Рішення

від 17.11.2023 по справі 160/23651/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 рокуСправа №160/23651/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» (далі позивач, ТОВ «ПАКОПЛАСТ») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі відповідач, митниця), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 № UA110130/2023/000033/1, від 21.03.2023 № UA110130/2023/000036/1, від 23.03.2023 № UA110130/2023/000038/1, від 11.04.2023 № UA110130/2023/000050/1.

- стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "Пакопласт" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці Держмитслужби митні декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржувані ними рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.10.2023 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданих Товариством митних декларацій, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

Від представника ТОВ «ПАКОПЛАСТ» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не визнає заперечення відповідача, викладені у відзиві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2023р. між ТОВ «ПАКОПЛАСТ» та PPHU ANNA Bogucki Wojciech (Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 020123№01 від 02.01.2023. Відповідно до умов п. 1.1 цього контракту (в редакції додаткової угоди № 2/1. Від 28.02.2023) PPHU ANNA Bogucki Wojciech (за контрактом - Продавець) продав, а ТОВ «ПАКОПЛАСТ» (за контрактом - Покупець) придбав на умовах поставки FCA (Celestynow, Польша), відповідно до правил Incoterms 2020 наступний Товар: Гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ).

З метою митного оформлення вищезазначеного товару 06.03.2023р. декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби присвоєно № 23UА110130004523114. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з електронною митною декларацією декларантом надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 3 від 27.02.2023; INVOICE (інвойс) № 47/03/2023 від 03.03.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 03.03.2023; сертифікат якості від 03.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0611131 від 03.03.2023; CMR № 03/03/2023 від 03.03.2023; договір (заявка) на перевезення від 02.03.2023; довідка про транспортні витрати.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000104 у прийнятті митної декларації № 23UA110130004523U4 від 06.03.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000033/1 від 08.03.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000033/1 від 08.03.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару «2-г» (резервний метод).

У зв`язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача зазначений товар на підставі митної декларації № 23UA110130004656U2 від 08.03.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Відповідно до комерційного інвойсу № 55/03/2023 від 14.03.2023. Продавець зобов`язався поставити Покупцю гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ) (REGRANULAT LDPE/PA), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару 20.03.2023р. декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно №23UA110130005480U0. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з електронною митною декларацією декларантом надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 4 від 13.03.2023; INVOICE (інвойс) № 55/03/2023 від 14.03.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 14.03.2023; сертифікат якості від 14.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0613609 від 14.03.2023; CMR № 14/03/2023 від 14.03.2023; договір (заявка) на перевезення від 02.03.2023; довідка про транспортні витрати.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000118 у прийнятті митної декларації № 23UA110130005480U0 від 20.03.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000036/1 від 21.03.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000036/1 від 21.03.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована Відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару «2-г» (резервний метод).

У зв`язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача зазначений товар на підставі митної декларації № 23UA110130005660U6 від 21.03.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Відповідно до комерційного інвойсу № 63/03/2023 від 20.03.2023. Продавець зобов`язався поставити Покупцю гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ) (REGRANULAT LDPE/PA), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару 23.03.2023 декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно № 23UA110130005861U0. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з електронною митною декларацією декларантом надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 5 від 17.03.2023; INVOICE (інвойс) № 63/03/2023 від 20.03.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 20.03.2023; сертифікат якості від 20.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0613630 від 20.03.2023; CMR № 20/03/2023 від 20.03.2023; договір (заявка) на перевезення № 20230300002342511 від 12.01.2023; довідка про транспортні витрати.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000122 у прийнятті митної декларації № 23UA110130005861U0 від 23.03.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000038/1 від 23.03.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000038/1 від 23.03.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару «2-г» (резервний метод).

У зв`язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача зазначений товар на підставі митної декларації № 23UA110130005900U0 від 23.03.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Відповідно до комерційного інвойсу № 79/04/2023 від 04.04.2023. Продавець зобов`язався поставити Покупцю гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ) (REGRANULAT LDPE/PA), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару 10.04.2023 декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно № 23UA110130006905U0. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з електронною митною декларацією декларантом надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 6 від 02.04.2023; INVOICE (інвойс) № 79/04/2023 від 04.04.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 04.04.2023; сертифікат якості від 04.04.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0613692 від 04.04.2023; CMR № 04/04/2023 від 04.04.2023; договір (заявка) на перевезення № 20230300002342511 від 12.01.2023; довідка про транспортні витрати.

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000161 у прийнятті митної декларації № 23UA110130006905U0 від 10.04.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000050/1 від 11.04.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000050/1 від 11.04.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару «2-г» (резервний метод).

У зв`язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача зазначений товар на підставі митної декларації № 23UA110130007012U5 від 11.04.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA110130/2023/000033/1, від 21.03.2023 №UA110130/2023/000036/1, від 23.03.2023 № UA110130/2023/000038/1, від 11.04.2023 № UA110130/2023/000050/1, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Одеська митниця Держмитслужби дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Відмовляючи в розмитненні наданого товару відповідачем зазначено наступне:

1) Відповідно до п.1.1 контракту перелік товарів ,що постачаються, їх асортимент та ціни зазначені у додатку №1, проте такий документ до митного контролю не надано.

2) П.3.2 контракту передбачено, що на кожну партію надається в тому числі митна декларація країни відправлення, рахунок на передплату. Зазначені документи до митного контролю не надано.

3) У наданому до митного контролю рахунку від 03.03.2023 №47/03/2023 відсутні умови поставки товару, крім того відсутні будь-які відмітки покупця.

4) Пакувальний лист від 03.03.2023 №47/03/2023 містить посилання на рахунок- проформу №PRO/3/02/2023/EJ, проте даний документ до митного контролю не надано.

5) Додатковою угодою від 28.02.2023 №2 внесено зміни до контракту в частині питання оплати за товар. Таким чином, умови оплати були змінені на відстрочку оплати за товар та здійснення такої оплати на підставі рахунку. Таким чином, наявність попереднього рахунку-проформи , на підставі якої має бути здійснено передплата може свідчити про здійснення такої передплати за товар. Платіжні документи щодо оплати оцінюваної партії товару до митного контролю не надано.

6) У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. Витрати на навантаження/вивантаження товару, збори та інші платежі щодо переміщення оцінюваної партії товару.

7) До митного контролю не надано документи відповідно до договорів: Страхові документи, акти виконаних робіт та документи. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені.

8) Наданий до митного контролю документ від 03.03.2023 № 03/03/2023 CMR містить дані щодо перевізника ОСОБА_1 , в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано. Зазначений перевізник не фігурує серед наданих до митного контролю документів. Наданий документ заявка на перевезення від 02.03.2023 № б/н не має посилання на відповідний договір, а також не містить даних щодо перевізника ОСОБА_1 , в той же час заявка виставлена ФОП ОСОБА_2 . Договір з таким експедитором до митного контролю не надано.

9) Наданий до митного контролю документ від 14.03.2023 № 14/03/2023 CMR містить дані щодо перевізника Priymak Dmytro, в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано. Зазначений перевізник не фігурує серед наданих до митного контролю документів. Наданий документ заявка на перевезення від 02.03.2023 № б/н не має посилання на відповідний договір, а також не містить даних щодо перевізника Priymak Dmytro, в той же час заявка виставлена ФОП ОСОБА_2 . Договір з таким експедитором до митного контролю не надано. Вартість послуг складає 2200 євро.

10) Наданий до митного контролю документ від 14.03.2023 № б/н довідка про транспортні витрати не є бухгалтерським документом, рахунки на оплату таких послуг до митного контролю не надано. Проте згідно довідки заявлено вартість перевезення - 85500 грн., в той час як згідно заявки зазначені умови оплати 2200 євро за курсом НБУ на дату вивантаження товару. Таким чином, декларантом вже визначено остаточну вартість транспортних послугу гривні, що не відповідає умовам заявки.

11) Наданий до митного контролю документ від 20.03.2023 № 20/03/2023 CMR містить дані щодо перевізника Altas LLC, в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано.

12) Наданий до митного контролю документ від 04.04.2023 № 04/04/2023 CMR містить дані щодо перевізника VUITSYKOVSKYІ OLEH, в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано. Зазначений перевізник не фігурує серед наданих до митного контролю документів.

13) В зазначеній заявці не має розподілу витрат до митного кордону, та після кордону, крім того відсутній маршрут такого перевезення.

14) декларантом не були надані запитувані документи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Доводи відповідача щодо відсутності додатку №1 до контракту спростовуються тим, що Додатковою угодою № 2/1 від 28.02.2023 до контракту № 020123№01 від 02.01.2023 було змінено п. 1.1 контракту та виключено додаток № 1 до контракту.

Так само відхиляє суд доводи щодо відсутності експортної декларації оскільки ч. 2 ст. 53 МК України встановлено виключний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Серед вказаного переліку документів відсутній такий документ як експортна декларація. Крім того, додатковою угодою № 2/1 від 28.02.2023 до контракту № 020123№01 від 02.01.2023було змінено п. 3.2 контракту та виключено експортну декларацію та рахунок на передоплату. Рахунок на передоплату було виключено з умов контракту додатковою угодою № 2/1 від 28.02.2023 до контракту № 020123№01 від 02.01.2023, оскільки сторони домовилися про відстрочення платежу.

Щодо відсутності відмітки покупця на рахунку від 03.03.2023 № 47/03/2023 суд вважає за необхідне зазначити, що рахунок (інвойс) по своїй суті є одностороннім документом та не вимагає відмітки покупця. Крім того, на вимогу митного органу Товариством було усунуто вказаний недолік та листом від 07.03.2023 направлено на адресу відповідача інвойс підписаний як продавцем та і покупцем.

Доводи відповідача щодо посилання в пакувальному листі від 03.03.2023 №47/03/2023 на рахунок-проформу №PRQ/3/02/2023/EJ не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Щодо транспортних витрат.

Сторонами було погоджено маршрут: Celestynow (Poland) - Дніпро (Ukraine), а також загальна вартість і умови оплати: 2100 євро в гривні по курсу НБУ в день вигрузки.

Перевізником ФОП ОСОБА_2 спеціально для митних органів було надано довідку про транспортні витрати. Дана довідка була надана декларантом відповідачу в ході проведення консультацій.

В наданих відповідачу заявці на перевезення вантажу та довідці про транспортні витрати відсутня інформація про експедиційні витрати, оскільки таких не було. Окремо експедиційні послуги експедитора при перевезенні товару не надавалися, про що і було зазначено в листі Позивача від 07.03.2023. Заявка на перевезення вантажу містить остаточну вартість перевезення з урахуванням всіх складових, що підтверджується наданою довідкою про транспортні витрати.

Поставка товару відбувалася на умовах поставки FCA (Celestynow, Польща), відповідно до правил Incoterms 2020. Витрати на навантаження/вивантаження товару, експортне мито, митний збір та податки в країні Продавця відповідно до умов поставки FCA покладаються на Продавця та входять у вартість товару.

Отже, зауваження митного органу в частині того, що у розрахунку до ЕМД відомостей щодо експедиційних витрат, витрат на навантаження/вивантаження товару, збори та інші платежі щодо переміщення оцінюваної партії товару є безпідставними та необґрунтованими.

За умовами поставки FCA (в редакції Incoterms 2020) страхування не є обов`язковим, отже доводи відповідача про відсутність документів про страхування вантажу є безпідставними.

Посилання відповідача на зазначення в CMR від 03.03.2023 № 03/03/2023 даних про перевізника ОСОБА_1 , в CMR від 04.04.2023 № 04/04/2023 даних про перевізника VUITSYKOVSKYI OLEH, в CMR від 20.03.2023 № 20/03/2023 даних про перевізника Altas LLC, в CMR від 14.03.2023 № 14/03/2023 даних про перевізника Privmak Dmvtro судом не приймаються в якості достатньої підстави для відмови у митному оформленні товару, оскільки згідно до наданих товариством документів вбачається, що транспортування товару здійснювали виконував саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Altas LLC за дорученням ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується документально та не заборонено чинним законодавством України.

Отже, з наведеного вбачається, що при поданні до митного оформлення декларацій позивач надав не лише усі передбачені ст.53 МК України документи, а й надав документально обґрунтовані пояснення щодо визначених інспекторами розбіжностей в документах у встановлений чинним законодавством України строк. Однак, митний орган залишив поза увагою надані позивачем пояснення та прийняв відповідні рішення про коригування митної вартості, за відсутності правових підстав для такого коригування.

За викладених обставин, документи подані позивачем до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості декларованого товару.

Крім того, суд зазначає, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Натомість, у рішеннях, які оскаржується жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Отже, в рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не надано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Умовами частини другої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд зазначає, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення митного органу є необґрунтованими, висновки відповідача базуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 08.03.2023 № UA110130/2023/000033/1, від 21.03.2023 № UA110130/2023/000036/1, від 23.03.2023 № UA110130/2023/000038/1, від 11.04.2023 № UA110130/2023/000050/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірних рішень.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 39934520, 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, оф. 339) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправними та скасування рішень,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 № UA110130/2023/000033/1, від 21.03.2023 № UA110130/2023/000036/1, від 23.03.2023 № UA110130/2023/000038/1, від 11.04.2023 № UA110130/2023/000050/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 39934520) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5175,00 грн.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса