Постанова

від 20.11.2023 по справі 916/1822/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1822/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Волков Р.В., повний текст рішення складено та підписано 06.09.2023 року

у справі №916/1822/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Херсонської міської ради Херсонської області, м. Херсон

про стягнення 1 351 865 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1 351 865 грн. 59 коп., як заборгованість за спожиту електричну енергію, а також вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору за подання позовної заяви.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон, всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії №37000081 належним чином зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон в період березня липня 2022 року електроенергію не виконано, внаслідок чого у споживача виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарський суд Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23 (суддя Волков Р.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон до Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Херсонська міська рада Херсонської області, м. Херсон про стягнення 1 351 865 грн. 59 коп. задовольнив у повному обсязі, вирішив питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги потребують задоволення у повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджені наявними у матеріалах справи відповідними доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі № 916/1822/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон відмовити в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник зазначив, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення знехтувана та обставина, що заявлена позивачем заборгованість обрахована за послуги, які надані на тимчасово окуповану територію м. Херсон, під час перебування лікарні під контролем окупаційної влади країни агресора РФ, у зв`язку із чим, на той час було відсутнє фінансування відповідних витрат лікарні з міського бюджету.

Так, апелянт стверджує, що з 01.03.2022 року лікарня перебувала в зоні тимчасової окупації країною агресором, керівника лікарні представниками окупаційної влади та збройних формувань РФ було усунуто від можливості виконання своїх обов`язків та 08.06.2022 року зареєстровано підприємство за законодавством РФ, перебравши на себе власність комунального підприємства повноваження лікарні як юридичної особи, взято під контроль всі сфери діяльності підприємства.

Поряд з цим, відповідачем наголошено, що судом залишено поза увагою той факт, що відсутність фінансування витрат лікарні на послуги, що були надані на тимчасово окуповану територію, обумовлено законодавчими актами, спрямованими на урегулювання відносин зі споживання, яке відбулося під час окупації відповідної території.

Зокрема, останній, обґрунтовуючи свою правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, посилається на норми постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» та зауважує, що суд знехтував правовою оцінкою названої постанови Кабінету Міністрів України в аспекті ч. 9 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у відповідності до якої, ліцензії, надані суб`єктам господарювання до набрання чинності цим Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією після набрання чинності цим Законом до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до Закону про ліцензування видів господарської діяльності, тощо, вважаються недійсними на тимчасово окупованій території.

В той же час, як зазначено скаржником, за заявлений позивачем період з березня 2022 року по липень 2022 року включно, лікарнею не погоджувалось ані актів прийому передачі електричної енергії, ані рахунки, акти від позивача, що, на думку відповідача, узгоджується як із матеріалами позову, так і з положеннями ч. 2, 3, 6 ст. 13, ч. 2 ст. 13.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі лініями електропередач заборонено.

Відтак, враховуючи наведене, апелянт вважає, що дані комерційного обліку, сформовані на окупованій території, є такими, що не є сертифікованими, а тому, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб`єктами ринку. При цьому, за доводами скаржника, застосування величин, що враховувались позивачем при розрахунку, є такими, що підлягають сумніву на достовірність, зокрема, із урахуванням відсутності у договорі порядку звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії (встановлюється у комерційній пропозиції).

Також скаржник звернув увагу колегії суддів на ту обставину, що Акціонерне товариство «Херсонобленерго» повідомило у липні 2022 року інформацію, що воно втратило контроль над своїми мережами, внаслідок чого почали виникати певні труднощі у співробітництві зі споживачами на окупованих територіях, з огляду на що постало питання, яким чином визначити, що є по суті окупованою територією та як виконувати вимоги законодавства щодо певних обмежень у співпраці з окупованими територіями, адже законодавцем визначено, що постачання товарів на окуповані території, в тому числі за допомогою електричних мереж заборонено.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою оформлення договору про надання послуг всупереч вимогам законодавства, оскільки відсутність домовленості сторін за всіма істотними умовами, вчасне усунення недоліків чого стало неможливим через окупацію території м. Херсона, а саме, визначені сторонами договору додатки до договору не містять у собі комерційної пропозиції, як його невід`ємної частини.

Відтак, на переконання відповідача, з огляду на те, що комерційна пропозиція є істотною умовою договору та повинна бути погоджена сторонами договору, у розумінні приписів ст. 642 Цивільного кодексу України, спірний договір про постачання електричної енергії є таким, що неукладений, а отже, необов`язковий до виконання.

В той же час, за доводами скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги положення договору, яким встановлені правила застосування форс-мажорних обставин.

А саме, відповідач наголошує на тому, що умовами спірного договору сторони погодили, що строк виконання зобов`язання відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Проте, наслідків неповідомлення однією стороною іншу щодо настання таких обставин, умови договору не передбачають.

Проте, апелянт погоджується з тим, що введення воєнного стану на території України та окупація частини її території не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за час існування форс-мажорних обставин чи перенесення строків виконання зобов`язань, за умови того, що у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

При цьому, на переконання скаржника, наявні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у вигляді військової агресії, є форс мажорними обставинами саме для цього конкретного випадку, адже військова агресія має прямим наслідком скасування фінансування з міського бюджету витрат на електричну енергію, яка надавалася на окуповану територію, відтак, є для лікарні надзвичайною та невідворотною обставиною, котра виникла, зокрема, через специфіку законодавства.

Вищенаведені обставини, на думку відповідача, є підставами для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м.Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23, справу призначено до судового розгляду.

23.10.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», м. Херсон надійшов відзив (вх. №3137/23/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, позивач наголошує на тому, що належність лікарні до критичної інфраструктури не звільняє її від зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 37000081, а саме, забезпечення своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії.

Також, позивач звернув увагу колегії суддів на ту обставину, що відповідно до умов п.2.1.спірного договору та Статуту Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради, джерелом фінансування закупівлі електричної енергії були кошти місцевого бюджету та власні кошти лікарні, яка мала їх акумулювати та витрачати з метою забезпечення її діяльності.

В той же час, позивач вказує, що посилання апелянта на Постанову Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», як на нормативно-правовий акт, який мав бути застосований у даному випадку, є помилковим, оскільки між позивачем та апелянтом укладено договір згідно норм, у тому числі, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють між двома суб`єктами господарювання правовідносини з постачання електричної енергії, відповідно до яких сторони взяли на себе взаємні права та обов`язки щодо його належного виконання.

Відтак, як наголошено позивачем, з огляду на те, що позивачем, зі свого боку, було дотримано умови договору та виконано зобов`язання щодо постачання електричної енергії Комунальному некомерційному підприємству «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради, проте, останній належним чином зобов`язання по оплаті за отриману електричну енергію не виконав, а тому повинен сплатити постачальнику заборгованість у розмірі 1 351 865 грн. 59 коп.

Щодо позиції апелянта про застосування до спірних правовідносин з позивачем ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» позивач у відзиві відмітив, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами по оплаті за спожиту електричну енергію за період березень липень 2022 року не було затверджено та визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, а це сталося лише у грудні 2022 року, оскільки лише 25.12. 2022 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 06.12.2022 року № 1364, якою визначено правила формування переліку тимчасово окупованих територій, а 27.12.2022 року набув чинності Наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Щодо даних комерційного обліку, які надані Акціонерним товариством «Херсонобленерго», позивач у відзиві вказав, що у травні-червні 2022 року обсяг спожитої електричної енергії споживача визначався розрахунковим шляхом у зв`язку з невнесенням показників споживання електричної енергії, проте, у липні 2022 року споживач самостійно вніс через особистий кабінет показники електричної енергії, які були враховані Товариством.

Щодо помилкової та такої, що не відповідає нормам чинного законодавства позиції апелянта про відсутність домовленості сторін за всіма істотними умовами договору, позивач зазначив, що договір про постачання електричної енергії споживачу є типовим, а його зміст, умови та форма затверджені ПРРЕЕ, більш того, вказаний договір укладено відповідно до умов Закону України «Про публічні закупівлі» на підставі результатів відкритих торгів, що не заперечується самим відповідачем, з огляду на що посилання скаржника на те, що неможливо припустити, до якої саме комерційної пропозиції, варіанти якої опубліковані на сайті постачальника, міг приєднатися апелянт при укладенні договору, не заслуговують на увагу, адже договір про постачання електричної енергії споживачу № 37000081 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради з дотриманням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону, умови якої повинні бути аналогічним умовам договору про закупівлю.

Поряд з цим, як вказано позивачем у відзиві, факт укладення між сторонами у даній справі договору про постачання електричної енергії споживачу № 37000081 від 07.02.2022 року підтверджується фактом фактичного споживання електричної енергії відповідачем та оплати виставленого позивачем рахунку за лютий 2022 року, а також фактом укладення 28.12.2022 року між сторонами Додаткової угоди № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 37000081 від 07.02.2022 року, якою змінено редакцію п. 2.1 та 5.2. договору та змінено редакцію додатка 3 до договору.

Також, як зауважено позивачем, доводи апелянта, що судом не взято до уваги положення договору, яким встановлені правила застосування форс-мажорних обставин, не заслуговують на увагу, адже застосування їх при вирішенні даного спору є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки обов`язок виконання взятих на себе зобов`язань нікуди не зникає, а боржник звільняється лише від штрафних санкцій, які він зобов`язаний сплатити у разі їх неналежного виконання, тобто, можливе звільнення лише від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання обов`язку по сплаті за поставлену електроенергію в цілому.

Підсумовуючи наведене, позивач вважає, що Рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1822/23 від 31.08.2023 року ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

23.10.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської міської ради надійшли пояснення (вх. №3137/23/Д2), у яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача просила суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» в повному обсязі. Пояснення колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у поясненнях, третя особа, посилаючись на те, що Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради у відповідності до Статуту є юридичною особою публічного права, має право укладати господарські правочини та має власні грошові кошти, наголосила, що існують обґрунтовані сумніви стосовно факту постачання позивачем електричної енергії відповідачу, оскільки Акціонерне товариство «Херсонобленерго» було захоплене окупаційною владою у спірний період та дату, з якої Товариство поновило свою роботу встановити не вбачається можливим.

В судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах господарської справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження.

В той же час, 20.11.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи №916/1822/23 без участі представника відповідача (вх. №3137/23/Д3).

Розглянувши вказану вище заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення та вирішила переглядати оскаржуване рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження без участі представника Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників даної справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23 не потребує скасування, з огляду на таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

14.06.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 року), яка видана державним Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України.

07.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради (споживач), зокрема, на підставі Закону України «Про публічні закупівлі», було укладено договір про постачання електричної енергії № 37000081, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Разом з тим, за умовами п. 1.1. договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Також, п. 2.1. договору сторонами було узгоджено кількість постачання електричної енергії 1 758 000 кВт/год. Найменування предмету закупівлі ДК021:2015:09310000-5- Електрична енергія. Джерело фінансування закупівлі кошти місцевого бюджету, власні кошти.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 2 до цього договору. Строк поставки: цілодобово, до 31.12.2022 року (п. 3.4. договору).

Відповідно до 3.5. договору сторони узгодили місце доставки товарів.

Згідно із п. 5.1. договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить 3,72 грн. з ПДВ.

Загальна вартість договору становить 6 539 760,00 грн. з ПДВ (п. 5.2. договору).

За умовами п. 5.4. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно із обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 5.8. договору, інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Ціна на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.9. договору).

Згідно до п. 5.10. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі акту приймання передачі електричної енергії (п. 5.11. договору).

Строк оплати протягом 5 робочих днів від дати отримання акту приймання-передачі електричної енергії (п. 5.12. договору).

За умовами п. 5.14. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача (п. 5.14. договору).

Відповідно до вимог п. 6.1. договору, зокрема, споживач має право звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

При цьому, пп.1 п. 6.2. цього договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно із умовами цього договору.

Розділом 12 договору сторони погодили умови діяльності за наявності форс-мажорних обставин.

Так, п. 12.1. унормовано, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили.

Пунктом 12.3. договору сторони погодили, що строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 12.4. договору).

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (п. 12.5. договору).

Договір набирає чинності з дні його підписання та діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання зобов`язань щодо поставки та оплати товару до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 13.1. договору).

Невід`ємною частиною цього договору є: перелік об`єктів споживача та точок активної електроенергії додаток 1; заява приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу додаток 2; специфікація додаток 3; порядок зміни умов договору та ціни (тарифу) на електричну енергію за вільними цінами додаток 4 (п. 14.1. договору).

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.

Заявою-приєднанням (додаток 2 до договору), у якій наявний власноручний підпис уповноваженої особи споживача та його печатка, сторони погодили, що початок постачання електричної енергії споживачу є 01.02.2022 року.

Також, погодженою між сторонами специфікацією передбачено, що споживачу поставляється електрична енергія на загальну суму 6539760 грн.

28.12.2022 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою сторони узгодили зменшити кількість електроенергії до 646 245 кВт/год та загальну вартість договору до 2 404 031 грн. 40 коп. з ПДВ.

На виконання умов укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії позивачем виставлені відповідачу за період з березня по липень 2022 року рахунки на оплату електричної енергії, які підписані лише з боку постачальника, а також акти прийому-передачі електричної енергії: рахунок № 37000081 від 31.03.2022 року (період березень 2022 року) на суму 177 689 грн. 52 коп.; рахунок № 37000081 від 30.04.2022 року (період квітень 2022 року) на суму 363 927 грн. 60 коп.; рахунок № 37000081 від 31.05.2022 року (період травень 2022 року) на суму 361 714 грн. 20 коп.; рахунок № 37000081 від 30.06.2022 року (період червень 2022 року) на суму 304 236 грн. 48 коп.; рахунок № 37000081 від 31.07.2022 року (період березень 2022 року) на суму 144 864 грн. 24 коп.; акт № 3 від 31.03.2022 року на суму 177 689 грн. 52 коп.; акт № 4 від 30.04.2022 року на суму 363 927 грн. 60 коп.; акт № 5 від 31.05.2022 року на суму 361 714 грн. 20 коп.; акт № 6 від 30.06.2022 року на суму 304 236 грн. 48 коп.; акт № 7 від 31.07.2022 року на суму 144 864 грн. 24 коп.

За актом звіряння розрахунків станом на 29.03.2023 року, який також підписано та скріплено печаткою лише позивача, заборгованість відповідача становить 1351892 грн. 04 коп.

10.04.2023 року позивачем зазначені вище акти та рахунки поштовим повідомленням направлено на адресу відповідача, про що свідчать наявні у матеріалах справи опис вкладення у цінний лист, поштова накладна та фіскальний чек Укрпошти від 10.04.2023 року.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» по споживачу Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради було виконані послуги з розподілу електричної енергії: 03.2022 року - 47 766 кВт*год; 04.2022 року - 97 830 кВт*год; 05.2022 року - 97 235 кВт*год; 06.2022 року - 81 784 кВт*год; 07.2022 року - 38 942 кВт*год.

Зазначені обсяги електричної енергії підтверджуються наданими, відповідно до п. 4.1. договору, ОСР щомісячними звітами щодо звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника в розрізі ЕІС кодів по споживачам у вигляді реєстрів.

В подальшому, як вбачається з матеріалів господарської справи, позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, яка станом на 31.01.2023 року становить 1 351 865 грн. 59 коп.

Також у зазначеній претензії позивач наголосив, що у зв`язку із дією форс-мажорних обставин останнім не здійснюється нарахування штрафних санкцій, проте настання форс-мажору не звільняє відповідача від необхідності виконання зобов`язань, а лише від відповідальності за його невиконання у встановлений термін.

У відповідь на зазначену претензію відповідач листом від 30.03.2023 року №01/7-256-4 запропонував позивачу розглянути можливість віднесення наданих послуг з постачання електричної енергії (за період окупації міста Херсон березня по жовтень 2022 року) до економічних втрат позивача, завданих внаслідок втрати фінансових активів сектору інфраструктури, у тому числі від неоплачених.

При цьому, споживач у відповіді на претензії вказав, що лікарня є неприбутковою організацією та залишилась у спірний період без належного фінансування.

Зі скріншоту особистого кабінету споживача вбачається, що остання активність в кабінеті була 22.01.2023 року об 11 год. 25 хв.

У відповідності до розпорядження начальника обласної військової адміністрації Херсонської обласної військової адміністрації від 02.06.2023 року №270 Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради було віднесено до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період як таке, що відповідає критеріям, зазначеним у пп. 5, 6 п. 2 Порядку та критеріїв.

Згідно із листом-відповіддю Акціонерного товариства «Херсонобленерго» № 01-001273 від 01.06.2023 року на адвокатський запит представника позивача щодо фактичних обсягів розподілу електричної енергії Комунальному некомерційному підприємству «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради повідомив про те, що згідно з Додатком 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії останнім, самостійно, через особовий кабінет у березні, квітні 2022 року було внесено показники електролічильника, які враховані Акціонерним товариством «Херсонобленерго», як розрахункові.

У травні-червні 2022 року обсяг спожитої електричної енергії споживача визначався розрахунковим шляхом у зв`язку з невнесенням показників споживання електричної енергії. У липні 2022 року споживач самостійно вніс через особистий кабінет показники електричної енергії, які були враховані Товариством.

В той же час, станом на 11.02.2022 року, як вбачається з виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради сплатило позивачу 566 грн. 45 коп., станом на 23.02.2022 року відповідачем сплачено 216696 грн. та 258531 грн. 29 коп. відповідно; у березні 2022 року відповідач перерахував 576 938 грн. 52 коп.

Доказів повної оплати відповідачем за поставлену позивачем електричну енергію у спірний період матеріали справи не містять, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену електричну енергію за період березень липень 2022 року на суму 1 351 865 грн. 59 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст.16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За змістом ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які є нормативно-правовим регуляторним актом, обов`язковість виконання якого встановлена законом.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Обов`язковість надання послуг на підставі укладеного договору визначено пунктом 1.2.1 ПРРЕЕ.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за № 312, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання, укладання договору можливе, серед іншого, шляхом підписання заяв - приєднань (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково).

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Згідно з пунктом 3.2.1 ПРРЕЕ електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до пункту 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, умови Типового договору про постачання електричної енергії розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Враховуючи приписи ст. 648 Цивільного кодексу України, до процедури укладення договору про надання послуг з постачання електричної енергії застосовуються спеціальні норми, які визначають спосіб його укладання, момент набрання чинності, істотні умови.

Судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі установлено, що 07.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради (споживач), зокрема, на підставі Закону України «Про публічні закупівлі», було укладено договір про постачання електричної енергії № 37000081, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

При цьому, сторони домовились, що за умовами п. 1.1. договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції, споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, між ними було узгоджено кількість постачання електричної енергії 1 758 000 кВт/год; найменування предмету закупівлі ДК021:2015:09310000-5- Електрична енергія; джерело фінансування закупівлі кошти місцевого бюджету, власні кошти.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у даній справі з 07.02.2022 року виникли господарські правовідносини у сфері постачання електричної енергії. При цьому, як вбачається із заяви приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, початок постачання визначений сторонами з 01.02.2022 року.

Тобто, факт укладення договору у спосіб, визначений ПРРЕЕ та з дотриманням вимог ст. 648 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем підтверджено наявними у справі належними та допустимими доказами, а тому, умови спірного договору, визначені за згодою сторін, відображають їх волевиявлення і мають виконуватися сторонами, як це передбачено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та пп. 1 п. 5.2.2 ПРРЕЕ, а також пп. 13 п. 2.2 Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2021 року № 1469.

Більш того, зважаючи на умови укладеного між сторонами спірного договору на постачання електричної енергії, судова колегія зауважує, що вказаний вище договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме, на теперішній час на Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі».

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 ПРРЕЕ).

Згідно із п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За умовами п. 5.4. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно із обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Крім того, як унормовано сторонами за умовами спірного договору, зокрема за його п. 5.8., інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Ціна на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.9. договору).

Згідно до п. 5.10. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі акту приймання передачі електричної енергії (п. 5.11. договору).

Строк оплати протягом 5 робочих днів від дати отримання акту приймання-передачі електричної енергії (п. 5.12. договору).

Таким чином, сторони фактично погодили, що ціна на електричну енергію зазначається постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, а споживач протягом 5 робочих днів від дати отримання акту приймання передачі електричної енергії має сплатити за поставлену позивачем електричну енергію.

З матеріалів господарської справи вбачається, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії електроенергія на об`єкти лікарні постачалася з 01.02.2022 року.

За лютий 2022 року і, частково, за березень 2022 року відповідачем було сплачено за поставлений позивачем товар електричну енергію, що не заперечується ані постачальником, ані споживачем.

В той же час, за період з березня 2022 року по липень 2022 року, що також не заперечується сторонами у справі, позивачем поставлено електричну енергію на об`єкти відповідача, а відповідачем не сплачено постачальнику за поставлений товар.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи доведено фактичні обсяги споживання електричної енергії відповідачем у спірний період, зокрема інформацією, наданою у довідці Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» по споживачу Комунальне некомерційне підприємство «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради, відповідно до якої були виконані послуги з розподілу електричної енергії: 03.2022 року - 47 766 кВт*год; 04.2022 року - 97 830 кВт*год; 05.2022 року - 97 235 кВт*год; 06.2022 року - 81 784 кВт*год; 07.2022 року - 38 942 кВт*год.

Зазначені обсяги електричної енергії підтверджуються наданими, відповідно до п. 4.1. договору, ОСР щомісячними звітами щодо звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника в розрізі ЕІС кодів по споживачам у вигляді реєстрів.

Більш того, з листа-відповіді Акціонерного товариства «Херсонобленерго» № 01-001273 від 01.06.2023 року щодо фактичних обсягів розподілу електричної енергії Комунальному некомерційному підприємству «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних» Херсонської міської ради вбачається, що згідно з Додатком 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачем самостійно через особовий кабінет у березні, квітні 2022 року було внесено показники електролічильника, які враховані Акціонерним товариством «Херсонобленерго» як розрахункові, а у травні-червні 2022 року обсяг спожитої електричної енергії споживача визначався розрахунковим шляхом у зв`язку з невнесенням показників споживання електричної енергії. При цьому, у липні 2022 року споживач самостійно вніс через особистий кабінет показники електричної енергії, які були враховані Товариством.

Таким чином, зважаючи на наведене вище, а також те, що між позивачем та відповідачем у справі 28.12.2022 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору (який до того ж в установленому чинним законодавством порядку не було визнано недійсним в цілому, або в його частині, або розірвано) згідно з якою сторони узгодили зменшити кількість електроенергії до 646 245 кВт/год та загальну вартість договору до 2 404 031 грн. 40 коп. з ПДВ, в якій відповідач нічого не зазначив щодо заперечень та зауважень в частині наявного боргу за спірний період тощо, споживач, фактично своїми конклюдентними діями підтвердив факт існування між сторонами укладеного спірного договору постачання електричної енергії, і погодження всіх його умов, в тому числі умов погодження ціни договору, що спростовує доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо недосягнення між сторонами договору згоди по його істотним умовам.

Більш того, узгодження між постачальником та споживачем умов договору, зокрема комерційної пропозиції, підтверджується також частковими оплатами з боку відповідача за поставлену електричну енергію позивачем.

Щодо доводів скаржника про те, що лікарня з 01.03.2022 року перебувала в окупації, а тому, акти наданих послуг у заявлений позивачем період з березня 2022 року по липень 2022 року відповідачем не погоджувались, рахунки не отримувались, що слугує підставами для невиконання ним зобов`язань по оплаті за отриману електричну енергію, судова колегія наголошує, що вказане не спростовує обов`язку споживача по повній та своєчасній оплаті за поставлену позивачем електроенергію, оскільки енергопостачання постачальником не припинялося, про що також свідчать особисті дії споживача, направлені на відображення показань точок обліку в особистому кабінеті, відсутність повідомлень від споживача на адресу позивача про необхідність зупинення або припинення виконання ним його господарських зобов`язань за договором з будь-яких причин, зокрема, з тих, що вказані скаржником у скарзі.

Відтак, ураховуючи те, що позивач, виконуючи свої господарські зобов`язання на виконання умов договору про постачання електричної енергії поставив відповідачу електричну енергію у кількості 363557 кВт. год., що не заперечується останнім та протилежне не підтверджено останнім належними та допустимими доказами, та вказаний обсяг електричної енергії з боку споживача залишився не оплаченим, у відповідності до виставлених у 2023 році позивачем рахунків, висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 1351865 грн. 59 коп. є обґрунтованим, враховуючи ще й те, що у відповіді від 30.03.2023 року №01/7-256-4 на претензію постачальника відповідач, знову ж таки, не заперечуючи жодним чином отримання товару, запропонував позивачу розглянути можливість віднесення наданих послуг з постачання електричної енергії (за період окупації міста Херсон березня по жовтень 2022 року) до економічних втрат позивача, завданих внаслідок втрати фінансових активів сектору інфраструктури, у тому числі від неоплачених.

Щодо тверджень скаржника про неврахування судом першої інстанції наявних форс-мажорних обставин, як підстав для невиконання споживачем господарських зобов`язань по оплаті за поставлену електричну енергію, судова колегія наголошує таке.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі №922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі №910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Іншими словами, сама по собі військова агресія проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Так, дійсно не спростовуючи факту перебування м. Херсон в окупації у спірний період, судова колегія наголошує, що в цей період постачання електричної енергії на об`єкти лікарні не припинялися позивачем. Більш того, обґрунтовуючи підстави для звільнення від виконання основного зобов`язання, відповідач в більшій мірі посилався на відсутність фінансування на оплату енергії, що поставлялася позивачем, а тому, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань стороною договору та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21. Разом з тим, рахунки на оплату за поставлену електричну енергію позивачем відповідачу вже було виставлено у 2023 році, а саме в той час, коли м. Херсон було звільнено від окупаційних військ. При цьому, ані неустойка, ані 3% річних і інфляційній втрати постачальником нараховано не було з огляду на існування в Україні воєнного стану.

Водночас, щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, такого сертифікату відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду надано не було.

Так, скаржник, як на форс-мажорні обставини посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплати поставленого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями, а також довести, що така сторона контрагент за договором не може здійснювати свою діяльність та набувати кошти, за які і може розраховуватися за своїми господарськими зобов`язаннями, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Судова колегія суду апеляційної інстанції також зауважує, що звільнення сторін від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному договору узгоджено контрагентами у розділі 12 такого договору.

Так, п. 12.1. договору унормовано, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили.

При цьому, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 12.4. договору).

Проте, наявні матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили на виконання положень п. 12.4. договору.

Відтак, твердження апелянта про те, що неможливість оплати поставленої позивачем електричної енергії з боку відповідача сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії проти України, введенням воєнного стану та тимчасової окупації, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.

При цьому, судова колегія вважає слушним зауважити, що неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили є підставою для звільнення саме від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому. До того ж, у відповідача є право в установленому законом порядку після встановлення винних осіб, що своїми діями в період окупації спричинили шкоду лікарні, звернутися до них з регресними вимогами тощо.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі є безпідставними, непідтвердженими будь-якими доказами, ґрунтуються суто на припущеннях самого скаржника та зводяться фактично до незгоди з прийнятим по справі № 916/1822/23 рішенням Господарського суду Одеської області.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі та вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене вище, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних», м. Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 року у справі №916/1822/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош