Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/6753/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6753/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Случа О.В.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - Саєнко Ю.М. (адвокат),

відповідача - Кузовлева Р.В. (адвокат),

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - Федосєєвої Т.Р. (адвокат),

третьої особи-3 - Комірного О.О. (самопредставництво),

третьої особи-4 - Косінової Г.В. (адвокат),

третьої особи-5 - не з`явився,

третьої особи-6 - не з`явився,

третьої особи-7 - не з`явився,

третьої особи-8 - не з`явився,

третьої особи-9 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 (у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Корсак В.А., Сітайло Л.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

до Акціонерного товариства "СЕНС-БАНК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Державне підприємство "Сетам",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадай-3",

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Корп",

4. ОСОБА_1 ,

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтек",

6. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович,

7. Міністерство юстиції України,

8. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост",

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юнівес"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Фірма "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, Фірма "Т.М.М.") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "СЕНС-БАНК" (далі - Відповідач, АТ "СЕНС-БАНК, Банк) з позовними вимогами про:

1) визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7860, вчинений 20.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем;

2) визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 30.11.2018 року та оформлені протоколами електронних торгів від 30.11.2018 року № 373137, № 373132, № 373136, № 373131 Державного підприємства «Сетам»;

3) визнання недійсними Актів про реалізацію предмета іпотеки № 55614244 від 11 грудня 2018 року, № 55614244/14 від 08.02.2019 року, № 55614244/14 від 12.02.2019 року, №55614244/14 від 25.01.2019 року, видані за результатами торгів;

4) визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтва про право власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайлом Юрійовичем, серія та номер: 70 від 11.12.2018, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

5) визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтва про право власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на групу приміщень № 153 загальною площею 960, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайло Юрійовичем, серія та номер: № 327 від 26.02.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

6) визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтва про право власності ТОВ «БЕСТ КОРП» (ЄДРПОУ 42591230) на групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, серія та номер: 210 від 18.02.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

7) визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення № 144 загальною площею 1206 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським Володимирем Анатолійовичем, серія та номер: № 66 від 25.01.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

8) скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на групу приміщень № 153 загальною площею 960, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, номер запису про право власності 30457679 від 26.02.2019 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

9) скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, номер запису про право власності 29393037 від 11.12.2018 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

10) скасування державної реєстрації права власності ТОВ «БЕСТ-КОРП» (ЄДРПОУ 42591230) на групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, номер запису про право власності 30561219 від 18.02.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

11) скасування державної реєстрації права власності ТОВ «РІЕЛТЕК» (ЄДРПОУ 43032177) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності/довірчої власності 31850333 від 04.06.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

12) скасування державної реєстрації права власності Макара Володимира Романовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення № 144 загальною площею 1206, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30364136 від 25.01.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

13) скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно (номер запису про іпотеку: 31914498), а саме: на нежитлове приміщення №145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, індексний номер: 47261231 від 07.06.2019 року 17:07:52 - з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

14) скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно (номер запису про іпотеку: 37149967), а саме: групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича, індексний номер: 52945438 від 03.07.2020 року 11:25:27 - з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

15) скасування державної реєстрації обтяжень нежитлового приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47260928 від 07.06.2019 року 16:55:14, номер запису про обтяження 31914183 - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

16) скасування державної реєстрації обтяжень групи приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52944977 від 03.07.2020 року 11:15:00, номер запису про обтяження 37149178 - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

17) відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 5802058 від 27.05.2014 року, здійсненого на підставі рішення № 13351277 від 27.05.2014 року (група приміщень № 151) з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

18) відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 5803629 від 27.05.2014 року, здійсненого на підставі рішення № 13354892 від 27.05.2014 (група приміщень № 153), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

19) відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 990966 від 15.04.2013 року, здійсненого на підставі рішення № 2416392 від 20.05.2013 року (нежитлове приміщення № 145), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

20) відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 992086 від 15.04.2013 року, здійсненого на підставі рішення № 2419702 від 20.05.2013 року (нежитлове приміщення № 144), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги викладені з урахування заяви про зміну предмету позову від 01.02.2021 та доповнень до заяви про зміну предмету позову від 25.02.2021.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог статей 87 - 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Банк пропустив строк звернення за вчиненням виконавчого напису, сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не є безспірною, не відповідає дійсному розміру заборгованості і є явно завищеною, відповідно спірний виконавчий напис не підлягає виконанню.

1.3. Відтак, на думку Позивача, у виконавчої служби були відсутні підстави для виконання такого виконавчого напису, а також для передачі нерухомого майна на примусову реалізацію. При цьому, торги, проведені на підставі незаконного виконавчого напису і без необхідного обсягу прав та повноважень у виконавчої служби, є також недійсними і не можуть створювати жодних правових наслідків, окрім наслідків його недійсності.

1.4. Позивач зазначив, що сторони недійсного правочину зобов`язані повернути одне одному те, що набули за недійсним правочином, а документи і реєстраційні записи видані/здійснені на підставі недійсного правочину підлягають скасуванню, а отже існують підстави для скасування свідоцтва про право власності та реєстраційних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а записи про право власності Позивача на нерухоме майно підлягають відновленню.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 залишено без змін.

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що Позивач не довів того, що спірний виконавчий напис №7860 був вчинений в порушення норм чинного законодавства, а обставини, на які посилається Позивач, звертаючись до господарського суду з цим позовом, є недоведеними та не узгоджуються з приписами чинного законодавства і матеріалами справи. Відповідно, вимоги про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно та вимоги про скасування державної реєстрації права власності щодо спірного майна, державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень нежитлових приміщень та відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності Позивача на нерухоме майно, які були заявлені Позивачем як похідні від вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яка задоволенню не підлягає, також не підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі Фірма "Т.М.М." просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, від 13.09.2021 у справі № 202/432/14-ц щодо застосування положень статті 251, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.

3.3. Скаржник зазначає, що, надаючи оцінку правовідносинам сторін, зокрема, в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на момент вчинення виконавчого напису, суди взагалі не застосовували частину першої статті 1048 Цивільного кодексу України. При цьому Скаржник наголошує на тому, що правильне застосування цієї норми матеріального права у подібних правовідносинах наведене у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, що стосується, зокрема, залишення судом поза увагою факту нарахування Відповідачем процентів поза межами встановленого строку кредитування, що змінило суму заборгованості Позивача. Скаржник також вважає, що судами не було враховано висновку Верховного Суду щодо визначення строку дії договору, наведеного у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

3.4. На думку Скаржника, суди також не врахували висновку Верховного Суду, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц щодо необхідності дослідження наявності безспірної суми заборгованості за кредитним договором станом на момент вчинення виконавчого напису, та висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 13.09.2021 у справі № 202/432/14-ц стосовно того, що встановлення строку дії договору "до повного повернення кредиту, сплати відсотків", є необґрунтованим, оскільки така умова не є встановленням строку дії договору у розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

3.5. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Скаржник посилається на те, що судом не досліджено всіх доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема, не досліджено: умов Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №47 від 29.04.2014, зокрема, того факту, що така додаткова угода була укладена майже через три місяці після спливу встановленого Додатковою угодою №46 строку кредитування; усіх умов Кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004 в редакції Додаткової угоди №26 від 30.03.2007, з врахуванням змін, внесених Додатковою угодою №46 від 16.12.2013, що призвело до помилкового висновку про те, що положення п. 11.11 Кредитного договору визначають строк дії Договору.

3.6. Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Товариств з обмеженою відповідальністю "Парадай-3", "Бест Корп" на адресу Касаційного господарського суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких сторони просять відмовити у задоволенні касаційної скарги Фірми "Т.М.М." в повному обсязі, а оскаржувані рішення залишити без змін.

3.7. Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на адресу Суду надійшли письмові пояснення, у яких сторони просять відмовити у задоволенні касаційної скарги Фірми "Т.М.М." в повному обсязі, а оскаржувані рішення залишити без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 04.03.2004 між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю було укладено кредитний договір № 252-СВ.

4.2. У подальшому до Кредитного договору неодноразово вносились зміни щодо суми кредиту, умов кредитування, строку кредитування та строку дії договору. Також, у період дії Кредитного договору змінювався Банк з Акціонерного комерційного банку "ХФБ Банк Україна" на Акціонерне товариство "Унікредитбанк", з Акціонерного товариства "Унікредитбанк" на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк". Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (змінено назву на АТ "СЕНС-БАНК") є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсобанк".

4.3. 19.01.2006 у забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Фірмою "Т.М.М." (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який 27.05.2014 викладений у новій редакції, за змістом якого останньою у забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором передано банку приміщення в першочергову іпотеку з найвищим пріоритетом обтяження вартістю 125 217 504, 30 грн, а саме:

- нежитлове приміщення № 144, загальною площею 1206 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;

- нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;

- групу приміщень № 151 загальною площею 688,90 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;

- групу приміщень № 153 загальною площею 960,70 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А.

4.4. 30.03.2007 між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 26 до Кредитного договору № 252-СВ, за якою сторони вирішили викласти Кредитний договір у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у новій редакції від 30.03.2007) Банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - "Фінансування") із загальною сумою фінансування 12 000 000 (дванадцять мільйонів) Євро з можливістю отримувати в Доларах США, євро та гривні та з терміном Фінансування до 30.04.2008.

4.5. 27.06.2013 між сторонами була укладена Додаткова угода № 44, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п. 4.1.5. Кредитного договору, і встановили новий графік погашення кредиту, а саме: "Позичальник зобов`язаний погасити непогашену суму Кредиту наступним чином: до 31.07.2013 - 15 376 721, 00 Євро".

4.6. 16.12.2013 між ПАТ "Укрсоцбанк" та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю була укладена Додаткова угода № 46, відповідно якої сторони виклали п.п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції: "Банк відповідно до умов та на термін цього Договору надає Позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - "Фінансування") із загальною сумою кредитування 15 376 721, 00 євро з можливістю отримувати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014".

4.7. 29.04.2014 Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № 47 до кредитного договору № 252-СВ (у новій редакції від 30.03.2007), якою викладено умови кредитного договору у новій редакції, що викладена в додатку до цієї додаткової угоди.

4.8. 30.09.2016 Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у редакції від 29.04.2014), якою змінено умови кредитного договору щодо графіка погашення кредиту, процентного періоду та процентної ставки. Позичальник зобов`язався погасити частину заборгованості у розмірі 1 125 000 євро за тілом кредиту в строк до 30.09.2017, а кінцевий термін кредитування визначено до 31.03.2021.

4.9. Однак позичальник у строк до 30.09.2017 частину заборгованості за кредитом не погасив, у зв`язку з чим 30.10.2017 АТ "Укрсоцбанк" звернулося до Фірми "Т.М.М." з листом від 30.10.2017 № 02-09/68-14744 про повне дострокове погашення заборгованості. Ця вимога отримана позичальником 31.10.2017 і не задоволена.

4.10. Враховуючи, що зобов`язання позичальника за кредитним договором повністю не виконані, ПАТ "Укрсоцбанк" 20.12.2017 звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. за вчиненням виконавчого напису, який зроблено 20.12.2017 за № 7860. У цьому виконавчому написі зазначений строк, за яким проводиться стягнення з 31.10.2017 по 13.11.2017. Також звернуто стягнення на нерухоме майно Фірми "Т.М.М." на користь ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору іпотеки від 19.01.2006, а саме на: нежитлові приміщення № 144 загальною площею 1206 кв.м, № 145 загальною площею 1137,80 кв.м, № 151 загальною площею 688,90 кв.м та № 153 загальною площею 960,70 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 49-А.

4.11. Постановою державного виконавця від 23.01.2018 відкрито виконавче провадження № 55614244 з примусового виконання виконавчого напису № 7860.

4.12 У межах виконавчого провадження № 55614244 нерухоме майно виставлено Державним підприємством "Сетам" на електронні торги 30.11.2018.

4.13. Згідно із протоколами електронних торгів № 373137 № 373132 від 30.11.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Парадай-3".

4.14. Відповідно до протоколу електронних торгів № 373136 від 30.11.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Корп".

4.15. Згідно із протоколом електронних торгів № 373131 від 30.11.2018 переможцем визнано ОСОБА_1 .

4.16. ТОВ "Парадай-3" отримало Акти про реалізацію предмета іпотеки № 55614244 від 11.12.2018 та № 55614244/14 від 08.02.2019, видані за результатами електронних торгів.

4.17. ТОВ "Бест Корп" отримало Акт про реалізацію предмета іпотеки № 55614244/14 від 12.02.2019, виданий за результатами електронних торгів.

4.18. ОСОБА_1 отримав Акт про реалізацію предмета іпотеки № 55614244/14 від 25.01.2019, виданий за результатами електронних торгів.

4.19. 11.12.2018 ТОВ "Парадай-3" отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 70, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю.

4.20. 26.02.2019 ТОВ "Парадай-3" отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 327, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю.

4.21. 18.02.2019 ТОВ "Бест Корп" отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказане приміщення, зареєстровані за № 210, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А.

4.22. 25.01.2019 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 66 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А.

4.23. Після чого ТОВ "Парадай-3" 04.06.2019 здійснило відчуження приміщення № 145 на користь ТОВ "РІЕЛТЕК".

4.24. Отже, новими власника нерухомого майна стали: ТОВ "Бест Корп", ТОВ "Парадай-3", ТОВ "Ріелтек" та ОСОБА_1 .

4.25. Позивач, вважаючи, що відчуження належного йому майна відбулося з порушенням приписів чинного законодавства, звернувся до суду для захисту своїх прав.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників, дослідивши наведені у касаційній скарзі, відзивах на неї та письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.3. Предметом спору у цій справі є виконавчий напис нотаріуса, за вчиненням якого звернувся Відповідач з пропуском, на думку Позивача, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строку. Крім того, Позивач наполягав на тому, що сума заборгованості, зазначена в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірною.

5.4. Як зазначено раніше, в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про безпідставність тверджень Позивача щодо пропуску банком строку для звернення до нотаріуса. Суди також зазначили про непідтвердження Позивачем тих обставин, що сума його заборгованості перед банком за кредитним договором станом на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, що заявлена до стягнення.

5.5. Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

5.6. Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

5.7. Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" та статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис є виконавчим документом, а стягнення за ним провадиться в порядку, встановленому законодавством для виконання судових рішень.

5.8. Частиною першою статті 88 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 виклала правовий висновок про застосування наведеної норми права та зазначила, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат", безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У Рішенні від 01.07.2020 № 7-р(I)/2020 Конституційний Суд України визнав положення частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" такими, що відповідають Конституції України. При цьому Конституційний Суд України виходив з такого змісту частини 1 статті 88 цього Закону: "Відповідно до частини першої статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Із дослідження наведених положень Закону вбачається, що строки для вчинення виконавчого напису нотаріусом є відмінними залежно від кола учасників правовідносин: у відносинах між юридичними особами строк скорочений порівняно зі строком, який застосовується у відносинах між фізичними особами.

Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання діяльності нотаріату в частині визначення строків, у межах яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, законодавець запровадив чітку їх диференціацію залежно від суб`єктного складу учасників правовідносин. Наведене дає підстави стверджувати, що передбачене оспорюваними положеннями Закону регулювання є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату, як це встановлено в пункті 14 частини першої статті 92 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності".

Також у постанові зазначено, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у відносинах між юридичними особами норм частин першої, другої статті 88 Закону України "Про нотаріат" у системному зв`язку з нормою статті 257 Цивільного кодексу України та висновок Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту саме частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" не суперечать один одному та не виключають один одного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 підтвердила висновок, викладений у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/313/18.

5.9. Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

5.10. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

5.11. Отже, за результатами аналізу наведених норм можна дійти висновку, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

5.12. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, зазначила, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішеного по суті спору щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

5.13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами без будь-яких заперечень було підписано додаткову угоду № 48 до кредитного договору, в якій вони узгодили розмір основної заборгованості позичальника в сумі саме 14 857 932,43 євро. Додаткова угода № 48 є чинною. Крім того, під час розгляду справи № 910/1580/18 яка має преюдиційне значення встановлено, що Позивач у листі від 14.11.2017 № 564/11-д/в фактично визнав суму основного боргу (за тілом кредиту) у вказаному розмірі та просив здійснити реструктуризацію боргу і звернути стягнення на частину нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

При цьому, обставини щодо безспірності заборгованості за оспорюваним виконавчим написом № 7860, вчиненим 20.12.2017 підтверджені постановою Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 за позовом Фірми «Т.М.М.» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання виконавчих написів №№ 7858, 7861, 7862, 7860, 7859, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що суму заборгованості, зазначену у спірному виконавчому написі (14 857 932,43 євро), розраховано правильно, вона є безспірною та такою, що підтверджена відповідними документами, що унеможливлює визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

5.14. Отже, суди попередніх інстанцій розглянув справу не всупереч, а у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

5.15. Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

5.16. З урахуванням положень статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

5.17. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Як унормовано частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

5.18. Згідно із частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина першою статті 653 Цивільного кодексу України). За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Наслідками зміни договору є збереження його дії, але у зміненому вигляді (зі зміненими умовами). Ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна договору діє лише на майбутнє (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 400/190/19).

5.19. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, з моменту укладення кредитного договору сторонами до нього неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що системний аналіз правовідносин, які склались між сторонами щодо умов, порядку та строків повернення кредиту, отриманого за кредитним договором, з урахуванням неодноразових змін до нього та з огляду на зміст умов додаткової угоди № 47, свідчить, що сторони за взаємною домовленістю встановили новий строк (продовжили) повернення кредиту (кредитування) до 31.03.2021 шляхом викладення кредитного договору у новій редакції, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

5.20. Додаткова угода № 47 є чинною, у судовому порядку недійсною не визнавалась.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які дослідивши історію договірних відносин зі спірного договору та поведінку контрагентів, виснували, що додаткова угода № 47 є саме додатковою угодою до кредитного договору, а не окремим договором.

Так, судом у межах справи № 910/7933/16 досліджувався як кредитний договір, так і додаткові угоди до нього №№ 47, 48 та саме за результатами їх оцінки як доказів було ухвалено рішення про закриття провадження у справі № 910/7933/16 у зв`язку з відсутністю предмету позову, так як право вимоги у Банку до Фірми "Т.М.М." внаслідок укладення додаткової угоди № 48 ще не наступило, оскільки в ній було погоджено нові строки кредитування за договором, а саме до 31.03.2021.

Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №910/7933/16 вбачається, що Фірма "Т.М.М." під час розгляду цієї справи, предметом дослідження якої було, в тому числі, питання настання строку повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором, з урахуванням внесених змін до нього, не заперечувала того факту, що додаткові угоди № 47 та № 48 є невід`ємною частиною кредитного договору.

Підставою припинення провадження у справі № 910/7933/16 стало саме те, що сторонами було досягнуто домовленостей на проведення реструктуризації заборгованості відповідача шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору (в новій редакції від 29.04.2014) та договорів іпотеки.

Обставини, наведені у постанові суду апеляційної інстанції у справі № 910/7933/16, додатково підтверджують факт погодження сторонами укладення додаткової угоди № 47 та № 48 саме з метою реструктуризації заборгованості, а не рефінансування.

5.21. Посилання Скаржника на те, подією, яка мала юридичне значення є закінчення встановленого сторонами в Додатковій угоді №46 від 16.12.2013 строку фінансування (кредитування) - 31.01.2014, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.

Позивач, обґрунтовуючи момент закінчення дії кредитного договору 31.01.2014, помилково ототожнює "термін фінансування" зі "строком дії" кредитного договору.

Так, "термін фінансування" означає максимальний термін, протягом якого загальна сума фінансування (загальна сума всіх часток, що залишились непогашеними відповідно до кредитного договору) повинна бути повернута Позивачем Відповідачу.

У свою чергу, частинами першою та четвертою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Так, пунктом 11.11 кредитного договору у редакції додаткової угоди № 26 передбачено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Дія кредитного договору в новій редакції від 30.03.2007 припиняється за письмовим повідомленням банком позичальника при невиконанні позичальником вимог розділу 2 договору протягом періоду, зазначеного в пункті 2.1 цього договору. У такому випадку сторони застосовуватимуть положення договору, які діяли до 29.03.2007 включно, та положення додаткової угоди № 26 від 30.03.2007 до договору, за виключенням положень кредитного договору в новій редакції від 30.03.2007.

У додатковій угоді № 44 сторони погодили строк повернення кредиту у сумі 15 376 721,00 грн до 31.07.2013. Умови щодо строку дії кредитного договору, враховуючи зміст пункту 4.4 додаткової угоди № 44, не змінювались.

У додатковій угоді № 46 до кредитного договору (у редакції від 30.03.2007) сторони погодили, що банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію з загальною сумою фінансування 15 376 721,00 євро з можливістю отримати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014 (пункт 1.1).

Водночас, у пункті 4.4 додаткової угоди № 46 встановлено, що "Всі інші положення Договору залишаються без змін. У випадках протиріччя положень цієї Додаткової угоди та Договору застосовуються положення Додаткової угоди, якщо інше не передбачено умовами цієї Додаткової угоди".

Отже, оскільки у тексті додаткової угоди № 46 відсутні положення, які окремо регулюють строк дії кредитного договору, тому мають застосовуватись відповідні положення пункту 11.11 кредитного договору у редакції додаткової угоди № 26, тобто кредитний договір зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

5.22. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що термін фінансування (кредитування) - це конкретна дата, яку попередньо було визначено сторонами до 31.01.2014, а в подальшому додатковими угодами № 47 та № 48 визначено кінцевий термін користування та погашення кредиту - 31.03.2021, із закінченням терміну фінансування (кредитування) у відповідача зникло право нараховувати та стягувати відсотки за кредитним договором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16); а строк дії кредитного договору - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.11 договору у редакції від 30.03.2007).

5.23. У справі № 910/1580/18 за позовами Фірма "Т.М.М.", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, зокрема, й виконавчого напису № 7861, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018, рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Фірма "Т.М.М." за умовами додаткової угоди № 48 була зобов`язана повернути частину кредиту у сумі 1 125 000,00 євро в строк до 30.09.2017, однак не виконала цього зобов`язання, а з виписки з рахунку, з листа від 14.11.2017 № 564/11-д/в та зі змісту позовної заяви вбачається, що Фірмою "Т.М.М." визнається факт прострочення нею виконання зобов`язання з повернення кредиту на суму 1 125 000,00 євро. З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшли висновку про те, що у зв`язку з простроченням боржника Банк набув право на дострокове повернення кредиту, яким скористався, надіславши боржнику 30.10.2017 вимогу про повне дострокове погашення боргу, яка була отримана Фірмою "Т.М.М." 31.10.2017, а тому право вимоги на повне дострокове повернення усього тіла кредиту виникло у Банку 31.10.2017.

5.24. Отже, посилання Скаржника, за наявності подальших додаткових угод, на закінчення 31.01.2014 терміну фінансування згідно з додатковою угодою № 46 є безпідставним. Відповідно, відхиляються доводи Скаржника із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, щодо неможливості нарахування Банком процентів за користування кредитом після 31.01.2014.

5.25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами без будь-яких заперечень було підписано додаткову угоду № 46 до кредитного договору, в якій вони узгодили розмір основної заборгованості позичальника в сумі саме 14 857 932,43 євро. Додаткова угода № 46, як уже зазначалося, є чинною.

У листі від 14.11.2017 №564/11-д/в Позивач фактично визнав суму основного боргу (за тілом кредиту) у сумі 14 857 932,43 євро та просив здійснити реструктуризацію боргу і звернути стягнення на частину нерухомого майна, що належить йому на праві власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №910/1580/18 встановлено преюдиційні обставини, що Банком при зверненні до нотаріуса було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність вимог останнього, зокрема: кредитний договір з усіма додатками; договори застави та іпотеки зі змінами та доповненнями по кожному об`єкту; копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (а також докази їх отримання адресатами); розрахункові документи про надання послуг поштового зв`язку та описи вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка про ненадходження платежу та виписки по рахунку, що підтверджують надання кредитних коштів. Згідно з наданими Банком виписками сума основного боргу (тіла кредиту) становить саме 14 857 932,43 євро.

5.26. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

5.27. У постанові від 13.09.2021 у справі № 202/432/14-ц, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд висловив правову позицію про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. У цій справі (№ 202/432/14-ц) Верховний Суд позовні вимоги про стягнення процентів, комісії та пені, які нараховані поза межами дії строку кредитного договору, визнав безпідставними.

5.28. Водночас, з урахуванням встановлених судами обставин, безпідставними є посилання Позивача на висновки Верховного Суду у справах № 444/9519/12 і № 202/432/14-ц та на неправомірність нарахування відсотків та зарахування сплачених коштів в сумі 2 439 988,18 євро на їх погашення, оскільки згідно з пунктом 1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 47 Банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 15 376 721,00 євро та з терміном кредиту до 31.03.2021 (включно) і відповідач здійснював погашення заборгованості за договором відповідно до умов кредитного договору в редакції додаткової угоди № 48 до нього, а саме пункту 6.4, яким сторони добровільно погодили, що спочатку здійснюється погашення заборгованості саме за відсотками (простроченими відсотками) і тільки після погашення такої заборгованості - за тілом кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено суду, що сума заборгованості, яка зазначена у спірному виконавчому написі, не є безспірною.

5.29. Колегія суддів приходить до висновку що встановлені під час розгляду даної справи обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Так, дії Скаржника, який уклав кредитний договір та додаткові угоди до нього, протягом тривалого часу визнавав ці додаткові угоди, посилався на них в обґрунтування позовних вимог у інших справах, які розглядались судами раніше, підтверджуючи, що строк виконання зобов`язання не настав, а в подальшому подав позов та наполягає на тому, що додаткові угоди до кредитного договору є самостійним кредитним договором, а строк виконання зобов`язань у нього настав 01.02.2014, суперечать його попередній поведінці (укладенню договору) та є недобросовісними.

5.30. Отже, наведена Скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень судів апеляційної та першої інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі № 910/6753/20 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ