Постанова

від 20.11.2023 по справі 910/13469/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 910/13469/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023

у справі № 910/13469/22 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД"

про стягнення 109 235,75 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" про стягнення 109 235,75 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що, виплативши страхувальнику відповідно до умов Генерального договору добровільного страхування вантажів № 0004г0ко від 26.06.2020 року, у зв`язку з настанням страхового випадку (втрати вантажу) страхове відшкодування в сумі 109 235,75 грн, він набув згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги стягнення суми страхового відшкодування з відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки в межах фактичних витрат.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 109 235 грн. 75 коп. страхового відшкодування та 2 481 грн. 00 коп. судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" 18.08.2023 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити в задоволені позову. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, у зв`язку з тим, що суддя Майданевич А.Г. який не є суддею-доповідачем, перебуває на лікарняному, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу було залишено.

06.09.2023 (через електронну пошту) скаржник направив заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, надано суду докази, що підтверджують доплачений судовий збір у встановленому законодавством розмірі (2 082, 93 грн), згідно платіжною інструкцією № 892 від 31.08.2023.

07.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі з доказами відправки іншим учасникам апеляційного провадження, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

Ухвалою від 11.09.2023 було прийнято до провадження апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/13469/22, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

07.11.2023 від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи участь усієї колегії підготовки суддів для підтримання рівня кваліфікації за програмою для суддів апеляційних господарських судів з 13.11.2023 по 17.11.2023, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до наступного. За доводами скаржника, суд першої інстанції при вирішенні справи не застосував Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ухвалену 19 травня 1956 року в м. Женеві (Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, надалі - Конвенція). Таким чином, до відносин, що виникли, за доводами скаржника, вона має застосовуватися, а саме ст. 23 Конвенції. Однак такі положення помилково не були застосовані.

Окрім цього, скаржник зазначив про невірний розрахунок вартості вантажу та розміру відшкодування. Так, апелянт вважає, що вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. При цьому, згідно з ч.7 ст.23 Конвенції розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в п.3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену сторонами. Позивачем подано вартість недопоставленого товару розрахунок якої здійснено з урахуванням ціни товару, яка зазначена в інвойсі № 9000001814 від 30.11.2020. Також, висновки щодо застосування Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів у частині відшкодування збитків у випадку крадіжки вантажу невстановленими особами викладені у Постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року справа № 910/6637/19. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнений виклад доводів відзиву на апеляційну скаргу

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України.

Так, у поданому відзиві позивач зазначив, що за приписами статей 618 Цивільного кодексу України, частини другої статті 932 Цивільного кодексу України, статті 14 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність», відповідач як експедитор за договором експедирування є особою, яка несе відповідальність перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Карма Діджитал ЛТД». Позивач вважає, що на спірні правовідносини (транспортного експедирування) не поширюється дія Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, оскільки ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Тобто такі правовідносини поширюються на перевізника та відправника. Крім того, безпосередньо в умовах договору транспортного експедирування № 1505/2 - 17 від 15.05.2017 року відсуне пряме посилання, що, зокрема перевезення здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 p.). Тобто, сторони договору експедирування не погодили обмежену відповідальність експедитора, що не виходить за межі чинного законодавства. А тому позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (страховик за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД» (страхувальник, вигодонабувач за договором) укладено договір добровільного страхування вантажів № 0004г0ко (далі - договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами.

Відповідно до пункту 3.1 договору страхування застрахованим вантажем є акустика та обладнання для «розумного будинку». Точна назва вантажу, кількість місць та вага зазначені в інвойсі, що додається до договору.

Відповідно до пункту 2.8 договору страхування безумовна франшиза - 0,50% від страхової суми за кожним окремим перевезенням, але в будь-якому випадку не менше ніж 50 000,00 грн. по кожному страховому випадку.

Строк дії договору страхування - з 27.06.2020 по 26.06.2021 (пункт 2.1 договору страхування).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що укладений договір добровільного страхування вантажів № 0004г0ко від 26.06.2020 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Судом встановлено за матеріалами справи, що 30.11.2020 року згідно страхового сертифікату № 0004г0ко - 35 ПРАТ «СК «АРКС» прийняло на страхування вантаж ТОВ «КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД» - акустичні товари у кількості 24299 штук, вартістю 190 503,28 доларів США (інвойс № 9000001814 від 30.11.2020 року), які перевозились автомобільним транспортом (автомобіль вантажний тентований НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом Arvato Benelux B.V Brem 1 6598 MH Heijen The Netherlands - Київська область, с. Чайки. вул. Авіаконструктора Антонова 1 А.

В свою чергу, 15.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД» (клієнт) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ГРУП Україна» (експедитор) був укладений договір транспортного експедирування № 1505/2-17 (далі - договір експедирування), за умовами якого Експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надати останньому послуги, пов`язані з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні та територією України всіма видами транспорту за заявками, погодженими сторонами (пункт 2.1 договору експедирування).

Відповідно до пункту 2.2 договору експедирування заявки, погоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення клієнта. У заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, які не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору експедирування між клієнтом та експедитором 27.11.2020 року було підписано заявку на автотранспортне перевезення вантажу від 27.11.2020 року: Акустичні системи та навушники: Volume: 23 EUPL. Weights appr: 4300 kg. Loading reference 6000018388.

За умовами пункту 3.1.1 договору експедирування експедитор має право для виконання доручень клієнта здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати договір із третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта.

На виконання договору експедирування та заявки замовника від 27.11.2020 року відповідно до міжнародної транспортної накладної (CMR) від 30.11.2020 року, в цей же день водій автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ОСОБА_1 , прийняв до перевезення вантаж згідно інвойсу 9000001814 від 30.11.2020 року, вартістю 190 503,28 доларів США.

В ході транспортування вантажу 01.12.2020 року частина вантажу (інвойс №9000001814 від 30.11.2020 року) була викрадена із транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що водієм ОСОБА_1 було повідомлено (надана відповідна заява) в поліцію міста Пайне, Німеччина.

В пункті пропуску Дорогуск (Dorohusk) Польща, контролерами 05.12.2020 року було оглянуто залишок вантажу автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який не було викрадено, про що працівниками митного посту було складено протокол № 05.12.2020.

Перелік вантажу, який був фактично розмитнений, зазначено у Вантажно-митній декларації UA 100020/2020/054245/, копія якої наявна в матеріалах справи.

В подальшому при прибутті автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 у місце розвантаження: Київська область, с. Чайки, вул. Авіаконструктора Антонова 1-А, 08.12.2020 року у присутності представника перевізника та клієнта (замовника) було складено акт вивантаження товару на склад та зафіксовано кількість та найменування вантажу, який фактично прибув на місце розвантаження.

Також, 08.12.2020 року представником АТ «Страхова компанія «АРКС» у присутності уповноваженої особи страхувальника ОСОБА_2. було складено Акт огляду пошкодженого вантажу у місці розвантаження: Київська область, с. Чайки, вул. Авіаконструктора Антонова 1-А, згідно з яким було здійснено підрахунок наявного та пошкодженого вантажу, а також підрахунок недостачі вантажу в причепі.

Відповідно до складеної ТОВ «КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД» довідки вартості товару, нестача якого виявлена 01.12.2020 року, при транспортуванні вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , інвойс № 9000001814 від 30.11.2020 року, загальна вартість втраченого вантажу складає 159 235, 75 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору страхування страховим випадком за договором є, зокрема, пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок будь-яких подій.

За умовами пункту 2.4.1 договору страхування страхова сума за кожним окремим перевезенням вказується у сертифікаті.

Згідно з пунктом 10 страхового сертифікату №0004г0ко-34 від 30.11.2020 року страхова суму ставить 5 965 593,07 грн. Франшиза - 50 000,00 грн. (пункт 16 страхового сертифікату).

У відповідності до умов пункту 13.3.3 договору страхування основними (належними) документами для доведення розміру збитку визнаються - комерційні акти, акти огляду вантажу представником страховика, уповноваженим на це (аварійним комісаром), акти експертиз, оцінки та подібні документи, складені відповідно до законів та/або звичаїв того місця, де визначається збиток, документи на здійснені витрати по рятуванню вантажу.

За умовами пункту 13.1.2 договору страхування рішення про виплату страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви на виплату страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком.

Так, 29.12.2020 року ТОВ «КАРМА ДІДЖГТАЛ ЛТД» звернулось до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку та виплату суми страхового відшкодування, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 13.4 договору страхування після отримання документів та інформації, зазначених в п.13.1, 13.3 договору, протягом 10 робочих днів страховик приймає рішення щодо визнання події страховим або нестраховим випадком та щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування, про що складає відповідний страховий акт.

Відповідно до пункту 13.8 договору страхування страховик здійснює виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок страхувальника протягом 10 робочих днів з моменту його прийняття.

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхового випадку №1.200.20.0014164 від 01.12.2020 року та заявою на виплату страхового відшкодування від 29.12.2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов договору страхування було визнано втрату частини вантажу за інвойсом № 9000001814 від 30.11.2020 року страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 109 235,75 грн. (за вирахуванням франшизи у сумі 50 000,00 грн), про що складено відповідний страховий акт №ARX2712560 від 03.02.2021 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, копія якого наявна в матеріалах справи.

У відповідності до вказаного страхового акту №ARX2712560 від 03.02.2021 року сума страхового відшкодування у розмірі 109 235,75 грн. була виплачена позивачем на розрахунковий рахунок страхувальника - ТОВ «КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД» платіжним дорученням №748088 від 04.02.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування вантажів № 0004г0ко від 26.06.2020 року, а також щодо факту втрати частини вантажу страхувальника під час його перевезення перевізником на замовлення відповідача як експедитора, що сталося 01.12.2020 року, відповідачем суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Судом першої інстанції правомірно визначено, що укладений договір добровільного страхування вантажів № 0004г0ко від 26.06.2020 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Так, статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Тоді як, страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування на підставі договору добровільного майнового страхування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Отже, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Натомість, при регресі (стаття 1191 ЦК України) одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України встановлений особливий правовий режим.

Таким чином, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування", а частина перша статті 1191 Цивільного кодексу України - визначає право зворотної вимоги (регресу).

Суд ураховує наявний у матеріалах справи інвойсу 9000001814 від 30.11.2020 року, відповідно до якого вартість вантажу визначена у розмірі 190 503,28 доларів США. Згідно з довідкою вартості втраченого вантажу та вказаного інвойсу, вартість втраченого вантажу на час завантаження становила 5 593,48 доларів США, що, враховуючи встановлений курс долару США до української гривні станом на 30.11.2020 року (28,4681 гривні за 1 долар США), становить 159 235,75 грн. Отже, відшкодуванню перевізником підлягала вартість втраченого вантажу у сумі 159 235,75 грн.

Водночас, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування, отримало від останнього права кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" за шкоду, завдану втратою частини вантажу під час перевезення, в межах виплаченої суми, а саме - 109 235,75 грн, визначеної з урахуванням передбаченої умовами договору страхування франшизи в сумі 50 000,00 грн.

Таким чином, правомірний є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням викладеного вище, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" як до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Щодо доводів апелянта про незастосування судом першої інстанції положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 p.), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось раніше 15.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРМА ДІДЖІТАЛ ЛТД» (клієнт) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС ГРУП Україна» (експедитор) був укладений договір транспортного експедирування № 1505/2-17, за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надати клієнту послуги, пов`язані з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні та територією України всіма видами транспорту за заявками, погодженими сторонами (пункт 2.1 договору експедирування).

Стаття 929 ЦК України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не установлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не установлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Згідно з до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно частиною 1 статті 53 вказаного Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 року.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року № 72/14- 612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами», ця конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Відповідно до статті 37 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.

Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта, що Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки.

Водночас, згідно з положеннями статті 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди. Таким чином, саме експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до перевезення та його здачею замовнику, в рамках відповідальності перевізника відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами (1956 року).

Отже, огтрунтованим є висновок суду першої інстанції, що незалежно від того, чи здійснював відповідач ТОВ "АТЛАС ГРУП Україна" перевезення вантажу сам чи із залученими третьої особи ТОВ «ТРАНС-ЗАФТ», саме ТОВ "АТЛАС ГРУП Україна" є автоперевізником у розумінні статті 3 Конвенції та особою, відповідальною за завдані збитки. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Разом з цим, підстав для звільнення експедитора від відповідальності за втрату вантажу згідно з умовами договору експедирування, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції встановлено не було. Тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції.

А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судовий збір

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/13469/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/13469/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко