Рішення

від 07.11.2023 по справі 716/1191/23

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1191/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2023 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дубця М.О.,

представника третьої особи Нижник А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Горішньошерівецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - службу у справах дітей Горішньошерівецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якому просить визначити місце проживання їх спільної з відповідачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з ним.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що від шлюбу із відповідачем, який на даний момент розірвано, у них є спільна малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після одруження вони з дитиною проживали разом. Однак, стосунки в сім`ї погіршились та вони розірвали шлюб. Домовленості щодо місця проживання дитини між ними не досягнуто. На даний момент дитина проживає разом з ним, оскільки у матері вдома відсутні належні умови. Крім того, остання усунулась від спільного виховання дитини.

Саме він наразі займається вихованням дитини та забезпечує її усім необхідним. Будь-яких перешкод у реалізації батьківських прав матері він не чинив та не чинить.

Посилаючись на вищевикладене та з огляду на те, що між ним та відповідачем не досягнуто згоди щодо подальшого проживання їх малолітньої доньки, просив суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання останньої разом із ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимог підтримав повністю. Вказав, що на даний момент дитина проживає з ним. Він служить в ЗСУ в м. Івано-Франківську, однак має намір перевестися у військову частині в м. Чернівці.Відповідач жодної участі в утриманні дитини та її вихованні не приймає.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з`явилася. Жодної заяви по суті справи або ж з процесуальних питань суду не надала.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої із її батьком.

Заслухавши пояснення сторони позивача та представника третьої особи, врахувавши їх позиції у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, визначивши правову природу спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.08.2018 сторони зареєстрували шлюб, про що Чернівецьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області зроблено актовий запис №1367.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20.06.2023 вказаний шлюб розірвано.

За час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки, виданої 25.05.2023 Горішньошеровецькою сільською радою за № 293 сім`я ОСОБА_1 складається із доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останні проживають в АДРЕСА_1 .

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

За статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі "М.С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Враховуючи вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема про визначення місця проживання дитини, встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні, є обов`язком суду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.19СКУкраїни при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Судом встановлено,щозанаслідками проведення обстеження житлово-побутових умов позивача ОСОБА_1 від 19.04.2023 за місцем його проживання в с.Шубранець встановлено, що останній проживає з донькою. Виявлені всі належні умови для проживання та виховання дитини. Дитина забезпечена доглядом, наглядом, харчуванням та лікуванням.

Разом з тим, з аналогічного акту обстеження від 19.04.2023 проведеного по місцю реєстрації позивача в АДРЕСА_2 , де на момент огляду проживала відповідач виявлено ознаки того, що остання веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь та неналежним чином здійснює догляд за дитиною. В будинку відсутні умови для нормального розвитку та проживання малолітньої дитини.

Відповідно до висновку №20 від 26.04.2023 служби у справах дітей Горішньошеровецької сільської ради доцільно визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 біля батька ОСОБА_1 .

Даний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету №7 від 10.05.2023 Горішньошеровецької сільської ради.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ?від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Отже, вирішуючи спір між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі суд, встановивши, що сторони розлучились, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що визначати місце проживання дитини у даний час необхідно, задля унеможливлення в майбутньому маніпулювання місцем проживання дитини, виходячи з прив`язаності її до одного з батьків, враховуючи її вік та потреби у повсякденному житті. Зокрема, суд враховує, що дитина весь час проводить з батьком, який дбає про її виховання та повністю створює їй необхідні умови для розвитку.

При цьому, суд враховує, що позивач є військовослужбовцем, має стабільний заробіток, спроможний забезпечити дитину усім необхідним, будь-яких доказів, що свідчили б про те, що визначення місця проживання дитини разом з позивачем може зашкодитиінтересам дитини, в ході розгляду справине здобуті,а тому, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення шляхом визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Горішньошерівецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1073,60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий органом 7310 від 14.01.2020, проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Дубець Микола Олексійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №287 від 25.01.2009, діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 05.06.2023 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 25.05.2022;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспортні дані невідомі, зареєстрована в АДРЕСА_2 ;

Представник третьої особи: ОСОБА_5 , начальник служби у справах дітей Горішньошеровецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, діє на підставі Розпорядження від 05.09.2023 № 6-К.

Дата складання повного судового рішення 17.11.2023.

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ