Рішення

від 13.11.2023 по справі 216/3518/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3518/23

провадження №2/216/1759/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

13 листопада 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Чирського Г.М.,

за участі секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Степове» Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Міністерства економіки України про визнання наказу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що наказом № 123 від 10.09.2012 р. звільнено 50 (п`ятдесят) працівників структурних підрозділів підприємства та апарата управління в зв`язку з ліквідацією ДП «Степове», що суперечить дійсності. Підприємство ліквідовано 10.12.2019 p. відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 р. по справі №34/5005/525/12 про банкрутство до Державного підприємства «Степове» Міністерства оборони України (далі - відповідач 1). (а.с. 4).

12.07.2006 p. позивач був прийнятий на роботу до відповідача-1 юрисконсультом. 24.03.2011 р. відповідачем-1 виданий наказ № 78 про звільнення позивача з посади юриста, наказ про звільнення позивача з посади юрисконсультом відсутній. Трудова книжка позивачем отримана 07.04.2011 р., новий наказ про звільнення позивача з підстав затримки трудової книжки відсутній.

20.01.2012 р. відкрито справу №34/5005/525/12 про банкрутство до відповідача-1 та відповідача-3 у Господарському суді Дніпропетровської області. 24.05.2020 р. справу №34/5005/525/12 про банкрутство до відповідача -1 та відповідача-2 закрито.

25.06.2020 р. Верховним Судом України в постанові по справі № 34/5005/525/12 встановлено: у пунктах 4.1, 4.2 Інструкції визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини п. 109, власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки, працівники. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомленняіз вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Зважаючи на вказану сформовано правову позицію, вважає, що Наказ ДП «Степове» МОУ № 78 від 24.03.2011 р. про звільнення ОСОБА_1 являється недійсним, а оскільки новий наказ ДП «Степове МОУ про звільнення ОСОБА_1 з роботи відсутній, тому вважає, що працівник ОСОБА_1 залишається працюючим на Підприємстві відповідача 1 як єдиний працівник.

Станом на час подання позову директор підприємства є ліквідатор Зімниця О.І., який зареєстрований у держреєстрі безпідставно, що дало право йому, тобто юрисконсульту Міненку В.П. як діючому працівнику ДП «Степове» видати спірний наказ.

При цьому, відповідно до документу Міністерства Оборони України за вих. № 1787/107 від 10.02.2023 р. Підприємство передано до Міністерства Економіки України. Відповідно до документу Міністерства Економіки України за вих. № 3212-05/31849-07 від 14.06.2021 р. підприємство від Міністерства Оборони України не прийнято (а.с. 8). В наявності факт відсутності у підприємства підпорядкованості у державному юридичному просторі, тому і 10.05.2023 р. на підприємстві виданий наказ № 01-05 особою, яка залишилась працювати (а.с. 12), з метою: 1. Поновити на роботу 50 працівників підприємства, які були незаконно звільнені у зв`язку з ліквідацією підприємства. 2. Провести інвентаризацію підприємства для встановлення шкоди Державі в особі відповідача-2. 3. Почати організацію правової роботи з податковими, правоохоронними, судовими та іншими установами для поновлення господарської діяльності підприємства. 4. Поновити реєстрацію автомобільного та сільськогосподарського транспорту. 5. Створити нові робочі місця для організації роботи щодо технічної коноплі. (а.с.

Враховуючи, вище викладене, позивач просить суд визнати наказ № 01-05 від 10.05.2023 р. Державного Підприємства «Степове» Міністерства Оборони України дійсним.

31.05.2023 ухвалою суду зазначену позовну заяву залишено без руху з наданням часу позивачу для усунення недоліків. (а.с. 15).

Ухвалою суду від 29.06.2023 року позовну заяву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 28).

25 липня 2023 року на адресу суду від Міністерства економіки України (далі Відповідач-3) надійшов письмовий відзив на позовну заяву. Із змісту позовної заяви вбачається, що Позивач вважає, що ДП «Степове» відсутній факт підпорядкованості у державному юридичному просторі. Одним з відповідачів Позивач визначив Міністерство економіки України, при цьому жодної з позовних вимог до Мінекономіки не заявив, отже вказане твердження Позивача є хибним.

Відповідач-3 зазначив, що 07.09.2011 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства» затверджено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів, які передаються до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства. Згідно пункту 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, право на управління об`єктом передачі виникає з дати затвердження органом, який створив комісію, акта приймання-передачі, а орган, уповноважений управляти державним майном, що здійснював управління об`єктом, або самоврядна організація втрачає таке право.Відповідач-3 наголошує, що державне підприємство «Степове» не перебуває/не перебувало у сфері управління Мінекономіки.Таким чином, права Мінекономіки не порушенні та не можуть бути порушенні виданням наказу від 10.05.2023 № 01-05 ДП «Степове». (а.с. 40-50).

07.08.2023 року позивач надав до суду заперечення щодо відзиву відповідача -3, не погоджуючись з викладеними обставинами у відзиві та наполягаючи на своїх позовних вимогах, у тому числі до відповідача -3.

31.08.2023 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду з відзивом на позов звернулося Міністерство оборони України (далі Відповідач -2) через свого представника за довіреністю. У відзиві відповідач-2 висловив свої заперечення проти задоволення позовної заяви та вважає, що наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду керівника підприємства ДП «Степове» та підписаний ОСОБА_1 такий, що виданий з порушенням Статуту ДП «Степове» та норм законодавства. В обґрунтування зазначено, що Державне підприємство «Степове» відповідно до Статуту засноване на державній власності та відповідно з керівником підприємства, що засноване на державній власності, при найманні на роботу укладається контракт. Вважає, що ДП «Степове» належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, у зв`язку з чим підстав до позовних вимог до Міністерства оборони України не має (а.с. 112-128).

27.10.2023 року позивач надав до суду:- заперечення на відзив відповідача 2, зазначаючи, що у відповідача 2 відсутні факти порушення позивачем статуту ДП «Степове» і законодавства України;- клопотання № 05.2 про доручення до матеріалів справи документів, зокрема: Акт від 24.10.2023 року про відсутність працівників на робочих місцях та обладнання. (а.с. 177-199).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі із зазначених вище підстав.

Представник Міністерства оборони України просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві. На останнє судове засідання від представника Міністерства оборони України надійшла заява про проведення судового засідання без її участі, заперечуючи проти задоволення позову.

Представник Міністерства економіки України у своїй заяві просив справу розглянути у його відсутність.

Представник ДП «Степове», будучи повідомленим належним чином, у судове засідання не з`явився з невідомих причин.

Суд, заслухавши доводи позивача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, вимоги позову, приходить до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Допитаний у судовому засіданні 22.09.2023 року свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що підтверджує обставини рейдерського захоплення ДП «Степове» та намагання ОСОБА_1 реанімувати діяльність Підприємства.

Судом встановлено, що згідно копії наказу Військового радгоспу «Степовий» МОУ від 12.07.2006 року № 86, ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта з 12.07.2006 року, з посадовим окладом 500 грн. на місяць. (а.с. 5).

Згідно копії наказу ДП «Степове» від 24.03.2011 № 78, ОСОБА_1 звільнено з посади юриста з 24.03.2011 відповідно ст. 36 п.1 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.03.2011 року. (а.с. 6).

Позивачем підтверджено, а також сторонами не заперечується, що позивач після звільнення отримав трудову книжку лише 07.04.2011 року, що також підтверджено Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року у господарській справі №34/5005/525/2012, за позовом ОСОБА_1 до ДП «Степове», Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, доступ до якої головуючим здійснено у відповідності до ч.5 ст. 4, ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року №3262-ІV, з метою перевірки доводів позивача, на яку йдеться посилання як на підставу його вимог.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктом 4.1 та пунктом 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

З цих підстав, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2021 року, залишеною без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року у господарській справі № 34/5005/525/2012, за позовом ОСОБА_1 до ДП «Степове», Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнуто на користь позивача заборгованість по виплаті зарплати за період затримки видачі трудової книжки з 24.03.2011 року по 07.04.2011 року.

Факт видачі трудової книжки позивачу лише 07.04.2011 підтверджується також його підписом про отримання трудової книжки на наказі про його звільнення (а.с.6).

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19) зазначено, що:«згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є угода сторін. У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

З цього випливає, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП угода сторін, є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Таким чином, з поданих позивачем документів вбачається, що припинення трудового договору між ОСОБА_1 та ДП «Степове» відбулося за взаємною згодою сторін трудового договору, в обумовлений ними строк, зазначений у Наказі №78 від 24.03.2011 року, на підставі волевиявлення ОСОБА_1 , що відповідає приписам пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, та не свідчить про його незаконність, виходячи із заявленого позову.

При цьому, доказів укладення відповідної трудової угоди, наказу ДП "Степове" про прийняття ОСОБА_1 на роботу після 07.04.2011, тобто наявності трудових відносин, позивачем не надано. До того ж, доказів скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 24.03.2011, судом або органом, який його видав, до суду також не надано.

Судом також досліджено наступні обставини, на які неодноразово посилався позивач під час розгляду справи.

Так, Предметом спору даної справи є дійсність наказу, виданого ДП «Степове» за підписом позивача, а саме: 10.05.2023 року наказом № 01-05 ОСОБА_1 вступає на посаду керівника ДП «Степове» для тимчасового виконання обов`язків директора з 10.05.2023 на період до призначення директора підприємства.

Згідно ст.65ГК України, управлінняпідприємством здійснюєтьсявідповідно дойого установчихдокументів наоснові поєднанняправ власникащодо господарськоговикористання свогомайна іучасті вуправлінні трудовогоколективу. Власникздійснює своїправа щодоуправління підприємствомбезпосередньо абочерез уповноваженіним органивідповідно достатуту підприємствачи іншихустановчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Суд встановив, що 07.09.2011 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства» затверджено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів, які передаються до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.12.2015 № 469 «Про повноваження щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України», в Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, та акціонерних товариств, функції з управління корпоративними правами яких здійснює Мінагрополітики, за №178 значиться ДП «Степове».

Згідно копії листа від 11.07.23 №1787/2028 Начальник Управління корпоративної політики Міністерства оборони України повідомив, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року № 883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства» цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки, закріплені за ДП «Степове», передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.06.2023 року Державне підприємство «Степове» зареєстровано, керівником юридичної особи є ОСОБА_3 , призначений 14.07.2015 року, засновником є Міністерство оборони України. (а.с. 25-27).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту ДП «Степове», що додано Позивачем до позовної заяви, Державне підприємство «Степове» засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, належить до сфери управління Міністерства оборони України (далі-Уповноважений орган управління). Відповідно до п. п. 7.2., 7.2.1. Статуту, управління Підприємством здійснює його керівник відповідно до Статуту Підприємства та законодавства України. Призначення керівника Підприємства здійснюється Уповноваженим органом управління шляхом укладення з ним контракту.

Зазначене свідчить, що позивач станом на 10.05.2023 року не являвся діючим працівником ДП «Степове» та видав спірний наказ №01-05 від 10.05.2023 року від імені ДП «Степове» всупереч п.п. 7.2., 7.2.1. Статуту, не маючи на це відповідних повноважень від Уповноваженого органу управління.

Таким чином суд вважає, що обставини позовної вимоги не знайшли своє об`єктивного підтвердження в ході судового розгляду, позовна вимога про визнання наказу дійсним в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання позивача на недійсність наказу Міністра оборони України від 14.03.2011 року №142, копія якого, долучена до справи, з підстав того, що він не має підпису Міністра, з посиланням ОСОБА_1 на вимоги п. 18.4. Інструкції з діловодства в місцевих судах, затвердженої наказом ДСА від 27.06.2006 р. за №68 щодо наявності обов`язкових реквізитів в документах, зокрема, підпису. Оскільки, як по-перше, вказаний відомчий офіційний документ (Інструкція) не є загальнообов`язковим, і його дія розповсюджується лише на працівників органів судової влади при здійсненні ними відповідних повноважень. По-друге, доказів того, що вказаний наказ МОУ визнавався неправомірним (незаконним), неукладеним в установленому порядку, позивачем не представлено, що при даних обставинах не може визнаватися та досліджуватися в межах заявлених позовних вимог, що вказує на те, що стосовно вказаного предмету спору даний доказ (документ) не є належним, оскільки не стосується предмету спору.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 223, 263, 265, 259 ч.6, 268 ЦПК України, суд

ухвалив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2023 року.

Суддя Г.М.Чирський