Постанова

від 04.03.2024 по справі 446/182/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 446/182/22 пров. № А/857/20775/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 вересня 2023 року (головуючий суддя Самсін М.Л., м. Кам`янка-Бузька) у справі № 446/182/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Добротвірської селищної ради № 22 від 01.07.2021 в частині розміру земельної ділянки, щодо якої необхідно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою; зобов`язати Добротвірську селищну раду прийняти рішення відносно розмірів земельної ділянки, щодо якої необхідно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідно до ч.3 ст. 121 ЗК України.

Позов обгрунтовує тим, що рішенням № 22 від 01.07.2021 Добротвірська селищна рада дала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) земельної ділянки орієнтованою площею 0,0100 га, в той час як тільки житлова площа її будинку становить 0,0104 га. Вважає, що відповідач порушує її право на безоплатне отримання земельної ділянки та право розпоряджатися своїм майном (житловим будинком) на власний розсуд.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно ч. 3 ст. 121 ЗК України розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на житловий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, в даному випадку не менше 0,15 гектара. Зазначає, що відповідачем не доведено відсутність відповідної вільної площі за даною адресою.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.02.2021 позивачем подано заяву до Добротвірської селищної ради Львівської області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у приватній власності.

01.07.2021 рішенням восьмої сесії VІІІ скликання № 22 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» вирішено дати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код цільового призначення земельної ділянки - 02.01), земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Вважаючи дане рішення в частині розміру земельної ділянки протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав чи інтересів оскаржуваним рішенням, оскільки у позивача, у зв`язку з розробленням проекту землеустрою земельної ділянки, не виникає право на отримання у власність спірної земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України врегульовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Земельним кодексом України встановлено також підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання.

ЗК України передбачає, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що розгляд будь-якої поданої заяви щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність завершується прийняттям відповідного рішення.

Колегія суддів наголошує, що рішення ради має бути обгрунтованим та мотивованим, а підстави відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, зокрема, щодо розміру земельної ділянки, мають відповідати підставам, зазначеним у ч.7 ст.118 ЗК України.

Як встановлено з матеріалів справи і визнається сторонами, позивач протягом тривалого часу ( з 2013 року ) намагається отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , який належить їй на праві власності.

При цьому, позивач зазначає, що тільки житлова площа її будинку становить 0,0104 га, тобто є більшою за площу, визначену в оскаржуваному рішенні, і просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для обслуговування цього будинку площею 0, 15 га.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, в селищах - не більше 0,15 гектара.

Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а у силу частини 2 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності вчиненого волевиявлення закону , так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Апеляційний суд зауважує, що у спірному рішенні Добротвірської селищної ради не зазначено підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для обслуговування цього будинку площею 0, 15 га, як і не мотивовано визначення розміру у 0,01 га, який менший житлової площі будинку, для обслуговування якого такий дозвіл надано, тому таке рішення в частині визначення розміру земельної ділянки, на який надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою 0,01 га, слід визнати протиправним і скасувати.

Також колегія суддів зазначає, що у разі відсутності мотивації відмови у рішенні суб`єкта владних повноважень та за наявності його дискреції, суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення про задоволення заяви позивача, оскільки підставність надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не була предметом судового розгляду.

В цій ситуації колегія суддів враховує роз`яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з якими у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

За таких умов колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву та вирішити питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі, про який просить ОСОБА_2 , із прийняттям за результатами її розгляду в установленому порядку рішення та врахуванням висновків, викладених у цій постанові.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, є обґрунтуваними.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про часткове задоволення позову.

Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір в розмірі 992,40 грн., а за подання апеляційної скарги 1488,60 грн, відтак слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області понесені нею судові витрати.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 вересня 2023 року у справі № 446/182/22 скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області № 22 від 01.07.2021 в частині розміру земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Зобов`язати Добротвірську селищну раду Червоноградського району Львівської області (код ЄДРПОУ: 04374128, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 20, селище Добротвір, Червоноградський район, Львівська область, 80411) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 0,15 га для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добротвірської селищної ради Червоноградського району Львівської області (код ЄДРПОУ: 04374128, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 20, смт. Добротвір, Червоноградський район, Львівська область, 80411) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ). судові витрати в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар