Рішення

від 22.09.2023 по справі 446/182/22

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/182/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2023 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

при секретарісудового засідання Груба Л.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чукаєвої О.,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до селищної ради Добротвірської ОТГ про визнання протиправним та скасування рішення Добротвірської селищної ради № 22 від 01.07.2021 в частині розміру земельної ділянки,-

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась до Кам`янка-Бузького районного суду з позовом до Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення Добротвірської селищної ради № 22 від 01.07.2021 р. в частині розміру земельної ділянки, щодо якої необхідно розробити проект землеустрою. Просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Добротвірської селищної ради № 22 від 01.07.2021 р. в частині розміру земельної ділянки, щодо якої необхідно розробити проект землеустрою. Зобов`язати Добротвірську селищну раду прийняти рішення відносно розмірів земельної ділянки, щодо якої необхідно розробити проект землеустрою, відповідно до ч.3 ст. 121 ЗК України. Визначити відповідачу виконання рішення суду в місячний термін. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Позов обґрунтовує тим, що 6 листопада 2012 року позивач набула право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач 06.03.2013 р. та 26.08.2015 р. зверталась з клопотанням до селищної ради про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) в розмірі 0,15 га і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Своїми рішеннями селищна рада двічі відмовила (рішення № 9 від 12.04.2013 р. та № 13 від 22.09.2016 р. Рішення № 13 від 22.09.2016 рю визнано незаконним та скасовано рішенням Кам`янка-Бузького районного суду від 11.09.2017 р. Позивач вважає, що незаконними діями посадові особи Добротвірської селищної ради порушують її право на безоплатне отримання земельної ділянки та порушення її права розпоряджатися своїм майном (житловим будинком) на власний розсуд, так як без земельної ділянки неможливо свій житловий будинок ні продати, ні подарувати. Рішенням № 22 від 01.07.2021 р. Добротвірська селищна рада дала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) земельної ділянки орієнтованою площею 0,0100 га, в той час як тільки житлова площа будинку становить 0,0104 га.

13.05.2022 р від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що вважають даний позов необґрунтованим, безпідставним, та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначають, що 01.07.2022 внаслідок розгляду звернення ОСОБА_1 , враховуючи містобудівну документацію селища Добротвір та висновки постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних та лісогосподарських відносин, охорони навколишнього природного середовища раціонального використання природних та земельних ресурсів, агропромислового розвитку та соціального розвитку села, архітектури, містобудування та плнування території восьмою сесією Добротвірсбької селищної ради VІІІ скликання прийнято рішення № 22 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», згідно зазначеного рішення заявнику надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код цільового призначення земельної ділянки 02.01), земельної ділянки орієнтованою площею: 0,0100 га в АДРЕСА_1 , зазначають, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується зі вказаним розміром площі земельної ділянки відносно якої буде виготовлятися документація у зв`язку з тим, що площа розташованого на ній будинку більша та становить 0,0104 га. Проте, у рішенні чітко зазначено, що вказаний розмір земельної ділянки є орієнтовним «орієнтованою площею: 0,0100 га», тобто площа може буди дещо змінена, в т.ч. і збільшена внаслідок обстежу вальних, вишукувальних, топографо-геодезичних, картографічних, проектних та проектно-вишукувальних робіт, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Щодо посилання на ч.3 ст. 121 Земельного кодексу України, згідно з якою розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на житловий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим). Отже, аналізуючи дану норму можна дійти висновку, що відведення земельної ділянки у максимальному розмірі (у данному випадку 0,1500 га) не є абсолютним, тобто існують випадки, які це виключають. Щодо позовної вимоги «Зобов`язати Добротвірську селищну раду прийняти рішення відносно розмірів земельної ділянки щодо якої необхідно розробити проект землеустрою відповідно до ч.3 ст.121 Земельного кодексу України» зазначають, що право розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

31.05.2022 р. від позивача надійшло доповнення до позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення Добротвірської селищної ради № 22 від 01.07.2021 в частині розміру земельної ділянки, щодо якої необхідно розробити проект землеустрою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з підстав та доводів наведених у позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Чукаєва О.В. в судовому засіданні позов не визнала.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

05.02.2021 позивачем подано заяву до Добротвірської селищної ради Львівської області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у приватній власності.

01.07.2021 року рішенням восьмої сесії VІІІ скликання № 22 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», керуючись ст.ст. 12,118,121,122 Земельного Кодексу України, ст.. 50 Закону України «Про землеустрій», ст..26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), беручи до уваги містобудівну документацію селища Добротвір, враховуючи висновок постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних та лісогосподарських відносин, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних та земельних ресурсів, агропромислового розвитку та соціального розвитку села, архітектури, містобудування та планування території, селищною радою: « Дано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код цільового призначення земельної ділянки 02.01), земельної ділянки орієнтованою площею: 0,0100 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . ОСОБА_1 в місячний термін з дня прийняття даного рішення замовити в ліцензованій землевпорядній організації розробку проекту із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки».(а.с.14)

Вважаючи дане рішення № 22 від 01.07.2021 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтями 12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Отже відповідач є повноважним суб`єктом розпоряджатися землями комунальної власності, у тому числі приймати рішення про передачу таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтями 116, 118 ЗК України, за нормами, установленими статтею 121 ЗК України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначені ст. ст. 118, 122 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №803/1244/16.

З доказів наданих відповідачем у відзиву на позовну заяву зазначено, що вказаний розмір земельної ділянки є орієнтовним «орієнтованою площею: 0,0100 га», тобто площа може бути дещо змінена, в т.ч. і збільшена внаслідок обстежу вальних, вишукувальних, топографо-0геодезичних, картографічних, проектних та проектно-вишукувальних робіт, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

На обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на рішення № 22 від 01 липня 2021 року, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код цільового призначення земельної ділянки 02.01.), земельної ділянки орієнтованою площею: 0,0100 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку вказаній обставині, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так само як і розроблення такого проекту, не означає ухвалення позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

Разом з тим необхідно зазначити, що на етапі надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка у зв`язку з цими обставинами не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд у тому числі і надавати дозвіл іншим особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою.

Отже, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Добротвірської селищної ради Львівської області, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд з урахуванням наведеного вище, вважає, що позивач не довів позовні вимоги, а відповідач не вчинив жодної бездіяльності по відношенню до позивача, що підтверджено доказами, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючисьстаттями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В адміністративному позові ОСОБА_1 до селищної ради Добротвірської ОТГ про визнання протиправним та скасування рішення Добротвірської селищної ради № 22 від 01.07.2021 в частині розміру земельної ділянки, відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення ( ухвали ) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: М.Л.Самсін