Постанова

від 28.02.2024 по справі 160/23651/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/23651/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року (суддя Неклеса О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПАКОПЛАСТ» звернулось з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 № UA110130/2023/000033/1, від 21.03.2023 № UA110130/2023/000036/1, від 23.03.2023 № UA110130/2023/000038/1, від 11.04.2023 № UA110130/2023/000050/1.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не було враховано, що при перевірці наданих позивачем до митного органу документів було встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та PPHU ANNA Bogucki Wojciech (Польща) було укладено зовнішньоекономічний контракт №020123№01 від 02.01.2023. Відповідно до умов п. 1.1 цього контракту (в редакції додаткової угоди № 2/1. Від 28.02.2023) PPHU ANNA Bogucki Wojciech продав, а ТОВ «ПАКОПЛАСТ» придбав на умовах поставки FCA (Celestynow, Польша), відповідно до правил Incoterms 2020 наступний Товар: Гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ).

06.03.2023 декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби присвоєно № 23UА110130004523114. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 3 від 27.02.2023; INVOICE (інвойс) № 47/03/2023 від 03.03.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 03.03.2023; сертифікат якості від 03.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0611131 від 03.03.2023; CMR № 03/03/2023 від 03.03.2023; договір (заявка) на перевезення від 02.03.2023; довідка про транспортні витрати.

Відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000104 у прийнятті митної декларації №23UA110130004523U4 від 06.03.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000033/1 від 08.03.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000033/1 від 08.03.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару « 2-г» (резервний метод).

Товар на підставі митної декларації № 23UA110130004656U2 від 08.03.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Відповідно до комерційного інвойсу № 55/03/2023 від 14.03.2023. Продавець зобов`язався поставити позивачу гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ) (REGRANULAT LDPE/PA), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

20.03.2023 позивачем було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно №23UA110130005480U0. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 4 від 13.03.2023; INVOICE (інвойс) № 55/03/2023 від 14.03.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 14.03.2023; сертифікат якості від 14.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0613609 від 14.03.2023; CMR № 14/03/2023 від 14.03.2023; договір (заявка) на перевезення від 02.03.2023; довідка про транспортні витрати.

Відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000118 у прийнятті митної декларації № 23UA110130005480U0 від 20.03.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000036/1 від 21.03.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000036/1 від 21.03.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована Відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару « 2-г» (резервний метод).

Товар на підставі митної декларації № 23UA110130005660U6 від 21.03.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Відповідно до комерційного інвойсу № 63/03/2023 від 20.03.2023 Продавець зобов`язався поставити позивачу гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ) (REGRANULAT LDPE/PA), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

23.03.2023 декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно № 23UA110130005861U0. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 5 від 17.03.2023; INVOICE (інвойс) № 63/03/2023 від 20.03.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 20.03.2023; сертифікат якості від 20.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0613630 від 20.03.2023; CMR № 20/03/2023 від 20.03.2023; договір (заявка) на перевезення № 20230300002342511 від 12.01.2023; довідка про транспортні витрати.

Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000122 у прийнятті митної декларації № 23UA110130005861U0 від 23.03.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000038/1 від 23.03.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000038/1 від 23.03.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару « 2-г» (резервний метод).

Товар на підставі митної декларації № 23UA110130005900U0 від 23.03.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Відповідно до комерційного інвойсу № 79/04/2023 від 04.04.2023. Продавець зобов`язався поставити позивачу гранули з поліамід-поліетину (РА/РЕ) (REGRANULAT LDPE/PA), найменування, кількість, ціни та загальна вартість яких наведено у вказаному інвойсі.

10.04.2023 декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Дніпровською Митницею Держмитслужби було присвоєно № 23UA110130006905U0. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та надано документи: контракт № 020123№01 від 02.01.2023 з дод. угодами № 1, 2, 2/1; замовлення (order) № 6 від 02.04.2023; INVOICE (інвойс) № 79/04/2023 від 04.04.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) від 04.04.2023; сертифікат якості від 04.04.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movement certificate EUR. 1) № PL/MF/AS 0613692 від 04.04.2023; CMR № 04/04/2023 від 04.04.2023; договір (заявка) на перевезення № 20230300002342511 від 12.01.2023; довідка про транспортні витрати.

Відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA110130/2023/000161 у прийнятті митної декларації № 23UA110130006905U0 від 10.04.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000050/1 від 11.04.2023.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000050/1 від 11.04.2023 митна вартість товару, що була розрахована декларантом, була скорегована відповідачем із застосуванням до товару другорядного методу визначення митної вартості товару « 2-г» (резервний метод).

Товар на підставі митної декларації № 23UA110130007012U5 від 11.04.2023 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товарів від 08.03.2023 №UA110130/2023/000033/1, від 21.03.2023 №UA110130/2023/000036/1, від 23.03.2023 № UA110130/2023/000038/1, від 11.04.2023 № UA110130/2023/000050/1, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не було доведено правомірність оскаржених рішень.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як було встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Одеська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Відмовляючи в розмитненні наданого товару відповідачем зазначено наступне:

1) Відповідно до п.1.1 контракту перелік товарів ,що постачаються, їх асортимент та ціни зазначені у додатку №1, проте такий документ до митного контролю не надано.

2) П.3.2 контракту передбачено, що на кожну партію надається в тому числі митна декларація країни відправлення, рахунок на передплату. Зазначені документи до митного контролю не надано.

3) У наданому до митного контролю рахунку від 03.03.2023 №47/03/2023 відсутні умови поставки товару, крім того відсутні будь-які відмітки покупця.

4) Пакувальний лист від 03.03.2023 №47/03/2023 містить посилання на рахунок- проформу №PRO/3/02/2023/EJ, проте даний документ до митного контролю не надано.

5) Додатковою угодою від 28.02.2023 №2 внесено зміни до контракту в частині питання оплати за товар. Таким чином, умови оплати були змінені на відстрочку оплати за товар та здійснення такої оплати на підставі рахунку. Таким чином, наявність попереднього рахунку-проформи , на підставі якої має бути здійснено передплата може свідчити про здійснення такої передплати за товар. Платіжні документи щодо оплати оцінюваної партії товару до митного контролю не надано.

6) У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. Витрати на навантаження/вивантаження товару, збори та інші платежі щодо переміщення оцінюваної партії товару.

7) До митного контролю не надано документи відповідно до договорів: Страхові документи, акти виконаних робіт та документи. Вартість та послуги не виражені документально та не підтверджені.

8) Наданий до митного контролю документ від 03.03.2023 № 03/03/2023 CMR містить дані щодо перевізника ОСОБА_1 , в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано. Зазначений перевізник не фігурує серед наданих до митного контролю документів. Наданий документ заявка на перевезення від 02.03.2023 № б/н не має посилання на відповідний договір, а також не містить даних щодо перевізника ОСОБА_1 , в той же час заявка виставлена ФОП ОСОБА_2 . Договір з таким експедитором до митного контролю не надано.

9) Наданий до митного контролю документ від 14.03.2023 № 14/03/2023 CMR містить дані щодо перевізника Priymak Dmytro, в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано. Зазначений перевізник не фігурує серед наданих до митного контролю документів. Наданий документ заявка на перевезення від 02.03.2023 № б/н не має посилання на відповідний договір, а також не містить даних щодо перевізника Priymak Dmytro, в той же час заявка виставлена ФОП ОСОБА_2 . Договір з таким експедитором до митного контролю не надано. Вартість послуг складає 2200 євро.

10) Наданий до митного контролю документ від 14.03.2023 № б/н довідка про транспортні витрати не є бухгалтерським документом, рахунки на оплату таких послуг до митного контролю не надано. Проте згідно довідки заявлено вартість перевезення - 85500 грн., в той час як згідно заявки зазначені умови оплати 2200 євро за курсом НБУ на дату вивантаження товару. Таким чином, декларантом вже визначено остаточну вартість транспортних послугу гривні, що не відповідає умовам заявки.

11) Наданий до митного контролю документ від 20.03.2023 № 20/03/2023 CMR містить дані щодо перевізника Altas LLC, в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано.

12) Наданий до митного контролю документ від 04.04.2023 № 04/04/2023 CMR містить дані щодо перевізника VUITSYKOVSKYІ OLEH, в той час як договорів з таким перевізником до митного контролю не надано. Зазначений перевізник не фігурує серед наданих до митного контролю документів.

13) В зазначеній заявці не має розподілу витрат до митного кордону, та після кордону, крім того відсутній маршрут такого перевезення.

14) декларантом не були надані запитувані документи.

Суд першої інстанції вірно врахував, що Додатковою угодою № 2/1 від 28.02.2023 до контракту № 020123№01 від 02.01.2023 було змінено п. 1.1 контракту та виключено додаток № 1 до контракту.

Також вірно суд першої інстанції врахував, що ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено необхідність подачі такого документу як експортна декларація, а додатковою угодою № 2/1 від 28.02.2023 до контракту № 020123№01 від 02.01.2023 було змінено п. 3.2 контракту та виключено експортну декларацію та рахунок на передоплату. Рахунок на передоплату було виключено з умов контракту додатковою угодою № 2/1 від 28.02.2023 до контракту № 020123№01 від 02.01.2023, оскільки сторони домовилися про відстрочення платежу.

Щодо відсутності відмітки покупця на рахунку від 03.03.2023 № 47/03/2023 суд першої інстанції вірно взяв до увіаги, що рахунок (інвойс) по своїй суті є одностороннім документом та не вимагає відмітки покупця. Крім того, на вимогу митного органу Товариством було усунуто вказаний недолік та листом від 07.03.2023 направлено на адресу відповідача інвойс підписаний як продавцем та і покупцем.

Щодо транспортних витрат.

Як було встановлено судом першої інстанції, сторонами було погоджено маршрут: Celestynow (Poland) - Дніпро (Ukraine), а також загальна вартість і умови оплати: 2100 євро в гривні по курсу НБУ в день вигрузки.

Перевізником ФОП ОСОБА_2 спеціально для митних органів було надано довідку про транспортні витрати, яка була надана декларантом відповідачу в ході проведення консультацій.

В наданих відповідачу заявці на перевезення вантажу та довідці про транспортні витрати відсутня інформація про експедиційні витрати, оскільки таких не було. Окремо експедиційні послуги експедитора при перевезенні товару не надавалися, про що і було зазначено в листі Позивача від 07.03.2023. Заявка на перевезення вантажу містить остаточну вартість перевезення з урахуванням всіх складових, що підтверджується наданою довідкою про транспортні витрати.

Поставка товару відбувалася на умовах поставки FCA (Celestynow, Польща), відповідно до правил Incoterms 2020. Витрати на навантаження/вивантаження товару, експортне мито, митний збір та податки в країні Продавця відповідно до умов поставки FCA покладаються на Продавця та входять у вартість товару.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що зауваження митного органу в частині того, що у розрахунку до ЕМД відомостей щодо експедиційних витрат, витрат на навантаження/вивантаження товару, збори та інші платежі щодо переміщення оцінюваної партії товару є безпідставними та необґрунтованими.

За умовами поставки FCA (в редакції Incoterms 2020) страхування не є обов`язковим, отже доводи відповідача про відсутність документів про страхування вантажу є безпідставними.

Суд першої інстанції вірно врахував помилковими доводи відповідача про те, що на зазначення в CMR від 03.03.2023 № 03/03/2023 даних про перевізника ОСОБА_1 , в CMR від 04.04.2023 № 04/04/2023 даних про перевізника VUITSYKOVSKYI OLEH, в CMR від 20.03.2023 № 20/03/2023 даних про перевізника Altas LLC, в CMR від 14.03.2023 № 14/03/2023 даних про перевізника ОСОБА_3 , оскільки згідно до наданих товариством документів вбачається, що транспортування товару здійснювали виконував саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Altas LLC за дорученням ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується документально та не заборонено чинним законодавством України.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що при поданні до митного оформлення декларацій позивач надав не лише усі передбачені ст.53 МК України документи, а й надав документально обґрунтовані пояснення щодо визначених інспекторами розбіжностей в документах у встановлений чинним законодавством України строк.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКОПЛАСТ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 28 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш