СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/593/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" (вх. № 1293 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Кльоповим І.Г., повний текст складено 22.05.2023,
за позовом Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина", м.Полтава,
до Полтавської міської ради, м. Полтава,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,
2. Приватне підприємство "Землі Півдня", м.Кривий Ріг,
3. Квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтави, м.Полтава,
4. Полтавське міське Управління земельних ресурсів та земельного кадастру, м.Полтава,
5. Міністерство оборони України, м.Київ,
6. Полтавська обласна військова адміністрація, м.Полтава,
про визнання недійсними та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Обслуговуючий кооператив садівничого товариства "Калина" (далі позивач, СТ "Калина") звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради, в якому просив суд: визнати недійсним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.10.2018 року, розробленої приватним підприємством "Землі Півдня", ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, яка розташована за адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул.О.Засядька,1 та записи про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Поземельній книзі із закриттям Поземельної книги, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Обслуговуючий кооператив садівничого товариства "Калина" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 та постановити нове, яким: визнати недійсним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.10.2018 року, розробленої Приватним підприємством "Землі Півдня", ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номеру 5310136400:03:001:0746; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та записи про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Поземельній книзі із закриттям Поземельної книги, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації.
Водночас, заявник апеляційної скарги просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що повний текст рішення отримано апелянтом 26.05.2023, а недотримання строків подачі апеляційної скарги зумовлені об`єктивними обставинами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/593/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" (вх. № 1293 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
18.07.2023 матеріали справи №917/593/22 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" (вх. № 1293 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності належних доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
24.07.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. № 8600).
31.07.2023 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2023, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 8895), до якої додано докази надсилання апеляційної скарги таким учасникам справи: відповідачу Полтавській міській раді; третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, Приватному підприємству "Землі Півдня", Квартирно-експлуатаційному відділу м.Полтави, Міністерству оборони України, Полтавській обласній військовій адміністрації.
Також, 07.08.2023 до апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх.№ 9235 ел. 12408), в якій заявником зазначено про помилкове недолучення до заяви про усунення недоліків доказів направлення апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Полтавському міському Управлінню земельних ресурсів та земельного кадастру, та додано опис вкладення на підтвердження виправлення цієї помилки.
Отже, скаржником у строк, визначений судом, усунуті недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 поновлено Обслуговуючому кооперативу садівничого товариства "Калина" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" (вх. № 1293 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 26 вересня 2023 року о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 30.08.2023, для подання заяв, клопотань, тощо - до 05.09.2023.
16.08.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. № 9672). Також заявник просить повідомити про результати розгляду справи Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
29.08.2023 до апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10320ел.12858), в якому третя особа заперечує проти доводів апелянта, просить відмовити Обслуговуючому кооперативу садівничого товариства "Калина" у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 по справі №917/593/22 залишити без змін.
01.09.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від Полтавської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10473), в якому відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 по справі №917/593/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" без задоволення.
04.09.2023 до апеляційного господарського суду засобами поштового зв`язку від Квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтави надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10568), в якому третя особа заперечує проти доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина", а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 по справі №917/593/22 залишити без змін.
04.09.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Полтавської міської ради в порядку самопредставництва - Дзюбли Олександра Івановича, надійшла заява про участь у судових засіданнях в межах справи №917/593/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (засобами поштового зв`язку надійшла заява 04.09.2023 ідентичного змісту вх. №10532,10553). Вказана заява задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023.
12.09.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від Полтавської міської ради надійшов надійшло клопотання (вх. № 10946) про долучення до матеріалів апеляційного провадження у справі № 917/593/22 доказів надсилання Полтавському міському управлінню земельних ресурсів та земельного кадастру копії відзиву Полтавської міської ради на апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" (№ 04-54/2/2228 від 30.08.2023) та копії заяви Полтавської міської ради про проведення засідання в режимі відеоконференції (№ 04-54/2/2264 від 01.09.2023). Аналогічне клопотання надійшло до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку (вх. № 11048 від 13.09.2023).
14.09.2023 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина", адвоката Здебської Ольги Павлівни, надійшла заява про участь у судових засіданнях в межах справи №917/593/22 апелянта та його представника в режимі відеоконференції, виконання якої слід доручити Господарському суду Полтавської області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1) або Полтавському апеляційному суду (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 18). Вказана заява задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023.
26.09.2023 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 11632 ел. 13393), в якому заявник просить долучити до матеріалів справи відповіді Міністерства оброни України на звернення СТ "Калина" щодо ініціювання питання про поділ спірної земельної ділянки, на підтвердження того, що спір не може бути вирішений шляхом мирного врегулювання, на що вказував суд першої інстанції у своєму рішенні.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 26.09.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який підтримав заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 11632). Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Полтавської міської ради та в приміщенні суду апеляційної інстанції представник Міністерства оборони України зазначили про відсутність заяв та клопотань процесуального характеру. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" про долучення доказів (вх. № 11632 ел. 13393), оскільки докази подані апелянтом в суд апеляційної інстанції з недотриманням вимог статті 80, 269 ГПК України, а заявлене клопотання подане після закінчення строку, визначеного судом, без наведення поважних причин, про що зазначено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023.
Також, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 відкладено розгляд даної справи на 09 жовтня 2023 року о 10:00 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №917/593/22, призначене на 09 жовтня 2023 року о 10:00 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" провести за участю представника Полтавської міської ради Дзюбли Олександра Івановича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.
26.09.2023 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина", адвоката Здебської Ольги Павлівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні 09 жовтня 2023 року о 10:00 годині у справі №917/593/22 апелянта та його представника в режимі відеоконференції, виконання якої слід доручити Господарському суду Полтавської області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1) або Полтавському апеляційному суду (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 18).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 задоволено заяву представника Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" про участь у судовому засіданні апелянта та його представника адвоката Здебської Ольги Павлівни в режимі відеоконференції у справі №917/593/22, яке відбудеться 09 жовтня 2023 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104; доручено Полтавському апеляційному суду (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 18) забезпечити проведення судового засідання у справі №917/593/22, яке відбудуться "09" жовтня 2023 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №104, в режимі відеоконференції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023, у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А., для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 09.10.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю керівника СТ "Калина" та представника апелянта, які надали пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Полтавської міської ради та в приміщенні суду апеляційної інстанції представник Міністерства оборони України заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 07 листопада 2023 року о 10:45 год.; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №917/593/22, призначене на 07 листопада 2023 року о 10:45 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" провести за участю представника Полтавської міської ради Дзюбли Олександра Івановича в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.
12.10.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. № 12408). Аналогічне клопотання надійшло 06.11.2023 вх. № 13577.
23.10.2023 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина", адвоката Здебської Ольги Павлівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні 07 листопада 2023 року о 10:45 годині у справі №917/593/22 апелянта та його представника в режимі відеоконференції, виконання якої слід доручити Господарському суду Полтавської області (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1) або Полтавському апеляційному суду (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 18). Вказана заява задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023.
06.11.2023 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" надійшли додаткові пояснення (вх. № 13546ел.14079), в яких позивач вказує на обставини відведення йому земельної ділянки та законне користування ним цією земельною ділянкою. Вважає, що технічна документація про встановлення землекористувача виключно в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава не відповідає вимогам закону, та затвердивши рішенням вказану технічну документацію Полтавська міська рада фактично припинила право користування позивача земельною ділянкою, вилучивши її.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 07.11.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю керівника СТ "Калина" та представника апелянта, який просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Полтавської міської ради та в приміщенні суду апеляційної інстанції представник Міністерства оборони України заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, а тому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 09.10.2023) до електронних кабінетів учасників справи, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду. Крім того, згідно відомостей АТ "Укрпошта" копія вказаної ухвали суду від 09.10.2023, направлена на адресу ПП "Землі Півдня", разом з поштовим конвертом та повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0600228735385) повернулись за зворотною адресою суду апеляційної інстанції з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 30.10.2023.
Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням одинадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 16.06.2017 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою юридичним та фізичним особам" надано Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 715 га за адресами вул. О.Засядька,1, вул. П.Юрченка,2 та с.Яківці, в районі вулиць Яківчанської та Спартака (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ-15.01) (т.1, а.с.168).
Матеріали справи місять копію Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності військового містечка № 38 Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава на території м. Полтави Полтавської області вул. О. Засядька,1 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (15.01) 2018 року, виготовлену на замовлення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.
Рішенням двадцять п`ятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 12.07.2019 "Про питання постійного користування земельними ділянками" за клопотанням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель за адресою вул. О. Засядька,1 площею 707,6492 га, кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 15.01), для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (код для визначення функціонального використання земельної ділянки 15.01) (т.1, а.с. 130).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2021 за № НВ-5317732072021 в Державний земельний кадастр внесена інформація про реєстрацію земельної ділянки за адресою вул. О. Засядька,1, м. Полтава, Полтавська область, кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, площею 707,6492 га, з цільовим призначенням - 15.01 Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. Згідно вказаного витягу інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 29.10.2018, яка розроблена землевпорядником Приватного підприємства "Землі Півдня" ОСОБА_1 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - відділ у м. Полтаві Міськрайонного управління у Полтавському району та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; дата державної реєстрації земельної ділянки 29.03.2019 (т.1, а.с.60-70).
Відповідно до інформаційної довідки від 19.02.2021 №245124280 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, 20.05.2020 здійснено державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 36616171) на вказану земельну ділянку, форма власності державна, власник держава Україна в особі Полтавської обласної державної адміністрації, підстава для державної реєстрації: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-УІ, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України. Також відповідно до цієї інформаційної довідки 20.05.2020 внесено запис про право постійного користування земельною ділянкою (номер запису про інше речове право 36616176), відомості про суб`єкта іншого речового права: Міністерство оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави, зміст, характеристика іншого речового права: право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, без встановлення строку; підстава для державної реєстрації: розпорядження, серія та номер: 747, виданий 01.10.2019, видавник: Полтавська ОДА (т.1, а.с.72-73).
У червні 2022 року позивач - Обслуговуючий кооператив садівниче товариство "Калина", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради, в якому просив:
1) визнати недійсним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.10.2018, розробленої Приватним підприємством "Землі Півдня", ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746;
2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та записи про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Поземельній книзі із закриттям Поземельної книги, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Полтавської міської ради (позачергова двадцять п`ята сесія сьомого скликання) від 12.07.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою від 29.10.2018 щодо інвентаризації земель за адресою вул. Засядька,1 земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 та розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 01.10.2019 за № 747 про надання цієї земельної ділянки в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави, згідно яких земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 зареєстрована в Державному земельної кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідають вимогам законодавства та порушують права позивача, як користувача земельної ділянки площею 23,8 га.
За твердженням позивача, СТ "Калина" є законним користувачем частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , на якій воно розташоване площею 23.8 га, з огляду на такі обставини.
Згідно Спільного листа заступника командира та начальника аеродромно- експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 , адресованому командиру військової частини НОМЕР_1 , пропонувалось відвести земельну ділянку під колективний сад для офіцерів запасу. На вказані пропозиції командиром військової частини було надано письмовий дозвіл від 14.04.1960 (т.1, а.с.201, т.2, а.с.232).
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 21.02.1962 №111 "Про скасування закріплення за робітниками і службовцями в індивідуальне користування земельних ділянок, що відведені під колективні сади" ухвалено довести до відома, зокрема, офіцерів запасу, яким були виділені земельні масиви для організації колективних садів про те, що Рада Міністрів Союзу РСР постановою від 18.09.1961 № 865 встановила, що землекористувачами ділянок землі, виділених підприємствам, установам і організаціям під колективні сади, повинні бути садівницькі товариства робітників і службовців, а не окремі особи; з метою збереження існуючих садів і здійснення належного догляду за ними зобов`язати керівників підприємств, установ, організацій та заводські і місцеві комітети, зокрема, ліквідувати межі в колективних садах між ділянками окремих осіб і закріпити всю раніше відведену площу за садівницькими товариствами (т.1, а.с.32-33).
12.03.1964 командиром в/ч НОМЕР_1 полковником Фурер, комендантом гарнізону підполковником Швець з однієї сторони та керівником управління колективу садівників Колосов та головою МК 2986 профспілки в/ч НОМЕР_1 Цибіровим з іншої сторони, був підписаний договір на відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону площею 8,5 га для організації та посадки колективного саду; відповідно розділу ІІ договору командири в/ч26348 та 36745, комендант гарнізону погодили відвести земельну ділянку у розмірі 8,5 га згідно затвердженої схеми для організації колективного садівництва офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону на вищевказані умови; не займати відведену земельну ділянку під інші цілі, якщо це не викликано особливою необхідністю; на відведеній ділянці організувати один загальний колектив, організувавши його роботу у відповідності до Статуту колективного садівництва (т.1, а.с. 128). При цьому, схема виділеної земельної ділянки площею 8,5 га в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до акту від 09.08.1970 комісією у складі командира в/ч НОМЕР_1 , заступника командира з господарської частини в/ч НОМЕР_1 , голови МК, начальника КЕС в/ч НОМЕР_1 , представника політвідділу в/ч 2634 проведено огляд та перевірку введення та дотримання типового статуту колективним садівництвом гарнізону, а також використання земельних угідь відведених для цих цілей, за результатом чого встановлено, що для колективного садівництва, до якого переважно входять офіцери запасу у відповідності наказу Міністра оборони СРСР у період 1964-1967 було виділено 6 га невикористовуваних земельних угідь гарнізону, на яких розміщено 120 садових ділянок; у наявному колективі садівників типовий Статут садівництва дотримується; крім зазначеного садового колективу земельні ділянки рішенням начальника гарнізону відводилися по військових частинах, де числиться до 80 осіб, які до колективу не об`єднані і ведуть садівництво в індивідуальному порядку. Вказаним актом було запропоновано не об`єднаних садівників у колективне садівництво об`єднати у колектив (т.2, а.с.231).
Позивач вказує на те, що вказані обставини щодо відведення позивачу земельної ділянки в безстрокове користування також встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.08.2013 у справі №917/792/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013, які він вважає преюдиційними та такими, що не потребують доказуванню при розгляді даної справи (т.1, а.с.76-86).
Також, у вищевказаних судових рішеннях встановлено, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 31.01.2013 № 7 державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Чепуренко В.М., інспектором КЕВ м. Полтава Хоменком О.І., начальником КЕС в/ч 2673 Кандибою В.С. та головою ОКСТ "Браїлки" Гончаровим В.С. станом на 31.01.2013 встановлено, що з південно - західного боку території, яка використовується для дислокації військової частини НОМЕР_2 згідно схеми земель Міністерства оборони України розташований масив земель, що використовується для ведення особистого та колективного садівництва, в т.ч. ОКСТ "Браїлки", ОКСТ "Калина", ОКСТ "Сокіл". Площа земель складає близько 44,3 га та близько 9,3 га, що знаходяться на землях житлової та громадської забудови м. Полтави. Документація що посвідчує право власності чи користування земельними ділянками для ведення садівництва у садівничих товариств відсутня. Землевпорядна документація щодо зміни цільового призначення вищезазначеного масиву земель (44,3 га) не розроблялась.
01.02.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні військовою частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що станом на 31.01.2013 Міністерство оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 951,66 га для дислокації військової частини НОМЕР_2 , в т.ч. в межах м. Полтави 723,2 га. Категорія земель - землі оборони. При проведенні обстеження, з виходом на місцевість, встановлено, що з південного заходу, вздовж вул. Адміністративної, частина земельної ділянки, орієнтовною площею 44,3 га, із загальної площі, яка знаходиться у користуванні військової частини НОМЕР_2 , за схемою земель Міністерства оборони України на території м. Полтави та Полтавського району, використовується для ведення членами обслуговуючих кооперативів садівничих товариств " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".
Згідно листа командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 28.09.2007 №683 стосовно земельної ділянки з західної сторони жилого містечка повідомлено, що дана земельна ділянка перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу Полтавської області (колишня КЕЧ району) і надана військовій частині НОМЕР_2 в користування, земельна ділянка військовою частиною для підтримання бойової готовності та забезпечення повсякденної життєдіяльності не використовується та не планується її залучення земельної ділянки в інтересах військової частини; враховуючи те, що дана територія дійсно на законних підставах використовувалась під садівництво городництва, командування військової частини НОМЕР_2 вважає за доцільне передати ділянку до територіальної громади міста Полтава з подальшим наданням землі СТ "Калина" (т.1, а.с. 88).
За твердженням позивача, доказами користування земельною ділянкою є також той факт, що позивач є платником земельного податку, постійним землекористувачем земельною ділянкою та споживачем послуг з електропостачання, у підтвердження чого в додатках до позову надані відповідні документальні докази (т.1, а.с.89-91, 93-98).
На думку позивача, факт постійного землекористування позивачем земельною ділянкою також підтверджується довідкою КЕВ м. Полтави від 18.10.2010 №2611, виданою голові правління СТ "Калина" (т.1, а.с. 87). Слід зазначити, що відповідно до цієї довідки на території військового містечка № НОМЕР_3 Полтавського гарнізону за обліковою адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , розташована частина земельної ділянки площею орієнтовно 10 га, яка протягом багатьох років перебуває у користуванні СТ "Калина". Дана частина ділянки обліковим землекористувачем - військовою частиною НОМЕР_2 , не використовується, але перебуває на обліку та балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України.
Окрім цього, посилається на те, що позивач, як постійний землекористувач земельною ділянкою. також є споживачем послуги з електропостачання; електропостачання СТ "Калина" здійснюється шляхом підключення до електромереж КЕВ м. Полтави, технічне забезпечення електропостачання здійснюється КЕВ м. Полтава, як власника мереж, що підтверджується чинним та пролонгованим договором від 30.05.2011 за № 104 про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Також позивач посилається на те, що під час судового розгляду справи додатково у відповідь на адвокатський запит підтверджено інформацію, що на території кооперативу СТ "Калина" є електромережі напругою 0,4 кВ АТ "Полтаваобленерго", що не відповідає інформації, яка міститься у технічній документації відносно того, що такі електромережі відсутні на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки СТ "Калина" знаходиться на території такої сформованої земельної ділянки.
З урахуванням цього, на думку позивача, він має усі ознаки та функції постійного землекористувача земельною ділянки площею 23,8 га за адресою АДРЕСА_1 .
На думку позивача, його право користування земельною ділянкою площею 23,8 га за адресою АДРЕСА_1 є безстроковим, а вказана земельна ділянка станом на час виготовлення технічної документації та постановлення оскаржуваних рішень була сформованою, оскільки договір про відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону від 12.03.1964 є безстроковим та дійсним.
Також позивач посилається на те, що технічна документація, яка розроблена землевпорядником Приватного підприємства "Землі Півдня" ОСОБА_1 , при інвентаризації земель військової частини НОМЕР_4 - не відповідає вимогам закону, а саме: внаслідок проведення інвентаризації та складення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації з порушенням вимог закону фактично сформовано нову земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га шляхом об`єднання (включення) до неї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача та вважається сформованою згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", без згоди та відома позивача, що суперечить приписам ст. 186 ЗК України; всупереч вимог ст. 57 Закону України "Про землеустрій", в технічній документації відсутні переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, шо використовуються без документів, які посвідчують право на них; порушено пункти 7, 22, 23, 24 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513.
З цих підстав позивач вказує на те, що рішення Полтавської міської ради від 12.07.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.10.2018 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки технічна документація не відповідає вимогам закону та не містить відомостей про факт законного користування земельною ділянкою позивачем; розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 01.10.2019 за № 747 про надання даної земельної ділянки в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтави є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки є похідним та видано на підставі незаконного рішення Полтавської міської ради від 12.07.2019.
До позовної заяви додано висновок експерта від 03.09.2021 №64 складений судовим експертом Федоровим Дмитром Федоровичем за результатами експертного земельно-технічного дослідження на замовлення Обслуговуючого кооперативу садівниче товариство "Калина".
Згідно вказаного висновку на вирішення експертизи поставлені такі питання: 1) яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина" по вул.О.Засядька, 1 у м.Полтаві; 2) чи накладається земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, що перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава, на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина" по вул. О.Засядька, 1 у м. Полтаві - у натурі; 3) у разі встановлення накладення в натурі земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, що перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина", яка площа і відсоток такої накладки.
Відповідно зроблених судовим експертом висновків по першому питанню: конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина" наведені на кресленні додатку №1, площа земельної ділянки складає 26,8558га; по другому питанню: на основі проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що у натурі земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, що перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава, накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина"; по третьому питанню: площа накладення земельної ділянки загальною площею 707,6492га кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, що перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава, на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина" - 26,3498га, що складає 98% площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Калина" та 3,7% площі земельної ділянки загальною площею 707,6492га кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, що перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава (т.1, а.с.99-106).
Крім того, позивач посилається на те, що наслідком прийняття оспорюваного рішення Полтавської міської ради від 12.07.2019 стала державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрація права користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому незаконне рішення про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель від 29.10.2018, яка не відповідає вимогам закону, та здійснення реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 у Державному земельному кадастрі призвело до вилучення у позивача земельної ділянки за відсутності правових підстав, а тому право позивача є порушеним.
Затвердивши рішенням технічну документацію щодо земель від 29 10.2018, яка не відповідає вимогам закону, Полтавська міська рада фактично припинила право користування позивача земельною ділянкою, вилучивши її. Однак спірне рішення прийняте без попереднього дотримання визначених ст.141 ЗК України підстав для припинення права користування позивачем цією земельною ділянкою, а саме з недотриманням приписів п. «б» ч.1 ст.141, ст.149 ЗК України, тобто без попереднього вилучення цієї земельної ділянки з користування позивача, внаслідок чого порушене право позивача як землекористувача. Окрім того, дане рішення прийняте Полтавською міською радою щодо ділянки, землекористувачем якої є позивач, без врахування права на участь у його прийнятті та без дотримання необхідного балансу між негативними наслідками для прав та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких це рішення спрямоване. Поряд з ним, фактично змінено цільове призначення земельної ділянки якою користується позивач в протиправний спосіб шляхом визначення його як виключно під землі оборони, що впливає на обов`язки позивача.
З цих підстав, позивач вважає, що рішення Полтавської міської ради із затвердження технічної документації від 29.10.2018 є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на підставі даного рішення була здійснена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492 га у Державному земельному кадастрі, чим позивача фактично позбавлено прав і обов`язків землекористувача.
Вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню судом також шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 га загальною площею 707.6492 га, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. О Засядька,1.
Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву (від 07.07.2022, від 16.11.2022) відповідач зазначив, зокрема, про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення його прав відповідачем, не надано допустимих доказів на підтвердження факту державної реєстрації його права власності чи постійного користування земельної ділянки, доказів на підтвердження виникнення у позивача майнових прав на вказану земельну ділянку. Також вказує про те, що фактичне користування земельною ділянкою садівничим товариством без зміни цільового використання та належного правового оформлення не створює відповідних прав землекористування спірною земельною ділянкою у позивача. Вважає, що Міністерство оборони України в особі КЕВ м. Полтави є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, яка віднесена до земель оборони, є державною власністю, а тому лише власник земельної ділянки або землекористувач, право якого оформлено відповідно до чинного законодавства, може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Вказує на те, що твердження про надання земельної ділянки під колективне садівництво у 1964 році не підтверджені доказами стосовно дотримання порядку виділення такої земельної ділянки під колективне садівництво, щодо площі та конфігурації земельної ділянки під колективним садом станом на 1964 рік та їх відповідність на даний час; відсутні докази, що з 1964 року користувачі індивідуальних садівничих ділянок користувались земельною ділянкою такої площі та такого розташування, як позивач на момент його державної реєстрації у 2008 році та на даний час; позивачем не надано відомості про загальну площу земельної ділянки, якою користувався садівничий колектив чи окремі громадяни з 1964 року, чи є позивач правонаступником цих прав, чи залишилась у користування позивача будь-яка частина земельної ділянки, якою користувались працівники в/ч чи її створений садівничий колектив до 2008 року.
Крім того, відповідачем зазначено про необхідність залучення до розгляду даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача таких осіб: 1) Полтавське міське Управління земельних ресурсів та земельного кадастру, оскільки спір стосується визнання недійсним рішення щодо постійного користування земельними ділянками, а до компетенції управління віднесено організацію і ведення моніторингу земель, організація виконання робіт з інвентаризації земель, подання пропозицій щодо затвердження документації із землеустрою; 2) Міністерство оборони України, що відповідно наданих позивачем доказів є землекористувачем спірної земельної ділянки; 3) Полтавську обласну військову адміністрацію, оскільки з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірна земельна ділянка є державною власністю, власником є держава в особі Полтавської ОДА (т.2, а.с.127-129, 194-195).
У письмових поясненнях від 16.09.2022 Головне управління Держгеокадастру у посилається на те, що кадастровий реєстратор несе персональну відповідальність за покладені на нього обов`язки; при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га кадастровим реєстратором перевірено технічну документацію; це також підтверджується висновком щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.12.2018 № 188, складеним управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, та висновком про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки від 21.03.2019, складеним міськрайонним управлінням у Полтавському районі та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 проведена у відповідності до норм чинного законодавства. Вказує на те, що земельна ділянка, яка використовується СТ "Калина" не внесена до Державного реєстру земель, правові документи на ділянку не видавались, відповідно не вносились відомості до Земельного державного кадастру, а земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав.
У поясненнях по справі представник Міністерства оборони України не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що позивачем не надано належних документальних доказів щодо надання у постійне землекористування спірної земельної ділянки; щодо тверджень позивача про те, що землі якими користується СТ "Калина", у шістдесятих роках були відведені для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону, то звертає увагу, що СТ "Калина" було створено лише у 2008 році шляхом заснування та не є правонаступником будь-якої іншої юридичної особи; наданий позивачем в якості підтвердження законного користування договір 1964 року не є правовстановлюючим документом, та не є доказом того, що позивач є законним користувачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, неможливо визначити яку саме земельну ділянку надавали для ведення садівництва, зазначена в договорі площа - 8,5 га, тоді як спірна ділянка має площу 707,6492 га, також не вказано межі ділянки, відсутня схема ділянки, відповідно до цього договору землі не надавалися у користування саме СТ "Калина". А тому посилання позивача на правові підстави права користування спірною земельною ділянкою вважає безпідставними. Відтак, вважає, що підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації не було, оскільки під час реєстрації земельної ділянки у СТ "Калина" були відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчують речові права на спірну земельну ділянку та будь-яким іншим чином оформлені речові права, а тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки є безпідставними (т.3, а.с.50-51).
11.05.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову (т.3, а.с.84-89).
Вказане судове рішення мотивоване тим, що наданими доказами підтверджуються доводи відповідача, що Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави є належним землекористувачем земельної ділянки, на вул.3асядька, 1 у м.Полтаві за кадастровим № 5310136400:03:001:0746, яка відноситься до земель оборони і, відповідно, є державною власністю, тоді як лише власник земельної ділянки або землекористувач, право користування якою оформлено відповідно до чинного законодавства, може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Щодо тверджень позивача про те, що землі, якими користується СТ "Калина" були відведені для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону, суд зазначив про створення СТ "Калина" шляхом заснування лише у 2008 році та відсутність правонаступництва, також про те, що поданий позивачем на підтвердження правомірності використання спірної земельної ділянки під садівниче товариство договір від 12.03.1964 не є належним доказом того, що позивач є користувачем частини спірної земельної ділянки; фактичне користування ділянкою садівничим товариством без зміни цільового використання та належного цьому правового оформлення відповідних прав землекористування спірною земельною ділянкою позивача не створює; позивач на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявність у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини та докази постійного землекористування позивачем земельною ділянки площею 23,8 га за адресою АДРЕСА_1 , наявність в останнього усіх ознак постійного землекористувача; не надано оцінки доводам позивача відносно того, що при складенні технічної документації на земельну ділянку були допущені порушення його прав, як користувача. Також за твердженням апелянта місцевим господарським судом не надано оцінки факту, що договір про відведення земельних угідь позивачу від 12.03.1964 є безстроковим та дійсним, а отже право користування позивача земельною ділянкою площею 23,8 є безстроковим, при цьому посилається на те, що виділена у користування позивачу земельна ділянка станом на час виготовлення технічної документації та прийняття оспорюваного рішення була сформованою. За твердженням позивача, незаконне рішення про затвердження технічної документації з інвентаризації земель призвело до вилучення у позивача земельної ділянки за відсутності правових підстав та судового рішення, в свою чергу, СТ "Калина" не відмовлялося від використання наданої згідно умов договору від 1964 року земельної ділянки, тому право позивача є порушеним. Вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача в тій частині, що внаслідок проведення інвентаризації та складення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації з порушенням вимог закону фактично сформовано нову земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, шляхом об`єднання (включення) до неї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача; всупереч вимог ст. 57 Закону України "Про землеустрій" в технічній документації відсутні переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, що використовуються без документів, які посвідчують право на них (зокрема, будинки таких осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розташовані на території спірної земельної ділянки); при виготовленні технічної документації було допущено порушення у вигляді накладення земельної ділянки на земельну ділянку позивача, що підтверджується висновком експерта №64 від 03 вересня 2021 року, який долучений до позовної заяви. З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що затвердивши рішенням технічну документацію щодо земель від 29.10.2018, яка не відповідає вимогам закону, Полтавська міська рада фактично припинила право користування позивача земельною ділянкою, вилучивши її, однак спірне рішення прийняте без попереднього дотримання визначених ст.141 ЗК України підстав для припинення права користування позивачем цією земельною ділянкою. Також зазначає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, оскільки на підставі оспорюваного рішення була здійснена державна реєстрація земельної ділянки, чим позивача фактично позбавлено прав та обов`язків землекористувача.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" (далі СТ "Калина") про визнання недійсним та скасування рішення Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29.10.2018, розробленої приватним підприємством "Землі Півдня", щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, а також про скасування державної реєстрації земельної ділянки та записів про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Поземельній книзі із закриттям Поземельної книги, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 31.05.2023 у справі 916/2064/20, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються положення частин першої та другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).
За змістом частини першої статті 92, частини другої статті 95 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.
Відповідно до частин першої - третьої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 Земельного кодексу України).
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. При цьому у спорах щодо захисту прав на землю при визначенні предмета позову як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальних норми статті 152 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 921/504/20.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо) (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, від 20.11.2018 у справі № 921/7/18).
Наявність порушеного права оспорюваним рішенням відповідача позивач обґрунтовує тим, що СТ "Калина" є законним землекористувачем частини спірної земельної ділянки, а дії відповідача щодо затвердження технічної документації із землеустрою, та як наслідок, реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746, державної реєстрації прав власності та користування на зазначену земельну ділянку, які вчинені без згоди та відома позивача, як законного землекористувача, фактично позбавляють його права користування спірною земельною ділянкою.
З приводу наявності або відсутності порушення права на земельну ділянку, на захист якого спрямовано позов про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації із землеустрою та скасування державної реєстрації земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. "д" абз. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, організація землеустрою.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 19 Закону України "Про землеустрій" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності (ч.2 ст.79-1 ЗК України).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.ч.3, 4 ст.79-1 ЗК України).
Відповідно до статті 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
З метою проведення інвентаризації земель розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Вимоги до такої документації встановлюються статтею 57 Закону України "Про землеустрій" згідно якої технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності); в-1) рішення органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади про інвентаризацію земель (у разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення); г) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель; ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини; е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; є) робочий і зведений інвентаризаційні плани; ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.
У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає: а) відомості про обчислення площі земельної ділянки; б) кадастровий план земельної ділянки; в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; г) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; д) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому ст.186 ЗК України.
Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17.10.2012 №1051.
Відповідно до положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель до Державного земельного кадастру вносяться відомості: про межі земельної ділянки; про цільове призначення земельних ділянок (щодо категорії земель, виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); про угіддя земельної ділянки тощо.
Як вже було встановлено вище, матеріали справи місять копію Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності військового містечка № НОМЕР_3 Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава на території м.Полтави Полтавської області вул. О. Засядька,1 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (15.01) 2018 року, виготовлену ПП "Землі Півдня" на замовлення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтава.
У Пояснювальній записці до вказаної Технічної документації зазначено, що відповідно до рішення Полтавської міської ради та технічного завдання, погодженого замовником, об`єктом інвентаризації земель є військове містечко № НОМЕР_3 , яке розташоване в межах міста Полтави Полтавської області загальною площею 715 га.
За результатами аналізу та систематизації вихідної документації з`ясовано, шо документів, які б посвідчували право користування земельною ділянкою, яка використовується для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України на території м. Полтава за адресою вул. О.Засядька, 1, замовником не надано за їх відсутності. З посиланням на приписи статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" зазначено, що держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визнано законом. З посиланням на приписи статей 3, 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" зазначено про те, що згідно з відомостями наявності та використання земельних ділянок, ведення яких здійснюється КЕВ м. Полтава, станом на 01.01.2018 земельні ділянки обліковані на підставі рішення Ради Міністрів УРСР № 906-031рс від 16.04.1948, інших розпоряджень та постанов ради Міністрів СРСР та УРСР, згідно яких Квартирно-експлуатаційному відділу м. Полтава відведено землі під військове містечко № НОМЕР_3 на території м. Полтава загальною площею 715.01 га, в тому числі: аеродром по АДРЕСА_1 дальнім привідним радіокамерним пунктом ДПРМ-2, що розташований в с. Яківці, в районі вулиць Яківчанської та Спартака загальною площею 713,1121га; за інформацією, наданої ТВО командира військової частини НОМЕР_4 , дальній привідний радіокамерний пункт (ДПРМ-2), що розташований в с. Яківці, в районі вулиць Яківчанської та Спартака перебуває на балансі військової частини НОМЕР_4 та займає орієнтовну площу 0,3 га; земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 1,8979 га, яка використовуються Полтавським зональним відділом ВСП Міністерства оборони України. За повідомленням Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України зазначена постанова не виявлена, інші постанови та розпорядження Ради Міністрів СРСР та УРСР стосовно відведення земель оборони знаходяться в архіві на секретному зберіганні, тому не долучені до матеріалів звіту.
Враховуючи зазначене, інвентаризація земельної ділянки, зайнятої військовим містечком № НОМЕР_3 на території АДРЕСА_1 проведена з метою: формування земельних ділянок, які використовуються військовою частиною НОМЕР_4 Міністерства оборони України державної форми власності; виявлення сторонніх землекористувачів, власників землі в межах сформованої земельної ділянки; реєстрації сформованої земельної ділянки в автоматизованій системі Державного земельного кадастру; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель; виявлення земельних ділянок, які використовуються без документів, що посвідчують право на них, не за цільовим призначенням або не використовуються для потреб оборони; прийняття за результатами інвентаризації земельної ділянки відповідних рішень.
Також зазначено, що земельні ділянки військового містечка № НОМЕР_3 площею 715,01 рахуються на бухгалтерському обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та підтверджуються відповідною довідкою №2461/12 від 26.06.2018. Відповідно до інформації Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області № 11-16-7777.2-2134/2-16 від 23.03.2016 за Міністерством оборони України по КЕВ м. Полтава на території м. Полтава по вул. Засядька,1 та вул. П.Юрченка,2 рахується площа 715,01 га, що відповідає даним КЕВ м. Полтава. У даному технічному звіті розглянутий комплекс робіт по інвентаризації земель аеродрому обліковою площею 713,0828 га по вул. Засядька,1.
За результатами виконання топографо-геодезичних робіт аеродром по вул. Засядька, 1 займає дві черезсмужні земельні ділянки загальною площею 712,8828 га, поділені між собою суміжною ділянкою ПАТ "Українська залізниця", в тому числі: ділянка №1 площею 707,6492 га, із них за угіддями: землі під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення площею 665,5174 га; під садами - 42,1318 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - державна; цільове призначення земельної ділянки - 15.01 (для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України); ділянка № 2 площею 5,2336 га, із них за угіддями: землі під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення площею 5,2336 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - державна; цільове призначення земельної ділянки - 15.01 (для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України).
Зазначено про те, що в межах земельної ділянки №1 виявлений сторонній землевласник - гр. ОСОБА_5 , якій передані у власність дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5310136400:03:001:0683 площею 0,1 га та 5310136400:03:001:0739 площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 , право власності на земельну ділянку посвідчене в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20.08.2018 номер запису 27620973 та від 29.01.2019 номер запису 30107658.
Крім того, частину земельної ділянки оборони №1 площею 42,1318 га за згодою керівництва військової частини тимчасово дозволено використовувати колишніми військовослужбовцями та їх сім`ями для ведення садівництва.
У відповідності до вимог пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2015 № 513 на робочий інвентаризаційний план нанесені межі земельних ділянок площею 707,6492 га, площею 5,2336 га, площею 0,1 га, площею 0,1 га, обмеження у використанні земельних ділянок загальною площею 1,8718 га та угідь, в тому числі: землі під військовими базами, об`єктами, - фортецями, фортами укріплення площею 665,5174 га та площею 5,2336 га, під садами - 42,1318 га під малоповерховою забудовою площею 0,2 га (кадастровий номер 5310136400:03:001:0683, кадастровий номер 5310136400:03:001:0739), отримані в результаті виконання топографо-геодезичних робіт.
Враховуючи наявність розбіжностей в даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель з обліковою інформацією Міністерства оборони України, при виконанні інвентаризації земель аеродрому сформовані земельні ділянки державної власності, межі яких відповідають існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), та визначені з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Цільове призначення земельної ділянки - 15.01 (для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України) визначене по типу забудови відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України №548 від 23.07.2010 зі змінами від 23.05.2017.
Зазначено про те, що відповідно до статей 19, 77 Земельного Кодексу України сформовані земельні ділянки віднесені до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, землі оборони можуть перебувати лише в державній власності; форма власності сформованих земельних ділянок державна (т.1, а.с.160-167).
Рішенням двадцять п`ятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 12.07.2019 "Про питання постійного користування земельними ділянками" за клопотанням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель за адресою вул. О.Засядька,1 площею 707,6492 га, кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 15.01), для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (код для визначення функціонального використання земельної ділянки 15.01) (т.1, а.с. 130).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2021 за № НВ-5317732072021 в Державний земельний кадастр внесена інформація про реєстрацію земельної ділянки за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, Полтавська область, кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, площею 707,6492 га, з цільовим призначенням - 15.01 Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. Згідно вказаного витягу інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 29.10.2018, яка розроблена землевпорядником Приватного підприємства "Землі Півдня" ОСОБА_1 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - відділ у м. Полтаві Міськрайонного управління у Полтавському району та м. Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; дата державної реєстрації земельної ділянки 29.03.2019 (т.1, а.с.60-70).
Відтак, спірна земельна ділянка сформована та класифікована за цільовим призначенням, а саме 15.01 КВЦПЗ - для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.
За змістом статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина 1). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (абз. 1 частини 2).
Положеннями частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України унормовано, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.
Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.
Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (стаття 2 Закону України "Про використання земель оборони").
Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 16.02.2021 у справі № 916/2783/17).
За змістом статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду щодо правового режиму використання земель оборони, зокрема, стосовно того, що: 1) правовий режим земель оборони передбачає належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою; 2) наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його визначено законом (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі 5017/2972/2012, від 16.02.2021 у справі №916/2783/17, від 16.02.2021 у справі № 916/2783/17)
Відповідно до абзацу 3 частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Згідно з частиною першою статті 2 та статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 5.14 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.07.2013 №448, фонди військових містечок та земельні ділянки обліковуються у КЕВ.
При цьому за приписами Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня.
Наведене свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо належності спірної земельної ділянки до земель оборони державної форми власності.
Оскільки предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними рішень міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, то підставою для відповідної особи щодо звернення за захистом цього права є необхідність доведення факту правомірності володіння та користування майном (земельною ділянкою).
Щодо посилання апелянта на підтвердження матеріалами справи права СТ "Калина" постійного землекористування земельною ділянкою площею 23,8га за адресою АДРЕСА_1 , яка фактично увійшла до складу сформованої на підставі спірної технічної документації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, слід зазначити таке.
Так, позивач як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду стверджує про підтвердження його права користування земельною ділянкою такими доказами: 1) спільним листом заступника командира та начальника аеродромно- експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 , адресованому командиру військової частини НОМЕР_1 , яким пропонувалось відвести земельну ділянку під колективний сад для офіцерів запасу; 2) рішенням виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 21.02.1962 №111 "Про скасування закріплення за робітниками і службовцями в індивідуальне користування земельних ділянок, що відведені під колективні сади"; 3) договором від 12.03.1964 на відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону площею 8,5 га для організації та посадки колективного саду; 4) актом від 09.08.1970 про перевірку введення та дотримання типового статуту колективним садівництвом гарнізону, а також використання земельних угідь відведених для цих цілей; 5) рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.08.2013 у справі №917/792/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013; 6) обставинами щодо сплати позивачем земельного податку та споживання послуг з електропостачання.
На думку позивача, право користування СТ "Калина" земельною ділянкою площею 23,8 га за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, Полтавська область є безстроковим, а вказана земельна ділянка станом на час виготовлення технічної документації та постановлення оскаржуваних рішень була сформованою, оскільки договір про відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону від 12.03.1964 є безстроковим та дійсним.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент укладення договору про відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону від 12.03.1964 відповідні відносини регулювались Земельним кодексом УРСР від 29.11.1922, який діяв до 1971 року.
Згідно зі ст. 158 Земельним кодексом УРСР від 29.11.1922, відвід земель спеціального призначення, до яких цей кодекс відносив землі під військовими спорудами, здійснювався за загальними правилами землеустрою.
Відповідно до ст. 168 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 землеустрій мав на меті упорядкування існуючих землеволодінь та створення нових відповідно до прав на землю та вимог господарсько-технічної доцільності.
До землевпорядних дій ст. 169 цього Кодексу відносила, окрім іншого, відвід земель, які надавалися у користування державним організаціям, установам, підприємствам тощо.
Відповідно до вимог ст. 180 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 справи із землеустрою вчиняються у такій послідовності: 1) порушення землевпорядної справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту та пред`явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та виконання його зі встановленням на місці межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів.
Складання проекту землеустрою полягає в докладному і точному зазначенні місць відводу земель учасниками землеустрою, із дотриманням їх прав та законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, із відображенням відводу земель на проектному плані землеустрою (ст. 187 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922).
За змістом ст. ст. 192 - 194 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 правильно виконаний проект землеустрою остаточно затверджується землевпорядною установою. Після остаточного затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами та після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації), учасникам землеустрою видаються належним чином завірені документи, в яких повинні бути означені межі, місцезнаходження, місцевість і склад землекористувань, а також вказані їх назви, найменування землекористувачів, час проведення землеустрою і його підстави, умови землекористування та інші обов`язкові відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Оригінальні землевпорядні плани, акти зберігаються в землевпорядних установах. Інші плани та акти землеустрою, складені не землевпорядними установами або належним чином не затверджені ними, визнаються недійсними і не можуть бути доказами належного землекористування.
Відповідно до ст. 195 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має на меті загальнодержавне управління землями та земельна реєстрація, окрім іншого, містить відомості про кожну земельну ділянку, такі як: місцерозташування, назва земельної ділянки, площа землі загалом та по окремим угіддям, відомості щодо будівель; найменування землекористувачів і підстави надання їм земельних ділянок тощо. При здійсненні реєстрації усі землекористувачі і установи зобов`язані надавати всі необхідні для реєстрації документи та відомості.
Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.05.2019 у справі № 914/1420/18, Земельним кодексом УРСР, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922 (із змінами та доповненнями від 27.02.1927), передбачалась обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.
Тобто діюче, на момент підписання договору 1964 року земельне законодавство визначало порядок проведення обов`язкової процедури оформлення права на землю із видачею правопідтверджуючих документів.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/8502/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання порядку надання земельних ділянок у користування, яке включає не тільки прийняття рішення про її надання, а й проведення відповідних землевпорядних робіт, у тому числі розроблену землевпорядних планів, винесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а також підтвердження права користування відповідними державним актами було визначено як обов`язковими умовами землекористування як у Земельному кодексі УСРР (29.11.1922) (статті 158, 193, 194), так і Земельному кодексі Української РСР (08.07.1970) (статті 20-21).
Схожі за змістом положення щодо підтвердження права користування земельними ділянками були викладені у Земельному кодексі України (18.12.1990). Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право. Розпочинати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Аналогічні положення містяться і в Земельному кодексі України (25.10.2001).
Таким чином, право землекористування має бути підтверджено правовстановлюючими документами незалежно від періоду його виникнення.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 910/21468/17.
В даному випадку, з огляду на приписи земельного законодавства, позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні приписів статей 76, 77 ГПК України на підтвердження обставин щодо відведення/винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)/ формування земельної ділянки площею 23,8 га за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава, що унеможливлює її використання, як об`єкта цивільних прав в силу приписів статті 79-1 Земельного Кодексу України, відсутні правопідтверджуючі документи права землекористування СК "Калина" на вказану земельну ділянку.
До того ж, з долучених позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що 19.02.2008 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №789431 проведено державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" ідентифікаційний код 35723925 (номер запису 1 588 102 0000 007500) (т.1, а.с. 36).
Згідно Статуту СТ "Калина" у редакції 2016 року товариство є юридичною особою, створеною членами товариства та власниками земельних ділянок і індивідуальних дачних садівничих будинків і господарських споруд громадянами України, які проживають у місті Полтава та добровільно об`єднались на основі членства для обслуговування переважно своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва на засадах самоврядування (п.1); засновниками товариства є громадяни України, які добровільно об`єднались на основі членства та приватної власності посвідченої державним актом на права власності на землю та свідоцтва на житлове приміщення і господарські споруди, земельну ділянку тощо (п.2); метою діяльності товариства є спільне, на засадах самоврядування використання земельної ділянки для ведення садівництва і городництва з метою розміщення та обслуговування земельної ділянки і дачних будівель /садиб/ - (земельної ділянки разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями), збудованих кожним членом товариства за власні кошти і на основі об`єднання їх особистих та колективних інтересів тощо (п.4.1); товариство має право: володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - виключно судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до вимог статей 88, 90-91, 158-161 Земельного кодексу України; забезпечувати використання земельної ділянки товариства за її цільовим призначенням; додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля (п.4.3).
Відтак, утворення СТ "Калина" 19.02.2008, яке не є правонаступником будь-якої іншої юридичної особи, свідчить про неможливість вказаної юридичної особи бути учасником правовідносин, що були врегульовані, зокрема, рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих від 21.02.1962 № 111 "Про скасування закріплення за робітниками і службовцями в індивідуальне користування земельних ділянок, що відведені під колективні сади" та договором від 12.03.1964 на відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону площею 8,5 га для організації та посадки колективного саду.
До того ж, аналізуючи зміст наведених позивачем документів вбачається, що у договорі від 12.03.1964 на відведення земельних угідь для колективного садівництва та городництва для офіцерів запасу, робітників і службовців гарнізону зазначено площу землі для організації та посадки колективного саду 8,5 га, в акті від 09.08.1970 про перевірку введення та дотримання типового статуту колективним садівництвом гарнізону, а також використання земельних угідь відведених для цих цілей, встановлено, що для колективного садівництва, до якого переважно входять офіцери запасу у відповідності наказу Міністра оборони СРСР у період 1964-1967 було виділено 6 га невикористовуваних земельних угідь гарнізону, у довідці КЕВ м. Полтави від 18.10.2010 №2611, виданою голові правління СТ "Калина" (т.1, а.с. 87) зазначено про те, що на території військового містечка № НОМЕР_3 Полтавського гарнізону за обліковою адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , розташована частина земельної ділянки площею орієнтовно 10 га, яка протягом багатьох років перебуває у користуванні садового товариства "Калина". Тобто, доказів виділення саме земельної ділянки для колективного садівництва та городництва площею 23,8 га до матеріалів справи не додано.
Відтак, наданий позивачем в якості підтвердження законного користування договір 1964 року не є правовстановлюючим документом, та не є доказом того, що позивач є законним користувачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, оскільки неможливо визначити яку саме земельну ділянку надавали для ведення садівництва, не вказано межі ділянки, відсутня схема ділянки, та відповідно до цього договору землі не надавалися у користування саме СТ "Калина".
Стосовно посилання позивача на преюдиційність обставин щодо відведення земельної ділянки позивачу та законного користування нею останнім, встановлених судовими рішеннями по справі 917/792/13, суд апеляційної інстанції зазначає.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 ГПК України).
Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (див. постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Посилання позивача на вищенаведені судові рішення є безпідставним, оскільки під час розгляду справи №917/792/13 судами не досліджувались і не встановлювались обставини щодо відведення земельної ділянки позивачу та щодо документального підтвердження правомірності землекористування СТ "Калина" земельною ділянкою площею 23,8 га за адресою АДРЕСА_1 ; до того ж, розгляд справи №917/792/13 здійснювався з іншим складом сторін та позивач взагалі не був учасником тієї справи.
Вказані судові рішення по справі №917/792/13 фактично містять посилання на акти перевірки, якими було встановлено фактичне користування землею для колективного садівництва, зокрема, СТ "Калина". Про вказані обставини свідчать також наявні в матеріалах даної справи довідки/листи, в яких зазначені обставини щодо користування частиною земель СТ "Калина" за адресою вул. О. Засядька, 1, м. Полтава.
Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, що фактичне користування ділянкою садівничим товариством без зміни цільового використання та належного цьому правового оформлення, не створює відповідних прав землекористування спірною земельною ділянкою у позивача.
Відтак, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких правовстановлюючих документів, які посвідчують речові права на спірну земельну ділянку (або її частину) та не доведено будь-яким іншим чином оформлені права на спірну земельну ділянку, а отже судом не встановлено обставин оформлення позивачем у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою.
Також колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно порушення порядку проведення інвентаризації земель та Закону України "Про землеустрій" при складенні та затвердженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, чим порушено права власності інших осіб членів садівничого товариства ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є власниками житлових будинків на території земельної ділянки, яка увійшла до складу земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 за адресою АДРЕСА_1 ), оскільки, по-перше, звертаючись з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування позивач повинен довести, що цей акт порушує його цивільні права або інтереси як особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом, а по-друге, вказані особи навіть не зазначені у списках членів СТ "Калина" на 2022 рік (т.1, а.с.117-121).
Щодо посилання апелянта на висновок судового експерта на підтвердження факту накладення земельної ділянки СТ "Калина" площею 23,8 га та сформованої земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначив, що оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності та взаємозв`язку всієї сукупності доказів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21, від 26.09.2023 у справі № 904/3440/22, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21, від 06.09.2022 у справі № 924/898/21.
Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника щодо накладення (перетинання) земельних ділянок, колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, щодо застосування частини 8 статті 79-1 Земельного кодексу України, абзацу 2 пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" (щодо необхідності проведення землекористувачем, який звертається до суду за захистом своїх порушених прав шляхом визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та визнання угод недійсними, відновлення меж земельної ділянки в натурі для встановлення факту накладення (перетинання) земельної ділянки, з розробленням відповідної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Так, за змістом частини 8 статті 79-1 Земельного кодексу України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Абзацом 2 пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
За таких обставин у цьому випадку з огляду на приписи частини 8 статті 79-1 Земельного кодексу України та абзацу 2 пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", встановлення факту накладення (перетинання) земельних ділянок можливе у разі встановлення меж цих земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Таким чином, оцінюючи наведений висновок експерта, слід зазначити, що цей висновок про накладення земельних ділянок ґрунтується на підставі наданих позивачем доказів, які не включають технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки в натурі.
З огляду на це, враховуючи висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не приймає зазначений висновок експерта.
А отже, доводи апеляційної скарги стосовно залишення судом першої інстанції поза увагою доданого до позовної заяви висновку експерту та заявленого позивачем в подальшому клопотання про допит в судовому засіданні судового експерта, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не призвело до ухвалення помилкового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність факту порушення або оспорення прав чи охоронюваних законом інтересу позивача рішенням Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, оскільки останнім не доведено будь-яких прав на спірну земельну ділянку.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
Щодо аргументів позивача про те, що в разі скасування зазначеного рішення відповідача буде дотримано справедливий баланс між інтересами сторін у справі, суд апеляційної інстанції наголошує, що скасування рішення органу влади у цьому випадку за відсутності на те правових підстав, буде суперечити як завданням, так і основним засадам господарського судочинства, закріпленим у статті 2 ГПК, які спрямовано, зокрема на ефективний захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, чого при вирішенні цієї справи судом встановлено не було.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, то судова колегія зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
При цьому, задоволення позовних вимог про скасування запису в поземельній книзі не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності) (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі №727/2415/22).
Судова колегія зазначає, що позовні вимоги СК "Калина" про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492га, яка розташована за адресою: Полтавська область, м.Полтава, вул.О.Засядька,1 та записів про державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Поземельній книзі із закриттям Поземельної книги, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації, є похідними від вимоги про скасування рішення Полтавської міської ради від 12 липня 2019 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746, а тому не підлягають задоволенню.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що відповідно до інформаційної довідки від 19.02.2021 №245124280 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:03:001:0746 площею 707,6492 га, власником земельної ділянки зазначено державу Україну в особі Полтавської обласної державної адміністрації, а також внесено відомості про суб`єкта іншого речового права: Міністерства оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтави, який має право постійного користування на вказану земельну ділянку на підставі розпорядження Полтавської ОДА від 01.10.2019 № 747.
З огляду на викладене, є підстави стверджувати, що між позивачем та Полтавською обласною державною адміністрацією та Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави існують суперечності щодо легітимності та правомірності користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 внаслідок надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746, затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 29 жовтня 2018 року стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 та дій щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746 загальною площею 707,6492 га, яка розташована за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. О. Засядька, 1, в Державному земельному кадастрі, внесення записів у Поземельну книгу про державну реєстрацію такої земельної ділянки та в Державний земельний кадастр про право власності та речові права на зазначену земельну ділянку та в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності, тоді як позивач, який, на його думку, є законним землекористувачем частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0746, в установленому законодавством порядку не позбавлений такого права користування.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції Міністерство оборони України посилаючись на те, що спір який виник стосовно земельної ділянки безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси Міністерства оборони України, просив залучити його в якості співвідповідача, проте вказане клопотання було залишено судом без задоволення як таке, що не відповідає процесуальному законодавству.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК).
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).
За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22
Судова колегія вважає, що визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 203/2/19.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
З огляду на обставини справи в їх сукупності, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, у тому числі вимог про скасування реєстрації прав на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає, що задля належного суб`єктного складу учасників необхідно було залучити власника земельної ділянки та особу, за якою зареєстровано право постійного користування на спірну земельну ділянку, саме як співвідповідачів за позовними вимогами (тобто сторін цього спору), а тому залучення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтави, Міністерства оборони України, Полтавської обласної військової адміністрації в якості третіх осіб не призвело до належного складу учасників справи.
Отже, позивачем не було зазначено належний суб`єктний склад відповідачів та невірно визначено процесуальний статус учасників спору, що свідчить про те, що визначене позивачем коло учасників не сприятиме захисту його порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, та може призвести до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина".
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу садівничого товариства "Калина" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/593/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.11.2023.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2023 |
Оприлюднено | 20.11.2023 |
Номер документу | 115001863 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Фоміна Віра Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні