Рішення

від 17.11.2023 по справі 308/16645/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16645/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судового засідання Петришина Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просить скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника Ужгородського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №16440 по справі про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2023 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що їй не зрозуміло за яке адміністративне правопорушення її піддано адміністративному стягненню за ч.2 ст.210-1 КУпАП, оскільки таке не випливає з оскаржуваної постанови № 16440 від 07.09.2023 та протоколу про адміністративне правопорушення від 05.09.2023, у матеріалах справи відсутні будь-які допустимі, достатні та належні докази про вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення. Вказує, що диспозиція частини другої статті 210-1 КУпАП передбачає два різні склади адміністративного правопорушення, за які настає адміністративна відповідальність, а саме: повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), а також вчинення такого порушення в особливий період, однак ні оскаржувана постанова за справою про адміністративне правопорушення № 16440 від 07.09.2023, ні протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.210-1 КУпАП від 05.09.2023 не містять обставин та посилання за яке конкретно адміністративне правопорушення позивачку піддано адміністративному стягненню.

Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення тільки у розділі де зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме п. 8 - чи піддавався протягом року адміністративному стягнення: піддавався.

Вважає, що спірна постанова за справою про адміністративне правопорушення від 07.09.2023 за №16440 не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення.

Крім того, оскаржувана постанова за змістом установлених обставин є відмінною від обставин, зазначених у протоколі, постанова не містить обґрунтування накладення стягнення; порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, у оскаржуваній постанові № 16440 від 07.09.2023 та в протоколі про адміністративне правопорушення від 05.07.2023 відсутнє посилання на конкретні пункт і частину порушеної норми права; відповідачем накладений необґрунтований розмір штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.

Зокрема, в оскаржуваній постанові № 16440 від 07.09.2023 зазначено, що Ужгородським РТЦК та СП перевірено вибірково військово-облікові документи 10 студентів та зазначено їх прізвище, ім`я, по батькові, наказ про зарахування на навчання та військово-обліковий документ поданий ними при здачі документів до навчального закладу, про направлення повідомлень до Карпатського університету імені Августина Волошина: № 13041 від 09.07.2023 про надання списку студентів по категоріях: призовники, військовозобов`язані та офіцери запасу, інформації про їхні військово-облікові дані та військово-облікові документи, яке було проігноровано та запитувана інформація не надана; №13758/4 від 20.07.2023 та №14309 від 30.07.2023, на які надано відповідь від 10.08.2023 № 243/08-23, однак в протоколі про адміністративне правопорушення від 05.09.2023 зазначені обставини відсутні.

Крім того, вказує, що розглядаючи справу про адміністративне правопорушення без участі позивача, відповідач одноосібно, в порушення вимог чинного законодавства, відредагував фабулу правопорушення, зазначивши в постанові конкретні обставини правопорушення, які не були їй відомі під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, тим самим вийшов за межі інкримінованого адміністративного правопорушення. У зв`язку з цим, позивачці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Стверджує, що такими діями відповідача порушено конституційне право позивачки на захист, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.

Позивачка зазначає, що вона не є членом приймальної комісії Карпатського університету імені Августина Волощина та не проводить прийом та перевірку документів для зарахування на навчання від абітурієнтів, а тому апріорі не могла здійснити перевірку у громадян України під час прийняття на навчання до Карпатського університету імені Августина Волощина наявність військово-облікового документа, що в черговий раз вказує на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Додає, що в порушення вимог ч.1 ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення від 05.09.2023 не зазначено час вчинення адміністративного правопорушення та чітко не зазначено конкретну норму нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Позивачка у вказаний триденний строк до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлена не була, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.210-1 КУпАП складений 05.09.2023, а справу розглянуто і оскаржувану постанову №16440 винесено 07.09.2023, що позбавило позивачку права бути присутньою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та реалізувати інші процесуальні права, визначені ст.268 КУпАП, зокрема надати докази, скористатися правовою допомогою, тощо, що свідчить про порушення права позивачки на захист.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.09.2023 головуючим суддею по справі визначено суддю МалюкаВ.М.

Ухвалою суду від 28.09.2023 задоволено заяву про самовідвід судді Малюка В.М. та справу передано до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.10.2023 головуючим суддею по справі визначено суддю ШепеткоІ.О.

Ухвалою суду від 04.10.2023 було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

23.10.2023 представником відповідача т.в.о. начальника Ужгородського РТЦК та СП ПаустовськимС.І. було надіслано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову, оскільки такий є безпідставним та задоволенню не підлягає. Зазначив, що відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними ним у позовній заяві від 26.09.2023 року, з огляду на наступне таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023, затвердженого Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Указом Президента України № 452/2023 від 26.07.2023, затвердженого Законом України № 3276-ІХ від 27.07.2023, було продовжено з 18 серпня 2023 року строк проведення загальної мобілізації в Україні на 90 діб.

Зазначає, що 26.07.2023 о 15 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Гойди, 4, відповідачем було встановлено, що згідно з наказом № 27- 3/03-23 від 27.03.2023 на позивача, яка обіймає посаду старшого методиста деканату, покладено посадові обов`язки щодо ведення військового обліку по студентах Карпатського університету імені ОСОБА_4 .

За результатами звірки облікових даних відносно працівників відповідачем було виявлено, що позивачка не здійснила перевірку у громадян України під час прийняття на навчання (зарахування) до Карпатського університету імені Августина Волошина наявності військово-облікового документа, визначеного у пункті 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Таким чином стверджує, що позивачка порушила п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку, ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та, як наслідок, відповідачем було складено на позивачку протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 05.09.2023.

Вказує, що позивачка отримала копію вищенаведеного протоколу про адміністративне правопорушення та була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду 07.09.2023 о 09:00 год., що підтверджується особистим підписом позивачки на протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 05.09.2023. Позивачка, будучи належним чином оповіщеною про час та місце розгляду справи, не з`явилася 07.09.2023 о 09:00 год. до Ужгородського РТЦК та СП, а тому справа була розглянута без її участі з дотриманням вимог ст. 285 КУпАП, за результатами якої відповідачем було прийнято постанову №6440 за справою про адміністративне правопорушення від 07.09.2023, якою позивачку було визнано такою, що вчинила адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено на неї штраф у розмірі 5100 грн.

За таких обставин, відповідач вважає, що вимога позивача про скасування постанови №16440 від 07.09.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання позивачка не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.09.2023 начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , за яким 05.09.2023 перебуваючи в Карпатському університеті імені Августина Волошина за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Гойди, 4, було встановлено, що згідно з наказом № 27-3/03-23 від 27.03.2023 «Про призначення координатора та відповідальних осіб за ведення військового обліку» на громадянку ОСОБА_3 , що обіймає посаду старшого методиста деканату покладено посадові обов`язки щодо ведення військового обліку по студентах Карпатського університету імені ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 31477568).

За результатом звірки облікових даних відносно працівників та студентів Карпатського університету імені ОСОБА_4 виявлено, що громадянка ОСОБА_2 не здійснила перевірку у громадян України під час прийняття на навчання (зарахування) до Карпатського університету імені ОСОБА_4 наявності військового-облікового документа, визначеного у пункті 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (дачі - Порядок № 1487), не забезпечила подання на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів студентів Карпатського університету імені Августина Волошина.

Дії ОСОБА_1 за порушення пункт 34 Порядку №1487, ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 9 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» кваліфіковано за ч.2 ст.210-1 КУпАП.

За результатами розгляду даного протоколу т.в.о. начальника Ужгородського РТЦК та СП ПаустовськимС.І. було винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення від 07.09.2023 №16440, згідно якої встановлено, що 05.09.2023 о 15 год. 00 хв., перебуваючи у Карпатському університеті імені Августина Волошина за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гойди, 4. було встановлено, що згідно з наказом № 27-3/03-23 від 27.03.2023 «Про призначення координатора та відповідальних осіб за ведення військового обліку» на громадянку ОСОБА_3 , що обіймає посаду старшого методиста деканату покладено посадові обов`язки щодо ведення військового обліку по студентах Карпатського університету імені ОСОБА_4 .

За результатом звірки облікових даних відносно працівників та студентів Карпатського університету імені ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 31477568) виявлено, що на ОСОБА_2 не здійснила перевірку у громадян України під час прийняття на навчання (зарахування) до Карпатського університету імені ОСОБА_4 наявності військового-облікового документа, визначеного у пункті20 Порядку № 1487.

Зокрема, Ужгородським РТЦК та СП перевірено вибірково військово-облікові документи 10 студентів та встановлено, що вказані громадяни вже досягли 27-річного віку, є військовозобов`язаними (а не призовниками) та не надали військово-облікового документу (військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного) під час прийняття на навчання (зарахування) до Карпатського університету імені Августина Волошина.

Гр. ОСОБА_1 також не забезпечила подання на вимогу Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є студентами Карпатського університету імені Августина Волошина.

Ужгородським РТІІК та СП направлялося повідомлення до Карпатського університету імені Августина Волошина № 13041 від 09.07.2023 про надання списку студентів по категоріях: призовники, військовозобов`язані та офіцери запасу, інформації про їхні військово-облікові дані та військово-облікові документи, яке було проігноровано та запитувана інформація не була надана.

У подальшому, до Карпатського університету імені Августина Волошина були надіслані повідомлення №13758/4 від 20.07.2023 та N°14309 від 30.07.2023. На вказані повідомлення Карпатський університет імені ОСОБА_4 надав відповідь від 10.08.2023 N° 243/08-23 з зазначенням прізвища, імені та по батькові, дати народження студентів з розподілом на категорії: призовники, військовозобов`язані, офіцери запасу, але без зазначення військово-облікових даних та військово-облікових документів студентів Карпатського університет імені ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_1 за порушення пункт 34 Порядку №1487, ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 9 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» кваліфіковано за ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За частиною 2 вказаної статті настає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Як випиває з матеріалів позовної заяви, позивач покликається на те, що при притягненні її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП, відповідачем не вказано за які саме дії її притягнуто до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які допустимі, достатні та належні докази про вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст.256,268 КУпАП.

Так, диспозиція частини 2 статті 210-1 КУпАП визначає склад правопорушення, яке полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію повторно протягом року або вчиненого в умовах воєнного стану. Тобто, кваліфікація дій особи за вказаною частиною повинна містити хоча б одну із кваліфікуючих ознак правопорушення повторність або вчинення в умовах воєнного стану.

Згідно з ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Однак, з оскаржуваної постанови не надається можливим встановити наявність кваліфікуючих ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що є неповним та не конкретним визначенням складу адміністративного правопорушення, в якому визнано винною позивачку. Вказані неточності призводять до порушення права на захист, оскільки особа, стосовно якої складено таку постанову позбавлена можливості у достатній мірі зрозуміти суть обвинувачення та захищатися від нього.

Суд при розгляді справи ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи: «Лучанінова проти України», «Надточій проти України», у рішеннях яких Суд прирівнює адміністративні правопорушення за своїм характером до кримінальних, у зв`язку з чим на них розповсюджуються вимоги кримінального та кримінального процесуального законодавства України.

Надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», заява № 36673/04, «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).

Крім того, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що з`ясовані обставини, викладенні в постанові №16440, на підставі яких сформовано суть обвинувачення ОСОБА_6 є значно ширшими, аніж відомості, викладені в протоколі від 05.09.2023, складеному відносно ОСОБА_1 . Однак, згідно вказаного протоколу, до такого не додано жодного додатку, який би міг слугувати засобом доказування при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на його підставі здійснюється розгляд справи по суті. Водночас зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним та достатнім доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").

Суд враховує положення чинного КУпАП, згідно яких справи про адміністративні правопорушення можуть розглядати не тільки суди, а й інші уповноваженні органи, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а відтак вважає, що посадові особи, уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення також повинні дотримуватись вищевказаних приписів та розглядати справи об`єктивно, неупереджено та не перебирати на себе тягар доказування.

Таким чином, суд вважає, що суть вчиненого правопорушення, викладена в постанові №16440 не ґрунтується на доказах, зібраних під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а відтак приходить до висновку, що посадова особа, яка постановила постанову №16440 вийшла за межі своїх повноважень та самостійно відшукувала докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, що є грубим порушенням права на справедливий суд відповідно до статті 6 Європейської конвенції про права людини.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 визнано винуватою, зокрема, у тому що вона «…не здійснила перевірку у громадян України під час прийняття на навчання (зарахування) до Карпатського університету імені Августина Волошина наявності військового-облікового документа, визначеного у пункті 20 Порядку №1487».

Відповідно до наданої довідки ректора до Карпатського університету імені Августина Волошина Марини Дуб від 13.09.2023 «316/09-23 ОСОБА_2 не є членом приймальної комісії Карпатського університету імені Августина Волошина та не проводить прийом та перевірку документів для зарахування на навчання від абітурієнтів.

Тобто, як слідує з вищенаведеного, позивачка не є відповідальною особою, яка здійснює перевірку громадян під час прийняття на навчання до Карпатського університету імені Августина Волошина. Таким чином, наведені обставини спростовують винуватість ОСОБА_1 у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, у своєму відзиві не надав наявних у нього документів та матеріалів, які могли б бути використані як докази у справі та свідчили б про правомірність прийнятого рішення, а також свідчили б про те, що посадовою особою Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки було дотримано законодавчих гарантій об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З наявних же у матеріалах справи доказів випливає, що при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вищевказаних приписів чинного законодавства, зокрема щодо встановлення всіх обставин справи.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що постанова №16440 від 07.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає до закриття.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 162, 268-272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови задовольнити.

Постанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушеннясерії №16440від 07.09.2023про притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності зач.2ст.210-1КУпАП скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Ужгородським МУ УМВС України в Закарпатській області 04.01.2011; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач: Ужгородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, місцезнаходження: 88015, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Бородіна, буд.22; код ЄДРПОУ 09581932.

Суддя І.О. Шепетко