Рішення

від 13.11.2023 по справі 334/8346/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 13.11.2023

Справа № 334/8346/23

Провадження № 2/334/3191/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2023 року до суду звернувся представник: адвокат Габуєв Г.Ю. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Смартфінанс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

21.09.2023 року ухвалою суду заяву прозабезпечення позовузадоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №66614988, яке знаходиться на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., на підставі виконавчого напису №19229 від 28.07.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості за кредитним договором №103594618 від 24.01.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», в розмірі 11478,80 грн., до завершення Ленінським районним судом м. Запоріжжя розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

В обґрунтування позову посилалися на те, що у серпні 2023 року позивач через мобільний додаток «Дія» дізнався про наявність відкритого виконавчого провадження №66614988.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. на виконанні перебуває виконавче провадження №66614988, яке відкрито 25.08.2021 року на підставі виконавчого напису нотаріуса №19229 від 28.07.2021 року, який вчинено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про стягнення з позивача на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості в сумі 11478,80 грн.

Для позивача наявність вказаного боргу було здивуванням, адже ніяких кредитних договорів з відповідачем він не укладав, тому представник адвокат Габуєв Г.Ю. звернувся до приватного виконавця для надання матеріалів виконавчого провадження, і 07.09.2023 року отримали копію виконавчого напису від 28.07.2021 року.

З його змісту вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №103594618 від 24.01.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», від якого було здійснено відступлення права грошової вимоги ТОВ «Смартфінанс» згідно договору №25/02/20 від 25.02.2020 року.

Позивач стверджує, що жодного кредитного договору з ПАТ «Банк Русский Стандарт» він не укладав, матеріали виконавчого провадження не містять жодних договорів про відступлення прав вимоги.

Зазначають, що строк давності за договором №103594618 від 24.01.2013 року сплив у 2016 році, що унеможливлює вчинення виконавчого напису.

Вважають, що виконавчий напис вчинено з порушення законодавства, оскільки нотаріус мав перевірити чи укладався кредитний договір з позивачем і відповідачем, встановити безспірність заборгованості, а також врахувати норми законодавства про те, що вчинення виконавчих написів по кредитним договорам, які укладені в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчені, не допускається.

Повідомили, що позивач поніс витрати у виді судового збору 1073,60 грн. за позовну заяву та 536,80 грн. за заяву про забезпечення позову, а також 3500 грн. витрат на правову допомогу адвоката, яка включає: 2000 грн. за складання позовної заяви та 1500 грн. за складання заяви про забезпечення позову.

Також, позивач очікує понести витрати на сплату гонорару адвокату орієнтовно 2000 грн. за участь в судовому засіданні, що передбачено договором про надання правової допомоги від 19.08.2023 року №70-23.

Прохали визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №19229 від 28.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості в розмірі 11478,80 грн.; стягнути з ТОВ «Смартфінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі1610,40грн.тавитрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн.

22.09.2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.

18.10.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 13.11.2023 року.

13.11.2023 року в судове засідання позивач та його представник: адвокат Габуєв Г.Ю. не з`явилися, 13.11.2023 року представник надав заяву, в якій прохав справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

13.11.2023 року в судове засідання представник відповідача ТОВ «Смартфінанс» не з`явився, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не подали.

13.11.2023 року в судове засідання треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. та Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. не з`явилися.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами позову.

28.07.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис №19229 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Смартфінанс» заборгованості за кредитним договором №103594618 від 24.01.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», в розмірі 11478,80 грн.

Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., виконавче провадження №66614988, яке відкрито 25.08.2021 року.

25.08.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №66614988 винесено постанову про арешт коштів боржника.

16.09.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №66614988 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника у ТОВ «Санні Тур» (ЄДРПОУ44387065), загальна сума до стягнення складає 15126,68 грн.

При вирішенні справи суд керується наступним.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 Порядку.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та постанови від 15.01.2020 року № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (Перелік документів) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Отже, в основі вчинення нотаріальної дії лежить факт безспірності заборгованості.

Відповідно п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (висновок Верховного Суду у постанові від 05.03.2018 року, справа № 756/11960/15-ц).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Верховний Суд у Постанові від 31.10.2018 року по справі № 308/11193/16-ц, провадження № 61-7410св18 зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий же правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17 та Постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 року (провадження № 14-12559св18).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення заборгованості не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, так як не доведено, що позивач отримував від ТОВ «Смартфінанс» вимогу щодо погашення заборгованості, крім того, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, у зв`язку з чим не міг як оспорити вимоги ТОВ «Смартфінанс», так само і виконати їх, що, в свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення, яку позивач не визнає та заперечує проти розміру заборгованості, що також свідчить про відсутність безспірності вимог до боржника.

Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від фінансової компанії первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зокрема сума процентів, зазначені у написі є безспірними.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що матеріалами справи не доведено, що боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, а тому суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства.

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов не подав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем усправі заподання позовноїзаяви сплаченосудовий збірв сумі1073,60грн.,та заподання заявипро забезпеченняпозову в сумі 536,80 грн.

Тому,у зв`язкуз задоволеннямосновної вимоги,в порядкурозподілу судовихвитрат,з відповідачана користьпозивача підлягаютьстягненню судовівитрати увиді судовогозбору,сплаченого приподанні позовув сумі1073,60грн.,а такожсудовий збір,сплачений заподання заявипро забезпеченняпозову в сумі 536,80 грн., а всього в сумі 1610,40 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2023 року №70-23; копію Додатку №1 від 19.08.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2023 року №70-23; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.09.2023 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001068 від 25.05.2015 року.

Так, згідно Додатку №1 від 19.08.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2023 року №70-23 визначено перелік та вартість наданих правових послуг в розмірі 3500 грн.: 2000 грн. за складання позовної заяви та 1500 грн. за складання заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно ч.3 ст.141ЦПК України суд вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн. є обґрунтованим.

При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, про що зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) «Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».

Також, суд керується Постановою ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно якої: у розумінні положень ч.5 ст.141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тому, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 3500 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому суд враховує те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, та вважає, що до стягнення з відповідача підлягає сума витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн., що буде справедливим.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 137, 141, 211, 247, 263-265, 272, 280-283, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a>, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №19229 від 28.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> заборгованості за кредитним договором №103594618 від 24.01.2013 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт», за період з 24.02.2019 року по 01.06.2021 року, в розмірі 11478,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> (03056, м. Київ, вул. Польова буд.24Д, код ЄДРПОУ 39395137) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 1073,60 грн. та за поданнязаяви прозабезпечення позову в сумі 536,80 грн., а всього в сумі 1610,40 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 40 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс»</a> (03056, м. Київ, вул. Польова буд.24Д, код ЄДРПОУ 39395137) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2023 року.

Суддя: С.М.Телегуз