару: 100% по факту поставки (код Р005). Строк оплати поставлених товарів: 5 календарних днів з дати поставки товару".

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 229 800,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні: № 91 від 09.08.2022 р. про поставку товару на суму 52 200,00 грн з ПДВ; № 92 від 09.08.2022 р. про поставку товару на суму 110 400,00 грн з ПДВ; № 93 від 26.08.2022 р. про поставку товару на суму 67 200,00 грн з ПДВ та товарно-транспортні накладні: № Р91 від 09.08.2022 р. про поставку товару на суму 52 200,00 грн з ПДВ; № Р92 від 09.08.2022 р. про поставку товару на суму 110 400,00 грн з ПДВ; № Р93 від 26.08.2022 р. про поставку товару на суму 67 200,00 грн з ПДВ. Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач виставив Відповідачу рахунки: № 91 від 09.08.2022 р. на суму 52 200,00 грн з ПДВ; № 92 від 09.08.2022 р. на суму 110 400,00 грн з ПДВ; № 93 від 26.08.2022 р. на суму 67 200,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата за поставлений товар буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору.

Згідно із пунктами 4 Специфікацій № 1-7 ( в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022 р. ) умови оплати товару: 100% по факту поставки (код Р005). Строк оплати поставлених товарів: 5 календарних днів з дати поставки товару.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день ( ч. 5 ст. 254 ЦК України ).

Таким чином, відповідно до п. 5.2. договору та п. 4 Специфікацій № 1-7 (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022 р.), а також з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, Відповідач повинен був сплатити за поставлений товар: за накладною № 91 від 09.08.2022 р. суму 52 200,00 грн у строк до 15.08.2022 р. включно ( 09.08.2022 р. + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день ); за накладною № 92 від 09.08.2022 р. суму 110 400,00 грн у строк до 15.08.2022 р. включно ( 09.08.2022 р. + 5 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день ); за накладною № 93 від 26.08.2022 р. суму 67 200,00 грн у строк до 31.08.2022 р. включно ( 26.08.2022 р. + 5 календарних днів ).

Однак, як зазначає Позивач, Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 229 800,00 грн, що і стало причиною звернення до суду.

Також, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача: пеню у розмірі 33 829,20 грн станом на 21.09.2023 р.; 3 % річних станом на 21.09.2023 р. у розмірі 7 517,84 грн та інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 26 721,95 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення наразі Відповідачем оплати вартості отриманого товару та штрафних санкцій за не оплату поставленого товару за Договором поставки № 21/М-428 від 03.12.2021 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" ( Постачальник ) звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Покупця ( Відповідач ) про стягнення означеної суми основного боргу та штрафних санкцій.

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості поставленого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки № 21/М-428 від 03.12.2021 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до пункту 7.2. Договору пені у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

Суд першої інстанції, задовольняючі частково позов, стягнув з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" - 229 800,00 грн. основного боргу, 33 829,20 грн. пені, 7504,48 грн. - 3% річних, 19 671,35 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 362,15 грн.. В решті позову відмовлено.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення грошових сум з посиланням на те, оскільки бенефіціарами/власниками ТОВ «Придніпровський механічний завод» є громадяни рф, то Позивач входить до кола суб`єктів, визначених абз. 3 п.п. 1 п. 1 постанови КМУ від 03.03.2023 р. № 187, тож Позивач і Відповідач мають обов`язок виконувати норми постанови КМУ, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару та не оплати його вартості, правильність розрахунку стягуваної судом суми, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволенні вимог за позовом ТОВ «Придніпровський механічний завод».

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні та товарно-транспортні накладні є належними та достовірними доказами в підтвердження поставки Відповідачу спірного товару, а отже відповідно до п. 5.2. договору та п. 4 Специфікацій № 1-7 ( в редакції додаткової угоди № 2 від 23.06.2022 р. ) є достатньою правовою підставою для здійснення розрахунків за поставлений за ними товар. Разом з цим, господарський суд зазначив, що наведені Відповідачем особи ( кінцеві бенефіціари Позивача ) не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації", що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником ( акціонером ), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевими бенефіціарами Позивача є громадяни російської федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Частиною 4 ст. 11 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем до матеріалів справи долучено посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 , видану 26.04.2013 р., та посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , видану 18.06.2015 р..

Отже, як вірно виснував суд першої інстанції - наведені особи не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації".

Крім того, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 р. у справі № 910/9516/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 920 808,00 грн встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають на території України на законних підставах, тому не підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 р.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Щодо посилання Скаржника на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2023 р. у справі № 204/11484/23, то відповідно до наданих Позивачем доказів, вона скасована ухвалою Дніпровського апеляційного суду.

Крім того, за доводами Позивача ( не спростованими Відповідачем ) громадянин ОСОБА_3 не є ні учасником ( засновником ), ні кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ПМЗ», не володіє ніякою часткою у статутному капіталі ТОВ «ПМЗ». Це підтверджується витягом із ЄДР щодо ТОВ «ПМЗ» та статутом підприємства Позивача. Якщо ОСОБА_3 володіє часткою у розмірі 10% у статутному капіталі ТОВ «ПКТІ», то навіть теоретично ніяким чином не може впливати на підприємство. Адже, 90 % статутного капіталу ТОВ «ПКТІ» належить іншим учасникам, які є резидентами України. При цьому, ТОВ «ПКТІ» належить частка у розмірі не 100%, а 94,93% статутного капіталу ТОВ «ПМЗ», а частка у розмірі 5,07 % у статутному капіталі підприємства належить громадянину ОСОБА_4 , який також є генеральним директором ТОВ «ПМЗ».

Прийняття до розгляду судом першої інстанції відповіді Позивача та доданих до неї доказів відповідає завданням та основним засадам господарського процесуального законодавства.

Адже, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом: гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін: диспозитивність; пропорційність тощо.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПМЗ» обґрунтувало неможливість подання відповіді на відзив та доданих до неї доказів у встановлений судом строк з причин, що не залежали від Позивача.

Посилання Скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 30.05.2023 р. у справі № 925/1248/21 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові, не є релевантними до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.

Отже, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 р. у справі № 904/5126/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін