Постанова

від 08.11.2023 по справі 289/245/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/245/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О.

Категорія 101 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів:Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №289/245/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Радомишльського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маліневської Т.В., за участі стягувача: ОСОБА_2 ,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Кириленка О.О. в м.Радомишлі

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року сторона виконавчого провадження ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України. Просила: визнати дії старшого державного виконавця Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маліневської Т.В. неправомірними; зобов`язати старшого державного виконавця Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маліневську Т.В. скасувати постанову про накладення штрафу від 11 січня 2023 року.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження №40560330 за виконавчим листом від 08 травня 2012 року №2-18/2011, виданим Радомишльським районним судом Житомирської області. У виконавчому провадженні вона має статус боржника (як правонаступник ОСОБА_3 ), а ОСОБА_2 є стягувачем (як правонаступник ОСОБА_4 ). Провадження здійснюється на виконання рішення суду в частині зобов`язання ОСОБА_3 повернути паркан та попередні межі між земельними ділянками ОСОБА_4 та ділянкою ОСОБА_3 , визначені у технічній документації, та відновити стан зазначених належних ОСОБА_4 земельних ділянок. Ст. державним виконавцем Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маліневською Т.В. 11 січня 2023 року винесена постанова про накладення на неї штрафу в розмірі 3 400 грн. за невиконання вимоги державного виконавця від 13 грудня 2022 року. Постанова винесена на підставі акта державного виконавця від 11 січня 2023 року, яким встановлено, що паркан та попередні межі не відновлені. Вважає дії державного виконавця щодо накладення на неї штрафу необґрунтованими, оскільки виконавець при винесенні постанови: не перевірила поважності причин невиконання боржником рішення суду; не зазначила, яким чином державний виконавець встановила, що боржником не виконана вимога державного виконавця від 13 грудня 2022 року; не повідомила її про вчинення виконавчих дій щодо перевірки примусового виконання рішення суду; без відома боржника проникла із понятими на територію боржника.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, боржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою її скаргу задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд не взяв до уваги розбіжності між виконавчим листом №2-18/2011, відповідно до якого зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди між його земельною ділянкою та ОСОБА_2 , та вимогами і постановами державного виконавця, у яких боржника зобов`язано вчинити зазначені дії на користь ОСОБА_4 . Також суд проігнорував факт, що боржник та стягувач не повідомлялися про проведення виконавчих дій. Крім того, при проведенні виконавчих дій заміри на місці не проводилися, а понятим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їх права та обов`язки не роз`яснювалися. Акт державного виконавця від 11 січня 2023 року та постанова державного виконавця датована цією ж датою містять розбіжності у найменуванні відділу виконавчої служби, що їх видав. Суд також проігнорував показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно того, що акт державного виконавця складався державним виконавцем Маліневською Т.В., але фактично перевірку здійснював начальник виконавчої служби ОСОБА_7 , який у акті не згадується. Вона вживала вичерпних заходів для виконання рішення суду, яке фактично є виконаним. При розгляді її скарги, на переконання скаржника, суд допустив порушення процесуального закону, а саме: порушив принцип змагальності, оскільки прийняв до уваги письмові заяви представника стягувача, які подані з порушенням норм ст.ст.178,183 ЦПК України. Суд не повинен був стягувати з неї витрати на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_2 , оскільки останній не є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто не є адвокатом та не надав суду належних документів про здійснення таких витрат.

Від сторони стягувача та органу державної виконавчої служби відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами направлені останнім на їх офіційну електронну пошту (а.с.110-111). Від представника стягувача адвоката Бойка В.В. надійшла заява про залишення ухвали суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу без змін в разі закриття провадження у справі. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Учасники справив судовезасідання нез`явилися.Боржник ОСОБА_1 спрямувала досуду заявупро розглядсправи безїї участі.Радомишльський відділДВС уЖитомирському районіЖитомирської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)про дату,час тамісце розглядусправи повідомленийзавчасно належнийчином (а.с.137).Стягувач ОСОБА_2 та їїпредставник ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Судові повістки повернуті поштою з грифом: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.115-116,126-127). Відповідно до положень частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Додатково судова повістка направлена адвокату Бойко В.В. на його офіційну електронну пошту (а.с.110). За змістом положень частини другої ст.372 ЦПК України неявка учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Крім того, за загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною першою ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Розуміє під цим сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша ст.74 Закону).

На підставі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга та третя ст.451 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі №342/158/17 виснувано, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За приписами п.1 частини першої ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно довимог ст.63Закону зарішеннями,за якимиборжник зобов`язанийособисто вчинитипевні діїабо утриматисявід їхвчинення,виконавець наступногоробочого дняпісля закінченнястроку,визначеного частиноюшостою ст.26цього Закону,перевіряє виконаннярішення боржником.У разіневиконання безповажних причинборжником рішеннявиконавець виноситьпостанову пронакладення наборжника штрафу,в якійтакож зазначаютьсявимога виконатирішення протягом10робочих днів(зарішенням,що підлягаєнегайному виконанню,-протягом трьохробочих днів)та попередженняпро кримінальнувідповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною шостою ст.26 Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Із матеріалів виконавчого провадження, яке міститься в цій справі, вбачається, що 31 жовтня 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Радомишльського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40560330 на виконання виконавчого листа №2-18/2011, виданого 08 травня 2012 року Радомишльським районним судом Житомирської області, про зобов`язання ОСОБА_3 повернути паркан та попередні межі між земельними ділянками ОСОБА_4 та ділянкою ОСОБА_3 , визначені у технічній документації; відновлення стану належних ОСОБА_4 земельних ділянок. Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначено ОСОБА_3 , а стягувачем - ОСОБА_4 (виконавче провадження №40560330, а.с.2).

Державною виконавчої службою 03 серпня 2018 року на підставі ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2018 року винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження,якою заміненостягувача ОСОБА_4 на ОСОБА_2 (виконавче провадження №40560330, а.с.48).

03 грудня 2021 року державною виконавчою службою на підставі ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2021 року винесено постанову, якою замінено сторону виконавчого провадження боржника ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (виконавче провадження №40560330, а.с.65).

13 грудня 2022 року старшим державним виконавцем Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Маліневською Т.В. винесено письмову вимогу про виконання боржником ОСОБА_1 рішення суду в 10-ти денний термін з дня отримання вимоги державного виконавця, а саме повернути паркан та попередні межі між земельними ділянками ОСОБА_4 та ділянкою ОСОБА_3 , визначені у технічній документації. Відновити стан належних ОСОБА_4 земельних ділянок (виконавче провадження №40560330, а.с.184).

20 грудня 2022 року до Радомишльського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшов лист від ОСОБА_1 , у якому вона повідомляє, що зобов`язання повернути паркан та попередні межі між земельними ділянками ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) та ділянкою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), визначені у технічній документації, виконано згідно з рішенням суду та в межах чинного законодавства у повному обсязі; стан зазначених належних ОСОБА_4 земельних ділянок відновлено згідно з вимог суду та в межах чинного законодавства. У зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду просила закінчити виконавче провадження №40560330 (виконавче провадження №40560330, а.с.187).

Старшим державним виконавцем Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області міжрегіонального Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Маліневською Т.В. у межах виконавчого провадження №40560330складений акт від 11 січня 2023 року про те, що паркан та попередні межі не відновлені, який підписаний старшим державним виконавцем, понятими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . До акта додані фототаблиці розмежувальної лінії між земельними ділянками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (виконавче провадження №40560330, а.с.192,193).

Із вищевикладеного вбачається, що державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч поданого листа до відділу ДВС 20 грудня 2022 року про фактичне виконання рішення, паркан та попередні межі не відновлено.

За змістом ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов`язанийутримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Частиною першою ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до п.15 частини третьої ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що боржник ОСОБА_1 із метою належного виконання рішення суду зобов`язана була сумлінно та добросовісно користуватися усіма наданими їй правами та у разі наявності перешкод для його виконання звертатися до державного виконавця з відповідними клопотаннями про відкладення виконавчих дій або ж залучення експертів, якщо у неї, як боржника, були відповідні складності самостійно виконати рішення суду.

Проте, ОСОБА_1 окрім копії заяви, адресованої до державної виконавчої служби про добровільне виконання рішення суду, до своєї скарги не додано належних доказів, які б підтверджували, що спірні межі між вказаними земельними ділянками були відновлені відповідно до технічної документації, вказаної судом. Зазначені обставини мали б підтверджуватися відповідними документами спеціалістів землевпорядників, які б підтверджували факт відновлення меж та закріплення меж межовими знаками, а також фото-, відеофайлами або письмовими доказами, які підтверджували б факт демонтажу чи перенесення спірного паркану відповідно до вказаних межових знаків, розташування яких визначено згідно з вищезгаданої технічної документації, визначеної судом.

Подання ОСОБА_1 державному виконавцю лише заяви про добровільне виконання рішення суду в справі №2-18/2011 без підтверджуючих документів не свідчить про таке виконання та матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 не виконала рішення суду з поважних причин. Констатація звернення боржника до відповідних органів з метою отримання технічної документації відносно земельних ділянок, без підтвердження обставин реального повернення паркану та попередніх меж між земельними ділянками ОСОБА_4 та ділянкою ОСОБА_3 , не може бути достатнім та переконливим свідченням того, що рішення Радомишльського районного суду Житомирської області у справі №2-18/2011 виконано в повному обсязі,а навпаки підтверджує те, що це рішенні досі не виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 не довела виконання нею рішення суду за виконавчим листом №2-18/2011 від 08 травня 2012 року та те, що акт державного виконавця від 11 січня 2023 року складений незаконно, а тому відсутні правові підстави визнавати протиправними дії державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець не ознайомив понятих із їхніми правами спростовуються змістом самого акта від 11 січня 2023 року, в якому понятті поставили свої підписи та ними не було зазначено зауважень з приводу проведення виконавчих дій.

Посилання в апеляційній скарзі на різні назви відділу державної виконавчої служби пояснюється реорганізаціями цієї служби у певний період.

Решта доводів апеляційної скарги, яка стосується визнання дій державного виконавця неправомірними, з огляду на вищевикладене висновків суду першої інстанції не спростовує, грунтується на переоцінки доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень чинного цивільно-процесуального законодавства, та додаткового правового обгрунтування не потребує.

Окрім того, постановою Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 11 січня 2023 року закінчено виконавче провадження №40560330 із підстав, передбачених п.11 частини першої ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». У матеріалах справи відсутні докази скасування у встановленому законом порядку цієї постанови. Отже, чинною постановою про закінчення виконавчого провадження встановлено, що боржник не виконав вимоги державного виконавця та рішення суду не виконано.

Через підсистему«Електронний суд» ОСОБА_1 06 листопада 2023 року подала до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення доказів.

Разом із тим, частина третя ст.367 ЦПК України передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

ОСОБА_1 не надала доказів неможливості подання цих документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, враховуючи ту обставину, що боржник приймала участь у суді першої інстанції та була присутня в судовому засіданні 06 червня 2023 року. Крім того ухвала Радомишльського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2023 року про роз`яснення рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2011 року постановлена після розгляду судом першої інстанції скарги у цій справі, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення на час його ухвалення.

Отже, виняткових обставин, які б надавали суду апеляційної інстанції право задовольнити клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів не встановлено, а тому таке задоволеним бути не може.

Щодо вимоги про зобов`язання старшого державного виконавця Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маліневську Т.В. скасувати постанову про накладення штрафу від 11 січня 2023 року, слід виходити із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що у виконавчому провадженні №40560330 постановою державного виконавця від 11 січня 2023 року у зв`язку із невиконанням боржником ОСОБА_1 письмової вимоги державного виконавця від 13 грудня 2022 року на боржника ОСОБА_1 накладений штраф в розмірі 3 400 грн (а.с.13 зворот).

Відповідно до частини другої ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державноговиконавця простягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, відповідно до частини другої ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про накладення штрафу від 11 січня 2023 року оскаржується до адміністративного суду.

Вимоги частини другої ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» мають імперативний характер та ними закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 06 червня 2018 року в справі №921/16/14-г/15; від 28 листопада 2018 року в справі №2-01575/11; від 04 березня 2020 року в справі №682/3112/18.

Частиною другою ст.377 ЦПК Українипередбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихст.ст.19-22цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Виходячи із вищевикладеного,апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що вимога про зобов`язання старшого державного виконавця Радомишльського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Маліневської Т.В. скасувати постанову про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Скарга на постанову державного виконавця про накладення на сторону виконавчого провадження штрафу повинна розглядатися адміністративним судом, а тому ухвала суду першої інстанції у частині відмови у зобов`язанні старшого державного виконавця Радомишльського відділу ДВС уЖитомирському районіЖитомирської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)Маліневської Т.В скасувати постанову про накладення штрафу від 11 січня 2023 року в межах виконавчого провадження №40560330 підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині закриттю, оскільки розгляд заявленої вимоги відноситься до суду адміністративної юрисдикції.

Така судова практика є усталеною, а посилання ОСОБА_1 у додаткових поясненнях на постанову Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі №523/19204/19 безпідставні, оскільки у тій справі розгляд відбувся в порядку позовного провадження, а не в порядку положень розділу VII ЦПК України, який регулює питання судового контролю за виконанням судових рішень, що стало підставою для закриття Верховним Судом позовного провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої ст.255 ЦПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є адвокатом, оскільки відомості про нього не включені до Єдиного реєстру адвокатів України та у нього відсутні права надавати професійну (правничу) допомогу, слід звернути увагу на наступне.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6367, виданого ОСОБА_10 на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 04 квітня 2019 року №28 (а.с.27).

Беззаперечних доказів того, що вказаний документ визнаний у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 01 квітня 2020 року в справі №757/29269/18-ц.

За положеннями частини першої ст.452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчо служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено увалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частин першої та третьої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи встановлено, що понесені стягувачем ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи підтверджені належними доказами (а.с.22-27).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на користь стягувача з боржника належить стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн, але враховуючи, що скарга задовольняється частково, відповідно до положень ст.452 ЦПК України колегія суддів зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 із 2 000 грн до 1 000 грн.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,377,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 червня 2023 року в частині відмови у зобов`язанні старшого державного виконавця Радомишльського відділу державної виконавчоїслужби уЖитомирському районіЖитомирської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)Маліневської Т.В скасувати постанову про накладення штрафу від 11 січня 2023 року в межах виконавчого провадження №40560330 скасувати, а провадження в цій частині закрити.

Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 2 000 грн до 1 000 грн.

У решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: