Постанова

від 26.02.2024 по справі 482/562/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.02.24

22-ц/812/148/24

Провадження № 22-ц/812/148/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 лютого 2024 року м. Миколаїв

справа № 482/562/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене 20 листопада 2023 року суддею Сергієнком С.А. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з додатковою відповідальністю ім. Т.Г.Шевченка,

Новоодеської міської ради Миколаївської області

про визнання права на земельну частку (пай),

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТзДВ ім. Т.Г.Шевченка про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач зазначав,що,у різні періоди, з 1966 року по кінець 1993 року працював у колгоспі ім. Т.Г. Шевченка завідуючим будинком культури. 04 лютого 1994 року колгосп ім. Т.Г. Шевченка реорганізовано в КСП «ім. Т.Г. Шевченка», а потім у ТзДВ «ім. Т. Г. Шевченка». Звернувшись в грудні 2022 року до керівництва ТзДВ «ім. Т. Г. Шевченка» з приводу підтвердження періодів своєї роботи у підприємстві для перерахунку пенсії йому стало відомо, що до 09 січня 1997 року він був членом КСП «ім. Т. Г. Шевченка». 02 листопада 1995 року було здійснено паювання земель КСП «ім. Т. Г. Шевченка» та підприємством був отриманий державний акт на право колективної власності на землю, але його, як члена господарства, безпідставно не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Посилаючись на порушення свого права на отримання земельної частки (паю) ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розіром 6,66 умовних кадастрових гектарів.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТзДВ ім. Т.Г.Шевченка проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що попередні списки членів КСП ім. Т.Г.Шевченка, які мали право на земельну частку (пай) формувались станом на 01.02.1994 року. До цих списків було внесено ОСОБА_1 , який працював в господарстві в 1993 році. Перед отриманням Державного акту на право колективної власності на землю списки перевірялись спеціалістами Новоодеського районного відділу земельних ресурсів і прізвище ОСОБА_1 із списків було викреслено з причини безоплатної передачі йому земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території міської ради, де знаходиться фермерське господарство, згідно до частини 1 статті 121 ЗК України. Крім цього зазначав, що розмір земельної частки (паю) у КСП ім. Т.Г. Шевченка складає 5,3 умовних кадастрових гектарів, ОСОБА_1 працював в господарстві по 1 травня 1993 року, а виключення його з членів господарства рішенням від 09.01.1997 року не свідчить про те, що він мав бути внесеним до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Представник відповідача - Новоодеської міської ради Миколаївської області позов визнав, участі у судових засіданнях не приймав, подав клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що фактичне припинення працездатною особою роботи у підприємстві дає підстави вважати, що фактичний зв`язок особи з господарством припинений, оскільки особа добровільно залишила колектив і у подальшому ніякої участі в роботі підприємства не приймала. Тому формальне виключення ОСОБА_1 з членів колективного господарства у січні 1997 року не дає підстав для набуття права власності на земельну частку (пай).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи ти в КСП ім. Т.Г.Шевченка у 1993 році передбачає автоматичне звільнення його з членів господарства.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТзДВ ім. Т.Г.Шевченка посилався на пункт 3.3 Статуту господарства, яким визначено обставини, за яких особа зберігає членство у підприємстві, та зазначав, що жодна з цих підстав на позивача не поширюється.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1966 року по 1993 рік працював завідуючим будинком культури у колгоспі ім. Т.Г. Шевченка.

Рішенням загальних зборів від 04 лютого 1994 року колгосп ім. Шевченка реорганізовано у КСП ім. Шевченка.

Державний акт про право колективної власності КСП ім. Шевченка отримало 02 листопада 1995 року (а.с. 14-15).

Виключення ОСОБА_1 з членів господарства було оформлено лише 09 січня 1997 року.

Встановивши, що ОСОБА_1 формально залишався членом господарства до січня 1997 року, суд першої інстанції вважав, що таке формальне членство не дає йому права на отримання земельної частки (паю).

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

У судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача надав копію трудової книжки позивача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 25 серпня 1981 року ОСОБА_1 був зарахований на посаду директора Новоодеського міського будинку культури, а 01 лютого 2000 року звільнений з цієї посади за власним бажанням.

Отже, основним місцем роботи позивача ОСОБА_1 під час отримання КСП ім. Шевченка у 1995 році державного акту на право колективної власності на землю був Новоодеський міський будинок культури.

Позиція апеляційного суду

Згідно з частиною1 статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі пункту 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право власності на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право власності на землю.

Частиною першою статті 1Закону України"Пропорядок виділенняв натурі(намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)" передбачено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`ясень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває прав на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св 14 зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Статтею 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до вимог статті 386ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до положень статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статей 22, 23Земельного кодексуУкраїни (вредакції 1990 року) та Указу Президента України № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

- перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання;

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;

- одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до статей 23, 24 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Отже, маючи основним місцем роботи Новоодеський міський будинок культури, позивач ОСОБА_1 не набув права на отримання земельної частки (паю) у КСП ім. Шевченка.

Також виключає таке право і робота позивача у колгоспі ім. Шевченка за сумісництвом.

Відповідно до статей 76, 77, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без зміни, то витрати апелянта за подання апеляційної скарги залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова

---------------------------------

Повну постанову складено 26 лютого 2024 року