Постанова

від 01.11.2023 по справі 761/21704/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/21704/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/14863/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Степанюк І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року (суддя Сіромашенко Н.В.) про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства,

встановив:

у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту того, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення змін до актового запису № 06 від 8 серпня 2011 року, здійсненого Кримською сільською радою Словяносербського району Луганської області, про народження ОСОБА_2 , зазначивши його батьком дитини та змінити прізвище дитини з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

Мотивуючи свої вимоги, заявник зазначав, що з серпня 2009 року почав зустрічатися з ОСОБА_5 , а з середини 2011 року вони почали проживати однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них із ОСОБА_5 народилась спільна дитина - ОСОБА_2 , однак запис про народження дитини щодо батьківства здійснений відповідно до ст. 135 Сімейного Кодексу України зі слів матері.

Заявник посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, дитина залишилась мешкати разом із ним, однак з формальної точки зору він не є батьком дитини і не може користуватися своїми батьківськими правами, такими як вибір школи, навчального закладу, надання згоди на медичне щеплення, тощо, тому виникла потреба у встановленні факту його батьківства.

Також заявник зазначав, що будь-якого спору будь з ким щодо майна померлої чи дитини у нього немає.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року відмовлено у відкритті провадження по справі.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та

невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заявник посилається на те, що висновок судді про наявність спору про право є передчасним, оскільки мати дитини померла, будь-яких інших родичів, крім нього, у дитини немає, а орган опіки та піклування чи орган державної реєстрації актів цивільного стану не є належними відповідачами у цій справі.

Також заявник посилається на п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, згідно якого у разі смерті чоловіка, який перебуває у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заявник та заінтересована особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.41-42), у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначив, що у разі його неявки у судове засідання, апеляційний розгляд провести без його участі, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направив лист про розгляд справи без присутності представника відділу (с.с.43).

Виходячи з вищевикладеного та положень ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність заявника та представника заінтересованої особи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду особи, на утриманні якої перебуває дитина, і яка не є опікуном, або чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, яка померла, для захисту інтересів дитини до участі у справі необхідно залучити орган опіки та піклування, тому звернення заявника з відповідною заявою є необґрунтованим, таким, що суперечить чинному законодавству та заявником обрано неналежний спосіб такого звернення до суду за захистом своїх батьківських прав.

Також суд першої інстанції зазначив, що заявнику необхідно звернутися до суду про визнання батьківства в порядку позовного провадження.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 130 Сімейного Кодексу України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Отже, особа, яка вважає себе батьком дитини, належить до кола осіб, які можуть подати заяву про встановлення факту батьківства.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник не є особою, яка має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов до передчасного висновку про необхідність розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку позовного провадження, оскільки судом не було зазначено, між ким виник спір про право. Зазначене унеможливлює розгляд справи за правилами позовного провадження через відсутність відповідачів.

При цьому, суд не позбавлений можливості залучити до участі у справі орган опіки та піклування у якості заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала судді першої інстанції про відмову у відкритті провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року скасувати, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук