Постанова

від 16.11.2023 по справі 300/3816/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3816/23 пров. № А/857/13780/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Григорук О.Б.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківськторф» (далі - ПАТ «Івано-Франківськторф») звернулось до суду з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16 червня 2023 року.

13 липня 2023 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від ПАТ «Івано-Франківськторф» надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони заступнику начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничному Богдану Ярославовичу вчиняти дії пов`язані із оцінкою майна на підставі постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16 червня 2023 року, та зупинити стягнення на підставі виконавчих документів у ВП 64306823 на час розгляду справи.

На обгрунтування вимог заяви зазначає, що очевидними є ознаки протиправності постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 64306823 від 16 червня 2023 року. Вказує, що відповідач виніс оскаржувану постанову у провадженні, яке закінчене, а нового опису не здійснив, що свідчить про протиправність постанови. Зазначає, що відповідач виніс оскаржувану постанову незважаючи на арешт у кримінальному провадженні, оскільки заступник начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничний Б.Я. здійснює незаконні дії з метою відчуження нерухомого майна ПАТ «Івано-Франківськторф» за адресою вул. Б.Хмельницького, 59 м. Івано-Франківськ, яке арештовано згідно ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні від 01 жовтня 2016 року № 12016090220000289, розгляд якого проводиться Івано-Франківським міським судом у справі № 350/1559/20 і кінцеве рішення не ухвалено. Також зазначає, що необхідність забезпечення позову з обставин встановлених п. 1 ст. 150 КАС України, мотивовано тим, що справа призначена до судового розгляду через 44 дні після відкриття провадження у порядку ст. 287 КАС України, судовий розгляд по цій справі буде неефективним без вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» від 13 липня 2023 року про забезпечення позову у справі № 300/3816/23 - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову ознаки очевидної протиправності оспорюваної постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 64306823 від 16 червня 2023 року не доведені, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Доводи заяви свідчать про наявність спору між сторонами щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови. Стосовно призначення справи до судового розгляду через 44 дні після відкриття провадження у порядку ст. 287 КАС України, то це не свідчить про неефективність судового розгляду цієї справи без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач кримінальну відповідальність, про що суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання в оскаржуваній постанові попереджені виконавцем.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ «Івано-Франківськторф» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Зокрема, зазначає, що очевидними є ознаки протиправності постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 64306823 від 16 червня 2023 року. Вказує, що відповідач виніс оскаржувану постанову у провадженні, яке закінчене, а нового опису не здійснив, що свідчить про протиправність постанови. Зазначає, що відповідач виніс оскаржувану постанову незважаючи на арешт у кримінальному провадженні. Необхідність забезпечення позову з обставин встановлених п. 1 ст. 150 КАС України, мотивовано тим, що справа призначена до судового розгляду з порушенням строків, встановлених ст. 287 КАС України, судовий розгляд по цій справі буде неефективним без вжиття заходів забезпечення позову.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

28 січня 2021 року в межах зведеного виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 64306823 з примусового виконання виконавчого листа виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом № 300/2015/20 від 03 листопада 2020 року щодо стягнення з ПАТ «Івано-Франківськторф» на користь стягувача ГУ ДПС в Івано-Франківській області 1430302,19 грн.

16 червня 2023 року заступником начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Богданом Ярославовичем прийнято постанову ВП № 64306823, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання - ТОВ «Реноме груп» щодо описаних і арештованих адміністративно-виробничих будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586879326101: контора, А , загальна площа 335,9 кв.м; склади, Б, загальна площа 172,2 кв.м.; майстерня-кузня, В-В1, загальна площа 438,5 (в подальшому проведена реконструкція відповідно до містобудівних умов та обмежень), які знаходяться за адресою Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Богдана Хмельницького, 59 (а.с.8-9).

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

У заяві про забезпечення позову ПАТ «Івано-Франківськторф» просить заборонити заступнику начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничному Богдану Ярославовичу вчиняти дії пов`язані із оцінкою майна на підставі постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16 червня 2023 року, та зупинити стягнення на підставі виконавчих документів у ВП 64306823 на час розгляду справи.

В межах цієї справи позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 64306823 від 16 червня 2023 року.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач насамперед вказує, що очевидними є ознаки протиправності постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 64306823 від 16 червня 2023 року.

Стосовно наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16 червня 2023 року не може автоматично свідчити про те, що така постанова є очевидно протиправною, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доводи заяви про забезпечення позову є аналогічними доводам позовної заяви.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив та не погодився із доводами заяви про забезпечення позову з огляду на їх передчасність, оскільки ознаки протиправності оспорюваного рішення відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини саме під час розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що у цій справі вжиття судом заходів забезпечення позову не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки фактично свідчить про задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те ПАТ «Івано-Франківськторф» не доведено очевидності протиправності постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП 64306823 від 16 червня 2023 року, а вищенаведені доводи заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги свідчать про наявність спору між сторонами щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо обставин встановлених п. 1 ст. 150 КАС України скаржником зазначено, що враховуючи те, що справа призначена до судового розгляду з порушенням строку, визначеного ст. 287 КАС України, судовий розгляд цієї справи буде неефективним без вжиття заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання ПАТ «Івано-Франківськторф» на те, що розгляд цієї справи буде неефективним без вжиття заходів забезпечення позову не свідчить про наявність беззаперечних підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що такі доводи позивача ґрунтуються виключно на його припущеннях, за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів можливості настання негативних наслідків.

Окрім того, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Участь експерта, спеціаліста та суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні врегульована статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин 1, 3 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Згідно з частиною 5 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.

З вищевказаного слідує, що за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач кримінальну відповідальність, про що суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання в оскаржуваній постанові попереджені виконавцем.

Враховуючи вищенаведене, доводи скаржника про те, що справа призначена до судового розгляду з порушенням строку, визначеного ст. 287 КАС України не свідчать про неефективність судового розгляду цієї справи без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки скаржником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваної постанови, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськторф» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 300/3816/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 16 листопада 2023 року.