Рішення

від 01.11.2023 по справі 914/1546/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 Справа № 914/1546/23

м.Львів

за позовом: Тимчасово виконуючого обов`язки керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Еко-Сервіс Лева», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 663 810,15 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Бучко Р.В..-прокурор

від позивача: Савко Н.В. представник

від відповідача: Піта Я.І.-представник

Костерова Т.А.- керівник

Суть спору.

На розгляд Господарського суду Львівської області Тимчасово виконуючим обов`язки керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони подано позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до відповідача, Приватного підприємства «Еко-Сервіс Лева», про стягнення заборгованості у розмірі 932162,97 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 21.06.2023.

Ухвалою від 21.06.2023 суд повідомив відповідача про відкладення розгляду справи на 05.07.2023.

27.06.2023, за вх.№15949/23, від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву.

Прокуратура звернулася до суду із заявою від 03.07.2023 №30.54/02-1845ВИХ-23 (вх.№16690/23) з підстав, наведених у якій клопотала про наданням додаткового строку для підготовки відповіді на відзив.

З підстав, викладених в ухвалі від 05.07.2023, суд постановив клопотання прокуратури задоволити та встановити прокуратурі додатковий строк на подання відповіді на відзив з 03.07.2023 по 13.07.2023 включно; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 23.08.23.

04.08.2023, за вх.№19166/23, від позивача поступила відповідь на відзив.

04.08.2023, за вх.№19169/23, від прокуратури поступила відповідь на відзив.

09.08.2023, за вх.№19532/23, поступили заперечення на відповіді на відзив позивача та прокуратури.

04.08.2023, за вх.№3047/23, від прокуратури поступила заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 663810,15 грн, яку ухвалою суду від 23.08.2023 прийнято до розгляду.

В підготовчому засіданні 23.08.2023 оголошено перерву до 31.08.2023.

В підготовчому засіданні 31.08.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення коштів (в редакції від 02.08.2023р.) Прокурор та представник позивача копію відзиву отримали.

Ухвалою від 31.08.2023 суд закрив підготовче провадження у справі №914/1546/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023.

В судовому засіданні 04.10.2023 оголошено перерву до 01.11.2023.

Прокурор в судовому засідання 01.11.2023 позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив позов задоволити.

Представник позивача в судовому засідання 01.11.2023 позов прокуратури, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав, просив позов задоволити.

Представники відповідача в судовому засідання 01.11.2023 позовні вимоги заперечили.

В судовому засіданні 01.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокуратури та позивача.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях і ПП «Еко-Сервіс Лева» укладено чотири договори оренди державного нерухомого майна, що перебувало в управлінні Міністерства оборони України та знаходилось на балансі державного підприємства «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України», розташоване на території військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Тернопільській, 38 у м. Львові.

Так, 31.08.2015 укладено договір оренди № 138, згідно з яким передано в оренду ПП «Еко-Сервіс Лева» державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 175,7 кв.м, які розміщенні у виробничому корпусі за адресою: вул. Тернопільська, 38, м. Львів.

Договір оренди № 138 від 31.08.2015, укладено терміном на 2 роки 364 дні з 31.08.2015 по 29.08.2018. Надалі до Договору оренди №138 від 31.08.2015 внесено зміни Договором від 05.09.2018, відповідно до якого дію договору №138 продовжено на 2 роки 364 дні, а саме з 30.08.2018 по 28.08.2021.

Згідно з положеннями пунктів 10.10 і 10.11 Договору № 138 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання - передавання. Обов`язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Таким чином, Відповідач зобов`язаний був до 02.09.2021 повернути орендоване майно орендоване за договором № 138 майно Балансоутримувачу шляхом складання та підписання акту приймання передачі майна, однак по даний час орендоване майно не повернув.

04.11.2015 укладено договір оренди № 179, згідно з яким передано в оренду ПП «Еко-Сервіс Лева» державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 274,2 кв.м, які розміщенні на першому поверсі виробничого корпусу за адресою: вул. Тернопільська, 38, м. Львів.

Договір оренди № 179 від 04.11.2015, укладено терміном на 2 роки 364 дні з 04.11.2015 по 02.11.2018. Надалі до Договору оренди № 179 від 04.11.2015 внесено зміни Договором від 17.11.2018, відповідно до якого дію договору №179 продовжено на 2 роки 364 дні, а саме з 03.11.2018 по 02.11.2021.

Згідно з положеннями пунктів 10.09 і 10.10 Договору №179 у разі припинення або розірвання цього договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Таким чином, Відповідач зобов`язаний був до 06.11.2021 повернути майно орендоване за договором № 179 Балансоутримувачу, однак по даний час це майно не повернув.

05.05.2017 укладено договір оренди № 59, згідно з яким передано в оренду ПП «Еко-Сервіс Лева» нерухоме державне майно - вбудоване нежитлове приміщення площею 173,9 кв.м, яке розміщене на першому поверсі виробничого корпусу за адресою: вул. Тернопільська, 38, м. Львів.

Договір оренди № 59 від 05.05.2017, укладено терміном на 2 роки 364 дні з 05.05.2017 по 03.05.2020. Згідно з положеннями пунктів 10.10 і 10.11 Договору №59 Відповідач зобов`язаний був до 07.05.2020 повернути майно орендоване за договором №59 Балансоутримувачу, однак по даний час орендоване майно не повернув.

17.07.2018 укладено договір оренди № 88, згідно з яким передано в оренду ПП «Еко-Сервіс Лева» державне нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення площею 97,20 кв.м, які розміщені на першому поверсі виробничого корпусу за адресою: вул. Тернопільська, 38, м. Львів.

Договір оренди № 88 від 27.07.2018, укладено терміном на 2 роки 364 дні з 27.07.2018 по 25,07.2021. Згідно з положеннями пунктів 10.09 і 10.10 Договору №88 Відповідач зобов`язаний був до 29.07.2021 повернути майно орендоване за договором № 88 Балансоутримувачу, однак по даний час це майно не повернув.

Згідно з розрахунками, наданими до заяви про зменшення розміру позовних вимог сума заборгованості ПП «Еко-Сервіс Лева» за несплачену орендну плату, пеню, штраф та неустойку становлять:

- за договором № 138 від 31.08.2015 заборгованість у сумі 214054,18 грн. з яких: 7494,23 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 1655,99 грн. пені, 749,32 грн. штрафу, 204155,64 грн. неустойки.

- за договором № 179 від 04.11.2015 заборгованість у сумі 248246, 79 грн. з яких: 12827,27 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 3262,55 грн. пені, 1282,73 грн. штрафу, 230874,24 грн. неустойки.

- за договором № 59 від 05.05.2017 заборгованість у сумі 87239,89 грн. за несплачену орендну плату, з яких: 767,31 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 43,12 грн. пені, 76,73 грн. штрафу, 86352,73 грн. неустойки.

- за договором № 88 від 27.07.2018 заборгованість у сумі 114269, 29 грн. з яких: 4678,49 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 941,21 грн. пені, 467,85 грн. штрафу, 108181,74 грн. неустойки.

Позиція Відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечує.

Так, зокрема зазначає, що Позивач 14.11.2019 року прийняв наказ №01262 про передання своїх функцій як орендодавця до КЕВ м. Львова. З метою з`ясувати актуального орендодавця і рахунок, на який потрібно сплачувати орендну плату, Відповідач у грудні 2019 року звернувся до Позивача з проханням надати інформацію про те хто є орендодавцем та балансоутримувачем орендованого нерухомого майна, у якому співвідношенні та на який рахунок Відповідач повинен вносити орендні платежі. Однак до сих пір жодної відповіді Позивач не надав, зважаючи на що Відповідачу невідомо чи потрібно сплачувати орендну плату саме Позивачу та на який рахунок її потрібно сплачувати.

Щодо покликання позивача на те, що рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/27/20 було встановлено, що орендодавцем нерухомого державного майна є РВ ФДМУ відповідач зазначає про те, що це рішення було прийнято 03.11.2020 р., і сторонами судового спору були КЕВ м. Львова та ПП Еко-сервіс Лева, які не є тотожними сторонам спору у даній справі. Тобто, таке рішення не є преюдиційним у даній справі, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 75 ГПК України.

Водночас суд в іншій справі прийшов до висновку, що орендодавцем є саме КЕВ м. Львова. Так, рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/3023/21 від 12.04.2022 р. за позовом ПП Еко-сервіс Лева до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях було визначено, що саме КЕВ м. Львова є орендодавцем приміщень за адресою м. Львів, вул. Тернопільська 38. Про це свідчить п. 57 такого рішення, де вказано наступне - 57.У даному випадку, позивач не надав суду доказів звернення до Орендодавця, зокрема, КЕВ м. Львова.

Поряд з цим відповідач зазначає, що в укладених сторонами договорах оренди зазначено старий формат рахунку, на який потрібно сплачувати орендні платежі. Однак з 2020 року в Україні введено нову систему банківських рахунків у форматі IBAN. Зважаючи на це, з 2020 року Відповідач не мав інформації щодо актуального рахунку, на який потрібно сплачувати орендні платежі.

Отже, невиконання Відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати відбулося у зв`язку з простроченням кредитора Позивача, який не надав Відповідачу необхідної інформації.

Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності та звертає увагу на нарахування пені поза межами 6-місячного строку, передбаченого статтею 232 Господарського кодексу України.

Обставини справи.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець, правонаступником якого з 15.05.2019 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та ПП Еко-сервіс Лева (орендар) укладено договори оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015, №179 від 04.11.2015, №59 від 05.05.2017 та №88 від 27.07.2018, а саме: вбудованих нежитлових приміщень виробничого корпусу загальною площею 721 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38, що перебували на балансі ДП ВПП МОУ Армія України (балансоутримувач).

Пунктом 1.3 договору №138 від 31.08.2015 та п.1.2 решти договорів майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (майстерня з ремонту електропобутових товарів).

У разі припинення або розірвання цього договору майно упродовж трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання (п.10.9/10.10 та 10.10/10.11 договорів).

Термін дії договорів оренди нерухомого державного майна:

№138 від 31.08.2015 - до 28.08.2021 (договір про внесення змін від 05.09.2018),

№179 від 04.11.2015 - до 02.11.2021 (договір про внесення змін від 27.11.2018),

№59 від 05.05.2017 - до 03.05.2020,

№88 від 27.07.2018 - до 25.07.2021.

19.08.2019 листом №503/9/7174 Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях, як орендодавця, про наміри використовувати нерухоме державне майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для розміщення структурного підрозділу Збройних Сил України, а відтак про необхідність ініціювання розірвання договорів оренди.

28.08.2019 Міністерством оборони України прийнято наказ №473 Про передачу нерухомого майна у місті Львів згідно якого наказано передати від Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова нерухоме майно військового містечка №318 (місцезнаходження майна: м.Львів, вул. Тернопільська, 38). Нерухоме майно, після його передачі закріпити на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_2 .

На виконання вказаного наказу актом приймання-передачі від 02.10.2019, затвердженого Міністром оборони України від 03.10.2019, нерухоме майно військового містечка № НОМЕР_1 , що розташоване за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38, передано з балансу ДП Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, з подальшим його закріпленням на праві оперативного управління за Військовою частиною НОМЕР_2 .

14.11.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях прийняло наказ № 01262 про передачу функції орендодавця державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням щодо майна, розташованого за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 (колишній балансоутримувач ДП ВПП МОУ Армія України) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України, зокрема за договорами: № 138 від 31.08.2015, № 179 від 04.11.2015, № 59 від 05.05.2017, № 88 від 27.07.2018, відповідно до яких орендарем є ПП Еко-сервіс Лева. 21.11.2019 листом Щодо передачі функцій орендодавця РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомило КЕВ м. Львова про передачу функцій орендодавця державного майна по договорах оренди щодо майна, розташованого по вул.Тернопільській, 38 (колишній балансоутримувач ДП ВПП МОУ Армія України) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова; зазначено про необхідність приведення договірних відносин з орендарями державного нерухомого майна у відповідність до законодавства.

22.11.2019 військовою частиною НОМЕР_2 (користувач) та КЕВ м. Львова (балансоутримувач) підписано акт приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і території військового містечка № НОМЕР_1 військовій частині НОМЕР_2 з додатками (актами технічного стану).

28.12.2019 згідно акта прийому-передачі Регіональне відділення передало, а КЕВ м. Львова прийняло завірені копії договорів з додатками, за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: №138 від 31.08.2015, № 179 від 04.11.2015, № 59 від 05.05.2017, № 88 від 27.07.2018.

Судом встановлено, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 у справі №914/2549/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, встановлено, що термін дії договору оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015 до 28.08.2021, №179 від 04.11.2015 до 02.11.2021, №59 від 05.05.2017 до 03.05.2020 та №88 від 27.07.2018 до 25.07.2021. Нерухоме майно військового містечка №318 ( АДРЕСА_1 ) було передано від Державного підприємства Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Армія України на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова та перейшло у оперативне управління Військової частини НОМЕР_2 .

Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова звертався до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях, Державного підприємства виробничо-поліграфічне підприємство МО України Армія України та ПП Еко-Сервіс Лева про припинення договорів оренди та повернення майна. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі №914/27/20 у задоволенні позову відмовлено. Встановлено, що орендодавцем у договорах оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015, №179 від 04.11.2015, №59 від 05.05.2017, №88 від 27.07.2018 виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; орендарем - ПП Еко-Сервіс Лева; балансоутримувачем майна - ДП Виробничо-поліграфічне підприємство МО України Армія України. Однак, незважаючи на наказ Міністра оборони України №473 від 28.08.2019 та передачу майна на баланс КЕВ м. Львова за актом приймання-передачі від 02.10.2019, сторонами у справі не було внесено змін до чинних договорів оренди в частині зміни орендодавця/балансоутримувача нерухомого майна.

Господарським судом Львівської області рішенням від 12.04.2022 у справі 914/3023/21 відмовлено у задоволенні позову ПП Еко-сервіс Лева про продовження строку дії договорів оренди нерухомого державного майна та зазначено, що згідно з заявами від 23.07.2020 про припинення договорів оренди нерухомого державного майна від 05.05.2017 №59, від 31.08.2015 №138, від 04.11.2015 №179 та від 27.07.2018 №88 РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомило ПП Еко-сервіс Лева та КЕВ м.Львова (дійсного балансоутримувача) про припинення вищевказаних укладених договорів. У вказаних листах повідомлено, що рішення про припинення договорів оренди прийнято у зв`язку з повідомленням від ГУ майна та ресурсів Міністерства Оборони України про необхідність припинення договору оренди. Докази отримання заяв позивачем 27.07.2020 долучено до матеріалів справи. КЕВ м. Львова листом від 28.09.2021 №4199 на лист ПП Еко-сервіс Лева від 18.08.2021 повідомив про необхідність припинення договорів та повернення нерухомого майна новому балансоутримувачу у зв`язку з необхідністю передачі такого в оперативне управління в/ч НОМЕР_2 . Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022.

Згідно рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2023 у справі №914/313/23 суд ухвалив Примусово виселити Приватне підприємство Еко-Сервіс Лева (79026, м.Львів, вул.Слов`янська, 2, кв. 15; ідентифікаційний код 39045159) з державного нерухомого майна, розташованого по вул.Тернопільській, 38 у м.Львові, а саме із:

-вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 175,7 кв.м., які розміщені на першому поверсі (кім.№13) та третьому (кім.№ 64, 65, 66, 68) поверхах виробничого корпусу (отримані в оренду згідно договору № 138);

-вбудованих нежитлових приміщень (№№ 16, 18, 19) загальною площею 274,2 кв.м., які розміщені на першому поверсі виробничого корпусу (отримані в оренду згідно договору № 179);

-вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 173,9 кв.м., яке розміщене на першому поверсі виробничого корпусу (отримане в оренду згідно договору № 59);

-вбудованих нежитлових приміщень (№№ 20, 27, 28) загальною площею 97,20 кв.м., які розміщені на першому поверсі виробничого корпусу (отримані в оренду згідно договору № 88). Рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023.

Згідно долученого до заяви про зменшення розміру позовних вимог наявна заборгованість у сумі 663810,15 грн., з якої:

- за договором № 138 від 31.08.2015 заборгованість у сумі 214054,18 грн. з яких: 7494,23 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 1655,99 грн. пені, 749,32 грн. штрафу, 204155,64 грн. неустойки.

- за договором № 179 від 04.11.2015 заборгованість у сумі 248246, 79 грн. з яких: 12827,27 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 3262,55 грн. пені, 1282,73 грн. штрафу, 230874,24 грн. неустойки.

- за договором № 59 від 05.05.2017 заборгованість у сумі 87239,89 грн. за несплачену орендну плату, з яких: 767,31 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 43,12 грн. пені, 76,73 грн. штрафу, 86352,73 грн. неустойки.

- за договором № 88 від 27.07.2018 заборгованість у сумі 114269, 29 грн. з яких: 4678,49 грн. заборгованість за несплачену орендну плату, 941,21 грн. пені, 467,85 грн. штрафу, 108181,74 грн. неустойки.

Оцінка суду.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом до суду

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 8.04.1999 прокурори вправі звертатись до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, затвердженого наказом ФДМУ від 14.03.2019 № 256, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є уповноваженим органом у сфері управління державного майна у спірних правовідносинах.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.

Також відповідну правову позицію стосовно прав орендодавця згідно з договором оренди викладено у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 910/9480/16, від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16.

Проте, незважаючи на надані повноваження, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, як орендодавець зобов`язане було контролювати стан виконання умов договору з боку орендаря, у тому числі, що стосується обов`язків по сплаті орендної плати та повернення майна після закінчення терміну дії договору оренди, а отже про факт невиконання ПП «Еко-Сервіс Лева» цих умов договору - несплати орендної плати та неповернення орендованого майна було відомо з моменту їх невиконання, тобто з 2020 року. Окрім того, Львівська спеціалізована прокуратура неодноразово зверталася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з листами, в яких повідомляла про наявні порушення (листи від 24.11.2022 № 3291вих22, від 20.02.2023 № 3 0.54/02-83 3 вих-23), проте належні заходи щодо стягнення заборгованої суми орендної плати, нарахування і стягнення неустойки за невчасне повернення орендованого майна не здійснено.

Вказані обставини свідчать про неналежне нездійснення уповноваженим органом своїх обов`язків у сфері контролю за збереженням державного майна та як наслідок, наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень інтересів держави, яке полягає у тому, що Відповідач всупереч вимогам законодавства та умовам договорів не звільняє у добровільному порядку (не повертає після закінчення договорів оренди) приміщення військового містечка по АДРЕСА_1 , де згідно з наказом Міністерства оборони України № 473 від 28.08.2019 року повинна дислокуватися військова частина. Такі дії Відповідача підривають бойову та мобілізаційну готовність військової частини, призводять до загрози втрати або знищення військового майна, що в умовах широкомасштабної війни, розгорнутої проти України спричиняє безпосередню шкоду обороноздатності країни. Нестягнення орендної плати спричиняє пряму матеріальну шкоду у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Вказана правова позиція повністю узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі № 903/129/18, в якій констатовано, що сам факт незвернення з позовом до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з позовом (п. 6.43.). Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу про подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим (п.п. 78-81).

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Львівською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері листом №030.54/02-664вих-23 від 03.05.2023 повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинські областях про намір здійснити представництво інтересів держави, у цих спірних відносинах у суді у формі звернення з даним позовом.

При цьому, прокурором, з урахуванням стану поінформованості Позивача про наявність порушення інтересів держави, про що зазначалося вище, надано Позивачу достатній розумний строк для самостійного звернення з даним позовом, що не призвело до жодних результатів.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що прокурор дотримався визначеного Законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.

По суті позовних вимог.

Згідно до ст.759 Цивільного кодексу України , за договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату непевний строк.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом 31.08.2015 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець) та приватним підприємство "Еко-сервіс Лева" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 138 (зі змінами від 05.09.2018). Договір № 138 від 31.08.2015 діяв по 28.08.2021 включно (п. 10.1. Договору).

04.11.2015 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець) та приватним підприємство "Еко-сервіс Лева" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 179 (зі змінами від 27.11.2018). Договір № 179 від 04.1 1.2015 діяв по 02.11.2021 включно (п. 10.1. Договору).

05.05.2017 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець) та приватним підприємство "Еко-сервіс Лева" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 59. Договір № 59 від 05.05.2017 діяв по 03.05.2020 включно (п. 10.1. Договору).

27.07.2018між регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець) та приватним підприємство "Еко-сервіс Лева" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 88. Договір № 88 від 27.07.2018 діяв по 25.07.2021 включно (п. 10.1. Договору).

Згідно із ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди: ліквідації суб`єкта госнодарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Переліченими договорами оренди також передбачено (п. 10.7. договорів розділу "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору"), що чинність Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2022 у справі № 914/3023/21, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства "Еко-Сервіс Лева" до регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про зобов`язання укласти договори нерухомого державного майна. Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що договори № 59 від 05.05.2017. № 88 від 27.07.2018 та № 138 від 31.08.2021 припинили свою дію за закінченням строку, на який їх було укладено. Рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2022 у справі № 914/3023/21 залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022. Договір № 179 від 04.11.2015 не був предметом спору, оскільки станом на час розгляду судом першої інстанції справи № 914/3023/21 строк його дії ще не закінчився (договір діяв по 02.11.2021 включно).

Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами спірних договорів (п. 5.9.) передбачено, що Орендар зобов`язується, у разі припинення або розірвання Договору, повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з виии Орендаря.

У разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Балансоутримувачу (п. 10.10. договорів № 138 від 31.06.2015 та № 59 від 05.05.2017. п. 10.9. договорів № 88 від 27.07.2018 та № 179 від 04.11.2015).

Відповідно до п. 10.10. договорів № 88 від 27.07.2018 та № 179 від 04.11.2015, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання- передавання Майна покладається на Орендаря. Аналогічні положення містяться у п. 10.11. договорів № 138 від 31.06.2015 та № 59 від 05.05.2017.

Відповідач не повернув орендоване майно у передбачені спірними договорами порядку та строки, що ним не заперечується.

З розрахунку основної заборгованості вбачається, що з лютого 2020 року Відповідач не сплачував орендної плати за договорами від З1.08.2015р. №138, від 04.11.2015р. №179, від 05.05.2017р. №59, від 27.07.2018р. №88.

Перевіривши правильність розрахунку Прокурора орендної плати, суд погоджується з таким. Отже, до стягнення підлягає 25766,30 грн основного боргу за договорами від З1.08.2015р. №138, від 04.11.2015р. №179, від 05.05.2017р. №59, від 27.07.2018р. №88.

Пунктами 3.7 та 3.8 Договорів оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні … з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, суд погоджується з такими. Отже, до стягнення підлягає 5902,87 грн пені та 2576,63 грн штрафу за Договорами З1.08.2015р. №138, від 04.11.2015р. №179, від 05.05.2017р. №59, від 27.07.2018р. №88.

Згідно рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2023 у справі №914/313/23, яке набрало законної сили примусово виселено Приватне підприємство Еко-Сервіс Лева (79026, м.Львів, вул.Слов`янська, 2, кв. 15; ідентифікаційний код 39045159) з державного нерухомого майна, розташованого по вул.Тернопільській, 38 у м.Львові, а саме із:

-вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 175,7 кв.м., які розміщені на першому поверсі (кім.№13) та третьому (кім.№ 64, 65, 66, 68) поверхах виробничого корпусу (отримані в оренду згідно договору № 138);

-вбудованих нежитлових приміщень (№№ 16, 18, 19) загальною площею 274,2 кв.м., які розміщені на першому поверсі виробничого корпусу (отримані в оренду згідно договору № 179);

-вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 173,9 кв.м., яке розміщене на першому поверсі виробничого корпусу (отримане в оренду згідно договору № 59);

-вбудованих нежитлових приміщень (№№ 20, 27, 28) загальною площею 97,20 кв.м., які розміщені на першому поверсі виробничого корпусу (отримані в оренду згідно договору № 88).

Згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до п. 10.12. договору № 138 від 31.08.2015, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення. Аналогічні положення містяться у п. 10.12. договору № 59 від 05.05.2017 та у п. 10.11. договорів № 88 від 27.07.2018 та№ 179 від 04.11.2015.

Твердження Відповідача про те, що розмір неустойки за вказаними вище договорами мав би становити нуль гривень на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611, то таке не заслуговує на увагу суду, оскільки предметом регулювання цієї постанови є виключно відносини, які пов`язані з користуванням державним майном на підставі діючих договорів оренди та тимчасове встановлення плати за таке користування на пільгових умовах для окремих груп чинних орендарів.

Натомість, передбачена ч. 2. ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка є мірою відповідальності за неправомірне користування майном після припинення договорів оренди. А отже, до таких відносин не можуть застосовуватись ті ж пільгові умови, які законодавець встановлює для осіб, які правомірно користуються майном за чинними договорами найму.

Крім цього, відповідно до п. 10.3 спірних договорів, зміни до їхніх умов або їх розірвання допускається за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться у такій самій формі, що і цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом. Зміни до укладених з відповідачем договорів оренди в частині зміни орендодавця не вносились.

Відповідач не повернув об`єкти оренди за Договором 31.08.2015р. №138, від 04.11.2015р. №179, від 05.05.2017р. №59, від 27.07.2018р. №88. Отже, з наступного дня після дати закінчення строку дії цих договорів наявні підстави для нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Перевіривши розрахунок неустойки, суд погоджується з правильністю такого. Отже, до стягнення підлягає 629564,35 грн неустойки.

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять наданих відповідачем належних та допустимих, у контексті приписів процесуального законодавства, доказів спростування наявності заборгованості або невідповідності її фактичного розміру. Відповідачем не надано власного контррозрахунку по сумах, які заявлені до стягнення прокуратурою, який би спростовував правомірність заявлених вимоги прокурора.

Щодо аргументів Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на весь період карантину продовжено строк позовної давності.

Зважаючи на вказане, з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) позовну давність продовжено, а відповідні заперечення Відповідача суд вважає безпідставниними.

З розрахунку заборгованості вбачається, що така почала виникати наприкінці 2019 року. Отже, Позивач пред`явив позов у межах позовної давності.

Стосовно твердження відповідача про те, що Позивач не є орендодавцем за договором, звертаємо увагу суду на наступне.

В провадженні господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/27/20 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, державного підприємства "Виробничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України "Армія України", приватного підприємства "Еко-сервіс Лева" про припинення договорів оренди та повернення майна за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 .

03.11.2020 господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 914/27/20, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення у справі № 914/27/20, суд встановив, що "орендодавцем в договорах оренди нерухомого державного майна від 31.08.2015р. №138, від 04.11.2015р. №179, від 05.05.2017р. №59, від 27.07.2018р. №88 виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Також суд дійшов висновку, що "на час розгляду справи сторони договору не змінилися, як і не змінилися його умови. Отже, звернення позивача з позовом про припинення договорів оренди у даній справі є безпідставним, оскільки КЕВ м. Львова не є стороною даних договорів, відповідно до умов договору, лише сторони наділені правом звертатися про зміну чи припинення договору."

Таким чином, спростовуються доводи відповідача про неналежність позивача в цій справі та про те, що станом на момент подання позову орендарем спірних приміщень є КЕВ м. Львова.

Зазначене також підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №914/313/23.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що прокурором подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 13982,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №460 від 11.05.2023.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 9957,15 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем заявлено клопотання у заяві про зменшення розміру позовних вимог від про повернення судового збору у розмірі 4025,29 грн, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання та повернення прокуратурі з Державного бюджету України 4025,29 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №460 від 11.05.2023.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, с.7 Закону України «Про судовий збір», суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Еко-Сервіс Лева» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Слов`янська, буд.2, кв.15; ідентифікаційний код 39045159) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код 42899921) 25766,30 грн основного боргу, 5902,87 грн пені, 2576,63 грн штрафу та 629564,35 грн неустойки.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Еко-Сервіс Лева» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Слов`янська, буд.2, кв.15; ідентифікаційний код 39045159) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (адреса: 79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; ідентифікаційний код 38326057) 9957,15 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

5. Повернути Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону (адреса: 79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; ідентифікаційний код 38326057) з Державного бюджету України 4025,29 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №460 від 11.05.2023.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 13.11.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.