Ухвала

від 30.05.2023 по справі 757/21843/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21843/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисників підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000001018 від 21.10.2022, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

30.05.2023 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором, звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000001018 від 21.10.2022, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте завершити розслідування у кримінальному провадженні у визначений ухвалою строк не представляється можливим, оскільки необхідно провести слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Разом з тим, заявлені ризики, які існували при застосуванні до підозрюваного міри запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а відтак запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, у зв`язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Так, згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

При цьому, абсолютність права на свободу не передбачена ні Конституцією України, ні іншими джерелами права, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022000000001018 від 21.10.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

06.03.2023 о 21 год. 09 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України.

07.03.2023 о 13 год. 23 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

07.03.2023 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.05.2023 включно, з альтернативою у вигляді застави, що становить 10 000 000 грн.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 26.04.2023 застосований запобіжний захід залишено в силі.

Так, 27.04.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001018 від 21.10.2022 продовжено до трьох місяців, а саме до 07.06.2023.

За результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення, 28.04.2023 відносно ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 07.06.2023 включно, з альтернативою у вигляді застави, що становить 10 000 000 грн.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах.

Наряду з вказаним, слідчий суддя враховує, що вказане було встановлено судом при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при його перегляді.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні сторони обвинувачення та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Також, 26.05.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001018 від 21.10.2022 продовжено до чотирьох місяців, а саме до 07.07.2023.

Слідчий суддя приймає до уваги, що закінчення досудового розслідування на даному етапі, а саме до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу, є неможливим та потребує додаткового строку, оскільки результати процесуальних дій, які планується провести в рамках досудового розслідування, мають суттєве значення для кримінального провадження, тобто для забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також для виконання основного завдання кримінального провадження, що визначене ст. 2 КПК України, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, а тому орган досудового розслідування вважає, що для завершення проведення вищевказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій необхідно продовжити строк досудового розслідування до шести місяців.

Стороною обвинувачення доведено, що вказані процесуальні дії не були завершені раніше, у зв`язку із особливою складністю кримінального провадження, яка обумовлена:

- кількістю підозрюваних осіб, оскільки на даний час повідомлено про підозру 2 особам, при цьому вирішуються питання про складання повідомлення про підозру іншим особам, які були залучені до протиправної діяльності;

- поведінкою підозрюваних осіб, які перешкоджають встановленню істини по кримінальному провадженню та жодним чином не співпрацюють з органом досудового розслідування (відмовляються від надання показань і т.п);

- тривалим періодом їх злочинної діяльності, а також латентним характером протиправних дій, що призвело до необхідності проведення негласних слідчих (розшукових) дій протягом довгого часу;

- необхідністю встановлення та допиту свідків, які перебувають в іншому регіоні України, що зумовлює додаткові часові витрати;

- проведенням криміналістичної експертизи звукозаписів, з метою підтвердження прийняття участі підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у розмовах, які зафіксовані під час проведення негласних слідчих (розшукових) діях, на виконання якої необхідно виділити тривалий час (не менше 30 робочих днів);

- складання протоколів за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, з подальшим їх розтаємненням.

За викладених обставин, вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

При вивченні матеріалів клопотання, особи підозрюваного та обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні частково доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, слідчий суддя погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжких злочинів (ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України), за який Законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, дає обґрунтовані підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наряду з вказаним, слідчий суддя приймає до уваги доводи сторони захисту щодо того, що закордонний паспорт ОСОБА_7 був вилучений в останнього під час проведення обшуку його майна.

Окрім цього, ОСОБА_7 є особою чоловічої статі, 1975 року народження, обіймає посаду заступника Голови Одеської обласної державної адміністрації, що унеможливлює його виїзд за кордон України у воєнний час.

Вказані обставини на переконання слідчого судді все ж зменшують актуальність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, сторона обвинувачення вказує на наявність ризиків передбачених, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що на даний час проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим під час проведення досудового розслідування. Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших ймовірних підозрюваних, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.

Окрім цього, що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.

Проте, на переконання слідчого судді, вказаним ризикам можливо запобігти і у разі покладення на підозрюваного відповідних обов`язків.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, соціальні зв`язки, те, що на даній стадії досудового розслідування не можливо закінчити досудове розслідування, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, що зможе забезпечити виконання завдання кримінального провадження.

Разом з тим, вимоги сторони обвинувачення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою на 60 діб виходить за межі строку досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000001018 від 21.10.2022, а відтак строк тримання слід продовжити в межах досудового розслідування, тобто до 06.07.2023, а відтак клопотання підлягає частковому задоволенню.

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

При цьому, з огляду на розмір застави, що визначений попередньою ухвалою слідчого судді від 28.04.2023, є неправомірно великим та таким, що не відповідає положенням ст. 182 КПК України та непомірним для підозрюваного з огляду на його майновий стан, оскільки до цього часу останнім застава внесена не була.

Крім того, обґрунтовуючи розмір застави в 10 000 000 грн. сторона обвинувачення посилалась на майновий стан підозрюваного, а саме придбаного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,0309 га з кадастровим номером: 5123755800:01:003:4739 ( АДРЕСА_2 ) з приватним будинком на ній, а також квартири АДРЕСА_3 , номінально оформленої на брата ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , сум задокументованої неправомірної вигоди за період з жовтня 2022 року по 06 березня 2023 року (понад 10 000 доларів США), що підтверджується зокрема вилученням у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 коштів в сумі 24 000 доларів США, 1400 євро, документальне походження яких не підтверджено, дає підстави вважати, що застава в розмірі 10 000 000 гривень здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, покладених на нього обов`язків.

Проте, посилання сторони обвинувачення на майно, яке не належить ОСОБА_7 (квартира брата) як на доказ матеріальної спроможності являється безпідставним. Одночасно слідчий суддя приймає до уваги і той факт, що під час обшуку в його будинку було вилучено суму коштів.

Відтак, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для підозрюваного та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, ту обставину, що з часом встановлені вище ризики зменшуються, проте продовжують існувати, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для визначення розміру застави 1000000 грн., яка не є завідомо неправомірною для підозрюваного та буде достатньою для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 12022000000001018 від 21.10.2022, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 06.07.2023 (включно).

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 1 000 000 (одного мільйона) гривень, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваним у кримінальному провадженні № 12022000000001018;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 06.07.2023 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1