Рішення

від 20.11.2023 по справі 482/562/23

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.11.2023

Справа № 482/562/23

Номер провадження 2/482/309/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Середи В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю ім. Т.Г. Шевченка, Новоодеської міської ради Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю ім. Т.Г. Шевченка, Новоодеської міської ради Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай).

На обґрунтування позову вказував, що позивач з 1966 року по кінець 1993 року працював у колгоспі ім. Т.Г. Шевченка завідуючим будинком культури в різні періоди. 04.02.1994 року колгосп ім. Т.Г. Шевченка реорганізовано в КСП «їм. Т.Г. Шевченка» на даний час ТзДВ «ім. Т. Г. Шевченка».

Звернувшись в грудні 2022 року до керівництва ТзДВ «ім. Т. Г. Шевченка» з приводу підтвердження періодів своєї роботи у підприємстві для перерахунку пенсії позивачу стало відомо, що 02 листопада 1995 року було здійснено паювання земель КСП «їм. Т. Г. Шевченка» тобто передачу землі від державної власності в колективну власність. І як з`ясувалось позивач до 09.01.1997 року являвся членом КСП «їм. ОСОБА_3 » і являвся його членом на час отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю (02.11.1995 року), але його не включено до списків, які додаються до державного акта з невідомих причин.

Таким чином позивач вважає, що його право на земельну частку (пай) було порушено.

Згідно довідки головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області середній розмір земельної частки (паю) по КСП «ім. Т. Г. Шевченка» становить 6,66 в умовних кадастрових гектарах вартістю 17063,50грн.

Представник позивача вказує, що таким чином, оскільки на час паювання земель КСП «ім. Т. Г. Шевченка» та отримання державного акта на право колективної власності на землю позивач являвся членом цього підприємства, його безпідставно не внесено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю і він має право на земельну частку (пай) в розмірі 6,66 в умовних кадастрових гектарах.

Посилаючись на вищевикладене просив суд, визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право на земельну частку (пай) розміром 6,66 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідачем ТзДВ «ім.Т.Г.Шевченка» подано відзив на позов, у якому представник відповідача вказував, що попередні списки членів КСП імені Шевченка, що підлягають земельному та майновому паюванню, формувались станом на 01.02.1994 року. До цих списків під № 99 було внесено ОСОБА_2 , який працював в господарстві в 1993 році. Перед отриманням Державного акту на право колективної власності на землю списки перевірялись спеціалістами Новоодеського районного відділу земельних ресурсів і прізвище ОСОБА_2 із списків було викреслено з причини безоплатної передачі йому земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території міської ради, де знаходиться фермерське господарство, згідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України. Довідка із головного управління держгеокадастру у Миколаївській області, яку надав Позивач, де вказано 6,66 умовних кадастрових гектарів, якраз була призначена для цього.

По КСП імені Т.Г. Шевченка розмір земельної частки (паю) складає 5,3 умовних кадастрових гектар, що підтверджується відповідним розрахунком та копією сертифікату на право на земельну частку (пай) члена КСП імені Шевченка, а тому вказане в позовній заяві тлумачення про те, що позивач має право на земельну частку (пай) в розмірі 6,66 умовних кадастрових гектар є необґрунтованим.

Стосовно членства у КСП імені Т.Г. Шевченка представник відповідача вказує, що ОСОБА_2 працював в господарстві по 1 травня 1993 року. День звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем ( ч.2. п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 року № 58).

Згідно Статуту колективного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г.Шевченка п.3.3. «Членство в підприємстві зберігається за особами, тимчасово вибувшими з підприємства у випадках:

проходження дійсної строкової служби;

обрання на виборну посаду;

вступ на навчання з відривом від виробництва;

направлення на роботу в інші підприємства, міжгосподарські підприємства і організації, в промисловість або інші галузі народного господарства на строк, встановлений правлінням або зборами уповноважених.

Членство в підприємстві зберігається також за працівниками, що припинили роботу по старості або інвалідності.

ОСОБА_2 не підпадає під жодну з наведених категорій, тому не дивлячись на те, що позивач на час отримання Державного акту на право колективної власності на землю КСП імені Т.Г. Шевченка формально залишався членом КСП, так як рішення загальних зборів про звільнення його із членів КСП імені Т.Г. Шевченка прийнято 09.01.1997 року, на момент паювання не був працюючим і не був пенсіонером господарства. «Формальне » членство не дає Позивачеві право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП імені Т.Г. Шевченка. За указом Президента України « Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року (720/95), право на земельний пай отримали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що його додають до Державного акту на право колективної власності на землю. Згідно із законодавством членами КСП були такі особи:

постійні працівники - члени КСП;

пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами, незалежно від місця їхнього проживання;

військовослужбовці строкової служби, якщо вони не вийшли із членів КСП;

особи направлені на навчання, якщо вони залишилися членами КСП;

жінки, які перебували в декретній відпустці через вагітність та пологи, або у відпустці для догляду за дитиною віком до трьох років;

члени КСП, що обіймали виборні посади в органах державної влади, або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства було передбачено в Статуті КСП.

Представник відповідача Новоодеської міської ради Миколаївської області подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та вказав, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнає.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення з підстав зазначених у позовній заяві. Також вказував, що підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача немає, оскільки ОСОБА_2 дізнався що він був членом КСП імені Т.Г. Шевченка до 09.01.1997 року, лише у грудні 2022 року коли звернувся до керівництва ТзДВ ім. Т.Г.Шевченка з приводу підтвердження періодів своєї роботи у підприємстві для перерахунку пенсії.

Представник ТзДВ ім. Т.Г.Шевченка позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, посилаючись на доводи викладені у відзиві, крім того просив суд у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог застосувати до них строк позовної давності.

Представник відповідача Новоодеської міської ради Миколаївської області подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та вказав, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнає.

Вислухавши доводи сторін, вивчивши доводи позову та відзиву, подані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як видно із довідки ТзДВ ім.Т.Г.Шевченка №5 від 20.01.2023 року, колгосп ім.Т.Г.Шевченка був реорганізований в КСП ім.Т.Г.Шевченка з 04.02.1994 року (протокол № 2 загальних зборів), у подальшому КСП ім.Т.Г.Шевченка реорганізовано в СГВК ім.Т.Г.Шевченка з 17.02.2000 року (протокол № 2 загальних зборів), у подальшому СГВК ім.Т.Г.Шевченка реорганізовано в СЗАТ ім.Т.Г.Шевченка з 20.02.2001 року протокол № 2 загальних зборів, а 24.05.2011 року СЗАТ ім.Т.Г.Шевченка реорганізовано в ТзДВ ім.Т.Г.Шевченка ( протокол № 2 загальних зборів).

ОСОБА_2 у період з 1966 року по 1993 рік працював завідуючим будинком культури у колгоспі ім. Т.Г. Шевченка.

Доказів які уточнюють дати перебування у трудових відносинах сторонами не надано.

Згідно принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства закріплених у ст. 12, 13 ЦПК України та положень ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим сторони визнають ту обставину, що ОСОБА_2 у період з 1966 року по 1993 рік працював завідуючим будинком культури у колгоспі ім. Т.Г. Шевченка, а тому в силу ч.1 ст. 81 ЦПК України ця обставина доказуванню не підлягає, крім того з огляду на обставини справи оцінка яким буде дана далі, точна кінцева дата перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із колгоспом ім. Т.Г. Шевченка у 1993 році для вирішення спору значення не має.

Як видно із витягу з протоколу №1 загальних зборів КСП ім. Т.Г. Шевченка від 09.01.1997 року рішення про виключення ОСОБА_2 з членів КСП ім. Т.Г. Шевченка було прийнято лише 09.01.1997 року.

02 листопада 1995 року відповідно до рішення Новоодеської міської ради народних депутатів Новоодеського району Миколаївської області № 152 від 18.10.1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «ім. Т.Г. Шевченка» був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії МК у розмірі 3745,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2.

Як видно із довідки виданої позивачу Відділом №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за №58/22-23 від 12.01.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не включений до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства їм. Т.Г. Шевченка, який додається до Державного акту на право колективної власності на. землю серії МК виданого КСП ім. Т.Г. Шевченка 02 листопада 1995 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2.

Станом на 01.02.1994 року ОСОБА_2 було внесено до списку членів КСП ім. Т.Г. Шевченка, що підлягають земельному та майновому паюванню, що підтверджується довідкою ТзДВ ім. Т.Г. Шевченка №6 від 23.01.2023 року та копією вказаного списку підписаною головою КСП ім. Т.Г. Шевченка та затвердженою Головою виконкому Новоодеської міської ради народних депутатів Новоодеського району Миколаївської області.

Як вбачається із довідки виданої позивачу Відділом №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за №56/22-23 від 12.01.2023 року середній розмір земельної частки (паю) КСП «Шлях до комунізму» та КСП «ім. Т.Г. Шевченка» становить 6,66 умовних кадастрових гектарів.

Разом з тим згідно додатку до розпорядження голови Новоодеської райдержадміністрації від 12.11.1996 року № 262 «Розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП ім. Шевченка», «Уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь колективної власності КСП ім.Шевченка Новоодеського району Миколаївської області, Українська академія аграрних наук, інститут землеустрою, Миколаївський філіал, 1996 рік», розмір земельної частки (паю) в КСП ім.Шевченка становив 5,3 умовних кадастрових гектарів, такий розмір земельної частки (паю) в КСП ім.Шевченка підтверджується і копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0072626 виданого 22.11.1996 року ОСОБА_4 , як члену КСП ім. Шевченка.

Як видно із витягу зі статуту колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка затвердженого 26.08.1992 року (далі Статут), членство в підприємстві зберігається за особами, тимчасово вибувшими з підприємства у випадках:

проходження дійсної строкової служби;

обрання на виборну посаду;

вступ на навчання з відривом від виробництва;

направлення на роботу в інші підприємства, міжгосподарські підприємства і організації, в промисловість або інші галузі народного господарства на строк, встановлений правлінням або зборами уповноважених.

Членство в підприємстві зберігається також за працівниками, що припинили роботу по старості або інвалідності (п.3.3).

Крім того згідно п.3.4 Статуту, член підприємства має право добровільного виходу з підприємства попередивши про це правління за дві «неділі», така заява розглядається правління у строк дві «неділі», а член підприємства протягом цього строку може відізвати свою заяву про вихід. Членство у підприємстві припиняється після закінчення двох «неділь» з дня попередження про вихід з підприємства, якщо протягом цього строку заява про вихід не була розглянута. Правління зобов`язане видати колишньому члену підприємства його трудову книжку в день припинення членства і у встановленому порядку провести з ним розрахунок.

Статут не передбачає збереження членства при звільненні з колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка з підстав відмінних від наведених.

Суд звертає увагу на поняття «неділя» яке застосовується у статуті, враховуючи місцевість у якій знаходилося КСП, говірку яка широко поширена у цій місцевості, суд виходить з того що вищевказане слово вжито через неграмотність відповідального працівника який виготовляв текст і під вказаним поняттям розуміється тиждень.

Відповідно до положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Копії трудової книжки ОСОБА_2 суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Процес приватизації землі, розпочався після прийняття 13 березня 1992 р. Постанови Верховної Ради України N 2200-XII "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі".

Відповідно до п.п. 1-2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі - Указ Президента України №720/95), право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

На базі колишніх колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств були створені КСП, яким землю передано на підставі державного акта на право колективної власності на неї. Таке право на землю отримали всі колишні працівники колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських утворень, пенсіонери, які стали членами новостворених КСП. Кожному з них належала частка (пай), кожен набув право при бажанні отримати її для самостійного господарювання, створення селянського (фермерського) господарства, передачі в оренду або залишення своєї частки землі у колективній власності членів КСП на умовах оренди.

На практиці втілення прав на землю супроводжувалося великим обсягом робіт з уточнення і погодження списків осіб, які мали право на земельну частку (пай), складення схеми поділу земель, визначення розміру та вартості цих часток.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток(паїв) від 05.06.2003 року передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За змістом ст.ст.22, 23 ЗК України(в редакції 1990 року) та Указу Президента України №720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта, тобто , вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Процес приватизації землі тривалий - після її передачі юридичній особі, яка обробляла цю землю, уточнювались поіменні списки осіб, котрі мають право спільної власності на землю, визначався розмір частки землі, що припадає на кожного, її вартість, здійснювалось її виділення в натурі. Після того, як на підставі державного акта землю безкоштовно передали у власність членів КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських АТ, визначили розмір частки (паю) землі, що припадає на кожного з членів КСП, і їм видали сертифікати на частки, земля залишалась в користуванні всіх членів цих об`єднань на праві спільної часткової власності. Кожний власник, маючи сертифікат, вправі в будь-який час одержати свою частку (пай) землі.

До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КПСП та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Як видно із досліджених судом доказів, ОСОБА_2 звільнився з колгоспу ім. Т.Г. Шевченка у 1993 році.

Представник позивача у судовому засіданні визнавав цей факт і той факт що ОСОБА_2 після звільнення з колгоспу був прийняти на роботу на посаду директора районного будинку культури у м. Нова Одеса і в колгоспі та у подальшому КСП ім. Т.Г. Шевченка більше не працював.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач дійсно був членом колгоспу імені ОСОБА_3 і працював у ньому у період з 1966 по 1993 рік.

Разом з тим державний акт на право колективної власності на землю Колективному сільськогосподарському підприємству «ім. Т.Г. Шевченка» був виданий 02 листопада 1995 року.

Отже, позивач, як свідчать досліджені судом докази, у 1993 році був звільнений з членів колгоспу ім. Т.Г. Шевченка, тобто до отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з п.п. 1.1, 2.4, 2.19, 2.27, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). До трудових книжок за місцем роботи вноситься окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів запис про роботу як членів колгоспу у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Як вже зазначав суд, трудової книжки або її копії для дослідження суду надано не було.

Сторонами не надано доказів на підтвердження обставин які б свідчили про наявність підстав збереження членства ОСОБА_2 в колгоспі та у подальшому КСП ім. Т.Г. Шевченка після його звільнення у 1993 році.

На думку суду, фактичне припинення працездатною особою роботи в недержавному сільськогосподарському підприємстві, звільнення з посади, перехід на іншу роботу, якщо правлінням господарства прийнято рішення про виключення особи з членів господарства, та у разі не відкликання ним заяви про звільнення у встановлений статутом строк, є підставою вважати, що фактичний зв`язок з господарством припинений, оскільки особа в добровільному порядку залишила колектив, ніякої участі в його роботі не приймала, перейшла на роботу в інше підприємство (установу), а тому відпадають підстави вважати його членом колективу, з якого він фактично вибув.

Фактичне вибуття ОСОБА_2 із членів колгоспу підтверджується також посиланнями у позові та посиланнями представника позивача у судовому засіданні на те, що ОСОБА_2 лише у 2022 році стало відомо, що рішення про виключення його із членів КСП формально оформлено було лише 09.01.1997 року. Що приводить до висновку , що ОСОБА_2 до 2022 року і сам вважав себе таким що вибув з членів колгоспу одночасно із звільненням.

Тому, не дивлячись на те, що позивач, на час отримання державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Т.Г. Шевченка (02.11.1995 року), формально залишався членом КСП, оскільки рішенням загальних зборів, на той момент, не затверджено рішення про його виключення з членів господарства, таке «формальне» членство не дає позивачеві право на отримання земельної частки (паю) з земель цього господарства, що вказує на необґрунтованість позовних вимог та є підставою для залишення позову без задоволення.

Посилання представника відповідача на обставини отримання ОСОБА_2 у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, уваги не заслуговують, з огляду на положення ст. 7 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», оскільки у разі виходу члена колективного сільськогосподарського підприємства, який побажав вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки, що вилучаються із земель зазначеного підприємства йому передаються у приватну власність, а не користування.

Питання застосування позовної давності, на яке послався представник відповідача ТзДВ «ім. Т.Г. Шевченка» судом не розв`язується, оскільки позовна давність може бути застосована лише до обґрунтованих позовних вимог.

У разі відмови у позові судові витрати відповідно до положень ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю ім. Т.Г. Шевченка, Новоодеської міської ради Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко