Рішення

від 17.11.2023 по справі 460/20526/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2023 року м. Рівне№460/20526/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за період з 01.02.2023 до 22.08.2023 у розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбаченою постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за період з 01.02.2023 до 22.08.2023 у розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки починаючи з 23.08.2023 по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що з червня 2022 року у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснював охорону об`єкту "Міжнародний аеропорт "Рівне". Вказує, що з 01.02.2023 не отримував додаткову винагороду у розмірі 30000 грн щомісячно на підставі Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зазначає, що звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з питання невиплати додаткової винагороди. Відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди. Додотково зауважує, що несення служби на об`єкті "Міжнародний аеропорт "Рівне" носить характер наземної оборони об`єкта критичної інфраструктури. З огляду на це, просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 04.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21.09.2023 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позову. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що з 01.02.2023 вступили в силу зміни в нормативні акти щодо виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Вказує, що МВС наказом №37 від 26.01.2023 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України" (який діяв на момент спірних правовідносин) встановило додаткові умови для виплати додаткової винанороди, а саме виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями). Зауважує, що з 01.02.2023 виплата додаткової винагороди напряму залежить від районів перебування військовослужбовців, а враховуючи, що м.Рівне та Рівненська область не перебувала в районі ведення воєнних (бойових) дій у період з 01.02.2023 по 22.08.2023 просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити повністю, з аналогічних підстав, викладених в позовній заяві.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з червня 2022 року у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснював охорону об`єкту Міжнародний аеропорт "Рівне".

З 01.02.2023 позивачу було призупинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., яка передбачена постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168.

22.08.2023 позивач відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2023 №256 звільнений в запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частина 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

У відповідь на звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 листом від 24.05.2023 №50/55/33-359 повідомила, що грошова допомога не буде виплачуватися, оскільки наказом МВС України від 26.01.2023 №37 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України" з 01.02.2023 змінився порядок виплати додаткової винагороди.

З тих самих підтав позивач звернувся до Національної гвардії України, яка листом від 20.06.2023 №27/11/3-Д-2487 повідомила про відсутність підстав для розгляду звернення, оскільки відповідь надана листом 24.05.2023 №50/55/ НОМЕР_2 Військовою частиною НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з не нарахуванням і не виплатою додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на даний час.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168), в редакції Постанови від 01.04.2022 №400, установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Зокрема, постановами Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023 до Постанови №168 від 28.02.2022 були внесені відповідні зміни та доповнення.

Пунктом 1 Постанови №168, в редакції Постанови від 07.07.2022 №793, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1 Постанови №168, в редакції Постанови від 08.10.2022 №1146, яка застосовується з 01.09.2022, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1 Постанови №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою від 07.07.2022 №793, яка застосовується з 24.02.2022, відповідно до якого установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №194/39250, затверджено «Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», який втратив чинності 05.09.2023 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за №1544/40600.

Так, згідно з підпунктом 1 пункту 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;

у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил);

в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні;

з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення військових частин (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовими розпорядженнями в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (взаємного вогневого контакту);

3) завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових завдань з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;

8) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

9) бойових завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.

Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37 Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №37 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.

Аналізуючи вищезазначені норми, у суду наявні всі підстави вважати, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30000,00 грн., виключно тим військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. З 01.02.2023 позивачу було призупинено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., яка передбачена постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. 22.08.2023 позивач відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2023 №256 звільнений в запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частина 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Разом із цим, в матеріалах справі відсутні докази, які підтверджують, що у період з 01.02.2023 по 22.08.2023 відносно позивача командиром Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України приймались бойові накази (бойові розпорядження), згідно яких позивач виконував бойові (спеціальні) завдання. Крім того, доказів участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у період з 01.02.2023 матеріали справи також не містять.

Як встановлено матеріаламии справи, позивач був задіяний до військових нарядів з охорони та оборони Рівненського міжнародного аеропорту, що підтверджується витягом зі службового навантаження ОСОБА_1 щодо організації службової діяльності з 01.02.2023 по 30.08.2023.

Також, згідно наказу МВС України від 01.09.2023 №729 "Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України" до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями, зокрема, з охорони та оборони важливих державних об`єктів, органів державної влади, дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, аеропортів (аеродромів) та інших об`єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в областях України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, та тих, що межують з районами ведення воєнних (бойових) дій через акваторію Чорного моря, а на іншій території України - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення.

Суд зазначає, що м.Рівне та Рівненська область не перебувала в районі ведення воєнних (бойових) дій у період з 01.02.2023 по 22.08.2023, також за цей період на об`єкті "Міжнародний аеропорт "Рівне" випадки безпосередньої оборони цього об`єкту від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення не траплялися.

Враховуючи вищезазначене, суд уважає, що право позивача на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, встановленої Постановою №168, у період з 01.02.2023 по 22.08.2023 не виникало, оскільки інформації, що позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), та доказів на підтвердження цієї інформації, суду не надано.

За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.02.2023 по 22.08.2023.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди у розрахунку 30000,00 грн. на місяць у період з 01.02.2023 по 22.08.2023, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Не можуть бути також задоволені судом позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки починаючи з 23.08.2023 по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя С.М. Дуляницька