Постанова

від 16.11.2023 по справі 925/681/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. Справа№ 925/681/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДІ Проект» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 (повний текст рішення складено 05.07.2023)

у справі № 925/681/23 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин ЛТД»

до Приватного підприємства «ДІ Проект»

про стягнення 30 030,00 грн.

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджин ЛТД» звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства «ДІ Проект» про стягнення 30030,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за укладеним сторонами договором, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченої позивачем 14.07.2022 суми попередньої оплати у розмірі 30 030,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Ді Проект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин ЛТД" 30030,00 грн. повернення попередньої оплати за ненадані послуги на підставі договору № 12-22 від 12.07.2022 та 2684,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору..

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «ДІ Проект» 08.08.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі №925/681/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Просив поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/681/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/681/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ДІ Проект» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі № 925/681/23.

21.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/681/23.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.08.2023 у справі №925/681/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 поновлено Приватному підприємству «ДІ Проект» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі №925/681/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15 листопада 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №925/681/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 12.07.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Юджин ЛТД", як замовником, та приватним підприємством "Ді Проект", як виконавцем, був укладений договір №12-22, у відповідності до п.1.1 якого замовник доручив та зобов`язувався прийняти і оплатити роботи (послуги), що є предметом договору, а виконавець зобов`язався надати послуги щодо оформлення документації про прийняття об`єкта, а саме: "Добудова до існуючої будівлі гаража - майстерні виробничо - складського приміщення по вул. Чкалова, 2 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області" в експлуатацію.

Вартість виконання робіт (надання послуг) за цим Договором є договірною та становить 60060,00 грн. в т.ч. 5 % єдиного податку і погоджена протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору після підписання цього Договору замовник у 5-денний термін перераховує на рахунок виконавця попередню оплату від вартості робіт по Договору, що становить 30030,00 грн. в т.ч. 5% єдиного податку.

Розрахунок за виконані роботи проводиться Замовником в 7-денний термін після підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) по цьому договору (п. 2.3. Договору).

Згідно з п.3.1 та п.8.2. договору виконання робіт починається після підписання сторонами даного Договору. Термін виконання робіт продовжується на строк затримки надання вихідних даних.

Завершення виконання робіт оформляється підписанням між сторонами актом здачі-приймання робіт (п.1.2., п. 3.2. Договору).

Відповідно до п.3.6. договору у випадку припинення виконання робіт (надання послуг) та розірвання договору, або у випадку призупинення виконання робіт з ініціативи Замовника, останній сплачує Виконавцю робіт вартість фактично виконаних робіт (наданих послуг) на момент їх припинення чи призупинення.

Згідно з п. 4.1.2. договору виконавець зобов`язаний надавати замовнику послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.2.4. договору замовник зобов`язаний на вимогу виконавця надати вихідні дані для надання послуг по цьому Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами даного Договору та діє до повного виконання Сторонами договірних зобов`язань і є чинним до 31.12.2022 ( п. 8.1. договору).

Пунктом 13.5. передбачено, що вихідні дані вважаються наданими Виконавцю лише у випадку, якщо вони зареєстровані, шляхом зазначення Виконавцем вихідного номеру і дати. Будь-які зміни, або корективи вихідних даних, або пропозиції в процесі виконання робіт вносяться Замовником виключно в письмовому вигляді.

На виконання умов договору позивачем були перераховані кошти в сумі 30030,00 грн. На підтвердження зазначеного позивачем надано платіжну інструкцію від 14.07.2022 № 17380 з призначенням платежу «попередня оплата за послуги оформлення документів про прийняття об`єкта виробничо-складського приміщення вул. Берегова-промислова, 10 в Червона Слобода, зг. рах. №1 від 14.07.2022».

Разом з тим, як вбачаєтеся з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, не зважаючи на вказівку у призначенні платежу на іншу адресу об`єкта, ніж вказано у п. 1.1. Договору, сплата спірних коштів була проведена на виконання саме по Договору №12-22 від 12.07.2022, укладеного між сторонами.

Відповідачем факт перерахування оплати за договором №12-22 від 12.07.2022 в сумі 30030,00 грн. не заперечувався.

Доказів укладення між сторонами іншого договору або існування інших відносини по отриманню коштів в матеріалах справи відсутні.

11.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №105, в якому просив повідомити на якій стадії перебуває виконання робіт по спірному договору та коли очікується їх завершення, на підтвердження чого позивачем надано накладну №1800108891769 від 11.11.2022 та опис вкладення у лист.

08.12.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з листом вих. №120, в якому просив повідомити на якій стадії перебуває виконання робіт по спірному договору та коли очікується їх завершення, на підтвердження чого позивачем надано накладну №1800109031887 від 08.12.2022 та опис вкладення у лист.

Проте, зазначені листи залишені відповідачем без відповіді.

Вимогою від 18.04.2023 №184 через припинення строку дії договору та відсутність звітів виконавця про хід виконання робіт за договором, позивач вимагав у відповідача повернення сплачених коштів в сумі 30030,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму передоплати не повернув.

А тому, в зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за спірним договором з боку відповідача, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав .

Відповідно до ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Місцевий господарський суд дослідивши зміст укладеного договору, дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки він містить зобов`язання як з виконання роботи, так і з передачі її майнового результату, визначеного та віддільного від дій, а саме розробленої документації за договором замовникові.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов`язкову оплатність договору підряду.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодекс України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і уразі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони не має, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості що до розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Отже, порушення, не визнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, що до яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. В даному випадку предметом спору є визначена Позивачем вимога про стягнення авансового платежу за договором підряду, у зв`язку з односторонньою відмовою від Договору.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

В даному випадку підставами позову є неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором №12-22 від 12.07.2022, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення статей 224 ГК України та 849 Цивільного кодексу України.

Проте колегія суддів зазначає, що заявлена до стягнення сума у розмірі 30030,00 грн, не є збитками позивача, тому що сплачена ним в якості передоплати за умовами Договору. Таким чином, застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків до даних правовідносин є неможливим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/16.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем передоплати в сумі 30030,00 грн. на виконання умов договору, але приватне підприємство "Ді Проект" не виконало взятих на себе зобов`язань щодо оформлення документації про прийняття об`єкта, а саме: "Добудова до існуючої будівлі гаража - майстерні виробничо - складського приміщення по вул. Чкалова, 2 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області" в експлуатацію.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За визначенням ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач стверджує, що ним на виконання умов договору від імені позивача було підготовлено та подано 02.08.2022 до порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва заяву про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт, проте, у внесенні змін до дозволу було відмовлено через відсутність документів: сканованої копії декларації про початок будівельних робіт, витягу з ДЗК та ДРРП, сканованих містобудівних умов та обмежень, а також відомостей щодо проектної документації та експертизи проекту в системі ЄДЕССБ. Крім того, відповідач зазначив, що для отримання цих документів відповідач звертався до відділу містобудування та архітектури Черкаської районної військової адміністрації. Виконавець отримав лист Черкаської РВА від 23.08.22 № 16-06/88 про відсутність містобудівних умов та обмежень по об`єкту.

Але, такі твердження відповідача колегія суддів оцінює критично, оскільки з вказаних документів, які надані відповідачем на підтвердження вчинення зазначених дій, не можливо встановити, що вони стосуються виконання робіт за спірним договором щодо оформлення документації про прийняття об`єкта, а саме: "Добудова до існуючої будівлі гаража - майстерні виробничо - складського приміщення по вул. Чкалова, 2 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області".

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, в межах строку дії Договору відповідач, як виконавець, ніколи не звертався до Позивача за отриманням вихідних даних для виконання робіт по договору і не мала місця обставина відмови Позивача у наданні таких даних. Доказів на спростування зазначеного відповідачем суду не надано.

Відповідачем на підтвердження виконання спірного договору надано лист-відповідь відділу містобудування та архітектури Черкаської районної військової адміністрації від 23.08.2022 №16-06/88, яким останній повідомив відповідачеві, що містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкту «Добудова до існуючої будівлі гаража-майстерні виробничо-складського приміщення по вул. Чкалова, 2 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області» від 09.10.2012 за №561 відсутні. Також долучено відповідь Державної інспекції архітектури та містобудування України №6060/05/13-23 від 26.06.2023 в якій інспекція повідомила, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «назва об`єкта - Добудова до існуючої будівлі гаража-майстерні виробничо-складського приміщення по вул. Чкалова, 2 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області» підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату відповіді не виявлено. При цьому, інспекція зазначила, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності, за параметром пошуку «замовник - ТОВ «ЮДЖИН ЛТД» була наявна певна інформація (повідомлення про початок підготовчих робіт, декларація про початок будівельних робіт, повідомлення про зміну даних у декларації про початок будівельних робіт від 31.05.2013, повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 02.12.2022, декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 09.01.2023).

Але, зазначені документи не спростовують висновки суду.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що до часу завершення строку дії договору роботи щодо оформлення документації по здачі об`єкта в експлуатацію виконані та здані позивачу, як завершені, а тому місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок, що відповідач не виконав підрядних робіт. При цьому, зважаючи на дату отримання відповідачем суми попередньої оплати за такі роботи - 14.07.2022 та обсяг робіт, які підлягали виконанню, невиконання спірних підрядних робіт протягом більш як пів року є порушенням розумного строку в розумінні ст. 846 Цивільного кодекс України.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування).

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом згідно з пунктом 8.1 договору від 12.07.2022 №12-22 строк дії договору скінчився 31.12.2022. Разом з тим, цим же пунктом договору встановлено, що договір діє до повного виконання Сторонами договірних зобов`язань.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті); - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті); - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті); - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз ч. 2 - 4 ст. 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Разом з тим, відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.04.2023 направив відповідачу вимогу №184 від 18.04.2023 про повернення передоплати в сумі 30030,00 грн., відповіді на яку відповідач не надав та кошти не повернув.

Відтак, Позивач як Замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, щодо відмови від договору в односторонньому порядку.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що положення ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного Замовником по договору підряду, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Замовника від договору підряду відповідно до положень ч. 2 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення передплати в сумі 30030,00 грн. відповідно до вимог ст. 1212 вказаного Кодексу.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково, зокрема, стягнув з відповідача 30030,00 грн. як збитки на підставі ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 849 Цивільного кодексу України.

А тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п.2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДІ Проект» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі № 925/681/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі № 925/681/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2023 у справі №925/681/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №925/681/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала