Рішення від 08.11.2023 по справі 947/4457/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/4457/20

Провадження № 2/947/97/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

-представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

- представника відповідача ОСОБА_3 ,

- представника третьої особи Державного підприємства «Пансіонат «Борей» - Балабанової Катерини,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни,

Національної академії наук України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Комунальне підприємство «Агенція Державної реєстрації»,

Національна академія наук України,

Державне підприємство«Пансіонат «Борей» Національної академії наук України»,

про визнання протиправними

та скасування рішення та запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 02.03.2020 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до державного реєстратораКомунального підприємства«Агенція державноїреєстрації» КушнеровоїРимми Вячеславівни,за участітретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Комунального підприємства«Агенція Державноїреєстрації»,Національної академіїнаук України,Державного підприємства«Пансіонат «Борей» Національної академії наук України», про визнання протиправними та скасування рішення та запису про право власності, в якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №44256630 від 26.11.2018 року, винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною про державну реєстрацію права власності за державною Україна в особі Національної академії наук України на нерухоме майно пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1704245451101;

- скасувати запис №29114483 від 20.11.2018 року, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права власності за державною Україна в особі Національної академії наук України на нерухоме майно пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1704245451101.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона ОСОБА_1 є власником нерухомого майна нежитлового будинку АДРЕСА_2 , на підставі договорів дарування нежитлових приміщень від 23.11.2018 року.

Як стверджує позивачка, у червні 2019 року їй стало відомо про наявність в провадженні суду цивільної справи №520/8065/19 за наслідком подання заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України позовної заяви з вимогами до неї ОСОБА_1 про витребування на користь держави нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що вказане нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 є нерухомим майном розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком чого, вона дізналась, що пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване як нерухоме майно на праві державної власності за державною Україна в особі Національної академії наук України, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №44256630 від 26.11.2018 року, винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною про державну реєстрацію прав.

За наслідком чого, оскільки право власності ОСОБА_1 не визнається з боку органів державної влади на належне їй нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_1 , з підстав того, що фактично це майно є пансіонатом «Борей», розташованим за АДРЕСА_1 , належне Національній академії наук України, позивачка вважає, що її права порушується вищевказаним рішенням державного реєстратора, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за державною Україна в особі Національної академії наук України на пансіонат «Борей», розташованим за АДРЕСА_1 .

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Додатково в обґрунтування підстав для скасування спірного рішення державного реєстратора та запису внесеного на підставі цього рішення позивачка стверджує, що державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною: було проведено державну реєстрацію поданої заяви для проведення вказаної державної реєстрації 20.11.2018 року о 21 год. 07 хв., тобто в позаробочий час, що на думку позивача свідчить про певну зацікавленість державного реєстратора у винесені спірного рішення та проведенні державної реєстрації права власності; після поданої 20.11.2018 року заяви про державну реєстрації, рішення про державну реєстрацію прав було винесено 26.11.2018 року, тобто на думку позивача з порушенням п`ятиденного терміну для вчинення відповідних дій встановлених чинним законодавством України; для державної реєстрації прав до заяви не були подані належні докази на підтвердження реєстрації права власності на цей об`єкт, а державним реєстратором самостійно через три дні з дня реєстрації заявки, а саме 23.11.2018 року, були отримані такі докази з Державного реєстру; поданий державному реєстратору технічний паспорт, що слугував підставою для проведення спірної державної реєстрації, на думку позивача не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З посиланням на вказані порушення, позивачка стверджує, що у державного реєстратора Кушнерової Р.В. за поданою 20.11.2018 року заявою на проведення державної реєстрації права власності були наявні підстави для відмови у проведенні такої державної реєстрації, за наслідком чого винесене спірне рішення №44256630 від 26.11.2018 року не є законним, підлягає скасуванню, як і запис про право власності внесений на підставі цього рішення.

Враховуючи вищевикладене, позивачка звернулась до суду з даним позовом з викладених обставин.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 03.03.2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

В ухвалі суду, визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

13.05.2020 року до суду від державного реєстратора Кушнерової Р.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими ті підлягаючими до залишенню без задоволенню.

19.05.2020 року до суду надійшла заява від Одеської місцевої прокуратури №1 про вступ до участі по справі.

Тієї ж дати, 19.05.2020 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування доказів.

У підготовчому судовому засіданні 28.08.2020 року судом було встановлено, що відповідачем державним реєстратором Кушнеровою Р.В. до відзиву на позовну заяву в порушення вимог п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, за наслідком чого судом ухвалено долучити поданий до суду відзив на позовну заяву до матеріалів справи, однак не приймати викладені в ньому висновки під час розгляду справи.

Також судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено відмовити у задоволенні заяви Одеської місцевої прокуратури №1 про вступ до участі по справі.

За наслідком поданого представником позивача клопотання про витребування доказів, судом 28.08.2020 року було постановлено ухвалу суду, до якої за наслідком допущеної описки ухвалою суду від 02.09.2020 року були виправленні описки, якою клопотання задоволено. Витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію реєстраційної справи стосовно об`єкту нерухомого майна, за реєстраційний номером об`єкту 1704245451101, загальною площею 659,9 кв.м., пансіонат «Борей», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

07.10.2020 року до суду на виконання ухвали суду від 28.08.2020 року надійшли від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради витребувані судом докази, а саме належним чином завірені копії матеріалів, разом з копіями скан-копій матеріалів, реєстраційної справи за №1704245451101.

Також, 19.05.2020 року до суду також надійшла заява від представника ДП «Пансіонат Борей» Національної академії наук України про об`єднання даної цивільної справи з цивільною справою №520/8065/19 в одне провадження.

28.04.2021 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про доручення додаткових доказів до матеріалів справи.

Тієї ж дати, представником позивача додано клопотання про залучення до участі по справі в якості співвідповідача - Національної академії наук України.

19.05.2021 року до суду надійшла заява від представника третьої особи Національної академії наук України про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та розгляду справи за їх відсутності.

30.08.2021 року судом у підготовчому судовому засіданні без видаленні до нарадчої кімнати було ухвалено: задовольнити клопотання представника позивача про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи; задовольнити клопотання представника позивача та залучити до участі до участі по справі в якості співвідповідача - Національну академію наук України; за наслідком чого зобов`язано позивача скерувати копію позовної заяви з додатками до неї залученому до участі по справі співвідповідачу та надано останньому строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.10.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Національної академії наук України, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог. Представник відповідача стверджує, що позивачкою не доведено належним чином порушення її прав та інтересів спірним рішенням державного реєстратора, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що документи, як підстава набуття Національною академією наук України є належними, а проведена на підставі них державна реєстрація права власності є законною та відповідною вимогам діючого законодавства України.

18.10.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від представника позивача, в якій представник ОСОБА_1 стверджує про необґрунтованість доводів Національної академії наук України щодо відсутності порушених прав та інтересів позивача спірним рішенням, оскільки відповідачеві достеменно відомо про наявне рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року у справі №520/8065/19, яким витребувано з її ОСОБА_1 власності належне їй нерухоме майно, з підстав того, що воно фактично є пансіонатом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташоване в АДРЕСА_1 . Також, представник позивачки стверджує додатково, що документи на підставі яких проведено спірну державну реєстрацію права власності не є належними документами, що підтверджують виникнення права власності.

10.02.2022 року судом у підготовчому судовому засіданні було ухвалено приєднати вказані заяви по суті справи до матеріалі справи та враховувати під час розгляду справи.

Також, 10.02.2022 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В подальшому, за клопотаннями представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Національної академії наук України, судом неодноразово призначались судові засідання в режимі відеоконференції, які були відкладені з підстав наявних технічних помилок та відсутньою технічною можливістю провести судове засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.10.2023 року судове засідання по справі №947/4457/20 на 08.11.2023 року о 14 год. 30 хв. призначено в режимі відеоконференції, за допомогою підсистеми «EasyCon», за участі: представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача НАН України.

У судовому засіданні призначеному на 08.11.2023 року:

- представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача НАН України Подлящук О.П., яка заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості;

- представник третьої особи ДП «Пансіонат «Борей» - Балабанова К.Ю. заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав їх необґрунтованості.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом було ухвалено провести розгляд справі в судовому засіданні 08.11.2023 року за наявними документами в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим до задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.11.2018 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером №1910, за умовами якого ОСОБА_4 передала в дар, а ОСОБА_1 прийняла в дар нерухоме майно нежитлове приміщення №1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 323,5 кв.м.

Тієї ж дати, 23.11.2018 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером №1913, за умовами якого ОСОБА_5 передав в дар, а ОСОБА_1 прийняла в дар нерухоме майно нежитлове приміщення №2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 334,9 кв.м.

Доказів на підтвердження проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно на підставі зазначених договорів дарування, матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі договорів дарування від 23.11.2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зареєстрованих в реєстрі нотаріальних дій за номерами №1910, 1913, у ОСОБА_1 виникло право власності на нежитлові приміщення №1, загальною площею 323,5 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення №2, загальною площею 334,9 кв.м., по АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що 26.11.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 44256630 від 26.11.2018 21:51:51, про державну реєстрацію права власності, за формою державна, на пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за Національною академією наук України. (надалі за текстом спірне рішення).

На підставі вказаного рішення, державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відкрито розділ щодо нерухомого майна за реєстраційним №1704245451101 пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », нежитлової нерухомості, загальною площею 659,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з зазначенням його складових: основне «А», сарай «Б», огорожа 1,2.

Також, державним реєстратором на підставі вказаного рішення, у вказаному розділі внесено запис про право власності №29114483, державна реєстрації 20.11.2018 року 21:07:34, про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за Національною академією наук України, код ЄДРПОУ 00019270, з зазначенням форми власності: приватна.

З витребуваних під час розгляду справи, на підставі ухвали суду від 28.08.2020 року, матеріалів реєстраційної справи щодо нерухомого майна №1704245451101 судом встановлено, що вказане спірне рішення, було винесено за наслідком звернення уповноваженої особи Національної академії наук України Мельниченко Т.В. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме проведення державної реєстрації права власності за Національною академією наук України на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 , яка (заява) була зареєстрована державним реєстратором 20.11.2018 року о 21:07:34, за реєстраційним номером 31286226.

Підставою виникнення прав власності на вказане нерухоме майно, що слугувало для винесення спірного рішення та проведення спірної державної реєстрації прав слугували наступні подані державному реєстратору документи: технічний паспорт, виданий 05.09.2008 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за №б/Н; витяг Фонду державного майна України, виданий 23.11.2018 року директором департаменту моніторингу, прогазування та інформаційних технологій за №10-15-23938, на підтвердження перебування окремого нерухомого державного майна за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 107 та 115, на балансі Державного підприємства «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України.

Також з матеріалів вказаної реєстраційної справи, вбачається, що 27.11.2018року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною було внесено зміни до запису про право власності №29114483 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 1704245451101, з зазначенням форми власності державна, та власником вказано: Державу Україна в особі Національної академії наук України.

Надалі, 07.12.2018 року уповноважена особа Національної академії наук України Мельниченко Т.В. звернулась з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна за №1704245451101, яка зареєстрована державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніною Ганною Валеріївною 07.12.2018 року о 13:48:37 за реєстраційним №31620275.

На підставі вказаної заяви, державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніною Ганною Валеріївною 11.12.2018 року винесено рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №44540492, за наслідком чого проведено державну реєстрацію іншого речового права право оперативного управління щодо нерухомого майна з реєстраційним номером: 1704245451101 - пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за Державним підприємством «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, код ЄДРПОУ 03534311, запис про інше речове право: 29380095.

У зв`язку з чим судом встановлено, що на підставі спірного рішення державного реєстратора, 26.11.2018 року за Державою України в особі Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270) зареєстровано право державної власності на нерухоме майно пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право оперативного управління яким належить Державному підприємству «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, код ЄДРПОУ 03534311.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи незгодною з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №44256630 від 26.11.2018 року та записом про право власності №29114483 від 20.11.2018 року, на підставі яких за Державою України в особі Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270) зареєстровано право державної власності на нерухоме майно пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , стверджуючи про наявність порушення під час їх винесення та проведення, звернулась до суду з цим позовом.

Згідно зістаттею 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістомстатті 15 ЦК Україниправо кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначеностаттею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечатьКонституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

При вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннямистатті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб.

У відповідності до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майнамає правовимагати усуненняперешкод уздійсненні нимправа користуваннята розпоряджаннясвоїм майном.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що як вбачається ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на наявність порушених її прав, як власника нежитлового приміщення № 2, загальною площею 334,9 кв.м, та нежитлового приміщення №1 загальною площею 323,5 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 , що полягає у невизнанні відповідачами її права власності на це майно, що підтверджується наявним цивільним спором в рамках розгляду цивільної справи №520/8065/19, в якому її нерухоме майно співвідноситься з нерухомим майном - пансіонатом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке на підставі спірного рішення зареєстровано за Державою України в особі Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270).

Досліджуючи подані до суду докази на підтвердження цих обставин, судом встановлено, що у квітні 2019 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Національної академії наук звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування від ОСОБА_1 до державної власності, а саме Національній академії наук України нерухоме майно приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 334,9 кв.м, нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 323,5 кв.м., з посиланням у тому числі на те, що нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , як самостійне нерухоме майно за вказаною адресою не існує, а є нерухомим майном пансіонатом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить державі Україні в особі Національної академії наук України, однак внаслідок протиправних дій з інших державних реєстрацій зі зміною назви, виведено з державної власності з використанням схеми створення добросовісного набувача.

Зазначений позов перебував на розгляді в рамках цивільної справи №520/8065/19 в провадженні Київського районного суду міста Одеси.

Під час розгляду справи, з поданих учасниками справи доказів, судом встановлено, що за наслідком розгляду цивільної справи №520/8065/19, Київським районним судом міста Одеси 07.10.2020 року ухвалено рішення суду, яким позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, при витребування майна, - задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до державної власності, а саме Національній академії наук України нерухоме майно приміщення АДРЕСА_5 .

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року по справі №520/8065/19, залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишено беззадоволення.

За наслідком чого, судом встановлено, що рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року по справі №520/8065/19, набрало законної сили 30.03.2023 року.

У відповідності до рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року по справі №520/8065/19, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023 року, суди встановили наступні обставини та дійшли до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 року №226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук, згідно з додатком.

Згідно з вищевказаним переліком пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є об`єктом державної власності.

Також, згідно витягу Фонду державного майна України за №10-15-23938 від 2-3.11.2018 року з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Національної академії наук України, за інвентарним номером 03534311.1 рахується державне майно (1211.4 пансіонати), що складається: з основної будівлі та сараю (літ. А,Б), загальною площею 726,7 кв.м.

Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.09.2008 Національній академії наук України видано технічний паспорт на громадський будинок пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідно до цього технічного паспорту, загальна площа приміщення під літерою «А» (пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») складає 659.9 кв.м.

Однак, державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В., з порушенням вимог закону, зареєстровано право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 проведена на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про відповідність забудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил від 14.01.2010 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, технічного паспорту серія та номер: б/н, виданого 12.06.2013 року ФОП ОСОБА_7 .

Разом із цим, згідно відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.11.2018 року за №2263/01-11 об`єкт за адресою пр-т Свободи 115а відсутній (адреси не виявлено). В архівних матеріалах Київської районної адміністрації Одеської міської ради за 2011-2018 роки, розпорядження щодо присвоєння адреси « АДРЕСА_1 » - відсутні.

Крім цього, листом Департаменту державної архітектурно-будівельно інспекції в Одеській області повідомлено, що свідоцтво №15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14.01.2010 року ОСОБА_6 не видавалось.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №4201816010000075 відомості про яке внесені до ЄРДР від 25.10.2018 року, за ч.4 ст. 190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій відносно громадського будинку розташованого по АДРЕСА_1 , допитано ОСОБА_8 , який повідомив, що у 2010 році обіймав посаду заступника керівника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, проте підпис у свідоцтві №15001684 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14.01.2010 йому не належить, та про видачу такого свідоцтва йому нічого не відомо.

Згідно листа ФОП ОСОБА_7 від 12.11.2018 року за №79-18 встановлено, що технічний паспорт на громадський будинок за АДРЕСА_1 ні ним, ні його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним співпрацювали не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_1 від 12.06.2013 року не відповідає оригіналу. Крім цього повідомив, що виготовлення, посвідчення технічних паспортів на будинки ніколи не входило в його діяльність. У ФОП ОСОБА_7 особа на ім`я ОСОБА_9 ніколи не працювала та він з нею не співпрацював.

Технічний паспорт на громадський будинок за АДРЕСА_1 , який виготовлений 12.06.2013 року на замовлення ОСОБА_6 ідентичний технічному паспорту на громадський будинок «пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» ще у 05.09.2008 року на замовлення Національної академії наук України.

Також, під час досудового розслідування кримінального провадження №4201816010000075 за участі головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С.А. проведено огляд місця події. Вказаним оглядом встановлено, що 2-х поверхова будівля із підвалом, загальною площею 659,9 кв.м., відображена в технічному паспорті «Пансіонату «Борей» під літ. «А» та 2-х поверхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв.м., відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_1 , виданому ОСОБА_6 є ідентичними будівлями. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_6 , суміжних з відповідною адресою - не встановлено.

В подальшому, ОСОБА_6 продав по 1/2 частини громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 658,4 кв.м. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за договорами купівлі-продажу від 08.11.2017 року, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстровані в реєстрі за №2935 та 2933 відповідно.

При продажі громадського будинку за вищевказаною адресою ОСОБА_6 надав приватному нотаріусу довідку з Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.09.2017 року за №10-15-0.83-8936/2-17 в якій зазначено, що відомості стосовно правоустановчих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в Управлінні відсутні.

08.11.2018 року державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельник Т.І., з відкриттям нового розділу, на підставі висновку, серія та номер: б/н, виданого 08.11.2018 року експертом Кудлач A.B., технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 08.11.2018 року експертом Кудлач A.B., внесено виправлення в розділ відносно об`єкта житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м. по АДРЕСА_1 , за результатом чого утворилось два нових об`єкта нерухомості, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690257751101) та нежитлове приміщення загальною площею 323,5 кв.м. по АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690251251101).

В свою чергу, ОСОБА_5 на підставі договору дарування №1913 від 23.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., подарував нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , приміщення №2 ОСОБА_1 . Аналогічно, ОСОБА_4 на підставі договору дарування №1910 від 23.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., подарувала нежитлове приміщення загальною площею 323,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , приміщення №1 ОСОБА_1 .

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_10 є власником нежитлового приміщення №1 загальною площею 323,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення №2 загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Суди у вищевказаних судових рішеннях, ухвалених за наслідком розгляду цивільної справи №520/8065/19, дійшли до висновку, що ОСОБА_10 є власником саме приміщення пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що свідчить і той факт, що в жовтні 2018 року ремонтна бригада «Айронстиль», найнята ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , при ремонті даху пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », надала правоохоронним органам Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якому зазначалось, що будівля по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 08.11.2017 року за договорами купівлі-продажу.

Київським районним судом міста Одеси у рішенні від 07.10.2020 року здійснено висновок, що оскільки ОСОБА_6 не буввласником житловогобудинку АДРЕСА_1 , а реєстрація прававласності нацей об`єктза нимє незаконною, то, як наслідок, договори куплі-продажу по 1/2 частини громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 658,4 кв.м., які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстровані в реєстрі за №№2935 та 2933 від 08.11.2017 що укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , так внаслідок договори даруваннявід 23.11.2018 посвідчений та зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., за №№1910, 1913, укладені між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_1 , має бути визнані недійсними.

Суд першої інстанції вказав, що фактично пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виведено з державної власності з використанням схеми створення добросовісного набувача, шляхом укладення правочинів особами, які відчужили майно останньому набувачу поза волею власника, а тому спірне майно - об`єкт нерухомості - може бути витребувано.

Одеським апеляційним судом у постанові від 30.03.2023 року, яким вказане рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року суду залишено без змін, також зазначено, що позивач довів право державної власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Також позивачем надано докази існування порушення його прав на час пред`явлення позову, що є обов`язковою умовою віндикаційного позову.

Отже, суд першої інстанції встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 388 ЦК України.

У відповідності до положень частин 5, 6 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приймаючи вищевикладене, положення ст. 82 ЦПК України, в силу преюдиційності, встановлені обставини рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року по справі №520/8065/19, та постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023 року якою вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, судом в рамках розгляду даної справи не ставляться під сумнів та додатковому доказуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного є встановленим, що нежитлові приміщення №1, загальною площею 323,5 кв.м., та за №2, загальною площею 334,9 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1 , належні позивачеві ОСОБА_1 , є нерухомим майном пансіонатом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованим по АДРЕСА_1 , які вибули з власності держави у незаконний спосіб, а ОСОБА_1 були набуті у власність за наслідком ряду договорів, від особи яка не мала права на це майно.

Вказані обставини стали підставою для витребування від ОСОБА_1 , нерухомого майна приміщення АДРЕСА_5 .

Суд зазначає, що метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та №488/6211/14-ц (пункт 84),від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц(пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13(пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18(пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц(пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Судувід7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116),від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13(пункт 10.29),від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74),від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц(пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи, що нежитлові приміщення №1, загальною площею 323,5 кв.м., та за №2, загальною площею 334,9 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1 , витребувані з власності ОСОБА_1 , а відтак припинено право власності останньої на це майно, поряд з цим встановлено, що позивачкою в цій справі набуте це майно у власність за наслідком ряду договорів, від особи яка не мала права на це майно, суд доходить до висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 та відсутність порушених прав та інтересів останньої, як власника вказаних нежитлових приміщень, спірним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №44256630 від 26.11.2018 року, винесеним державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною про державну реєстрацію права власності на пансіонат « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1704245451101, за державною Україна в особі Національної академії наук України на нерухоме майно, як належним власником цього майна, як і відсутність порушених прав вчиненим записом про право власності за №29114483 від 20.11.2018 року.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи встановлення відсутності порушених прав та інтересів позивача, за охоронюваним закономінтересів яких остання звернулась до суду з цим позовом, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратораКомунального підприємства«Агенція державноїреєстрації» КушнеровоїРимми Вячеславівни,за участітретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Комунального підприємства«Агенція Державноїреєстрації»,Національної академіїнаук України,Державного підприємства«Пансіонат «Борей» Національної академії наук України», про визнання протиправними та скасування рішення та запису про право власності, слід відмовити.

Одночасно судом враховується, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року по справі №520/8065/19, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023 року, підтверджено законність перебування пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 659,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у власності держави в особі Національної академії наук України, за наслідком чого в цій частині доводи позивача також є безпідставними.

Додатково в частині вимог позивача про скасування запису про право власності, суд зазначає, що згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26Закону України № 1952викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26Закону України № 1952, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26Закону України № 1952у попередній редакції, ефективними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України № 1952.

В подальшому стаття 26Закону України № 1952 зазначала декількох змін, однак ці зміни не впливають на вищевказаний перелік судових рішень, які підлягають до виконання.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі№ 916/2464/19.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про недоведеність позивачем порушеного права, у зв`язку з чим, у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратораКомунального підприємства«Агенція державноїреєстрації» КушнеровоїРимми Вячеславівни,за участітретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Комунального підприємства«Агенція Державноїреєстрації»,Національної академіїнаук України,Державного підприємства«Пансіонат «Борей» Національної академії наук України», про визнання протиправними та скасування рішення та запису про право власності, слід відмовити.

Приймаючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи, у відповідності до положень ст.. 141 ЦПК України, до відшкодування не підлягають.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст.1,2,4,10,13,76-84,89,141,263-266,268,273, 352,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_10 )до державногореєстратора Комунальногопідприємства «Агенціядержавної реєстрації»Кушнерової РиммиВячеславівни (місцезнаходження:66350,Одеська область,Подільський район,с.Куяльник,вул.Куяльницька,26-А),Національної академіїнаук України(місцезнаходження:03150,м.Київ,вул.Володимирська,54),треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:Комунальне підприємство«Агенція Державноїреєстрації» (місцезнаходження:66350,Одеська область,Подільський район,с.Куяльник,вул.Куяльницька,26-А),Національна академіянаук України(місцезнаходження:03150,м.Київ,вул.Володимирська,54),Державне підприємство«Пансіонат «Борей» Національної академії наук України» (місцезнаходження:65037,м.Одеса,проспект Свободи,107),про визнанняпротиправними таскасування рішеннята записупро правовласності відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20.11.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.