Рішення

від 20.11.2023 по справі 442/7438/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/7438/23

Провадження №2/442/1469/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Курус Р.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

18.10.2023 позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 16696,93 грн та середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 02.02.2021 по 02.08.2021 у розмірі 50056,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 17.08.2010 по 02.02.2021 перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації. Під час її роботи їй було нараховано, але не виплачено заробітну плату на суму 16696,93 грн. Крім цього вважає, що відповідач повинен їй виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в період з 02.02.2021 по 02.08.2021 у розмірі 50056,32 грн. Неодноразові звернення до відповідача з вимогою щодо виплати заборгованості не дало результатів, а тому змушена звернутися з даним позовом в суд.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що господарська група централізованого обслуговування навчальних закладів та установ відділу освіти, в якій позивач перебував у трудових відносинах, є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст; є комунальною установою, засновником якої є Дрогобицька районна рада і фінансування якої здійснювалось з районного бюджету. Відтак, відділ освіти Дрогобицької РДА не є засновником даної установи і тому не може бути відповідачем у даній справі, не порушував прав позивача, а тому позовна заява є безпідставною та не обґрунтованою. Разом з тим, надійшло письмове клопотання про застосування строків позовної давності у даній справі.

Ухвалою від 20.10.2023 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.08.2010 по 02.02.2021 перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації, на посаді економіста господарської групи централізованого обслуговування навчальних закладів і установ.

Відповідно до наказу Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації №5 від 02.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням 02.02.2021 згідно ст. 38 КЗпП України. Виплату заробітної плати за січень та лютий 2021 року та компенсацію невикористаних 10 календарних днів відпустки ОСОБА_1 бухгалтерії відділу освіти провести після затверджених кошторисних призначень на 2021 рік.

З довідки про доходи №163 від 15.04.2021 загальна сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період січень 2021 по день звільнення - лютий 2021 становить 16696,93 грн. (а.с. 8).

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 11.10.2023 індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , страхувальником останньої за 2021 рік є Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації, код 02144522 (а.с.10-11).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд також враховує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що судом не беруться до уваги покликання відповідача про те, що Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації не є належним відповідачем у справі, оскільки у трудовій книжці позивача чітко зазначено роботодавця - Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації, також така позиція зазначена у постановах Львівського апеляційного суду від 07.09.2022 у справі №442/5927/21, провадження № 22-ц/811/1257/22, від 24.01.2023 у справі №442/1147/22, провадження №22-ц/811/902/22, а саме, спростовано твердження відповідача про те, що Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації, є неналежним відповідачем у справі.

У рішенні Дрогобицької районної ради №25 від 24.12.2020 «Про затвердження районного бюджету Дрогобицького району на 2021 рік» зазначено, що на Дрогобицьку районну державну адміністрацію покладено обов`язок забезпечити врахування розпорядниками коштів районного бюджету першочергово потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ, відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати, тощо. (п. 10.2)

З наявних матеріалів справи вбачається, що процедура ліквідації відповідача розпочалась несвоєчасно, зокрема, як вбачається з розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації від 29.04.2021 №81 «Про припинення юридичної особи - відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації», вирішено припинити шляхом ліквідації юридичну особу - Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації.

Відповідно до ст.1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, відповідачем - відділом освіти порушено право позивача на отримання заробітної плати, в тому числі, заборгованості по виплаті такої.

Зважаючи на записи у трудовій книжці позивача про те, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 17.08.2010 по 02.02.2021, відповідач безпідставно не виплатив нараховану заробітну плату за період з січня 2021 року - лютий 2021 року, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на користь позивача нараховану, але невиплачену йому заробітну плату за період з січня 2021 року - лютий 2021 року в сумі 16696,93 грн.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати, в тому числі заборгованості по виплаті такої.

З таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену їй заробітну плату.

Разом з тим, у ст.117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у зазначеній нормі регламентовано, що у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначенів ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №905/361/19 від 19 травня 2020 року, зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок).

У відповідності до абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. В разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяця роботи. Як вбачається обставин справи, двома останніми місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням були грудень 2020 та січень 2021 року.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - п.5 Порядку.

При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів - п.б Порядку.

Цим же пунктом встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом береться заробітна плата ОСОБА_1 (згідно Довідки про доходи та Витягу форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу) за відпрацьовані дні в грудні 2020 січні 2021 року та поділивши на кількість цих відпрацьованих днів: 16551 грн./41 день = 403,68 грн.

З 02 лютого 2021 року по 02 серпня 2021 було 124 робочі дні.

Враховуючи вищенаведене, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 124 дні*403,68 грн. = 50056,32 грн.

Щодо посилання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, якою врегульовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України встановлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від № 239 від 25.03 2020 року, № 291 від 22.04.2020, № 392 від 20.05.2020, № 641 від 22.07.2020 року, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року карантин продовжувався до 30.06.2023 року на усій території України.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів дотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України в частині направлення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні

За таких обставин, підстав для застосування давності судом не встановлено.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 1073 гривні 60 копійок понесених нею витрат по оплаті судового збору (а.с. 5).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 16696,93 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку в період з 02.02.2021 по 02.08.2021 у розмірі 50056,32 грн. та 1073,60 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ освіти Дрогобицької районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії, код ЄДРПОУ 02144522, юридична адреса - вул. І.Франка, 10, с. Лішня, Дрогобицького району Львівської області, фактична адреса - вул. 22 Січня, 37, м. Дрогобич Львівської області.

Дата складення судового рішення: 20 листопада 2023 року.

Головуюча-суддя Курус Р.І.