Постанова

від 08.10.2024 по справі 947/4457/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4016/24

Справа № 947/4457/20

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі:Державний реєстратор комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Римма Вячеславівна, Національна академія наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Агенція Державної реєстрації», Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року,

ухвалене Київськимрайонним судомм.Одеси у складі: судді Калініченко Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, Національної академії наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Агенція Державної реєстрації», Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України», про визнання протиправними та скасування рішення та запису про право власності,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду з вказаним позовом, який згодом уточнила в частині залучення співвідповідача Національної академії наук України і мотивувала тим, що вонає власником нерухомого майна - нежитлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування нежитлових приміщень від 23 листопада 2018 року.

Зазначає, що у червні 2019 року їй стало відомо про наявність в провадженні суду цивільної справи № 520/8065/19 за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до неї про витребування на користь держави нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , з посиланням на те, що вказане нерухоме майно, яке перебуває у власності позивачки, є нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 659,9 кв.м.

За наслідком чого позивачка дізналась, що пансіонат «Борей», розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований як нерухоме майно на праві державної власності за державою Україна в особі Національної академії наук України на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером № 44256630 від 26 листопада 2018 року, винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. про державну реєстрацію прав.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на належне їй нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_2 , не визнається з боку органів державної влади з підстав того, що фактично це майно є пансіонатом «Борей», розташованим за АДРЕСА_2 , належне Національній академії наук України, вважає, що її права порушуються вищевказаним рішенням державного реєстратора, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за державою Україна в особі Національної академії наук України на пансіонат «Борей», розташованим за АДРЕСА_2 .

Додатково позивачка стверджує, що державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. було проведено державну реєстрацію поданої заяви для проведення вказаної державної реєстрації 20 листопада 2018 року о 21 год. 07 хв., тобто в позаробочий час, що на думку позивачки свідчить про певну зацікавленість державного реєстратора у винесені спірного рішення та проведенні державної реєстрації права власності. Після поданої 20 листопада 2018 року заяви про державну реєстрацію, рішення про державну реєстрацію прав було винесено 26 листопада 2018 року, тобто на думку позивачки з порушенням п`ятиденного терміну для вчинення відповідних дій встановлених чинним законодавством України. Для державної реєстрації прав до заяви не були подані належні докази на підтвердження реєстрації права власності на цей об`єкт, а державним реєстратором самостійно через три дні з дня реєстрації заяви, а саме 23 листопада 2018 року були отримані такі докази з Державного реєстру. Поданий державному реєстратору технічний паспорт, що слугував підставою для проведення спірної державної реєстрації, на думку позивача не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З посиланням на вказані порушення, позивачка стверджує, що у державного реєстратора Кушнерової Р.В. за поданою 20 листопада 2018 року заявою на проведення державної реєстрації права власності були наявні підстави для відмови у проведенні такої державної реєстрації, за наслідком чого винесене спірне рішення № 44256630 від 26 листопада 2018 року не є законним, підлягає скасуванню, як і запис про право власності, внесений на підставі цього рішення.

З посиланням як на правову підставу своїх вимог на ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером № 44256630 від 26 листопада 2018 року, винесене державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною про державну реєстрацію права власності за Державою Україна в особі Національної академії наук України на нерухоме майно пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1704245451101;

- скасувати запис № 29114483 від 20 листопада 2018 року, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Риммою Вячеславівною у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права власності за Державою Україна в особі Національної академії наук України на нерухоме майно пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1704245451101.

У відзиві на позовну заяву державний реєстратор Кушнерова Р.В. на позовну заяву, в якому відповідачка вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву від відповідача Національної академії наук України той просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог. Зазначає, що позивачкою не доведено належним чином порушення її прав та інтересів спірним рішенням державного реєстратора, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що документи як підстава набуття Національною академією наук України є належними, а проведена на підставі них державна реєстрація права власності є законною та відповідною вимогам діючого законодавства України.

У відповіді на відзив на позовну заяву від позивачки в особі її представника ОСОБА_2 зазначено про необґрунтованість доводів Національної академії наук України щодо відсутності порушених прав та інтересів позивачки спірним рішенням, оскільки відповідачеві достеменно відомо про наявне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року у справі № 520/8065/19, яким витребувано з власності ОСОБА_1 належне їй нерухоме майно, з підстав того, що воно фактично є пансіонатом «Борей», що розташоване в АДРЕСА_2 . Також, представник позивачки стверджує додатково, що документи на підставі яких проведено спірну державну реєстрацію права власності не є належними документами, що підтверджують виникнення права власності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунальногопідприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, Національної академії наук України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Агенція Державної реєстрації», Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України» про визнання протиправними та скасування рішення та запису про право власності відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що нежитлові приміщення № 1, загальною площею 323,5 кв.м, та за № 2, загальною площею 334,9 кв.м, розташовані по АДРЕСА_2 , витребувані з власності ОСОБА_1 рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року суду, яке постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року,залишено без змін, а відтак припинено право власності останньої на це майно. Поряд з цим встановлено, що позивачкою в цій справі набуте це майно у власність за наслідком ряду договорів від особи, яка не мала права на це майно, тому суд дійшов висновку пронеобґрунтованість доводів ОСОБА_1 та відсутність порушених прав та інтересів останньої як власника вказаних нежитлових приміщеньспірним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером № 44256630 від 26 листопада 2018 року, винесеним державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. про державну реєстрацію права власності на пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1704245451101, за державою Україна в особі Національної академії наук України на нерухоме майно як належним власником цього майна, як і відсутність порушених прав вчиненим записом про право власності за № 29114483 від 20 листопада 2018 року.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення, яке вважає незаконним, необгрунтованим, постановленим з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 набула право власності на спірне нерухоме майно, а саме - на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року між нею та її матір`ю ОСОБА_3 , та на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування від 23 листопада 2018 року між нею та її батьком ОСОБА_4 . Її батьки набули право власності на вказане майно на підставі договорів купівлі-продажу від 08 листопада 2017 року, укладеним між ними та ОСОБА_5 . У червні 2019 року їй стало відомо про витребування вказаного майна у державну власність на підставі позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України, оскільки ОСОБА_1 є власником приміщення пансіонату «Борей». Водночас відомості про такий об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав з`явиился лише після прийнятя державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 листопада 2018 року, 21:51:51 год.

Суд не звернув увагу на те, що рішення державного реєстратора від 26 листопада 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню оскільки, державним реєстратором Кушнеровою Р.М. було проведено державну реєстрацію поданої заяви 20 листопада 2018 року о 21:07 год, тобто в позаробочий час, що може свідчити про її зацікавленість у винесенні спірного рішення та проведені державної реєстрації права власності; рішення про державну реєстрацію було прийнято з порушенням строку, встановленого законодавством; для державної реєстрації прав до заяви не були надані належні докази на підтвердження реєстрації права власності на вказаний об`єкт; поданий державному реєстратору технічний паспорт не відповідає вимогам чинного законодавста України: на ньому відсутній підпис контролера із зазанченням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентарізації об`єктів нерухомого майна, витяг Фонду державного майна України виданий 23 листопада 2018 року, проте заява про державну реєстрацію датована 20 листопада 2018 року.

Суд послався на неналежні та недопустимі докази, які не були дослідженні під час розгляду спору по суті та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_5 не був власником майна.

В матеріалах цивільної справи № 520/8065/19, на яку послався суд та яку взято ним за основу при ухваленні рішення, взагалі відсутні відомості про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що укладені між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Якщо це не було предметом позову, то і не могло бути підставою для дослідження та надання правової оцінки доказів.

Внаслідок реєстраційних дій, власником зазначено Національну академію наук України, проте у технічному паспорті вказано, що зазначений орган є користувачем пансіонату «Борей». Тобто із вказаного технічного паспорту не вбачається, хто саме є власником.

Оскільки державному реєстратору були подані документи, що не відповідають вимогам законодавства, то він повинен був відмовити в державній реєстрації, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Звертає увагу на те, що 27 листопада 2018 року державним реєстратором Кушнеровою Р.В. були здійснені вип равлення, а саме форму власності змінено з приватної на державну та змінено власника Національну академію наук України на держава Україна в особі Національної академії наук України. 07 грудня 2018 року у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оперативного управління щодо данного об`єкту нерухомого майна із зазначенням, що правонабувачем є Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України», а власником є держава Україна в особі Національної академії наук України.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості внесені до реєстру 26 листопада 2018 року о 21.54 хв з порушенням 5-ти денного т ерміну, та є незрозумілим, чому підставою для реєстрації права власності 20 листопада 2018 року став витяг ФДМН серія та номер 10-15-23938, виданий лише 23 листопада 2018 року, а проведення реєстраційних дій у нічний час викликають обґрунтовану підозру в правомірності дій реєстратора.

На думку позивачки, вищезазначені обставини не були враховані судом, що призвело до винесення незаконного рішення.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Скрицька Н.А. доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник відповідача Національної академії наук України Подлящук О.П. апеляційну скаргу не визнала.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема Комунальне підприємство «Агенція Державної реєстрації» належно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 105, т. 4),Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України» та Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми В`ячеславівни вважаються повідомленими у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (повернення судової повістки-повідомлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за зазначеною адресою не проживає) (а.с. 102-104, т. 4), до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українирішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, ефективними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 23 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером № 1910, за умовами якого ОСОБА_3 передала в дар, а ОСОБА_1 - прийняла в дар нерухоме майно нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальна площа якого становить 323,5 кв.м (а.с. 112-114 т. 2).

Тієї ж дати, 23 листопада 2018 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером № 1913, за умовами якого ОСОБА_4 передав в дар, а ОСОБА_1 - прийняла в дар нерухоме майно нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , загальна площа якого становить 334,9 кв.м (а.с. 115 т. 2).

Доказів на підтвердження проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно на підставі зазначених договорів дарування матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі договорів дарування від 23 листопада 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зареєстрованих в реєстрі нотаріальних дій за номерами № 1910, 1913, у ОСОБА_1 виникло право власності на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 323,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_2 , та нежитлові приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 334,9 кв.м, по АДРЕСА_2 (а.с. 112-117 т. 2).

Також судом встановлено, що 26 листопада 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 44256630 від 26 листопада 2018 року 21:51:51, про державну реєстрацію права власності, за формою державна, на пансіонат «Борей», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за Національною академією наук України.

На підставі вказаного рішення, державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділ щодо нерухомого майна за реєстраційним № 1704245451101 пансіонату «Борей», нежитлової нерухомості, загальною площею 659,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з зазначенням його складових: основне «А», сарай «Б», огорожа 1, 2.

Також, державним реєстратором на підставі вказаного рішення, у вказаному розділі внесено запис про право власності № 29114483, державна реєстрації 20 листопада 2018 року 21:07:34 год, про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за Національною академією наук України, код ЄДРПОУ 00019270, з зазначенням форми власності: приватна ** .

З витребуваних під час розгляду справи, на підставі ухвали суду від 28 серпня 2020 року, матеріалів реєстраційної справи щодо нерухомого майна № 1704245451101 судом встановлено, що вказане спірне рішення було винесено за наслідком звернення уповноваженої особи Національної академії наук України ОСОБА_6 з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме проведення державної реєстрації права власності за Національною академією наук України на нерухоме майно будинок АДРЕСА_2 , яка (заява) була зареєстрована державним реєстратором 20 листопада 2018 року о 21:07:34 год, за реєстраційним номером 31286226.

Підставою виникнення прав власності на вказане нерухоме майно, що слугувало для винесення спірного рішення та проведення спірної державної реєстрації прав слугували наступні подані державному реєстратору документи: технічний паспорт, виданий 05 вересня 2008 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за № б/Н; витяг Фонду державного майна України, виданий 23 листопада 2018 року директором департаменту моніторингу, прогнозування та інформаційних технологій за № 10-15-23938, на підтвердження перебування окремого нерухомого державного майна за адресою: м. Одеса, просп. Свободи, 107 та 115, на балансі Державного підприємства «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України.

Також з матеріалів вказаної реєстраційної справи, вбачається, що 27 листопада 2018року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. було внесено зміни до запису про право власності № 29114483 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 1704245451101, з зазначенням форми власності державна, та власником вказано: Державу Україна в особі Національної академії наук України (а.с. 225 т. 1).

Надалі, 07 грудня 2018 року уповноважена особа Національної академії наук України ОСОБА_6 звернулась з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна за № 1704245451101, яка зареєстрована державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніною Ганною Валеріївною 07 грудня 2018 року о 13:48:37 год. за реєстраційним № 31620275.

На підставі вказаної заяви, державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніною Г.В. 11 грудня 2018 року винесено рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 44540492, за наслідком чого проведено державну реєстрацію іншого речового права право оперативного управління щодо нерухомого майна з реєстраційним номером: 1704245451101 - пансіонату «Борей», загальною площею 659,9 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Свободи (проспект Волі), буд. 115, за Державним підприємством «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, код ЄДРПОУ 03534311, запис про інше речове право: 29380095.

У зв`язку з чим, судом встановлено, що на підставі спірного рішення державного реєстратора, 26 листопада 2018 року за Державою України в особі Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270) зареєстровано право державної власності на нерухоме майно пансіонат «Борей», загальною площею 659,9 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Свободи (проспект Волі), буд. 115, право оперативного управління яким належить Державному підприємству «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України», код ЄДРПОУ 03534311 (а.с. 223 т. 1).

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державне підприємство «Пансіонат «Борей» Національної академії наук України, про витребування майна задоволено та витребувано від ОСОБА_1 до державної власності, а саме Національній академії наук України нерухоме майно приміщення АДРЕСА_5 .

Вказаним рішенням, крім іншого, встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника об`єкту нерухомого майна пансіонату «Борей» HAH України поза його волею, оскільки НАНУ жодних рішень по його відчуженню не приймав, а ОСОБА_5 не був власником житлового будинку АДРЕСА_2 , і реєстрація права власності на цей об`єкт за ним є незаконною, що потягло за собою незаконність і всіх наступних дій зі спірним майном; фактично пансіонат «Борей» виведено з державної власності з використанням схеми створення добросовісного набувача, шляхом укладення правочинів особами, які відчужили майно останньому набувачу поза волею власника, а тому спірне майно - об`єкт нерухомості - може бути витребувано.

Спірні правовідносини по теперішній справі виникли між сторонами з приводу оскарження позивачкою ОСОБА_1 вищезазначеного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та записом про право власності, на підставі яких за ДержавоюУкраїна в особі Національної академії наук України зареєстровано право державної власності на нерухоме майно пансіонат «Борей» , яка вважає наявними порушення під час вчинення вказаних дій державним реєстратором, а оскільки прокурором у справі № 520/8065/19 про витребування майна стверджувалося про те, що саме ОСОБА_1 є власником пансіонату «Борей», вважає порушеним своє право.

Переглядаючи оскаржуване рішення по теперішній справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує такі висновки.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд, крім іншого, взяв до уваги те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на наявність порушених її прав саме як власника нежитлового приміщення № НОМЕР_2 , загальною площею 334,9 кв.м, та нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 323,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_2 , що полягає у невизнанні відповідачами її права власності на це майно, що підтверджується наявним цивільним спором в рамках розгляду цивільної справи № 520/8065/19, в якому її нерухоме майно співвідноситься з нерухомим майном - пансіонатом «Борей», загальною площею 659,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке на підставі спірного рішення зареєстровано за Державою України в особі Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270).

Витребуючи від відповідачки на користь держави нерухоме майно приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 334,9 кв.м, нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 323,5 кв.м., суд одночасно виснував, що нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , як самостійне нерухоме майно за вказаною адресою не існує, а є нерухомим майном пансіонатом «Борей», загальною площею 659,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить державі Україні в особі Національної академії наук України, однак внаслідок протиправних дій з інших державних реєстрацій зі зміною назви, виведено з державної власності з використанням схеми створення добросовісного набувача.

Також, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук» затверджено перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук, згідно з додатком.

Згідно з вищевказаним переліком пансіонат «Борей» є об`єктом державної власності.

Також, згідно витягу Фонду державного майна України за № 10-15-23938 від 2-3.11.2018 року з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Національної академії наук України, за інвентарним номером 03534311.1 рахується державне майно (1211.4 пансіонати), що складається: з основної будівлі та сараю (літ. А,Б), загальною площею 726,7 кв.м.

Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.09.2008 Національній академії наук України видано технічний паспорт на громадський будинок пансіонат «Борей», що знаходиться по АДРЕСА_2 . Відповідно до цього технічного паспорту, загальна площа приміщення під літерою «А» (пансіонату «Борей») складає 659.9 кв.м.

Однак, державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О.В., з порушенням вимог закону, зареєстровано право власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права власності на громадський будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м по АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 проведена на підставі свідоцтва № НОМЕР_3 про відповідність забудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил від 14.01.2010, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, технічного паспорту серія та номер: б/н, виданого 12.06.2013 ФОП ОСОБА_7 .

Разом із цим, згідно відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.11.2018 за № 2263/01-11 об`єкт за адресою пр-т Свободи 115а відсутній (адреси не виявлено). В архівних матеріалах Київської районної адміністрації Одеської міської ради за 2011-2018 роки, розпорядження щодо присвоєння адреси « АДРЕСА_2 » - відсутні.

Крім цього, листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області повідомлено, що свідоцтво № НОМЕР_3 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14.01.2010 ОСОБА_5 не видавалось.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075, відомості про яке внесені до ЄРДР від 25.10.2018, за ч. 4 ст. 190 КК України за фактом вчинення шахрайських дій відносно громадського будинку розташованого по АДРЕСА_2 , допитано ОСОБА_8 , який повідомив, що у 2010 році обіймав посаду заступника керівника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, проте підпис у свідоцтві № НОМЕР_3 «Про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» від 14.01.2010 йому не належить, та про видачу такого свідоцтва йому нічого не відомо.

Згідно листа ФОП ОСОБА_7 від 12.11.2018 за № 79-18 встановлено, що технічний паспорт на громадський будинок за АДРЕСА_2 ні ним, ні його підлеглими працівниками чи іншими особами, які з ним співпрацювали не розроблявся та не посвідчувався, а печатка на технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 від 12.06.2013 не відповідає оригіналу. Крім цього повідомив, що виготовлення, посвідчення технічних паспортів на будинки ніколи не входило в його діяльність. У ФОП ОСОБА_7 особа на ім`я ОСОБА_9 ніколи не працювала та він з нею не співпрацював.

Технічний паспорт на громадський будинок за АДРЕСА_2 , який виготовлений 12.06.2013 на замовлення ОСОБА_5 ідентичний технічному паспорту на громадський будинок «пансіонат «Борей» по пр. Свободи, 115, виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» ще у 05.09.2008 на замовлення Національної академії наук України.

Також, під час досудового розслідування кримінального провадження № 4201816010000075 за участі головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_10 проведено огляд місця події. Вказаним оглядом встановлено, що 2-х поверхова будівля із підвалом, загальною площею 659,9 кв.м, відображена в технічному паспорті «Пансіонату «Борей» під літ. «А» та 2-х поверхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв.м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 , виданому ОСОБА_5 , є ідентичними будівлями. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_6 , суміжних з відповідною адресою - не встановлено.

В подальшому, ОСОБА_5 продав по 1/2 частини громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,4 кв.м ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за договорами купівлі-продажу від 08.11.2017, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та 2933 відповідно.

При продажі громадського будинку за вищевказаною адресою ОСОБА_5 надав приватному нотаріусу довідку з Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.09.2017 за № 10-15-0.83-8936/2-17, в якій зазначено, що відомості стосовно правоустановчих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 в Управлінні відсутні.

08.11.2018 державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельник Т.І., з відкриттям нового розділу, на підставі висновку, серія та номер: б/н, виданого 08.11.2018 експертом ОСОБА_11 , технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданого 08.11.2018 експертом ОСОБА_11 , внесено виправлення в розділ відносно об`єкта житлової нерухомості загальною площею 658,4 кв.м по АДРЕСА_2 , за результатом чого утворилось два нових об`єкта нерухомості, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв.м. по АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690257751101) та нежитлове приміщення загальною площею 323,5 кв.м по АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690251251101).

В свою чергу, ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 1913 від 23.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., подарував нежитлове приміщення загальною площею 334,9 кв.м по АДРЕСА_2 , приміщення №2 ОСОБА_1 . Аналогічно, ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 1910 від 23.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., подарувала нежитлове приміщення загальною площею 323,5 кв.м по АДРЕСА_2 , приміщення №1 ОСОБА_1 .

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_12 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 323,5 кв.м, розташованого по АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 334,9 кв.м по АДРЕСА_2 .

Суди у вищевказаних судових рішеннях, ухвалених за наслідком розгляду цивільної справи № 520/8065/19, дійшли до висновку, що ОСОБА_12 є власником саме приміщення пансіонату «Борей», про що свідчить і той факт, що в жовтні 2018 року ремонтна бригада «Айронстиль», найнята ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при ремонті даху пансіонату «Борей», надала правоохоронним органам Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в якому зазначалось, що будівля по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 08.11.2017 за договорами купівлі-продажу.

Київським районним судом міста Одеси у рішенні від 07.10.2020 здійснено висновок, щооскільки ОСОБА_5 не був власником житлового будинку АДРЕСА_2 ,ареєстрація права власності на цей об`єкт за ним є незаконною,то, як наслідок, договори куплі-продажу по 1/2 частини громадського будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 658,4 кв.м, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 2935 та 2933 від 08.11.2017 що укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , так внаслідокдоговори дарування від 23.11.2018посвідчений та зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., за № 1910, 1913, укладені між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_13 на житловий будинок АДРЕСА_2 , має бути визнані недійсними.

Суд першої інстанції вказав, що фактично пансіонат «Борей» виведено з державної власності з використанням схеми створення добросовісного набувача, шляхом укладення правочинів особами, які відчужили майно останньому набувачу поза волею власника, а тому спірне майно - об`єкт нерухомості - може бути витребувано.

Одеським апеляційним судом у постанові від 30.03.2023, яким вказане рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 року суду залишено без змін, також зазначено, щопозивач довів право державної власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Також позивачем надано докази існування порушення його прав на час пред`явлення позову, що є обов`язковою умовою віндикаційного позову.

Отже, суд першої інстанції встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 388 ЦК України.

У відповідності до положень частин 5, 6 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приймаючи вищевикладене, положення ст. 82 ЦПК України, в силу преюдиційності, встановлені рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07.10.2020 по справі № 520/8065/19 та постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023, якою вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, обставини судом першої інстанції в рамках розгляду даної справи цілком слушно визнано такими, що додатковому доказуванню не підлягають.

Помилкові доводи апеляційної скарги в цій частині про те, що нежитлові приміщення № НОМЕР_1 ,загальною площею 323,5 кв.м та за АДРЕСА_9 , належні позивачеві ОСОБА_1 , є нерухомим майном пансіонатом «Борей», розташованим по АДРЕСА_2 , які вибули з власності держави у незаконний спосіб, а ОСОБА_1 були набуті у власність за наслідком ряду договорів, від особи яка не мала права на це майно, не спростовують, оскільки саме вказані обставини стали підставою для витребування від ОСОБА_1 , нерухомого майна приміщення АДРЕСА_5 .

Оскільки саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння згідно закону та усталеної практики Верховного суду, зокрема його Великої Палати, є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи, щонежитлові приміщення № НОМЕР_1 ,загальною площею 323,5 кв.м та за АДРЕСА_9 , витребувані з власності ОСОБА_1 , а відтак припинено право власності останньої на це майно, поряд з цим встановлено, що позивачкою в цій справі набуте це майно у власність за наслідком ряду договорів, від особи, яка не мала права на це майно, суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 та відсутність порушених прав та інтересів останньої саме як власника вказаних нежитлових приміщень,на що вона посилається, позиваючись із теперішнім позовом до суду до НАНУ як власника спірного майна.

Намагання заявниці довести правомірність набуття нею права власності за договорами про відчуження на її користь батьками, а також набуття останніми відповідного права від ОСОБА_5 на витребуване за судовим рішенням у неї нерухоме майно і те, що відомості про такий об`єкт нерухомого майна як пансіонат «Борей» у Державному реєстрі речових прав з`явиился лише після прийнятя державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В. оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 листопада 2018 року, не спростовують правильних висновків суду про необґрунтованість позову в наведеній частині, оскільки само по собі відсутність відповідного запису про зазначений об`єкт не спростовує встановлених судовим рішенням обставин того, що 2-х поверхова будівля із підвалом, загальною площею 659,9 кв.м, відображена в технічному паспорті «Пансіонату «Борей» під літ. «А» та 2-х поверхова будівля (громадський будинок) під літ. «А» площею 658,4 кв.м, відображена в технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_2 , виданому ОСОБА_5 є ідентичними будівлями. Інших будівель, зазначених у технічному паспорті на громадський будинок АДРЕСА_6 , суміжних з відповідною адресою - не встановлено.

Твердження заявниці про те, що відсутні відомости про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що укладені між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , і якщо це не було предметом позову, то і не могло бути підставою для дослідження та надання правової оцінки доказів, не можуть впливати на висновки суду по теперішній справі, а можуть бути підставою для оскарження рішення в іншій справі, в якій суд робив відповідні висновки.

Що стосується відмови суду і у задоволенні позову до Державного реєстратора про скасуванні рішення та запису про право власності, то колегія суддів також не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги в наведеній частині та для зміни або скасування рішення суду за такими доводами з огляду на їх помилковість, оскільки визначальним для правильного висновку суду в цій частині є саме відсутність порушеного права позивачки вчиненням вказаних дій.

Тому колегія суддів не дає оцінки таким доводам апеляційної скарги як вчинення оскаржуваних дій реєстратором поза межами робочого часу, що начебто свідчить про його зацікавленість у справі, за умови ненадання йому всіх належних документів або надання таких документів,які не відповідають вимогам законодавства (технічний паспорт), невідповідність дат Витягу Фонду державного майна України виданий та дати подачі заяви реєстратору.

Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи, а доводи апеляційної скарги фактично дублюють вказаний зміст позовних вимог.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідностіст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно застосовано до правовідносин норми матеріального права, повно та всебічно досліджено матеріали справи та прийнято обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову. Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.367,374,375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко