ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2023 рокусправа № 380/16083/23зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
представника позивача Стеця Р.Я.,
представника відповідачів Болотіна М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОАЗІС до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії
в с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обемеженою відповідальністю ОАЗІС код ЄДРПОУ 30878290, місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП 43968090, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 (далі відповідач-11), Державної податкової служби України код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, пл.Львівська, 8 (далі відповідач-2), у якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 11.05.2023 №8796507/30878290, №8796505/30878290, №8796506/30878290, №8796510/30878290, №8796509/30878290, №8796508/30878290;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 17.11.2022, № 2 від 02.12.2022, № 4 від 14.12.2022, № 6 від 21.12.2022, № 11 від 28.12.2022, № 1 від 03.04.2023 днем подання їх на реєстрацію.
Ухвалою від 17.07.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 31.07.2023 суддя відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 05.09.2023 суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 протиправно відмовив у реєстрації податкових накладних, незважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Окрім того, зазначає, що відповідач-1 не зазначив, які саме документи згідно з вичерпним переліком слід надати позивачу для перевірки і, які були б достатні для прийняття відповідачем-1 рішень про реєстрацію таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважає, що оскаржені рішення є необґрунтованими та не відповідають закону, оскільки позивач долучив всі необхідні документи та пояснення, які підтверджують реальність господарських операцій. Також вказує, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкові накладні, складені позивачем.
25.08.2023 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідач-1 правомірно відмовив у реєстрації податкових накладних, складених позивачем, з підстав ненадання останнім документів щодо господарських операцій. Крім того, вважає передчасною позовну вимогу до ДПС України щодо реєстрації податкових накладних.
Відповідач - 2 правом на подання відзиву на позовну заяву до суду не скористався.
18.09.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, обґрунтована тими ж обставинами, що й позовна заява.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Також просив зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (далі ТзОВ ОАЗІС) код ЄДРПОУ 30878290 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.
Основний вид діяльності товариства з обмеженою відповідальністю ОАЗІС: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
Між позивачем та ТОВ «АКАЦІЯ-ІСТЕЙТ» укладено договір про наміри №06/12-21 від 06.12.2021 та 24.10.2022 укладено договір підряду №24/10-1 на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт.
Загальна вартість робіт за договором складає 2558845,13грн, у тому числі ПДВ 20% - 426474,19грн.
Відповідно до пункту 2.4 договору замовник надає підряднику передоплату на придбання матеріалів для виконання робіт за договором. Вказана передоплата сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень №443 від 17.11.2022, №449 від 02.12.2022, №454 від 14.12.2022, №458 від 21.12.2022, №461 від 28.12.2022.
03.04.2023 сторонами підписано акт №1 приймання виконаних робіт на суму 2558845,13грн.
За результатами господарської операції позивач склав та направив на реєстрацію відповідачу-1 податкові накладні № 1 від 17.11.2022, № 2 від 02.12.2022, № 4 від 14.12.2022, № 6 від 21.12.2022, № 11 від 28.12.2022, № 1 від 03.04.2023.
Відповідач-1 зупинив реєстрацію вказаних податкових накладних. Так, відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 41.00.40 дорівнює або перевищує величину залишку , визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання , що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Позивач 05.05.2023 подав відповідачу-1 повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо спірних податкових накладних, реєстрація яких зупинена. До вказаного повідомлення позивач додав копії: ліцензії ДАБІ з переліком видів робіт №31-Л від 25.08.2016, дозволу на виконання робіт №0454.18.46 від 11.09.2018, штатного розкладу 1/11 від 01.11.2022, штатного розкладу 01/01-1 від 02.02.2023, кваліфікаційного сертифікату, договору оренди офісного приміщення з додатками, договору суборенди нерухомого майна №01/10-1 від 01.10.2021, договорів оренди ТЗ №03/06-1 від 03.06.2022, №01/08-3 від 01.08.2022, №01/07-3 від 01.07.2022, №01/08-4 від 01.08.2022, №01/10-4 від 01.10.2022, №03/06-2 від 03.06.2022, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водіїв, форми №20 ОПП, оборотно-сальдових відомостей, договору про наміри №06/12-21 від 06.12.2021, договору підряду №24/10-1 від 24.10.2022, договірної ціни №651 від 24.10.2022, локального кошторису №651 від 24.10.2022, довідки КБЗ, акта виконаних робіт КБ2 №652 від 03.04.2023, рахунку на оплату №29 від 14.11.2022, платіжних доручень №443 від 17.11.2022, №449 від 02.12.2022, №454 від 14.12.2022, №458 від 21.12.2022, №461 від 28.12.2022, №702008 від 25.04.2023, договору №1301-1/22 від 13.01.2022, рахунку на оплату №32 від 13.01.2022, платіжних доручень №77 від 18.01.2022, №1116 від 28.12.2022, №33 від 18.01.2022, №2 від 28.12.2022, видаткової накладної №7 від 21.02.2023, ТТН №Р7 від 21.02.2023, договору поставки №25/05/20 від 25.05.2020, рахунку на оплату №503 від 20.12.2021, платіжної інструкції №134 від 26.01.2022, видаткової накладної №30 від 28.04.2022, ТТН №28-04-1 від 28.04.2022, договору поставки №17/12 від 17.12.2021, рахунку на оплату №218 від 17.12.2021, платіжних інструкцій №3086 від 22.12.2021, №98 від 19.01.2022, видаткової накладної №218 від 23.03.2023, експрес-накладної №59000932478364 від 23.03.2023, платіжної інструкції №1786 від 31.01.2023, розрахунку коригування №1 від 31.01.2023, листа №24/01-1 від 24.01.2023, декларації та сертифікату відповідності кліматичного обладнання, інвентаризаційного опису.
Комісія відповідача-1 прийняла рішення від 11.05.2023 №8796507/30878290, №8796505/30878290, №8796506/30878290, №8796510/30878290, №8796509/30878290, №8796508/30878290, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до вказаних рішень підставами їх прийняття стало «надання платником податків копій документів, складених з порушенням законодавства».
Позивач оскаржив вказані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в адміністративному порядку. Проте, його скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.
Вважаючи рішення відповідача-1 щодо відмови у проведенні реєстрації податкових накладних протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).
Відповідно до підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 зазначеного Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 згаданої статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 згаданої статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1)номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3)пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).
Так, суд встановив, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що податкові накладні відповідають вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Водночас, на момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних, Критерії ризиковості здійснення операцій визначені додатком 3 до Порядку №1165.
Пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Відтак, пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості здійснення операцій містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Відтак, аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
Однак відсутність у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної розрахованого показника за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій. Зокрема, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.
Відтак квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідають вимогам, що встановлені до них пунктом 11 Порядку №1165, в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
Крім того, у квитанціях не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.
Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, встановлено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №520).
Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 згаданого Кодексу.
Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
При цьому письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 зазначеного Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 згаданого Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: надання платником податків копій документів, складених з порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкових накладних.
При цьому як слідує зі змісту оскаржених рішень відповідача-1, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є надання копій документів, складених з порушенням законодавства.
Суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, які саме документи складені з порушенням законодавства.
Оскаржені рішення вмотивовані поданням позивачем копій документів, складених із порушенням законодавства, але будь-яких підкреслень для конкретизації, які саме документи із вказаного переліку платником податків складені з порушенням законодавства, рішення не містять, у пункті Додаткова інформація також нічого не зазначено.
При цьому суд наголошує на тому, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Суд звертає увагу на те, що позивач надав пояснення та копії первинних документів, щодо здійснення господарських операцій, а саме: ліцензії ДАБІ з переліком видів робіт №31-Л від 25.08.2016, дозволу на виконання робіт №0454.18.46 від 11.09.2018, штатного розкладу 1/11 від 01.11.2022, штатного розкладу 01/01-1 від 02.02.2023, кваліфікаційного сертифікату, договору оренди офісного приміщення з додатками, договору суборенди нерухомого майна №01/10-1 від 01.10.2021, договорів оренди ТЗ №03/06-1 від 03.06.2022, №01/08-3 від 01.08.2022, №01/07-3 від 01.07.2022, №01/08-4 від 01.08.2022, №01/10-4 від 01.10.2022, №03/06-2 від 03.06.2022, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водіїв, форми №20 ОПП, оборотно-сальдових відомостей, договору про наміри №06/12-21 від 06.12.2021, договору підряду №24/10-1 від 24.10.2022, договірної ціни №651 від 24.10.2022, локального кошторису №651 від 24.10.2022, довідки КБЗ, акта виконаних робіт КБ2 №652 від 03.04.2023, рахунку на оплату №29 від 14.11.2022, платіжних доручень №443 від 17.11.2022, №449 від 02.12.2022, №454 від 14.12.2022, №458 від 21.12.2022, №461 від 28.12.2022, №702008 від 25.04.2023, договору №1301-1/22 від 13.01.2022, рахунку на оплату №32 від 13.01.2022, платіжних доручень №77 від 18.01.2022, №1116 від 28.12.2022, №33 від 18.01.2022, №2 від 28.12.2022, видаткової накладної №7 від 21.02.2023, ТТН №Р7 від 21.02.2023, договору поставки №25/05/20 від 25.05.2020, рахунку на оплату №503 від 20.12.2021, платіжної інструкції №134 від 26.01.2022, видаткової накладної №30 від 28.04.2022, ТТН №28-04-1 від 28.04.2022, договору поставки №17/12 від 17.12.2021, рахунку на оплату №218 від 17.12.2021, платіжних інструкцій №3086 від 22.12.2021, №98 від 19.01.2022, видаткової накладної №218 від 23.03.2023, експрес-накладної №59000932478364 від 23.03.2023, платіжної інструкції №1786 від 31.01.2023, розрахунку коригування №1 від 31.01.2023, листа №24/01-1 від 24.01.2023, декларації та сертифікату відповідності кліматичного обладнання, інвентаризаційного опису.
Відтак, на переконання суду, надані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст господарських операцій позивача та були достатніми для прийняття відповідачем-1 рішень про реєстрацію податкових накладних.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, відповідач-1 не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістова оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить жодних висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних.
Між тим, здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 16.09.2022 у справі №380/7736/21 та постанові від 19.10.2022 у справі №360/2463/20, згідно з якими приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Таким чином, зважаючи на наявність достатніх, з позиції суду, документів для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, а також на те, що наданих відповідачу -1 документів було достатньо для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
Згідно з положеннями статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 визначає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003, вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини визначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.05.2023 №8796507/30878290, №8796505/30878290, №8796506/30878290, №8796510/30878290, №8796509/30878290, №8796508/30878290, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи встановлені обставини, з метою ефективного захисту позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені позивачем податкові накладні № 1 від 17.11.2022, № 2 від 02.12.2022, № 4 від 14.12.2022, № 6 від 21.12.2022, № 11 від 28.12.2022, № 1 від 03.04.2023, датою їх первинного подання на реєстрацію.
Позиція суду щодо обраного способу захисту у цій справі у частині зобов`язання відповідача-2 зареєструвати податкові накладні датою їх первинного подання на реєстрацію узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, від 16.11.2022 у справі №160/9013/20.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро Стець і партнери укладено договір про надання правової допомоги від 28.06.2023, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з актом приймання-передачі робіт виконавець відповідно до договору від 27.10.2023 інтересах клієнта виконав такі зобов`язання:
- вивчення та аналіз наданих матеріалів 5 год (5000грн);
- усна консультація 1 год (1000 грн);
- написання та подання позовної заяви 1 шт (7000 грн);
- участь у судовому засіданні 2 шт (5000 грн).
З платіжної інструкції № 428 від 30.06.2023 вбачається, що позивач здійснив оплату за договором про надання професійної правничої допомоги у розмірі 18000 грн.
Суд вказує на те, що визначаючи суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Так, суд зауважує, що справа, яка розглядається, відноситься до категорії справ незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не потребує збору та дослідження значних обсягів доказового матеріалу. Також суд наголошує на тому, що судова практика у такій категорії справ є усталеною та передбачуваною, зважаючи на її типовий характер.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідачів, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 18000,00грн витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача-1, який прийняв протиправні рішення, повинен становити 4000,00грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв протиправні рішення, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв протиправні рішення, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 16104,00 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 90, 139, 242, 244, 245 КАС України, суд
в и р і ш и в:
позов товариства з обмеженою відповідальністю ОАЗІС до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.05.2023 №8796507/30878290, №8796505/30878290, №8796506/30878290, №8796510/30878290, №8796509/30878290, №8796508/30878290.
Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені товариством з обмеженою відповідальністю ОАЗІС податкові накладні № 1 від 17.11.2022, № 2 від 02.12.2022, № 4 від 14.12.2022, № 6 від 21.12.2022, № 11 від 28.12.2022, № 1 від 03.04.2023, датою подання їх на реєстрацію.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОАЗІС код ЄДРПОУ 30878290, місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2 судовий збір у розмірі 16104 шістнадцять тисяч сто чотири)грн 00коп.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обемеженою відповідальністю ОАЗІС код ЄДРПОУ 30878290, місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000(чотири тисячі)грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 17 листопада 2023 року.
Суддя А.Г. Гулик
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2023 |
Оприлюднено | 20.11.2023 |
Номер документу | 114997018 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Курилець Андрій Романович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гулик Андрій Григорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні