Рішення

від 09.11.2023 по справі 380/3713/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

справа №380/3713/23

провадження № П/380/3750/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Дячук В.В.,

представника відповідача Мельничук Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031), Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення №3 кадрової комісії №16 від 20 грудня 2022 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області;

- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23 січня 2023 року №116к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управлінням організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 25 січня 2023 року;

- поновити ОСОБА_1 в органі прокуратури на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області або на рівнозначній посаді в Львівській обласній прокуратурі з 25 січня 2023 року;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.01.2023 по дату внесення судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що безперервно працював в органах прокуратури з 25.01.2003 року. 23 січня 2023 року наказом виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури №116к позивача з 25 січня 2023 року звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області. При цьому, при винесенні зазначеного наказу керувалися положеннями пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а як підставу заначено рішення №3 від 20.12.2022 кадрової комісії № 16. 20.12.2022 кадрова комісія №16 прийняла рішення №3, яким встановила, що позивач-прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області неуспішно пройшов атестацію, оскільки під час проведення співбесіди, комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Позивач вважає, що його звільнення є незаконним та безпідставним, а тому наказ №116к від 23.01.2023 та рішення №3 кадрової комісії № 16 від 20.12.2022 про неуспішне проходження атестації підлягає скасуванню, а його порушені права мають бути поновлені.

Ухвалою суду від 02.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснюється в порядку загального позовного провадження.

19.04.2023 за вх.№27204 від представника Офісу Генерального Прокурора надійшла заява, в якій просив залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, яка занесене у протокол підготовчого засідання від 02.05.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051).

25.05.2023 за вх. №38572 від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що 16 кадровою комісією 20.12.2022 прийнято рішення № 3 про те, що прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію, оскільки під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідно до вищевказаного рішення, 23.01.2023 керівником Львівської обласної прокуратури видано наказ № 116к, яким позивача звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 25.01.2023. Представник Львівської обласної прокуратури зазначає, що положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури та ЗУ Про прокуратуру на момент подання відзиву є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Також є чинними положення порядку №221, а тому підстави для їх неврахування відсутні. Просить суд в задоволення позовних вимог відмовити повністю.

01.06.2023 за вх.№11725ел від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 15.06.2023 о 12:30 год.

15.06.2023 за вх.№13057ел від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що оскаржуване рішення №3 кадрової комісії №16 від 20.12.2022 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 не обґрунтоване, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Вважає, що відсутність в оскаржуваному рішенні комісії доведених мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких доказових доводів, які б слугували і стали підставою для дискреційних висновків комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, є достатнім та самостійним підґрунтям для визнання такого рішення протиправним та скасування. Вказав, що незважаючи на наявність двох судових рішень, які набрали законної сили і у яких встановлено, що обставини складення стосовно ОСОБА_1 20.10.2019 протоколу серії ДПР №324668 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не може слугувати як підстава для визнання невідповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики, професійної компетентності та доброчесності, і як наслідок не проходження ним атестації і звільнення із займаної посади, відповідач в порушення вимог чинного законодавства приймає незаконні рішення щодо позивача. З огляду на наведене, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

В засіданні суду 15.06.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що керівником Львівської обласної прокуратури видано наказ, яким позивача звільнено з посади прокурора на підставі пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 25.01.2023. Представник Львівської обласної прокуратури зазначає, що положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури та ЗУ Про прокуратуру на момент подання відзиву є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Також є чинними положення порядку №221, а тому підстави для їх неврахування відсутні. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29.06.2023 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 17 серпня 2023 року о 10:00 год.

17.08.2023 за вх.№17092ел від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.09.2023 за вх.№18029 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В засідання суду, яке відбулось 05.09.2023 судом оголошено перерву до 03.10.2023 об 11:00 год.

03.10.2023 у зв`язку з клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для долучення додаткових доказів, судом ухвалено відкласти розгляд справи на 17.10.2023 о 13:30 год.

17.10.2023 у зв`язку з неявкою позивача, суд ухвалив відкласти розгляд справи до 31.10.2023 о 13:00 год.

31.10.2023 за вх.№82923 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В засіданні суду, яке відбулось 31.10.2023 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 09.11.2023 для долучення додаткових доказів.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно із записами в трудовій книжці серія НОМЕР_2 позивач розпочав роботу в органах прокуратури 12.05.2003 року.

Згідно наказу Львівської обласної прокуратури від 23.01.2023 №116к на підставі ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» звільнено прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 25.01.2023.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначено рішення шістнадцятої кадрової комісії від 20.12.2022 №3.

Відповідно до рішення №3 від 20.12.2022 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 встановлено, що Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів 13.12.2019 відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача, за результатами якого установлено, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол від 20.10.2019 серії ДПР № 324668 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 відмовився виконати законні вимоги працівників поліції та пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Враховуючи те, що ОСОБА_1 наказом прокуратури Львівської області від 20.08.2022 №1433к звільнено з посади, 03.09.2020 то було прийнято рішення про закриття дисциплінарного провадження.

Також у вказаному рішення значиться, що наведені факти як окремо, так і в сукупності, дають Комісії обґрунтовані підстави для висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 не пройшов атестацію.

Крім цього, судом встановлено, що постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.10.2020 у справі № 447/2504/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач вважаючи наказ від 23.01.2023 №116к та рішення №3 від 20.12.2022 протиправними та такими, що підлягає скасуванню, а своє звільнення незаконним і відповідно звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приписами статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 частини 1 статті 16 Закону № 1697-VII встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

До Закону України «Про прокуратуру», були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (діє з 25 вересня 2019 року).

Зокрема, в тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Згідно пунктів 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно із п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису.

На виконання викладених вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.

Згідно з п.1 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до п.3 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, атестація проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Згідно з п.6 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (п. 6 розділу І Порядку №221).

Відповідно до п.1 Розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Згідно із п. 2 розділу IV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Пунктами 8, 9 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Вказана інформація необхідна для цілей атестації прокурора може бути покладена в основу матеріалів атестаційної справи відповідно до Порядку № 233.

Згідно з пунктом 10 розділу ІV Порядку №221 фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів) (пункт 11 розділу ІV Порядку № 221).

Відповідно до пункту 12 розділу ІV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу ІV Порядку № 221).

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу ІV Порядку № 221).

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

З огляду на наведені правові норми рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, за наслідками проведення співбесіди Комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Змістовний аналіз оскаржуваного рішення кадрової комісії свідчить про те, що причинами для його прийняття стали висновки комісії про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Приймаючи рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за критерієм, зокрема, невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Кадрова комісія виходила з того, що 20.10.2019 щодо позивача складено протокол серії ДПР18 №324668 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності ознак алкогольного сп`яніння, не вчинення жодних активних дій, які були б спрямовані на проходження освідування. Крім цього, також взято до уваги, що за результатами службового провадження, Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, прийшла до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 5, 6 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру».

Суд звертає увагу, що сумніви у відповідності прокурора вимогам професійної компетентності Комісія обґрунтувала виключно зазначеним.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11); при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури (стаття 16); прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19).

Відповідно до пункту 39 Бордоської декларації «Судді та прокурори в демократичному суспільстві» прокурорами мають бути особи з високими моральними якостями; через характер повноважень, на виконання яких вони свідомо погодились, прокурори є постійно відкриті для публічної критики; будучи головними суб`єктами здійснення правосуддя, вони мають повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії.

Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль прокуратура відіграє у становленні правової держави, особливо з урахуванням зміни її статусу у результаті вищевказаних конституційних змін. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу прокурорів, запорукою формування довіри народу до прокурорів та органів прокуратури в цілому.

Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності прокурорів, які віднесені до української системи правосуддя, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах чесності у способі власного життя та виконанні своїх професійних обов`язків.

Авторитет та довіра до органів прокуратури формуються залежно від персонального складу осіб, які обіймають посади прокурорів та формують корпус органів прокуратури.

Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм прокурорської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до органів прокуратури як складової органів правосуддя, а також допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

Чинне законодавство не містить визначення поняття «доброчесність», яке використовується у процедурі атестації прокурорів.

Водночас відсутність у законі визначення цього терміну не звільняє суб`єктів правовідносин використовувати його в процесі >правозастосування та під впливом як змісту (суті) зовнішніх поведінкових факторів, так і через їхнє зіставлення з якостями, чеснотами чи властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміється (сприймається) поняття доброчесність, пояснити і мотивувати за якими ознаками той чи інший прокурор не може бути віднесений до доброчесних.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 600/1450/20-а.

Суд зауважує, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення).

У процедурі атестації обґрунтовані сумніви уповноваженої комісії набувають значення, а прокурор, який має намір підтвердити свою відповідність вимогам професійної етики та доброчесності, повинен спростувати такі сумніви або довести їх необґрунтованість. У протилежному випадку, задля досягнення мети запровадженої реформи прокуратури, такі сумніви можуть бути витлумачені не на користь особи.

Перш за все, суд звертає увагу на те, що згідно з рішенням Миколаївського районного суду від 29.01.2020 у справі №447/2557/19 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП. Постановляючи вказане рішення суд зазначив, що спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема, постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Окрім того, постановою Миколаївського районного суду від 28.01.2020 у справі №447/2504/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, суд зазначив, що відповідно до висновку експерта від 08.01.2020 №214/2020 судово-токсикологічної експертизи речових доказів у крові ОСОБА_1 не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів. Також у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази вини гр. ОСОБА_1 , а саме відсутні направлення на проходження огляду в медичному закладі, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, про вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 , належним чином повідомлені свідки в судове засідання не з`явилися, а наявні в матеріалах справи їх пояснення написані з одного формуляра, одним почерком, з єдиними орфографічними та синтаксичними помилками та є ідентичні, що свідчить про їх недопустимість.

З огляду на вказане закрито провадження у вищевказаній справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Як вбачається зі змісту постанови Миколаївського районного суду від 29.01.2020 у справі №447/2557/19, що набрала законної сили, справу щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Водночас, зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідно до висновку експерта від 08.01.2020 №214/2020 судово-токсикологічної експертизи речових доказів у крові ОСОБА_1 не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Надаючи оцінку сумнівам Комісії щодо доброчесності позивача з огляду на зазначену інформацію, суд враховує принцип презумпції невинуватості особи, що застосовується у справах про адміністративні правопорушення та зазначає, що всі сумніви стосовно події та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, трактуються на його користь, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій ним, зокрема у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Крім цього, судом встановлено, що рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 03.02.2020 №212дп-20 «Про закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні до судового розслідування територіальними органом поліції та підтримання державного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області Пришляка Ю.О.» закрито дисциплінарне провадження щодо позивача, у зв`язку із звільненням останнього з посади в органах прокуратури.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 2, 3 Закону №1697-VII прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

До закінчення річного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов`язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, на підставі клопотання керівника відповідного органу прокуратури, однак не раніш як: 1) через шість місяців із дня накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті; 2) після закінчення половини строку, визначеного у разі накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті.

З огляду на те, що дисциплінарне провадження було закрито та крім того станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 22.12.2022 №3 минуло більше року, позивач вважається таким, що не має дисциплінарних стягнень.

Крім цього, судом не встановлено будь-яких інших дисциплінарних стягнень стосовно позивача за період роботи в органах прокуратури.

Також суд бере до уваги, що процес атестації поділявся на кілька етапів. Першим з яких було тестування на знання та вміння застосувати законодавство і за результатами якого позивачем таке успішно складено, що свідчить про професійний рівень.

З вищевикладеного вбачається, що оскаржуване рішення комісії мотивів щодо неуспішного проходження позивачем третього етапу атестації та доказів щодо наявності підстав вважати пояснення позивача «суперечливими» або «недостовірними» не містить, а кадрова комісія лише обмежилася посиланням на наявність сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики і доброчесності. Фактично, такі висновки є припущеннями, що не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення такого рішення, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття.

Разом з тим, побудова оскаржуваного рішення на такій категорії як «сумнів» та/або «припущення» свідчить про його невідповідність вимогам ч. 2. ст. 2 КАС України, що, у свою чергу, свідчить про його протиправний характер.

Отже, відсутність в оскаржуваному рішенні Комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, а також відсутність у відповідачів будь-яких неспростованих доводів, підтверджених доказами, які б слугували і стали підставою для дискреційних висновків Комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, є достатньою та самостійною підставою для визнання спірного рішення протиправним та його скасування.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що рішення №3 кадрової комісії №16 від 20 грудня 2022 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наказу виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури №116к від 23.01.2023 про звільнення ОСОБА_1 прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з посади в органах прокуратури з 25 січня 2023 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з обставин справи, оскаржувані акти індивідуальної дії в силу нормативного урегулювання питань проходження атестації прокурорами є взаємопов`язаними.

Так, наявність спірного наказу виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури №116к від 23.01.2023 обумовлено наявністю рішення шістнадцятої кадрової комісії від 20.12.2022 №3.

Оскаржуваний наказ прийнято на підставі рішення шістнадцятої кадрової комісії від 20.12.2022 №3 та згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Так, підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №113-ІХ (у редакції Закону України від 15.06.2021 №1554-IX) визначено, що прокурори та слідчі органів прокуратури «...» звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання такої підстави, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Отже, оскільки судом визнається протиправним рішення шістнадцятої кадрової комісії від 20.12.2022 №3, то протиправним і таким, що підлягає скасуванню є й наказ №№116к від 23.01.2023.

Вирішуючи позовну вимогу щодо поновлення позивача на роботі, то суд зважає на те, що положеннями Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.

З метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення суд повинен застосувати до спірних правовідносин окремі положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області.

Отже, враховуючи скасування наказу про звільнення позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення його на посаді підлягає задоволенню шляхом поновлення на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області, що свідчитиме про ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

При цьому, на думку суду, позивач підлягає поновленню на роботі з 26.01.2023, оскільки за змістом наказу №116к, 23.01.2023, 25.01.203 вважається останнім робочим днем ОСОБА_1 , за який йому нараховано та виплачено заробітну плату.

Згідно з абз. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи, що позивачку протиправно звільнено із займаної посади, то така підлягає поновленню на публічній службі на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 26.01.2023.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік (частина 2 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

За приписами абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 3 Порядку визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у пункті 4 Порядку йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Довідкою Львівської обласної прокуратури №21-249вих-23 від 26.10.2023 про розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , підтверджується те, що у листопаді 2022 року та у грудні 2022 року (два останні календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача) йому нараховано 9162,40 гривень та 8883,92 гривень відповідно. У довідці також зазначено, що середньоденний заробіток у вказаному періоді становив 417,57 гривень. Середньомісячне грошове забезпечення становило 9186,54 гривень

Перевіривши вірність проведення Львівської обласної прокуратури розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, суд пересвідчився у його правильності, адже при формуванні враховано усі вимоги Порядку №100.

Загальна кількість робочих днів у період з 26.01.2023 по 09.11.2023 становить 206 днів.

Відтак, на користь позивача із Львівської обласної прокуратури слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2023 по 09.11.2023 у розмірі 86019,42 грн (206х417,57 грн = 86019,42 грн)

Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що наявні підстави для поновлення позивача на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 26.01.2023, з мотивів, наведених у позові та, як наслідок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2023 по 09.11.2023.

Окрім того, з урахуванням положень пунктів 2 та 3 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на посаді, а також в частині стягнення із Львівської обласної прокуратури на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця слід допустити до негайного виконання.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ в силу закону, а відтак згідно зі ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031), Кадрової комісії №16 Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення №3 кадрової комісії №16 від 20 грудня 2022 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області.

Визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23 січня 2023 року №116к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управлінням організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 25 січня 2023 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокуратури Львівської області з 26 січня 2023 року.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури ((79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26.01.2023 по 09.11.2023 в сумі 86019 (вісімдесят шість тисяч дев`ятнадцять) грн. 42 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 9186,54 грн, підлягає до негайного виконання.

Встановити такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів: при виплаті ОСОБА_1 зазначеного середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.11.2023.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна