Постанова

від 08.05.2024 по справі 216/3518/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2198/24 Справа № 216/3518/23 Суддя у 1-й інстанції - Чирський Г.М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/3518/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Степове» Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Міністерства економіки України про визнання наказу дійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Чирського Г. М., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Степове» Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Міністерства економіки України про визнання наказу дійсним.

В обґрунтування позову зазначив, що 12.07.2006 p. позивач був прийнятий на посаду юрисконсульта ДП «Степове» Міністерства оборони України.

Наказом ДП «Степове» від 24.03.2011 р. № 78 звільнено позивача з посади юриста, наказ про звільнення позивача з посади юрисконсульта відсутній. Трудова книжка позивачем отримана 07.04.2011 р., новий наказ про звільнення позивача з підстав затримки трудової книжки відсутній.

20.01.2012 р. відкрито справу №34/5005/525/12 про банкрутство до боржника ДП «Степове» у Господарському суді Дніпропетровської області, яку ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 закрито.

Наказом № 123 від 10.09.2012 р. звільнено 50 (п`ятдесят) працівників структурних підрозділів підприємства та апарата управління в зв`язку з ліквідацією ДП «Степове», що суперечить дійсності. Підприємство ліквідовано 10.12.2019 p. відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2019 р. по справі №34/5005/525/12 про банкрутство до Державного підприємства «Степове» Міністерства оборони України (далі - відповідач 1). (а.с. 4).

Посановою Верховного Суду України від 25.06.2020р. по справі №34/5005/525/12 встановлено: у пунктах 4.1, 4.2 Інструкції визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки, працівники. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Зважаючи на вказану сформовано правову позицію, позивач вважає, що Наказ ДП «Степове» МОУ №78 від 24.03.2011р. про звільнення ОСОБА_1 являється недійсним, а оскільки новий наказ ДП «Степове МОУ про звільнення ОСОБА_1 з роботи відсутній, тому вважає, що працівник ОСОБА_1 залишається працюючим на Підприємстві відповідача ДП «Степове» МОУ як єдиний працівник.

Станом на час подання позову директор підприємства є ліквідатор Зімниця О.І., який зареєстрований у держреєстрі безпідставно, що дає йому, тобто юрисконсульту ОСОБА_1 , як единому діючому працівнику ДП «Степове», право видати спірний наказ.

При цьому, відповідно до листа Міністерства Оборони України за вих. №1787/107 від 10.02.2023р. підприємство передано до Міністерства Економіки України. Відповідно до листа Міністерства Економіки України за вих. №3212-05/31849-07 від 14.06.2021р. підприємство від Міністерства Оборони України не прийнято (а.с.8). Тобто є факт відсутності у підприємства підпорядкованості у державному юридичному просторі, тому і 10.05.2023р. на підприємстві виданий наказ № 01-05 особою, яка залишилась працювати (а.с.12), з метою: 1. Поновити на роботі 50 працівників підприємства, які були незаконно звільнені у зв`язку з ліквідацією підприємства. 2. Провести інвентаризацію підприємства для встановлення шкоди Державі в особі відповідача 2. 3. Почати організацію правової роботи з податковими, правоохоронними, судовими та іншими установами для поновлення господарської діяльності підприємства. 4. Поновити реєстрацію автомобільного та сільськогосподарського транспорту. 5. Створити нові робочі місця для організації роботи щодо технічної коноплі.

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд визнати наказ №01-05 від 10.05.2023р. Державного Підприємства «Степове» Міністерства Оборони України дійсним.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не взято до уваги, що в порушення вимог ст.47 КЗпП України, трудова книжка належним чином не оформлена та позивачу не видана. Судом не розглянуто питання про шкоду державі в особі

Міністерства оборони України під час війни, не розглянуто питання про поновлення незаконно звільнених працівників під час незаконного банкрутства ДП «Степове», питання про технічну коноплю.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство економіки зазначило, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 17.07.2023 року, органом управління юридичної особи ДП «Степове» є Міністерство оборони України. Таким чином, Мінекономіки не порушувались та не могли бути порушені права позивача. Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії наказу Військового радгоспу «Степовий» МОУ від 12.07.2006 року №86, ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта з 12.07.2006 року, з посадовим окладом 500 грн. на місяць (а.с.5).

Згідно копії наказу ДП «Степове» від 24.03.2011 №78, ОСОБА_1 звільнено з посади юриста з 24.03.2011 відповідно ст.36 п.1 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.03.2011 року (а.с.6).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2021 року, залишеною без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року у господарській справі № 34/5005/525/2012, за позовом ОСОБА_1 до ДП «Степове», Міністерства оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнуто на користь позивача заборгованість по виплаті зарплати за період затримки видачі трудової книжки - з 24.03.2011 року по 07.04.2011 року.

Факт видачі трудової книжки позивачу 07.04.2011р. підтверджується також його підписом про отримання трудової книжки на наказі про його звільнення (а.с.6).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу.

У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства» від 07.09.2011 року, затверджено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів, які передаються до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.12.2015 №469 «Про повноваження щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України», в Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики, та акціонерних товариств, функції з управління корпоративними правами яких здійснює Мінагрополітики, за №178 значиться ДП «Степове».

Згідно копії листа від 10.02.23 №1787/107 Начальник Управління корпоративної політики Міністерства оборони України повідомив, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року №883-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства» цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки, закріплені за ДП «Степове», передано до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (а.с.7).

Відповідно до листа Міністерства економіки України на звернення Міністерства оборони України та ДП «Степове» щодо відновлення господарської діяльності ДП «Степове» зазначено, що розпорядженням Уряду, ДП до сфери управління Мінекономіки не передавався. У переліку юридичних осіб, віднесених до сфери управління Мінекономіки, відсутня юридична особа - ДП «Степове» (а.с.8).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.06.2023 року керівником Державного підприємства «Степове» (яке не виключене з реєстру), є Зімниця О.І. , призначений 14.07.2015 року, засновником ДП є Міністерство оборони України (а.с. 25-27).

Згідно пункту 1.1. Статуту ДП «Степове», підприємство засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, належить до сфери управління Міністерства оборони України (далі-Уповноважений орган управління).

Відповідно до п.п.7.2., 7.2.1. Статуту, управління Підприємством здійснює його керівник відповідно до Статуту Підприємства та законодавства України. Призначення керівника Підприємства здійснюється Уповноваженим органом управління шляхом укладення з ним контракту.

Також, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19) зазначено, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є угода сторін. У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З документів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що припинення трудового договору між Позивачем та ДП «Степове» відбулося за взаємною згодою сторін трудового договору, в обумовлений ними строк, зазначений у Наказі №78 від 24.03.2011 року, на підставі волевиявлення позивача. Тож, звільнення відбулось відповідно до норм чинного законодавства, без порушень та не оскаржувалось в судовому порядку.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати дійсність наказу №01-05 від 10.05.2023 року, який був виданий ДП «Степове» за підписом позивача, та згідно з яким останній вступає на посаду керівника ДП «Степове» для тимчасового виконання обов`язків директора з 10.05.2023 на період до призначення директора підприємства.

Таким чином, позивач не будучи діючим працівником ДП «Степове», сам особисто видав наказ №01-05 від 10.05.2023 року, від імені ДП «Степове», всупереч п.п.7.2., 7.2.1. Статуту, не маючи на це відповідних повноважень від Уповноваженого органу управління.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, фактично просить призначити його за рішенням суду ТВО керівника юридичної особи, у спосіб, який суперечить діючому законодавству і не ґрунтується на встановлених судом фактичних обставинах справи. Колегія суддів зазначає, що суд не має права підміняти собою орган (-ни), на підставі рішення якого (-ких) відбувається призначення на посаду керівника, в даному випадку, державного підприємства, тем більше особи, яка не знаходиться з ним в трудових відносинах.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання даного наказу дійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст.47 КЗпП України, трудова книжка належним чином не оформлена та позивачу не видана спростовується його підписом про отримання трудової книжки на наказі про його звільнення (а.с.6).

Посилання в апеляційній скарзі про те, що судом не розглянуто питання про шкоду держави в особі Міністерства оборони України, під час війни, не розглянуто питання про поновлення незаконно звільнених працівників під час незаконного банкрутства ДП «Степове», питання про технічну коноплю не приймаються, оскільки не відноситься до предмету позову, а саме дійсності наказу №01-05 від 10.05.2023 року.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року немає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 08.05.2024р.

Головуючи суддя О.В. Агєєв