Ухвала

від 17.11.2023 по справі 2-1084/10

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-1084/10

У Х В А Л А

17 листопада 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 758/2-1084/10 за заявою «Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Дебт Форс» звернулось до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, у якій просить замінити стягувача ТОВ «Вердикт Капітал», з примусового виконання судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 20.11.2009 у справі № 2-1084/10 на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс».

В обґрунтування заяви покликається на те, що 22.02.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (правонаступник банку) та ТОВ «Кампсіс фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема за спірним договором. Надалі, 15.05.2023 між ТОВ «Кампсіс» та ТОВ «Дебт Форс» укладеного договір про відступлення права вимоги, зокрема за спірним договором. Таким чином, оскільки заінтересована особа набула статусу нового кредитора та отримала право грошової вимоги до боржника, просить заяву задовольнити.

У судове засідання з питання заміни сторони у виконавчому провадженні учасники справи не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому на підставі ч. 3 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає заяву у їх відсутності без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Судовим наказом Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2009 року у справі № 2-1084/10 за заявою «Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2006 року № 57/АК-60.08.2 у розмірі 200786,17 грн.

07 червня 2021 року ухвалою суду замінено первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід-банк», з примусового виконання судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2009 року у справі № 2-101084/10 за заявою Публічного акціонерного товариства «Родовід-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2006 року № 57/АК-60.08.2 у розмірі 200786,17 грн, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

22 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 22-02/23, зокрема за спірним кредитним договором, що підтверджено доказами, які містяться у справі.

15 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» укладено договір про відступлення права вимоги № 15-05/23, зокрема за спірним кредитним договором, що підтверджено доказами, які містяться у справі.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Здійснення процесуального правонаступництва визначається особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах.

Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій.

Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» просить замінити стягувача виконавчого провадження ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «ФК «Дебт Форс».

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки поза межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року (справа № 758/9993/13-ц).

Згідно зі ст.11 Закону України «про виконавче провадження» № 606-XIV (у редакції, чинній на час прийняття судового наказу) (далі - Закон № 606-XIV ) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 24 Закону № 606-XIV).

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з правової позиції Конституційного Суду України викладеної у рішенні від 05 квітня 2001 року (справа № 3-рп/2001) зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2020 року (справа № 820/6376/16).

Вимоги до виконавчого документа були встановлені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа); згідно з пунктом 2) частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на час видачі судового наказу) виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII та Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, відповідно до пункту 1) розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"; відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавчі документи пред`являються до примусового виконання протягом трьох років; згідно з пунктом 5) розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим законом, тобто протягом трьох років.

Отже, аналізуючи наведені норми, суд прийшов до переконання про те, що положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Згідно з ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд установив, що судовий наказ прийнятий судом 20.11.2009 відповідав вимогам Закону № 606-XIV, строк пред`явлення його до виконання становив один рік.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що товариство не надало належних доказів на підтвердження того, що строк на пред`явлення виконавчого документа не пропущено, а у разі спливу такого строку ТОВ «ФК «Дебт Форс» не заявляло клопотання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що унеможливлює задоволення заяви щодо процесуального правонаступництв, а тому у такій заяві слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354, 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

у заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 758/2-1084/10 за заявою «Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана суддею 17 листопада 2023 року.

СуддяО. І. Якимець