Постанова

від 20.11.2023 по справі 314/2427/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2023 Справа № 314/2427/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2427/23 Головуючийу 1інстанції Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/807/2000/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Войтович Є.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,3472 га, кадастровий номер 2321585600:02:004:0082, що розташована на території Новогупалівської сільської ради Запорізького (Вільнянського) району Запорізької області. 26.08.2016 позивач уклав договір, згідно з умовами якого вищезазначена земельна ділянка була передана в оренду ПП «Агрофірма «Родіна» ЄДРПОУ 30796653. Орендна плата за період з 2016 року по 2021 рік, включно, отримана відповідачем ОСОБА_3 . Позивач не уповноважував ОСОБА_4 на зазначені дії в жодний спосіб. Отримані кошти ОСОБА_4 позивачу не передавала. Відповідно до інформації з відповіді ПП«Агрофірма «Родіна» на адвокатський запит за 2016 рік орендної плати нараховано 18387,86 грн; за 2017 рік 20411,79 грн; за 2018 рік 22999,20 грн; за 2019 рік 20999,20 грн; за 2020 рік 24149,15 грн; за 2021 рік 29611,47 грн. х урахуванням утримання прибуткового податку та військового збору загальна сума безпідставно отримана відповідачем становить 111913,84 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом неповно з`ясовані всі

обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, розподілити судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд посилався на п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, відповідно до вимог якої не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом. Апелянт зазначає, що ОСОБА_3 діяла недобросовісно, оскільки знала, що виплати, які є предметом спору, їй не належать.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,3472 га, кадастровий номер 2321585600:02:004:0082, що розташована на території Новогупалівської сільської ради Запорізького (Вільнянського) району Запорізької області (а.с. 9).

26.08.2016 позивач уклав договір оренди з ПП "Агрофірма "Родіна", ЄДРПОУ 30796653 (а.с. 6-8).

ПП "Агрофірма "Родіна" нараховувала орендну плату за використання спірної земельної ділянки, яка належить позивачу починаючи з 2016 року. За період з 2016 по 2021 орендна плата нараховувалась та видавалась не позивачу як власнику землі, а його сестрі ОСОБА_5 .

Позивач не уповноважував ОСОБА_4 на зазначені дії в жодний спосіб. Таким чином позивач вважає, що відповідач безпідставно отримала належні йому кошти, а саме орендну плату, починаючи з 2016 року по 2021 рік, що становить 111913 грн. 84 коп.

Згідно з ч.1 ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За визначенням ст. 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За даною цивільною справою предметом спору є безпідставно набуте майно, а саме отримання орендної плати за іншу особу не маючи на то права, а отже встановленню підлягають обставини: чи дійсно таке порушення відбулось, яке порушення закону з боку відповідача мало місце, чи є така дія правомірною (вчинена відповідно до Закону, в межах повноважень).

Суд першої інстанції погодився з позицією позивача відносно того, що поставлене в позові питання стосується права позивача, яке виникає з договірних відносин, а саме неотримання орендної плати за договором оренди, суть спору, вирішення питання, встановлення фактів та обставин зводяться до встановлення обставин: чи мала юридична особа, а саме орендар ПП "Агрофірма "Родіна" видавати нараховану орендну плату відповідачу, хто саме з учасників спору вчинив правопорушення, яке призвело до порушення прав позивача, та надання правової оцінки таким діям.

Для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою (правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 17.03.2020 у справі №917/353/19).

З матеріалів справи вбачається що між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Родіна" 26.08.2016 існують договірні відносини, відповідно до укладеного договору оренди землі з 26.08.2016 (а.с. 10).

Відповідно до договору оренди, нараховується і сплачується орендна плата. В даній справі було з`ясовано, що орендна плата за користування земельною ділянкою, нараховувалась, але відповідно до документів отримана не власником земельної ділянки, а

іншою особою, в даному випадку сестрою власника, тобто з даної ситуації вбачається, неотримання орендної плати орендодавцем.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи ст.1212ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Судом встановлено, що в даному випадку позивач ОСОБА_1 не уповноважував відповідача ОСОБА_4 на вчинення жодної дії, а саме отримання за нього орендної плати.

Тобто в даній справі вбачається порушення прав орендодавця з боку орендаря, а саме не виплата орендної плати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 1ст.6Конвенції прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод зазначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.55КонституціїУкраїни права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненимизакономзасобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24.05.2017 року, з урахуванням норм ст.4 ЦПК Українитаст.15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і

осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, які узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене вбачається, що судом у відповідності до вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2023 року у цій справі залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді: