Рішення

від 09.11.2023 по справі 926/3267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/3267/23

За позовом ОСОБА_1 , Чернівецька область, Чернівецький район, м. Кіцмань

до Приватного підприємства «НАДІЯ-Є», Чернівецька область, Чернівецький район, село Шубранець

про стягнення внеску сплаченого до статутного капіталу 665000,00 грн

Суддя Гончарук О.В.

секретар судового засідання Чиборак У.Г.

Представники сторін:

від позивача Тарновецький В.І., ордер № 1048269 від 19.07.2023;

від відповідача Гелетка О.В., довіреність від 28.03.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» в якому просить стягнути з Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» внесок сплачений до статутного капіталу в у розмірі 665000,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з визнанням недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» від 03.06.2016 та статуту Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» в новій редакції, яким збільшено статутний капітал підприємства, внаслідок чого, статутний капітал Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» повернуто до попереднього стану, встановленого першим статутом від 22.07.2005.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.08.2023.

Ухвалою суду від 22.08.2023 за клопотанням відповідача, відкладено підготовче засідання на 14.09.2023.

14.09.2023 від відповідача через відділ документального та інформаційного забезпечення суду надійшов лист (вх. № 3941) з витягом з ЄДРПОУ відповідача.

Підготовче засідання призначене на 14.09.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у щорічній відпустці, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 21.09.2023 підготовче засідання призначено на 10.10.2023.

Ухвалою суду від 10.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 25.10.2023.

Ухвалою суду від 19.10.2023 відмовлено у задоволені клопотання відповідача про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2023.

У судовому засіданні 23.10.2023 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини та вимоги законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

У цьому ж засідання оголошено перерву до 09.11.2023.

У судовому засіданні 09.11.2023 продовжено розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

26.07.2005 засновано та здійснено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Надія-Є» із статутним капіталом у розмірі 300000 грн.

Засновниками Приватного підприємства «Надія-Є» є: ОСОБА_2 вклад якого склав 195000 грн, ОСОБА_1 з вкладом 90000 грн та ОСОБА_3 з вкладом 15000 грн.

03.06.2016 загальними зборами Приватного підприємства «Надія-Є» прийнято рішення про збільшення статутного капіталу підприємства до 1000000 грн за рахунок внесення учасниками підприємства додаткових вкладів, а саме: ОСОБА_1 - 665000 грн та ОСОБА_3 35000 грн.

03.10.2016 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів та зареєстровано нову редакцію статуту Приватного підприємства «Надія-Є», згідно з якою статутний капітал підприємства становить 1 000 000,00 грн та розподілений між учасниками наступним чином: ОСОБА_2 - 195 000,00 грн (19,5%); ОСОБА_1 - 755 000,00 грн (75,5%); ОСОБА_3 - 50 000,00 грн (5%).

24-25.10.2017 позивач здійснив платежі на поповнення статутного капіталу Приватного підприємства «Надія-Є» на загальну суму у розмірі 665 000,00 грн: квитанція № 6 від 24.10.2017 про поповнення статутного фонду на суму - 255 000,00 грн; квитанція № 2 від 25.10.2017 про поповнення статутного фонду на суму - 235 000,00 грн, квитанція № 7 від 25.10.2017 про поповнення статутного фонду на суму - 170 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2022 у справі №716/927/17, залишеним в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ПП «Надія-Є» від 03.06.2016, яким збільшено статутний капітал ПП «Надія-Є» та перерозподілені частки між учасниками ПП «Надія-Є». Визнано недійсним Статут ПП «Надія-Є» в новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів від 03.06.2016, зареєстрований 03.10.2016. Скасовано в ЄДР реєстраційну дію/запис від 03.10.2016 номер 10301050008000153 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (ПП «Надія-Є», код ЄДРПОУ 33651058), зміна статутного капіталу, зміна складу/інформації про засновників.

Як вбачається з вищевказаного рішення суду, статутний капітал повернуто до попереднього стану, а саме до 300 000,00 грн.

10.05.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення внеску, сплаченого до статутного капіталу, згідно з платіжними квитанціями № 6 від 24.10.2017, № 2 від 25.10.2017, № 7 від 25.10.2017.

Однак, відповідач не повернув внесок сплачений до статутного капіталу у сумі 665000 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Оскільки правова підстава для набуття коштів, що внесені учасником як додатковий вклад, відпала, тому Приватне підприємство «Надія-Є» зобов`язано повернути ці кошти учаснику на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного, визначальним для вирішення спору у цих спірних правовідносинах, є питання наявності або відсутності порушених прав позивача у справі.

Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення у справі відповідачем не доведено відсутності у нього обов`язку повернення позивачу внесених коштів до статутного капіталу.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивачем не сплачені кошти до статутного капіталу, а отже доводи відповідача про те, що платником внесків відповідно до платіжних квитанцій № 6 від 24.10.2017, № 2 від 25.10.2017, № 7 від 25.10.2017 є Приватне підприємство «Надія-Є» є безпідставними та необгрунтованими.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Всі інші доводи та міркування сторін у справі не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» про стягнення внеску сплаченого до статутного капіталу у сумі 665000,00 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «НАДІЯ-Є» (59464, Чернівецька обл., Чернівецький району, село Шубранець, вул. Об`їзна, 19, код 33651058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 665000, 00 грн та судовий збір у розмірі 9975 грн.

3. З набранням рішення законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 17.11.2023.

СуддяО.В. Гончарук