Постанова

від 12.10.2023 по справі 910/6753/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6753/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Корсака В.А.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін

від позивача: Саєнко Ю.М. (в залі суду);

від відповідача: Кузовлев Р.В. (в залі суду);

від третіх осіб: 3. Комірний О.О. (в залі суду);

4. ОСОБА_2. (залі суду);

від третіх осіб: 1-3, 5-9: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023, повний текст рішення складено 07.02.2023

у справі № 910/6753/20 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю

до Акціонерного товариства "СЕНС-БАНК"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державного підприємства "Сетам"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадай-3"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Корп"

4. ОСОБА_1

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтек"

6. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича

7. Міністерства юстиції України

8. Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост"

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юнівес"

про зобов`язання вчинити дії.

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства "СЕНС-БАНК" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Сетам", Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадай-3", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Корп", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтек", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича, Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юнівес" про:

- визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7860, вчинений 20.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем;

- визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 30.11.2018 року та оформлені протоколами електронних торгів від 30.11.2018 року № 373137, № 373132, № 373136, № 373131 Державного підприємства "Сетам";

- визнання недійсними Актів про реалізацію предмета іпотеки № 55614244 від 11 грудня 2018 року, № 55614244/14 від 08.02.2019 року, № 55614244/14 від 12.02.2019 року, № 55614244/14 від 25.01.2019 року, видані за результатами торгів;

- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ТОВ "ПАРАДАЙ-3" (ЄДРПОУ 42593788) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайлом Юрійовичем, серія та номер: 70 від 11.12.2018, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ТОВ "ПАРАДАЙ-3" (ЄДРПОУ 42593788) на групу приміщень № 153 загальною площею 960, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайло Юрійовичем, серія та номер: № 327 від 26.02.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ТОВ "БЕСТ КОРП" (ЄДРПОУ 42591230) на групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, серія та номер: 210 від 18.02.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 1206 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським Володимирем Анатолійовичем, серія та номер: № 66 від 25.01.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "ПАРАДАЙ-3" (ЄДРПОУ 42593788) на групу приміщень № 153 загальною площею 960, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, номер запису про право власності 30457679 від 26.02.2019 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "ПАРАДАЙ-3" (ЄДРПОУ 42593788) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 29393037 від 11.12.2018 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "БЕСТ-КОРП" (ЄДРПОУ 42591230) на групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30561219 від 18.02.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "РІЕЛТЕК" (ЄДРПОУ 43032177) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності/довірчої власності 31850333 від 04.06.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 1206, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30364136 від 25.01.2019 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно (номер запису про іпотеку: 31914498), а саме: на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, індексний номер: 47261231 від 07.06.2019 року 17:07:52 - з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно (номер запису про іпотеку: 37149967), а саме: групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича, індексний номер: 52945438 від 03.07.2020 року 11:25:27 - з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації обтяжень нежитлового приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47260928 від 07.06.2019 року 16:55:14, номер запису про обтяження 31914183 - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасування державної реєстрації обтяжень групи приміщень № 151 загальною площею 688,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52944977 від 03.07.2020 року 11:15:00, номер запису про обтяження 37149178 - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми "Т.М.М." - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 5802058 від 27.05.2014 року, здійсненого на підставі рішення № 13351277 від 27.05.2014 року (група приміщень № 151) з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми "Т.М.М." - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 5803629 від 27.05.2014 року, здійсненого на підставі рішення № 13354892 від 27.05.2014 (група приміщень № 153), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми "Т.М.М." - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 990966 від 15.04.2013 року, здійсненого на підставі рішення № 2416392 від 20.05.2013 року (нежитлове приміщення № 145), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми "Т.М.М." - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 992086 від 15.04.2013 року, здійсненого на підставі рішення № 2419702 від 20.05.2013 року (нежитлове приміщення № НОМЕР_2), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги викладені з урахування заяви про зміну предмету позову від 01.02.2021 (т. 7 а.с. 2 - 8) та доповнень до заяви про зміну предмету позову від 25.02.2021 (т. 8 а.с. 119 - 125).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог ст.ст. 87-88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Банк пропустив строк звернення за вчиненням виконавчого напису, сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не є безспірною, не відповідає дійсному розміру заборгованості і є явно завищеною, відповідно спірний виконавчий напис не підлягає виконанню.

Відтак, на думку позивача, у виконавчої служби відсутні підстави для виконання такого виконавчого напису, а також для передачі нерухомого майна на примусову реалізацію. При цьому, торги, проведені на підставі незаконного виконавчого напису і без необхідного обсягу прав та повноважень у виконавчої служби, є також недійсними і не можуть створювати жодних правових наслідків, окрім наслідків його недійсності.

Позивач зазначає, що сторони недійсного правочину зобов`язані повернути одне одному те, що набули за недійсним правочином, а документи і реєстраційні записи видані/здійснені на підставі недійсного правочину підлягають скасуванню, а отже існують підстави для скасування свідоцтва про право власності та реєстраційних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а записи про право власності позивача на нерухоме майно підлягають відновленню.

23.04.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, про відмову у задоволенні позову на тій підставі, що спірний виконавчий напис вчинено в рахунок часткового погашення заборгованості, виключно за тілом кредиту, а не за відсотками, відповідач здійснював погашення заборгованості за договором відповідно до умов кредитного договору в редакції додаткової угоди № 48. Ураховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18, суди встановили, що на момент вчинення виконавчого напису сума заборгованості, визначена у виконавчому написі, була безспірною.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 у справі № 910/6753/20 скасовано. Справу № 910/6753/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійснених за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого, вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 в задоволені позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фірми "Т.М.М." ТОВ повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що строком/терміном дії кредитного договору був проміжок часу з 04.03.2004 по 31.01.2014, адже саме по 31.01.2014 позичальник міг належним чином виконати умови кредитного договору в редакції від 30.03.2007, до закінчення його строку дії. 29.04.2014 (через майже три місяці після закінчення строку дії кредитного договору), позивач та ПАТ "Укрсоцбанк" користуючись правом, передбачених ст. 627 ЦК України на свободу договору та визначення умов і найменування останнього, уклали новий договір, який назвали Додатковою угодою 47. Даний договір, хоч і має назву "додаткова угода", але за своєю суттю та, з врахуванням факту об`єктивної дійсності про закінчення строку дії кредитного договору від 30.03.2007, є окремим кредитним договором, метою якого є рефінансування заборгованості Фірми, отже, саме по собі укладення сторонами кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 47 від 29.04.2014 не змінює того факту, що право АТ "Альфа-Банк" вимагати повного дострокового повернення усієї суми заборгованості виникло у останнього ще 01.02.2014.

Скаржник зазначає, що постанова Касаційного господарського суду від 14.04.2020 у справі № 873/41/19 є рішенням у господарській справі, і відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Скаржник вважає підтвердженим факт, що справа № 910/1580/18 розглядалась судами з інших підстав, і в межах цієї справи суди не надавали оцінки співвідношенню кредитного договору в редакції додаткових угод № 26 від 30.03.2007, № 46 від 16.12.2013 з кредитним договором в редакції від 29.04.2014, крім того, суди не досліджували умови кредитного договору від 29.04.2014 щодо надання позичальнику нової частки, що своєю суттю є рефінансування, а не реструктуризацією заборгованості. Посилання на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/7933/16 є недоцільним, оскільки в межах наведеної справи судом не досліджувались положення додаткових угод № 47 та 48, та з цього приводу не встановлювались жодні обставини.

В межах справи № 910/7933/16 судами було лише наведено позиції сторін спору, однак ними не досліджувався кредитний договір в редакції Додаткової угоди № 47 та не надавалась оцінка положенням такого договору як окремо, так і в порівнянні із кредитним договором в редакції додаткової угоди № 26 від 30.03.2007 та з врахуванням додаткової угоди № 46 від 16.12.2013.

На думку скаржника, з огляду на закінчення 31.01.2014 строку фінансування (кредитування) право вимоги по кредитному договору у банку виникло 01.02.2014, і саме не пізніше одного року з цієї дати, тобто не пізніше 01.02.2015 банк мав право звернутись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Відповідно до положень ст. 1048 ЦК України та умов кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (з врахуванням змін, внесених ДУ № 46 від 16.12.2013) із закінченням терміну фінансування (кредитування) у відповідача зникло право нараховувати та стягувати відсотки за кредитним договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12). Всі суми, стягнуті відповідачем з позивача (2 439 988,18 євро) після закінчення строку фінансування (кредитування) та до вчинення спірного виконавчого напису мали зараховуватись в погашення суми заборгованості по тілу кредиту. Станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом, сума заборгованості за кредитним договором № 252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 була меншою, ніж заявлена відповідачем у розрахунку та на яку вчинено виконавчий напис, оскільки зазначена без урахування стягнутих з позивача 2 439 988,19 євро, а отже не була безспірною і за наведених обставин у суду першої інстанції були наявні всі правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що позивачем визначена основна вимога визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7860, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. і дана вимога веж була предметом розгляду у справі № 910/1580/18 про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, серед яких оскаржувався і виконавчий напис № 7860, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О.

У зв`язку із невиконанням боржником свого зобов`язання з дострокового повернення кредитної заборгованості за кредитним договором № 252-СВ від 04.03.2004 ПАТ "Укрсоцбанк" в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" звернулось 13.11.2017 до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, як до позичальника та іпотекодавця за іпотечними договорами №№ 2-5 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект", як іпотекодавця за іпотечним договором № 1, з вимогами про усунення порушення забезпеченого зобов`язання та просило у тридцятиденний строк повернути банку прострочену заборгованість за кредитним договором, а у зв`язку із незадоволенням вимог про усунення порушення забезпеченого зобов`язання, відповідач після спливу визначеного у вимогах тридцяти денного строку звернувся за захистом своїх порушених прав до нотаріуса для вчинення виконавчих написів в межах встановленого законом річного строку з моменту виникнення права вимоги.

На думку Міністерства юстиції України, відсутні підстави для визнання результатів торгів, оформлених протоколами №№ 373137, 373132, 373136, 373131 недійсними, вимога про визнання недійсним актів про реалізацію предмета іпотеки виданих державним виконавцем є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Оскільки судами вже надавалась оцінка результатам прилюдних торгів, які відбулись 30.11.2018 та відповідно виданими за результатами актам про реалізацію предмета іпотеки, правомірність свідоцтв про право власності виданих на підставі даних актів та законності накладення виконавчого напису № 7860, відповідно дані обставини не підлягають доведенню при розгляді справи № 910/6753/20.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Бест Корп", заперечило проти доводів апеляційної скарги, вказав на те, що позивач, обгрунтовуючи момент закінчення дії договору 31.01.2014, помилково ототожнює "термін фінансування" зі "строком дії" кредитного договору, оскільки "термін фінансування" означає максимальний термін, протягом якого загальна сума фінансування (загальна сума всіх часток, що залишились непогашеними відповідно до кредитного договору) повинна бути повернута позивачем відповідачу.

Так, у додатковій угоді № 44 сторони погодили строк повернення кредиту у сумі 15 376 721,00 Євро від 31.07.2013, умови щодо строку дії кредитного договору, враховуючи зміст пункту 4.4 додаткової угоди № 44, не змінювались. У п. 1.1 додаткової угоди № 46 до кредитного договору (у редакції від 30.03.2007) сторони погодили, що банк відповідно до умов та термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію з загальною сумою фінансування 15 376 721,00 євро з можливістю отримати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014, водночас у п. 4.4 додаткової угоди № 46 встановлено, що "Всі інші положення договору залишаються без змін. У випадках протиріччя положень цієї Додаткової угоди та договору застосовуються положення Додаткової угоди, якщо інше не передбачено умовами цієї Додаткової угоди". Враховуючи, що у тексті додаткової угоди № 46 відсутні положення, які окремо регулюють строк дії кредитного договору, тому мають застосовуватись відповідні положення п. 11.11 кредитного договору у редакції додаткової угоди № 26, тобто кредитний договір зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. З огляду на викладене, термін фінансування (кредитування) - це конкретна дата, яку попередньо було визначено сторонами до 31.01.2014, а в подальшому додатковими угодами № 47 та № 48 визначено кінцевий термін користування та погашення кредиту - 31.03.2021, із закінченням терміну фінансування (кредитування) у відповідача зникло право нараховувати та стягувати відсотки за кредитним договором, а строк дії кредитного договору - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17048/17, позивач у справі № 910/6753/20 зобов`язаний сплачувати проценти до дати фактичного повернення кредиту.

В тексті додаткових угод і 47, і 48 і всіх інших до кредитного договору чітко і однозначно зазначено, що вони є невід`ємними частинами кредитного договору, рефінансування не мало місця, ніякі нові грошові кошти відповідачем на користь позивача не видавались, і ніякі нові зобов`язання з повернення коштів позивач на себе за кредитним договором не взяв. Позови про визнання недійсними вказаних додаткових угод до Кредитного договору ні позивачем, ні відповідачем, ні третіми особами не подавались і судами не розглядались. Надана позивачем оцінка укладених додаткових угод №№ 47, 48 не змінює змісту укладених додаткових угод, кожна з яких є невід`ємною частиною кредитного договору № 252-СВ від 03.04.2004.

В даній справі похідними позовними вимогами є визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулись 30.11.2018, а також документів, що видавались за їх результатами (акти про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності).

Невизнання позивачем обставин, встановлених у рішеннях судів у справі № 910/1580/18, які набули законної сили, є порушенням принципу верховенства права та свідчить про намір здійснити перегляд рішення - постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 у процесі розгляду справи № 910/6753/20.

Також ТОВ "Бест Корп" у відзиві зазначає, що Товариство є добросовісним набувачем нерухомого майна, придбаного на торгах у межах виконавчого провадження № 55614244.

ТОВ "Парадай-3" заперечуючи у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги, вказав на те, що на сторінці 12 оскаржуваного рішення суд першої інстанції висвітлює відповідні поняття та звертає увагу на ототожнення скаржником понять термін фінансування та строку дії договору, при цьому, суд першої інстанції, всупереч твердженню Фірми "Т.М.М." - ТОВ, здійснив аналіз відповідних положень кредитного договору у різних редакціях, у т.ч. додаткових угод №№ 26, 44, 46, 47 та 48.

На думку ТОВ "Парадай-3", судом також було з`ясовано обставини справи та безпосередньо досліджено докази, як це передбачено ст.ст. 209-210 ГПК України, серед іншого, предметом дослідження були кредитний договір № 252-СВ з усіма 49 додатковими угодами до нього, відтак твердження скаржника про недослідження договорів, не відповідає дійсності. Суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у справі № 910/6753/20, ключові з яких наведено на сторінках4-6 оскаржуваного судового рішення, послідовно дослідив положення кредитного договору з моменту його укладення і у динаміці внесення змін до нього, що відобразив у своєму рішенні.

Висновки суду касаційної інстанції, зроблені у справі № 873/41/19 під час розгляду заяви позивача про скасування рішення третейського суду та які були помилково враховані апеляційною інстанцією, не мають преюдиціального значення для розгляду цієї справи, оскільки є лише оцінкою касаційним судом умов кредитного договору в контексті правомірності передачі спору на розгляд третейського суду. До аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 02.12.2020 у справі № 910/6753/20 та від 08.12.2020 у справі № 910/7013/20, в яких касаційний суд визнав помилковими посилання на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 14.04.2020 у справі № 873/41/19.

Також ТОВ "Парадай-3" вказує на те, що Верховний Суд у п. 6.26 постанови від 27.09.2022 у справі № 910/6820/20 зазначено, що: "При цьому, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про те, що договірні відносини між сторонами є продовженими, колегія суддів зазначає, що в такий спосіб спростовуються доводи позивача про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено із порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" щодо строку звернення до нотаріуса та безспірності заборгованості. Водночас, оскільки зазначені доводи вже були предметом розгляду у справі № 910/1580/18 рішення у якій набрало законної сили, то повторний розгляд цих доводів суперечить вимогам, як Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і практиці Європейського суду з прав людини щодо реалізації принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень, базове тлумачення якого вміщено, зокрема, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також вимогам Господарського процесуального кодексу України.", крім того, " При цьому, колегія суддів враховує, що у межах справи № 910/7933/16 досліджувався як кредитний договір, так і додаткові угоди до нього №№ 47, 48 та саме за результатами їх оцінки як доказів було ухвалено рішення про закриття провадження у справі № 910/7933/16 у зв`язку з відсутністю предмету позову, так як право вимоги у Банку до Фірми "Т.М.М." внаслідок укладення додаткової угоди № 48 ще не наступило, оскільки в ній було погоджено нові строки кредитування за договором, а саме до 31.03.2021, що відповідає й обставинам, встановленим у даній справі.".

Тобто, у справі № 910/7933/16 Фірма "Т.М.М." - ТОВ, стверджувала про укладення саме додаткових угод і реструктуризацію заборгованості - що потягнуло за собою закриття провадження у справі, а у справі № 910/6753/20 вказує про те, що додаткова угода № 47 є самостійним договором, та мала місце не реструктуризація, а рефінансування, що вказує на суперечливу поведінку Фірми "Т.М.М." - ТОВ.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що твердження позивача про те, що у відповідача виникло право вимоги повернення коштів саме з 01.02.2014 є помилковим, а суд першої інстанції, в свою чергу, як раз таки дослідив усі спірні умови кредитного договору в редакціях додаткових угод № 47 та № 48.

Відповідач зазначає про те, що враховуючи ідентичність предметів і підстав позовів у справах №№ 910/6820/20, 910/6567/20, 910/6923/20 і у даній справі, наявність одного й того самого кредитного договору, як у наведених справах, так і в даній справі, вважає, що судом при розгляді даної справи слід враховувати правові висновки Верховного Суду у зазначених справах.

Узагальнені доводи письмових пояснень

ОСОБА_1 у письмових поясненнях заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначив про те, що правовий характер додаткової угоди № 47 від 29.04.2014 до кредитного договору саме, як додаткової, а не як окремого (нового) договору, був підтверджений постановою Касаційного господарського суду від 25.10.2022 у справі № 910/6923/20, а у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 підтверджені обставини щодо безспірності заборгованості за оспорюваним виконавчим написом № 7860, вчиненим 20.12.2017 та встановлена законність дій банку та нотаріуса щодо вчинення виконавчих написів.

Верховний Суд у справі № 873/41/19 досліджував кредитний договір лише на предмет дійсності третейського застереження, інші умови кредитного договору ним не досліджувались, тому висновок, викладений у постанові № 873/41/19 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судове рішення у господарській справі № 910/1580/18 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Підставою для припинення провадження у справі № 910/7933/16 стало саме те, що сторонами було досягнуто домовленостей на проведення реструктуризації заборгованості Фірми "Т.М.М." і обставини, наведені у цій постанові додатково підтверджують факт погодження сторонами укладення додаткової угоди № 47 та № 48 саме з метою реструктуризації заборгованості, а не рефінансування, як стверджує позивач.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6753/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Кропивна Л.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Парадай-3", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Корп", Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юнівес", ОСОБА_1 .

06.03.2023 скаржником подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано відповідні докази, а саме:

- докази надсилання копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Парадай-3", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Корп", Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост", Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юнівес", ОСОБА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20. Призначено справу 910/6753/20 до розгляду у судовому засіданні 18.04.2023.

Справа розглядалась неодноразово, різними складами суду.

18.04.2023 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення доказів, а саме: розрахунку стягнутих банком відсотків за період з 16.02.2017 по 31.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкладено розгляд справи № 910/6753/20 за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 на 22.08.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 22.08.2023 о 10 год. 30 хв. не відбувся.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, у зв`язку із перебуванням суддів Майданевича А.Г. з 28.08.2023 на лікарняному та Барсук М.А. у відпустці, які входять до складу колегії судду і не є суддями-доповідачами у справі, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023, справу № 910/6753/20 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Корсак В.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 прийнято справу № 910/6753/20 за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Корсак В.А., Сітайло Л.Г. Призначено розгляд апеляційної скарги Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 на 19.09.2023.

15.09.2023 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву позивача про долучення доказів у справі.

19.09.2023 колегія суддів, у судовому засіданні, розглянувши заяву позивача про долучення доказів, а саме: розрахунку стягнутих банком відсотків за період з 16.02.2017 по 31.03.2019, дійшла висновку про залишення даної заяви без розгляду, враховуючи наступне.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оскільки заява позивача про долучення доказів, всупереч ст. 258 ГПК України, не було подано разом із апеляційною скаргою, то колегія суддів залишає подану заяву без розгляду.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/6753/20 за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 до 12.10.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів, зміну колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6753/20 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Від ТОВ "Парадай-3" 18.04.2023 та 10.10.2023 надійшли клопотання про розгляд апеляційної скарги Фірма "Т.М.М." - ТОВ у справі № 910/6753/20 за відсутності ТОВ "Парадай-3".

Представники третіх осіб: 1-3, 5-9 у судове засідання 12.10.2023 не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представники позивача у судовому засіданні 12.10.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача та представники присутніх третіх осіб, у судовому засіданні 12.10.2023 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

04.03.2004 між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" (Банк) та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (позичальник) було укладено кредитний договір № 252-СВ.

У подальшому до Кредитного договору неодноразово вносились зміни щодо суми кредиту, умов кредитування, строку кредитування та строку дії договору. Також, у період дії Кредитного договору змінювався Банк з Акціонерного комерційного банку "ХФБ Банк Україна" на Акціонерне товариство "Унікредитбанк", з Акціонерного товариства "Унікредитбанк" на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк". Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (змінено назву на АТ "СЕНС-БАНК") є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсобанк".

19.01.2006 у забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Фірмою "Т.М.М." (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який 27.05.2014 викладений у новій редакції, за змістом якого останньою у забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором передано банку приміщення в першочергову іпотеку з найвищим пріоритетом обтяження вартістю 125 217 504, 30 грн, а саме:

- нежитлове приміщення № НОМЕР_2, загальною площею 1206 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;

- нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;

- групу приміщень № 151 загальною площею 688,90 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;

- групу приміщень № 153 загальною площею 960,70 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А.

30.03.2007 між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 26 до Кредитного договору № 252-СВ, за якою сторони вирішили викласти Кредитний договір у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у новій редакції від 30.03.2007) Банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - "Фінансування") із загальною сумою фінансування 12 000 000 (дванадцять мільйонів) Євро з можливістю отримувати в Доларах США, євро та гривні та з терміном Фінансування до 30.04.2008.

27.06.2013 між сторонами була укладена Додаткова угода № 44, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п. 4.1.5. Кредитного договору, і встановили новий графік погашення кредиту, а саме: "Позичальник зобов`язаний погасити непогашену суму Кредиту наступним чином: до 31.07.2013 - 15 376 721, 00 Євро".

16.12.2013 між ПАТ "Укрсоцбанк" та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю була укладена Додаткова угода № 46, відповідно якої сторони виклали п.п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції: "Банк відповідно до умов та на термін цього Договору надає Позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - "Фінансування") із загальною сумою кредитування 15 376 721, 00 євро з можливістю отримувати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014".

29.04.2014 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 47 до кредитного договору № 252-СВ (у новій редакції від 30.03.2007), якою викладено умови кредитного договору у новій редакції, що викладена в додатку до цієї додаткової угоди.

30.09.2016 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у редакції від 29.04.2014), якою змінено умови кредитного договору щодо графіка погашення кредиту, процентного періоду та процентної ставки. Позичальник зобов`язався погасити частину заборгованості у розмірі 1 125 000 євро за тілом кредиту в строк до 30.09.2017, а кінцевий термін кредитування визначено до 31.03.2021.

Однак позичальник у строк до 30.09.2017 частину заборгованості за кредитом не погасив, у зв`язку з чим 30.10.2017 АТ "Укрсоцбанк" звернулося до Фірми "Т.М.М." з листом від 30.10.2017 № 02-09/68-14744 про повне дострокове погашення заборгованості. Ця вимога отримана позичальником 31.10.2017 і не задоволена.

Враховуючи, що зобов`язання позичальника за кредитним договором повністю не виконані, ПАТ "Укрсоцбанк" 20.12.2017 звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. за вчиненням виконавчого напису, який зроблено 20.12.2017 за № 7860. У цьому виконавчому написі зазначений строк, за яким проводиться стягнення з 31.10.2017 по 13.11.2017. Також звернуто стягнення на нерухоме майно Фірми "Т.М.М." на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору іпотеки від 19.01.2006, а саме на: нежитлові приміщення № НОМЕР_2 загальною площею 1206 кв.м, № 145 загальною площею 1137,80 кв.м, № 151 загальною площею 688,90 кв.м та № 153 загальною площею 960,70 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 49-А.

Постановою державного виконавця від 23.01.2018 відкрито виконавче провадження № 55614244 з примусового виконання виконавчого напису № 7860.

У межах виконавчого провадження № 55614244 нерухоме майно виставлено Державним підприємством "Сетам" на електронні торги 30.11.2018.

Згідно із протоколами електронних торгів № 373137 № 373132 від 30.11.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадай-3".

Відповідно до протоколу електронних торгів № 373136 від 30.11.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Корп".

Згідно із протоколом електронних торгів № 373131 від 30.11.2018 переможцем визнано ОСОБА_1 .

ТОВ "Парадай-3" отримало Акти про реалізацію предмета іпотеки № 55614244 від 11.12.2018 та № 55614244/14 від 08.02.2019, видані за результатами електронних торгів.

ТОВ "Бест Корп" отримало Акт про реалізацію предмета іпотеки № 55614244/14 від 12.02.2019, виданий за результатами електронних торгів.

ОСОБА_1 отримав Акт про реалізацію предмета іпотеки № 55614244/14 від 25.01.2019, виданий за результатами електронних торгів.

11.12.2018 ТОВ "Парадай-3" отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 70, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю.

26.02.2019 ТОВ "Парадай-3" отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 327, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю.

18.02.2019 ТОВ "Бест Корп" отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказане приміщення, зареєстровані за № 210, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А.

25.01.2019 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 66 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А.

Після чого ТОВ "Парадай-3" 04.06.2019 здійснило відчуження приміщення № 145 на користь ТОВ "РІЕЛТЕК".

Отже, новими власника нерухомого майна стали: ТОВ "Бест Корп", ТОВ "Парадай-3", ТОВ "Ріелтек" та ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи, що відчуження належного йому майна відбулося з порушенням приписів чинного законодавства, звернувся до господарського суду першої інстанції для захисту своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 № 137/1666/16-ц, суд для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішеного по суті спору щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, 30.09.2016 між сторонами без будь-яких заперечень підписано Додаткову угоду № 48 до Кредитного договору, в якій вони узгодили розмір основної заборгованості позичальника в сумі саме 14 857 932,43 євро. Додаткова угода № 48 на час розгляду справи в суді є чинною. Крім того, під час розгляду справи № 910/1580/18 яка має преюдиційне значення встановлено, що позивач у листі від 14.11.2017 № 564/11-д/в фактично визнав суму основного боргу (за тілом кредиту) у вказаному розмірі та просив здійснити реструктуризацію боргу і звернути стягнення на частину нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

При цьому, обставини щодо безспірності заборгованості за оспорюваним виконавчим написом № 7860, вчиненим 20.12.2017 підтверджені постановою Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 за позовом Фірми "Т.М.М." та ТОВ "ТММ-Будкомплект" до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання виконавчих написів №№ 7858, 7861, 7862, 7860, 7859, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, такими, що не підлягають виконанню.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, сума заборгованості, зазначена у спірному виконавчому написі (14 857 932,43 євро), розраховано правильно, вона є безспірною та такою, що підтверджена відповідними документами, що унеможливлює визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Наслідками зміни договору є збереження його дії, але у зміненому вигляді (зі зміненими умовами). Ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна договору діє лише на майбутнє. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 400/190/19.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 47, Банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит із загальною сумою кредиту 15 376 721,00 євро з можливістю отримувати в євро і з терміном кредиту до 31.03.2021 (включно).

Пунктом 1.3 кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 47 встановлено, що сума заборгованості за кредитом станом на 29.04.2014 становить 15 376 721,00 євро.

Відповідно до п. 4 Додаткова угода № 47 набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох сторін та є невід`ємною частиною договору.

Водночас, пункт 10.11. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 47 визначено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в редакції додаткової угоди № 47 сторонами погоджено, що починаючи з 29.04.2014 надання кредиту банком не здійснюватиметься.

30.09.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014, якою сторони домовились встановити новий графік повернення кредиту (тіла та процентів) до 31.03.2021, виклавши його у пункті 4 вказаної додаткової угоди.

Так, у пункті 3 кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 48 сторони домовились, що строк кредитування, визначений в пункті 1.1 кредитного договору не змінюється. Кредит повинен бути повністю повернутий Банку в строк не пізніше 31.03.2021 (включно).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що дослідивши зміст Додаткових угод № 47 та № 48 до Кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 встановлено, що вони є невід`ємними частинами кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004, в яких сторони погодили внесення змін до нього в частині строку дії договору, виконання позичальником своїх зобов`язань шляхом викладення кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Зазначене також вказано і у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 № 910/6820/20 та від 25.10.2022 № 910/6923/20.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із врахуванням господарського суду першої інстанції того, що у межах справи № 910/7933/16 досліджувався як кредитний договір, так і додаткові угоди до нього № 47, № 48 та саме за результатами їх оцінки як доказів було ухвалено рішення про закриття провадження у справі № 910/7933/16 у зв`язку з відсутністю предмету позову, так як право вимоги у Банку до Фірми "Т.М.М." внаслідок укладення додаткової угоди № 48 ще не наступило, оскільки в ній було погоджено нові строки кредитування за договором, а саме до 31.03.2021, що відповідає й обставинам, встановленим у даній справі.

Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/7933/16 вбачається, що Фірма "Т.М.М." під час розгляду справи, предметом дослідження якої було, в тому числі, питання настання строку повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором, з урахуванням внесених змін до нього, не заперечувала того факту, що Додаткові угоди № 47 та № 48 є невід`ємною частиною кредитного договору.

Підставою припинення провадження у справі № 910/7933/16 стало саме те, що сторонами було досягнуто домовленостей на проведення реструктуризації заборгованості відповідача шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору (в новій редакції від 29.04.2014) та договорів іпотеки.

Обставини, наведені у постанові суду апеляційної інстанції у справі № 910/7933/16, додатково підтверджують факт погодження сторонами укладення додаткової угоди № 47 та № 48 саме з метою реструктуризації заборгованості, а не рефінансування.

Твердження скаржника про те, що термін настання у банку права на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, виник з 01.02.2014 і тривав по 01.02.2015, оцінюється апеляційним господарським судом критично, оскільки позивач, обґрунтовуючи момент закінчення дії кредитного договору 31.01.2014, помилково ототожнює "термін фінансування" зі "строком дії" кредитного договору.

Так, "термін фінансування" означає максимальний термін, протягом якого загальна сума фінансування (загальна сума всіх часток, що залишились непогашеними відповідно до кредитного договору) повинна бути повернута позивачем відповідачу.

У свою чергу, ч.ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 11.11 Кредитного договору у редакції Додаткової угоди № 26 передбачено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Дія кредитного договору в новій редакції від 30.03.2007 припиняється за письмовим повідомленням банком позичальника при невиконанні позичальником вимог розділу 2 договору протягом періоду, зазначеного в пункті 2.1 цього договору. У такому випадку сторони застосовуватимуть положення договору, які діяли до 29.03.2007 включно, та положення додаткової угоди № 26 від 30.03.2007 до договору, за виключенням положень кредитного договору в новій редакції від 30.03.2007.

У додатковій угоді № 44 сторони погодили строк повернення кредиту у сумі 15 376 721,00 Євро до 31.07.2013. Умови щодо строку дії кредитного договору, враховуючи зміст пункту 4.4 додаткової угоди № 44, не змінювались.

У п. 1.1. Додаткової угоди № 46 до кредитного договору (у редакції від 30.03.2007) сторони погодили, що банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію з загальною сумою фінансування 15 376 721,00 євро з можливістю отримати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014.

Водночас, у пункті 4.4 додаткової угоди № 46 встановлено, що "Всі інші положення Договору залишаються без змін. У випадках протиріччя положень цієї Додаткової угоди та Договору застосовуються положення Додаткової угоди, якщо інше не передбачено умовами цієї Додаткової угоди".

Враховуючи, що у тексті додаткової угоди № 46 відсутні положення, які окремо регулюють строк дії кредитного договору, тому мають застосовуватись відповідні положення пункту 11.11 кредитного договору у редакції додаткової угоди № 26, тобто кредитний договір зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Тобто, термін фінансування (кредитування) - це конкретна дата, яку попередньо було визначено сторонами до 31.01.2014, а в подальшому додатковими угодами № 47 та № 48 визначено кінцевий термін користування та погашення кредиту - 31.03.2021, із закінченням терміну фінансування (кредитування) у відповідача зникло право нараховувати та стягувати відсотки за кредитним договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12); а строк дії кредитного договору - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.11 договору у редакції від 30.03.2007).

Крім того, як вже зазначалось у справі № 910/1580/18 за позовами Фірма "Т.М.М.", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, зокрема, й виконавчого напису № 7860, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018, рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв`язку із тим, що за результатом розгляду справи встановлено, що Фірма "Т.М.М." за умовами додаткової угоди № 48 була зобов`язана повернути частину кредиту у сумі 1 125 000,00 євро в строк до 30.09.2017, однак не виконала цього зобов`язання, а з виписки з рахунку, з листа від 14.11.2017 № 564/11-д/в та зі змісту позовної заяви вбачається, що Фірмою "Т.М.М." визнається факт прострочення нею виконання зобов`язання з повернення кредиту на суму 1 125 000, 00 євро. З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшли висновку про те, що у зв`язку з простроченням боржника Банк набув право на дострокове повернення кредиту, яким скористався, надіславши боржнику 30.10.2017 вимогу про повне дострокове погашення боргу, яка була отримана Фірмою "Т.М.М." 31.10.2017, а тому право вимоги на повне дострокове повернення усього тіла кредиту виникло у Банку 31.10.2017.

Так, в результаті укладення додаткових угод № 47 та № 48, які є невід`ємними частинами кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 було продовжено строк повернення кредиту до 31.03.2021 та погоджено новий графік повернення кредиту (тіла та процентів), а також зафіксовано розмір основної заборгованості (за тілом кредиту) у сумі 14 857 932,43 євро, вчинення виконавчого напису № 7860 від 20.12.2017 здійснено з дотриманням строку, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат", що у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав у задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності та відновлення чинності запису про право власності, як похідних від вимоги про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в задоволенні якої судом відмовлено.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що в результаті укладення додаткових угод № 47 та № 48, які є невід`ємними частинами кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 було продовжено строк повернення кредиту до 31.03.2021 та погоджено новий графік повернення кредиту (тіла та процентів), а також зафіксовано розмір основної заборгованості (за тілом кредиту) у сумі 14 857 932,43 євро, вчинення виконавчого напису № 7860 від 20.12.2017 здійснено з дотриманням строку, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат", погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та похідних вимог (про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності та відновлення чинності запису про право власності) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника про відсутність підстав посилатись на висновки, викладені у справі № 910/1580/18, оцінюється колегією суддів апеляційного господарського суду критично, оскільки повторний розгляд цих доводів суперечить вимогам, як Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і практиці Європейського суду з прав людини щодо реалізації принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень, базове тлумачення якого вміщено, зокрема, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також вимогам Господарського процесуального кодексу України.".

Крім того, висновки суду касаційної інстанції, зроблені у справі № 873/41/19 не мають преюдиціального значення для розгляду цієї справи, оскільки є лише оцінкою касаційним судом умов кредитного договору в контексті правомірності передачі спору на розгляд третейського суду, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 у справі № 910/6753/20 та від 08.12.2020 у справі № 910/7013/20, в яких касаційний суд визнав помилковими посилання на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 14.04.2020 у справі № 873/41/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/6753/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 20.11.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.А. Корсак

Л.Г. Сітайло