Постанова

від 11.06.2024 по справі 522/4520/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3313/24

Справа № 522/4520/23

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько» про компенсацію завданої шкоди, поновлення на роботі, повернення житла,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив виплатити йому компенсацію за чотири роки завданої шкоди в сумі 257 000 грн, поновити на посаді двірника в ОСББ «Акапулько; повернути житло, яке було надано як двірнику, мотивуючи це тим, що протягом 20 років працював в ОСББ «Акапулько» двірником, але із зміною директора ОСББ на нього почали покладати роботу, яку він не повинен виконувати. В будинку на АДРЕСА_1 йому було виділено приміщення, яке він сам обладнав для проживання, проживав там з сім`єю. Згодом його було звільнено з посади двірника, що вважає незаконним. Також вважає, що зарплату йому виплачувати в меншому розмірі, ніж мінімальний розмір. Крім того, звільнивши з посади, позивача було виселено з приміщення, яке він займав, змінено замки вхідних дверей, там залишились його речі. Зараз він з сім`єю немає де проживати, тимчасово орендує житло, вважає це приміщення йому мають повернути.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року у задоволені позову було відмолено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності доводів, на які позивач посилався, як на підставу позову.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- ОСОБА_1 працював на посаді двірника в ОСББ «Акапулько» з 01.04.2012 року;

- наказом голови правління ОСББ «Акапулько» № 41 від 23.11.2020 року ОСОБА_1 з 23.11.2020 року звільнений у зв`язку з неодноразовими прогулами без поважної причини згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

- згідно з довідкою, 13.11.2020 ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату за першу половину місяця листопада 2020 року (10 днів) в розмірі 766,66 грн;

- 23.11.2020 року нараховано та виплачено заробітну плату за другу половину місяця листопада 2020 року (1 день) в розмірі 76,67 грн. та компенсацію невикористаної відпустки за відпрацьований період з 01.04.2012 року по 23.11.2020 року (186 днів) в розмірі 16 272,47 грн;

- на технічному плані поверхів будинку ОСББ «Акапулько», що на вул. Педагогічна, 20 приміщення загальною площею 10,4 кв.м, яке використовував двірник ОСОБА_1 , значиться як технічне приміщення.

Колегія суддів виходить з такого.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/55435/18-ц (провадження № 61-4050св22), зазначено, що «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (схожі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника».

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Проте, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 62801цс15 зазначено, що «невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмового пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».

У свою чергу, недотримання цієї вимоги у сукупності з іншими порушеннями законодавства впливає на оцінку судом поведінки роботодавця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 травня 2020 року у справі № 521/10517/16ц у даному контексті зазначено таке: «Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права … встановивши, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог процедури застосування дисциплінарного стягнення, передбаченої статтею 149 КЗпП України, а саме відповідач не зажадав від позивача письмових пояснень з приводу порушення ним трудової дисципліни».

Одеський апеляційний суд з метою належної перевірки доводів апеляційної скарги щодо незаконності звільнення працівника, витребував протокольною ухвалою у судовому засіданні 04.06.2024 року у працедавця (відповідача) документи на які міститься посилання в оскарженому наказі про звільнення ОСОБА_1 , а саме: акт № 1 від 17.11.2020 року; акт № 2 від 18.11.2020 року; акт № 3 від 19.11.2020 року; акт № 4 від 20.11.2020 року; протокол засідання № 10 від 23.11.2020 року.

Зі згоди учасників справи до Одеського апеляційного суду для допиту в якості свідка з приведенням до присяги та попередженням про кримінальну відповідальність запрошено будь-кого з членів правління ОСББ «Акапулько».

Відповідно до наданих ОСББ «Акапулько» витребуваних судом документів вбачається, що:

- у березні 2020 року до голови ОСББ «Акапулько» ОСОБА_2 від мешканців 10 квартир будинку АДРЕСА_2 надійшла письмова колективна скарга щодо неналежного виконання функціональних обов`язків двірником ОСББ «Акапулько»;

- у липні 2023 року від мешканки квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 до голови ОСББ «Акапулько» Перевозчикова Є.О. надійшла письмова скарга щодо неякісного надання послуг з прибирання прибудинкової території ОСББ «Акапулько»;

- у серпні 2020 року від мешканця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_4 до голови ОСББ «Акапулько» Перевозчикова Є.О. надійшла заява щодо незадовільної роботи двірника з прибирання прибудинкової території;

- Актами №№ 1, 2, 3, 4 від 17.11.2020 року, 18.11.2020 року, 19.11.2020 року та 20.11.2020 року відповідно, за підписами керуючого ОСББ «Акапулько» Донкоглова В.І., охоронця ОСББ «Акапулько» ОСОБА_5 , члена правління ОСОБА_6 зафіксовано відсутність впродовж вказаних днів на робочому місці двірника ОСОБА_1 , який про причину відсутності нікого не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав, пояснення щодо причини відсутності на робочому місці впродовж вказаних днів не надавав.

Протоколом № 10 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько» від 23.11.2020 року розглянуті акти № 1 від 17.11.2020 року; № 2 від 18.11.2020 року; № 3 від 19.11.2020 року; № 4 від 20.11.2020 року відсутності на робочому місці та про звільнення самовільно зайнятого підсобного приміщення на першому поверсі секції «А» будинку АДРЕСА_2 .

По першому питанню заслухавши керуючого ОСББ «Акапулько» Донкоглова В.І., який підтвердив складання актів про відсутність двірника ОСОБА_1 на робочому місці впродовж з 17.11.2020 року по 20.11.2020 року без повідомлення причин відсутності та відмови від надання пояснень, правління ОСББ «Акапулько» вирішило видати наказ про звільнення двірника ОСОБА_1 з займаної посади за прогули, а саме: відсутність на робочу місці з 17.11.2020 року по 20.11.2020 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

По другому питанню член правління ОСББ «Акапулько» ОСОБА_6 доповів, що двірник ОСББ «Акапулько» ОСОБА_1 на період працевлаштування самовільно використовував підсобне приміщення ОСББ «Акапулько» в якості житла. У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади двірника ОСББ «Акапулько» і відсутністю оформлених речових прав на підсобне приміщення, правління ОСББ «Акапулько» вирішило зобов`язати останнього звільнити зазначене підсобне приміщення.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є членом правління ОСББ «Акапулько». Свідок стверджує, що двірник ОСОБА_1 неналежно виконував свої посадові обов`язки і міг просто не вийти на роботу, або піти з роботи без попередження. Неодноразово на якість виконання ОСОБА_1 його роботи скаржилися мешканці будинку і усно і письмово. Врешті-решт члени правління вимушені були реагувати і зафіксували відсутність двірника ОСОБА_1 на роботі протягом 4-х днів поспіль з 17 листопада 2020 року по 20 листопада 2020 року включно, про що були складені відповідні акти. При цьому двірник ОСОБА_1 не повідомив протягом зазначених днів про причини відсутності на робочому місці та відмовився від надання пояснень, коли прийшов до себе ввечері. Приміщення яке він фактично займав не є житловим це технічне приміщення для обслуговування сміттєпроводу, яке йому колишній голова правління дозволив використовувати для зберігання інвентаря. Але по факту ОСОБА_1 його використовував в якості житла. Крім того, в зазначеному приміщенні була повна антисанітарія і коли ОСОБА_1 звільнив приміщення, правління у зв`язку з його захаращенням, наймало кілька вантажівок для вивозу сміття та різноманітних речей.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції немає підстав для висновку, що відсутність працівника на роботі та відмова працівника від надання пояснень з приводу відсутності на роботі не була задокументована роботодавцем належним чином.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки роботодавцем належним чином зафіксовано факт відсутності працівника на роботі, відмову від надання ним пояснень та своєчасно, у визначений статтею 148 КЗпП України строк, застосовано дисциплінарне стягнення до позивача за виявлене порушення посадових обов`язків, а саме: прогул.

Факти, що у вказані дати 17-20 листопада 2020 року позивача фактично не допускали до роботи не встановлені і не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами.

Що стосується звільнення позивачем приміщення, яке використовувалось ним в якості житла на першому поверсі секції «А» будинку АДРЕСА_2 , то відповідно до матеріалів справи, дане приміщення усним розпорядження колишнього голови правління ОСББ «Акапулько» було дозволено використовувати позивачу для зберігання інвентаря під час його роботи двірником в даному ОСББ.

Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 самочинно використовував підсобне технічне приміщення під проживання не надаєсуду підставвважати це технічне приміщення для обслуговування сміттєпровода - житлом, яке у передбаченому законом порядку виділено працівнику для проживання.

Тому звільнення після припинення між позивачем та ОСББ «Акапулько» трудових відносин, спірного технічного приміщення не свідчить про порушення відповідачем житлових прав ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 17.06.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова