Ухвала

від 25.10.2023 по справі 495/4322/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4322/23

№ провадження 2-з/495/73/2023

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

судді Заверюха В.О., при секретарі Денисовій К.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву Білгород-Дністровськоїміської радиОдеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Петросянц Артура Саркісовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області про скасування державної реєстрації, припинення права власності та визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська міська рада звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Петросянц Артура Саркісовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області про скасування державної реєстрації, припинення права власності та визнання недійсними договорів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 року цивільна справа №495/4322/23 за позовом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Петросянц Артура Саркісовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області про скасування державної реєстрації, припинення права власності та визнання недійсними договорів, передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.05.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2023 року заява адвоката ЦаренкоО.О.,який дієв інтересахвідповідачів провідвід суддіБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. залишена без задоволення та суддею Боярським О.О. заявлено самовідвід від розгляду цивільної справи.

Розпорядженням щодопризначення повторногоавтоматичного розподілусправи міжсуддями від02.10.2023року №158та протоколуповторного автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями від02.10.2023року цивільнасправа №495/4322/23за позовомБілгород-Дністровськоїміської радиОдеської областідо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,державного реєстратораРаухівської селищноїради Березівськогорайону Одеськоїобласті ПетросянцАртура Саркісовича,приватного нотаріусаОдеського міськогонотаріального округуОдеської областіпро скасуваннядержавної реєстрації,припинення прававласності тавизнання недійснимидоговорів,передана нарозгляд суддіБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областіЗаверюха В.О..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2023 року справа прийнята до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник Білгород-Дністровськоїміської радиОдеської області звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчудження житлових будинків, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 .

Свою заяву обґрунтовує тим, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться справа №495/4322/23 за позовною заявою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Петросянц Артура Саркісовича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області про скасування державної реєстрації, припинення права власності та визнання недійсними договорів. ОСОБА_1 був власником комплексу будівель, що не є об`єктом житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта 1536751551103 по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №121563727. 17.01.2022 року ОСОБА_1 вжив заходів з реєстрації права власності на житловий будинок, який утворився в результаті поділу вищевказаного комплексу будівель. Підставою для державної реєстрації права власності на житловий будинок стала довідка ТОВ «БТІ-КИЇВ» б/н від 09.12.2021 року. 02.02.2022 року ОСОБА_1 здійснив відчуження 4 із 5 житлових будинків на користь інших осіб, що підтверджується договорами зареєстрованими нотаріусом. Законність підстави державної реєстрації вищевказаних дій на підставі довідки та висновку БТІ викликають сумніви та є предметом розгляду цієї справи. Наразі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 може бути відчужено на користь третіх осіб нерухоме майно яке є предметом розгляду справи та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Реалізація рішення Білгород-Дністровської міської ради про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування складських приміщень, також буде неможлива. Дії відповідачів з відчуження об`єкту у подальшому можуть призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та його неефективності (неактуальності) в разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії з відчуження житлових будинків.

Сторони у підготовче судове засідання не з`явились, повідомлялись, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, а також додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити інших осіб розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відчудження житлових будинків, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 ; АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 , представник заявника зазначає, що існують підстави вважати, що вищезазначене нерухоме майно на даний час, може бути відчужено відповідачами по справі на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто представник заявника тільки припускає, що вищезазначене майно може перейти на користь третіх осіб, але матеріали поданої заяви не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на відчуження вказаного спірного нерухомого майна або можливого вчинення відповідачами будь-яких дій, направлених на його відчуження.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог представника заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову; представником заявника не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, які б свідчили про те, що нерухоме майно, яке є предметом забезпечення позову готується до реалізації та наявності реальної загрози відчуження спірного нерухомого майна; вимоги представника заявника про забезпечення позову ґрунтуються лише на особистому переконані та припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Білгород-Дністровськоїміської радиОдеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Білгород-Дністровськоїміської радиОдеської областідо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,державного реєстратораРаухівської селищноїради Березівськогорайону Одеськоїобласті ПетросянцАртура Саркісовича,приватного нотаріусаОдеського міськогонотаріального округуОдеської областіпро скасуваннядержавної реєстрації,припинення прававласності тавизнання недійснимидоговорів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Заверюха В.О.