Рішення

від 24.10.2023 по справі 522/4520/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023

Справа № 522/4520/23

Провадження № 2/522/3403/23

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у загальному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько»

про компенсацію завданої шкоди, поновлення на роботі, повернення житла.

ВСТАНОВИВ:

07.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Акапулько».

Позивач просить суд:

1) виплатити йому компенсацію за чотири роки завданої шкоди в сумі 257 000 грн.;

2) поновити на посаді двірника в ОСББ «Акапулько;

3) повернути житло, яке було надано як двірнику.

27.04.2023 відкрито загальне позовне провадження.

30.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву.

07.06.2023 закрито підготовче провадження.

ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що на протязі 20 років працював в ОСББ «Акапулько» двірником, але із зміною директора ОСББ на нього почали покладати роботу, яку він не повинен виконувати. В будинку на АДРЕСА_1 йому було виділено приміщення, яке він сам обладнав для проживання, проживав там з сім`єю. Згодом його було звільнено з посади двірника, яке вважає незаконним. Також вважає, що зарплату йому виплачувати в меншому розмірі, ніж мінімальний розмір. Крім того, звільнивши з посади, позивача було виселено з приміщення, яке він займав, змінено замки вхідних дверей, там залишились його речі. Зараз він з сім`єю немає де проживати, тимчасово орендує житло, вважає це приміщення йому мають повернути.

Відповідач проти позову заперечує. ОСОБА_1 працював двірником в ОСББ «Акапулько» з 01.04.2012 по 23.11.2020. Звільнений у зв`язку з прогулами без поважної причини. В листопаді 2020 року йому нараховано та виплачено заробітну плату за першу половину місяця (10 днів), а під час звільнення виплачено заробітну плату за другу половину місяця листопада 2020 (1 день) та компенсацію невикористаної відпустки за відпрацьований період з 01.04.2012 по 23.11.2020 (186 днів). Щодо вимоги про виплату компенсації за чотири роки завданої шкоди в розмірі 257 000 грн., відповідач не розуміє, яку компенсацію шкоди позивач має на увазі та за який період вона нарахована. ОСОБА_1 не навів жодної підстави незаконності його звільнення та підстави для його поновлення. Крім того, відповідач наполягає на застосуванни строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, якій позивачем пропущений. Вимоги про повернення помешкання вважає безпідставним, оскільки це приміщення не є житлом, а є технічним приміщенням, як приміщення для проживання воно не виділялось позивачу. Він самостійно вирішив, що це житло і надано йому назавжди в користування.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 працював на посаді двірника в ОСББ «Акапулько» з 01.04.2012.

Наказом голови правління ОСББ «Акапулько» № 41 від 23.11.2020 ОСОБА_1 з 23.11.2020 звільнений у зв`язку з неодноразовими прогулами без поважної причини згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з довідкою, 13.11.2020 ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату за першу половину місяця листопада 2020 (10 днів) в розмірі 766,66 грн.

23.11.2020 нараховано та виплачено заробітну плату за другу половину місяця листопада 2020 (1 день) в розмірі 76,67 грн. та компенсацію невикористаної відпустки за відпрацьований період з 01.04.2012 по 23.11.2020 (186 днів) в розмірі 16 272,47 грн.

На технічному плані поверхів будинку ОСББ «Акапулько», що на АДРЕСА_1 приміщення загальною площею 10,4 кв.м, яке використовував двірник ОСОБА_1 , значиться як технічне приміщення.

Висновки суду.

Предметом спору є поновлення на роботі, повернення приміщення, виплата шкоди, а його підставами - належність приміщення позивачу, незаконне встановлення прогулів, заподіяння шкоди.

Згідно з ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

ОСОБА_1 просить поновити його на роботі на посаді двірника в ОСББ «Акапулько». Стверджує, що не допускав прогулів.

Проте доведення цих обставин покладається на позивача. Позивач не підтвердив доказами, обставин про які зазначає.

Крім того, перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

В даному випадку відповідач заявив про застосування наслідків порушення позивачем строків звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі.

Наказ № 41 від 23.11.2020, яким ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з неодноразовими прогулами без поважної причини за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.11.2020, було доведено до йому до відома позивача та 23.11.2020 з ним було проведено розрахунок при звільненні.

Отже, звернувшись до суду з вимогою про поновлення на роботі лише 07.03.2023 (майже через 2,4 роки) позивач пропустив, встановлений ст. 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду.

Не просив поновити цей, поважних причин несвоєчасного звернення до суду не навів. Отже, вимоги про поновлення на посади двірника задоволенню не підлягають.

Позовна вимога про виплату шкоди в розмірі 257 000 грн. у вигляді компенсації за чотири роки задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, з`ясовуючи необхідність відшкодування особі шкоди, суд має пересвідчитися як у самому факті наявності такої шкоди так і в тому, що ця шкода завдана неправомірними діями чи бездіяльністю певної особи.

ОСОБА_1 не довів факт спричинення йому відповідачем шкоди та якими рішеннями чи діями ця шкода йому заподіяна.

ОСОБА_1 не надає жодних доказів того, що йому було спричинено матеріальну шкоду, що така шкода спричинена неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, та які це рішення чи дії.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про повернення приміщення.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

На технічному плані поверхів будинку ОСББ «Акапулько», що на АДРЕСА_1 приміщення загальною площею 10,4 кв.м, яке використовував двірник ОСОБА_1 , значиться як технічне приміщення.

Зазначене приміщення не є житловим, а є технічним приміщенням на поверсі, не виділялось для проживання на час роботи.

Отже, такі вимоги задоволенню не підлягають.

В разі відмови позивачу в задоволенні позову судовий збір йому не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.11.2023.

Суддя Ярема Х.С.