Ухвала

від 14.11.2023 по справі 927/1200/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

14 листопада 2023 року м. Чернігів справа № 927/1200/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заявиза позовом Приватного акціонерного товариства «УКРБУДТРАНСГАЗ» 03061, м. Київ, вул. Суздальська, 13 (ІНФОРМАЦІЯ_1) (ІНФОРМАЦІЯ_2)Відповідачі: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «АНВАЛЬТ» 15502, с. Топчіївка Чернігівського району Чернігівської області, вул. Новоселів, 10 (ІНФОРМАЦІЯ_3) (ІНФОРМАЦІЯ_4) 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРЛЕНТ КОМПАНІ» 65026, м. Одеса, вул. Грецька, 44 (ІНФОРМАЦІЯ_4)про визнання додаткової угоди недійсною

за відсутності представників сторін, які в підготовче засідання не з`явились

В підготовчому засіданні 14.11.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «УКРБУДТРАНСГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВАЛЬТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЛЕНТ КОМПАНІ» про визнання додаткової угоди недійсною, згідно якої позивач просить визнати недійсною з моменту підписання додаткову угоду до Договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018, укладену 18.09.2020 між відповідачами на суму 4 767 864,22 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на його думку, 18.09.2020 між відповідачами додаткова угода була укладена всупереч вимогам ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить умовам п. 5.2 Договору № 01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.10.2017 щодо відсутності у кредитора (відповідача-1) права передавати свої права за Договором, у т.ч. право вимоги третій стороні без згоди Позичальника (позивача).

Позивач вважає, що відсутність його згоди на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором № 01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.10.2017, є підставою для визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Крім того, на думку позивача, додаткова угода є такою, що суперечить положенням ст. 654 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту; оскільки договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 був трьохсторонній, тому і додаткова угода до нього мала бути оформлена таким же чином.

Отже, оскільки відповідачі не отримали згоди позивача на укладення 18.09.2020 додаткової угоди до договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018, що суперечить п. 5.2 Договору № 01/10 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 02.10.2017, додаткова угода є недійсною згдіно ст. 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2020, зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 18 січня 2021 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду:

- належним чином засвідчену копію позовної заяви Приватного акціонерного товариства «УКРБУДТРАНСГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЛЕНТ КОМПАНІ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВАЛЬТ» про визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 (справа № 910/9616/20);

- належним чином засвідчені копії договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 та додаткової угоди від 18.09.2020 з чітким відображенням тексту цих документів.

04 січня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшов спільний відзив від 30.12.2020 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідачі вважають позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В обгрунтування своїх заперечень відповідачі зазначають, що на їх думку, оскільки позивач заперечує, що підписував Договір відступлення, надавав згоду на здійснення відступлення права вимоги, то і правові підстави для підписання ним спірної додаткової угоди, надання ним згоди на повернення права вимоги до первісного кредитора (відповідач-1) відсутні.

Також відповідачі вказують, що, виходячи зі змісту ст. 512, 656 Цивільного кодексу України, настання юридичних наслідків у вигляді заміни кредитора знаходиться у прямій залежності від конклюдентних дій первісного та нового кредитора, направлених на приймання-передачу права вимоги, і не залежить від боржника; крім того, законодавством не передбачено, що договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, а отже і будь-які додаткові угоди до нього, мають підписуватися боржником.

Також відповідачі зазначають, що виходячи з умов договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 31.08.2018 (п. 7, 8) під час його підписання позивач діяв не як сторона договору, а як боржник, який визнав наявність заборгованості за основним зобов`язанням та надав згоду на заміну кредитора, яка могла бути здійснена як шляхом підписання вказаного договору, так і у вигляді окремого документу.

Наведені вище обставини відповідачі вважають такими, що свідчать про те, що підпису позивача спірної додаткової угоди або згоди останнього на її укладення не вимагається.

Додатково відповідачі повідомили про те, що позивачу направлялось повідомлення про укладення спірної додаткової угоди, на підтвердження чого товариствами подані відповідні докази.

11 січня 2021 року, у встановлений судом процесуальний строк (здані для відправки до відділення поштового зв`язку 05.01.2021) позивачем на виконання вказаних вище вимог суду до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані документи.

За клопотанням відповідачів, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2021, призначене на 18.01.2021 підготовче засідання було проведено в режимі відеоконференції.

18 січня 2021 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04 лютого 2021 року; одночасно:

повідомлено позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

встановлено процесуальні строки для подання: позивачем відповіді на відзив відповідачів - до 25 січня 2021 року включно; для подання відповідачамизаперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

26 січня 2021 року, у встановлений судом процесуальний строк (здана для відправки до відділення поштового зв`язку 25.01.2021) позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 22.01.2021 № 22/1 на відзив відповідачів, зі змісту якої вбачається, що товариство не погоджується з позицією останніх, вважає їх твердження такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать чинному законодавству.

При цьому, щодо твердження відповідачів стосовно того, що позивач заперечує факт підписання договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018р. та оскаржує останній в судовому порядку, а отже відсутні правові підстави для підписання та погодження ним додаткової угоди, товариство зазначає, що на сьогоднішній день відсутнє судове рішення за результатами такого оскарження, а тому і відповідний договір не визнано недійсним з моменту його укладення.

Також позивач зазначає, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

З урахуванням засвідчених судом витягів з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (відповіді на відзив відповідачів), станом на 04.02.2021 встановлений судом процесуальний строк для подання відповідачами заперечень не закінчився (в подальшому процесуальним правом на подання заперечення відповідачі не скористались).

Позивач в призначене на 04.02.2021 підготовче засідання не з`явився; згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення (вказана вище ухвала суду від 18.01.2021) не вручене під час доставки.

03 лютого 2021 року на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 03.02.2021 позивача про відкладення розгляду справи та надання можливості для ознайомлення.

Також, 03 лютого 2021 року о 12 год. 23 хв. на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 03.02.2021р. позивача про витребування доказів, яким останній просить витребувати у відповідачів оригінал додаткової угоди від 18.09.2020 до договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018 та зобов`язати останніх подати його в судове засідання, розглянувши яке суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без розгляду як таке, що не підписане електронним підписом його автора.

03 лютого 2021 року о 16 год. 19 хв. на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 03.02.2021 позивача про витребування доказів, яким останній просить витребувати у відповідачів оригінал додаткової угоди від 18.09.2020 до Договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018 та зобов`язати останніх подати його в судове засідання.

Оскільки дане клопотання позивача є таким, що подано з пропуском встановленого строку, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення; при цьому, судом враховано, що позивач не обґрунтував неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього (клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку також не подано).

Відповідачі належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1400050660984 та № 1400050661018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2021 задоволено клопотання відповідачів, постановлено призначене на 04.02.2021 підготовче засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Однак до початку підготовчого засідання 04.02.2021 відповідачі засобами телефонного зв`язку повідомили про відсутність доступу в мережу Інтернет; як наслідок - виникла технічна неможливість участі у відеоконференції поза межами приміщення суду (Акт №1-21 від 04.02.2021).

04 лютого 2021 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11 лютого 2021 року; одночасно постановлено:

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг вказана вище ухвала суду від 04.02.2021 засобами поштового зв`язку в паперовій формі сторонам не направлялась, проте була направлена на їх електронну пошту з проханням повідомити про її отримання.

Електронним листом, що надійшов 04.02.2021 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області відповідачі повідомили про отримання ухвали суду; від позивача відповідна інформація до суду не надходила.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 11.02.2021 підготовчому засіданні сторони не скористались.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2021 зупинено провадження у справі № 927/1200/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9616/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «УКРБУДТРАНСГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВАЛЬТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЛЕНТ КОМПАНІ» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 31.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.10.2023: поновлено провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання призначено на 02 листопада 2023 року; повідомлено позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору; повідомлено відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

За змістом ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду від 16.10.2023 була направлена позивачу та відповідачу-2 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 16.10.2023 13:40.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.10.2023 є такою, що отримана позивачем та відповідачем-2 16.10.2023.

Примірник ухвали суду від 16.10.2023, що направлявся відповідачеві-1 на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 16.10.2023, є такою, що отримана відповідачем-1 21.10.2023.

Таким чином, сторони є такими, що належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 02.11.2023 підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористались.

02 листопада 2023 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14 листопада 2023 року; одночасно постановлено:

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідачів про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Ухвала суду від 02.11.2023 була направлена позивачу та відповідачу-2 до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 02.11.2023 17:27.

Зважаючи на вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.11.2023 є такою, що отримана позивачем та відповідачем-2 03.11.2023.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 14.11.2023 підготовчому засіданні позивач та відповідач-2 не скористались.

Примірник ухвали суду від 02.11.2023 направлявся відповідачеві-1 на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в підготовче засідання чи в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у підготовче засідання чи судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.

Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, суд зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в підготовче засідання чи судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.

Положення частини четвертої статті 202 та пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 березня 2023 року у справі № 910/17906/21.

За правилами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, зокрема, у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчих засідань, однак жодного разу (двічі) не з`явився у призначені підготовчі засідання, не повідомив суд про причини своєї неявки в підготовчі засідання. До суду від позивача не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності. При цьому у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову об`єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у засідання суду, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідну поведінку позивача суд розцінює як невжиття останнім заходів, спрямованих на ефективний розгляд та вирішення даного спору; відсутність готовності брати участь на всіх етапах судового розгляду та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання; своєю бездіяльністю позивач перешкоджає своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

З огляду на викладене суд зазначає про наявність у цій справі всіх обов`язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача в підготовче засідання.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 - 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення даного позову без розгляду.

Керуючись ст. 226, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «УКРБУДТРАНСГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНВАЛЬТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЛЕНТ КОМПАНІ» про визнання додаткової угоди недійсною залишити без розгляду.

Копії цієї ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2023.

Дата набрання ухвалою законної сили - 14.11.2023.

Суддя А.С.Сидоренко