Рішення

від 20.11.2023 по справі 756/8004/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20.11.2023 Справа № 756/8004/21

Унікальний № 756/8004/21

Провадження № 2/756/368/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Євтушик В.І

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС»</a>, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1", про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію речових прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в травні 2021 року через адвоката Невмержицьку І.М. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обгрунтування позову вказує, що 25.12.2014 року на підставі оплатного договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою А.Ю., укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 .

У 2015 році до Оболонського районного суду м.Києва із позовом звернувся ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», в якому просив витребувати у ОСОБА_1 з її володіння квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 145,4 м2, житлова площа 73,2 м2 на користь Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» та скасувати рішення про державну реєстрацію та записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру.

01.02.2016 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15285/15-ц в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру.

10.05.2016 року заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва у справі № 756/15285/15-ц зазначені позовні вимоги задоволено повністю.

Одночасно із задоволенням позовних вимог, судом скасовано арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 13409120), зареєстрований 24.02.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був накладений з метою забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи № 756/15285/15-ц Оболонським районним судом м.Києва від 01.02.2016 року.

22.06.2016 року ухвалою Оболонського районного суду м.Києва заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 10.05.2016 року у даній справі скасовано та призначено справу до нового розгляду.

12.04.2019 року рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/15285/15-ц позовні вимоги задоволено повністю.

10.09.2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення Оболонського районного суду міста Києва в частині витребування квартири у ОСОБА_1 скасовано, в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14.04.2021 року постановою Верховного Суду рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12.04.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10.09.2019 року скасовані в частині задоволенні позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та скасування записів про державну реєстрацію речових прав та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що позивач згідно із договором купівлі-продажу квартири від 25.12.2014 року, який не визнаний недійсним та є чинним, вільно, відкрито здійснює право власності на зазначену квартиру. ОСОБА_1 фактично безперервно разом із неповнолітньою дитиною проживають у вказаній квартирі з моменту її придбання і до сьогодні, за вказаною адресою зареєстроване її місце проживання та місце проживання її дитини.

Однак, під час вирішення судового спору у справі № 756/15285/15-ц позивач довідалася про те, що ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 року у справі № 654/3787/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів затверджено мирову угоду сторін, за умовами якої: стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 9850000 грн.; встановлено спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання права власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно, а саме: квартиру семикімнатну за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м., квартиру трикімнатну за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 145,4 кв.м.. житловою площею 75,3 кв.м.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27.06.2019 року ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 року у справі № 654/3787/18 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При перегляді справи № 654/3787/18 в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було встановлено, що 17.11.2018 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Аквабіоресурси» за зверненням ОСОБА_5 провело реєстраційні дії щодо припинення обтяження та реєстрації права власності на квартиру , що належить позивачу ОСОБА_1 .

Підставою для державної реєстрації припинення арешту квартири зазначено заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10.05.2016 року, за яким скасовано арешт нерухомого майна, накладений в рамках цивільної справи № 756/15285/15-ц Оболонським районним судом м.Києва від 01.02.2016 р. Разом із тим, на момент реєстрації припинення арешту саме заочне рішення від 10.05.2016 року вже було скасоване ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 22.06.2016 р. і дія арешту була чинною.

Підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру зазначено свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, виданого Державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А.

В подальшому, на підставі рішення про державну реєстрацію від 10.12.2018 року прийнятого Філією комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_6 (запис про право власності № 29362959, реєстраційний номер об`єкта 1696813880000).

Крім того, 13.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за № 9962, укладений між ОСОБА_6 , в якості продавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центаріс», в якості покупця, на підставі якого спірна квартира придбана відповідачем ТОВ «ЦЕНТАРІС».

Зазначає, що фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зареєстровані у м.Донецьк та постійного місця реєстрації на підконтрольній території України не мають, позивачка ніколи не бачила та не знала. Юридична особа - ТОВ «Центаріс» позивачці також не відома. Позивачка безперервно проживає в своїй квартирі разом із неповнолітньою дитиною і ніхто із вказаних вище осіб в законний спосіб не намагалися вселитися у спірну квартиру.

Вказує, що з моменту придбання спірної квартири вона вільно здійснювала право власності на майно, нікому будь-яким способом не відчужувала квартиру, спірна квартира ніколи не відчужувалася в примусовому порядку чи в межах інших конкурсних процедур, у зв`язку із чим переліченими вище діями, рішеннями чи правочинами порушується право власності на майно позивача, і враховуючи на відсутність волевиявлення позивача на відчуження майна, вважає, що воно підлягає витребуванню у теперішнього володільця - ТОВ «Центаріс».

Позивач зазначає, що волевиявлення власника спірної квартири на відчуження на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, виданого Державним нотаріусом Сніжанської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А. було відсутнім виходячи з того, що станом на дату видачі зазначеного вище свідоцтва, спірне майно було предметом попереднього договору, укладеного між ТОВ «Трест Київміськбуд-1, в якості продавця, та ОСОБА_7 в якості покупця.

Вперше спірне майно пройшло державну реєстрацію як новостворене та внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 27.05.2014 року у справі № 22-3313/2014.

А ні «Трест Київміськбуд-1», ні ОСОБА_7 не були сторонами виконавчого провадження, не були в стані банкрутства, а спірне майно ніколи не перебувало в іпотеці, що виключає, на думку позивача, наявність правових підстав для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів 1-355 від 10.04.2012 року, виданого Державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А.

Також звертала увагу суду, що за змістом п.п.1.1, п.1, п.2, п.п. 4.1 п.4 Глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 видача відповідного свідоцтва може бути здійснена виключно за місцезнаходженням нерухомого майна.

Вважає, що свідоцтво про придбавання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року має ознаки підробленого документу.

Зазначає, що відсутні будь-які ознаки дійсності зазначеного вище свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, що виключає статус добросовісності у будь-якого із зазначених вище набувачів майна - ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ТОВ «ЦЕНТАРІС».

Вказує, що за вказаною вище схемою, використовуючи подібні підроблені свідоцтва про придбання з прилюдних торгів, були переоформлені десятки об`єктів по м.Києву.

Просить суд визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, видане Державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контор Донецької області Таранцовим О.А.; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «ЦЕНТАРІС» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 145,4 м.2, житловою площею 73,2 м.2; скасувати запис вчинений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. про право власності номер: 29735446, зареєстрований 30.12.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 145,4 м2, житловою площею 73,2 м.2, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер нерухомого майна 1696813880000.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 02.06.2021 року по справі відкрито провадження та розгляд справи призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 02.07.2021 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 року ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року залишено без змін.

29.06.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов. В своєму відзиві представник відповідача - адвокат Петренко І.Л. посилається на те, що право власності ТОВ «Центаріс» набуто в законний спосіб на підставі договору купівлі-продажу та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Однією з позовних вимог позивача є визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, виданого Державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А., проте ТОВ «Центаріс» до вказаного свідоцтва не має жодного відношення та є неналежним відповідачем по справі.

Також посилаються на те, що право на витребування майна на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України належить виключно законному власнику майна. Однак позивач не є законним власником майна, оскільки скасування судового рішення, яке було правовою підставою для відчуження ОСОБА_7 спірної квартири на користь ОСОБА_1 свідчить про те, що він відчужив спірну квартиру без належної правової підстави, а відтак вважають, що позивач не набула його у передбачений законом спосіб .

Позовні вимоги про скасування запису, вчиненого державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Незнайком Є.В. про право власності, мають похідний характер від позовних вимог, пов`язаних з захистом права власності. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

15.09.2021 року по справі закрито підготовче провадження.

20.10.2022 року представник відповідача подала суду письмові пояснення в яких посилалася на добросовісність набуття відповідачем спірної квартири. Також зазначала, що у вересні - жовтні 2020 року ТОВ «Центаріс» зазнало рейдерського захоплення, що також призвело до втрати частини документів, звільнення деяких працівників, у зв`язку з чим відновити всі обставини придбання Товариством спірної квартири неможливо. ТОВ «Центаріс» є законним власником вищевказаної квартири, право власності якого набуте та зареєстроване у встановленому законом порядку, та безумовно є добросовісним набувачем спірного майна .

В матеріалах справи взагалі відсутня належним чином засвідчена копія або оригінал оспорюваного позивачем свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, що свідчить про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами навіть факту його існування.

Просили в задоволенні позову відмовити.

20.10.2022 року за клопотанням представника позивача суд повернувся до стадії підготовчого розгляду та за клопотанням представника позивача залучив до участі в розгляді справи в якості третьої особи ПрАТ «Трест Київміськбуд -1».

02.05.2023 року по справі проведено підготовче засідання.

В судових засіданнях представники позивача та позивач позовні вимоги підтримували, з обставин викладених в позові та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала, з обставин викладених у відзиві, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Треті особи в судові засідання не з`являлися про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, суд вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 24 грудня 2007 року, ПрАТ «Трест Київміськбуд» набув право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , яка складається з 15 кімнат, загальною площею 730,60 кв. м.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Трест Київміськбуд-1», Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Державної виконавчої служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас», про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_5 ; звільнено вказані квартири з-під арешту та виключено з акта опису й арешту майна.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 жовтня 2014 року на підставі зазначеного рішення апеляційного суду ОСОБА_7 зареєстрував за собою право власності, крім іншого, на квартиру АДРЕСА_6 .

25 грудня 2014 року ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою А.Ю.

Постановою Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

25 вересня 2014 року скасовано, справу було передано на новий касаційний розгляд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року скасовано рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 травня 2014 року із залишенням в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання права власності на квартири відмовлено.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року позов ПрАТ «Трест Київсміськбуд-1» задоволено.

Ухвалою того ж суду від 22 червня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_7 та скасовано зазначене заочне рішення, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року позов задоволено та витребувано у ОСОБА_1 з її володіння квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 145,40 кв. м, житлова площа 73,20 кв. м, на користь ПрАТ «Трест Київміськбуд-1».

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пальори Г. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18357198 від 25 грудня 2014 року 18:01:01 щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Скасовано запис, вчинений державний реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г. Ю. про право власності номер: 8252981, зареєстрований 25 грудня 2014 року 16:55:33 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чуйко Г. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16532995 від 16 жовтня 2014 року 15:44:23 щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Скасовано запис про право власності, вчинений державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чуйко Г. Г. за номером: 7398535, зареєстрований 08 жовтня 2014 року 12:26:45 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пальори Г. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:18357198 від 25 грудня 2014 року 18:01:01 щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Скасовано запис, вчинений державний реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г. Ю. про право власності номер: 8252981, зареєстрований 25 грудня 2014 року 16:55:33 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чуйко Г. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:16532995 від 16 жовтня 2014 року 15:44:23 щодо об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

Скасовано запис про право власності, вчинений державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чуйко Г. Г. за номером: 7398535, зареєстрований 08 жовтня 2014 року 12:26:45 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 145, 4 кв. м, житловою площею 73, 2 кв. м, яка складається із трьох кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481329080000.

У задоволенні позову в іншій частини відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд -1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і записів про право власності скасовано.

В задоволенні позовних вимог ПрАТ «Трест Київміськбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і записів про право власності відмовлено.

В своїй постанові Верховний суд посилався на те, що ефективним способом захисту права власності на спірне майно є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на це майно.

Власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2018 року є ТОВ «Центаріс».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Разом з тим, ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 року у справі № 654/3787/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів затверджено мирову угоду сторін, за умовами якої: стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 9850000 грн.; встановлено спосіб та порядок виконання рішення шляхом визнання права власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно, а саме: квартиру семикімнатну за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 378,7 кв.м., житловою площею 180,3 кв.м., квартиру трикімнатну за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 145,4 кв.м. житловою площею 75,3 кв.м.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27.06.2019 року ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.12.2018 року у справі № 654/3787/18 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі за № 9962, укладений між ОСОБА_6 , в якості продавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центаріс», в якості покупця, на підставі якого спірна квартира придбана відповідачем ТОВ «Центаріс».

Отже судом встановлено, що рішення суду за яким право власності на спірний об`єкт нерухомості набув ОСОБА_7 та в подальшому уклав договір купівлі-продажу квартири 25.12.2014 року із ОСОБА_1 так і судове рішення за яким право власності зареєстровано за ОСОБА_6 , який уклав договір купівлі-продажу 30.12.2018 року з ТОВ «Центаріс» скасовано.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірна квартира зареєстрована за відповідачем ТОВ «Центаріс».

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається зі змісту позову позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1-355 від 10.04.2012 року, видане Державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області Таранцовим О.А., проте свідоцтво яке є предметом спору суду взагалі не надано. Окрім того, ТОВ «Центаріс» який є відповідачем по даній справі не набув право власності на спірний об`єкт нерухомості за вищевказаним свідоцтвом. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні даної вимоги. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Згідно положення статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Згідно з п. 16 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 01 липня 2015 року набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння (стаття 388 ЦК). Набувач визнається недобросовісним, коли він знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК).

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що відповідно до статті 387 ЦК та частини 3 статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Під час розгляду такого позову відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Як убачається з договору купівлі-продажу від 30.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Центаріс» продаж предмету договору вчиняється за узгодженою сторонами ціною яка становить 9 043 880 грн. без ПДВ. Разом з тим відповідачем - юридичною особою не надано належних доказів відплатного придбання спірної квартири у ОСОБА_6 .

Також в п.4.5 договору купівлі-продажу від 30.12.2018 року сторони зазначають, що квартира візуально оглянута покупцем, до оформлення цього договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б її використанню за призначенням, самочинні переобладнання та перепланування на момент огляду ним виявлені не були.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В своєму позові сторона позивача доводить, що на час укладення договору купівлі-продажу 30.12.2018 року відповідачем, вона була зареєстрована та проживала разом зі своєю неповнолітньою донькою у кв. АДРЕСА_4 . Вказана інформація відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України витребувана судом, де з витягу з реєстру територіальної громади м.Києва убачається, що позивач ОСОБА_1 з 28.02.2015 року зареєстрована в спірній квартирі, а неповнолітня ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована у спірній квартирі з 18.06.2016 року. За час проживання у спірній квартирі витрати по утриманню житла несе позивач.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» закріплений принцип неприпустимості зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (ч. 4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»).

З метою дотримання гарантованих прав дитини, нотаріуси при вчиненні будь-яких правочинів про відчуження чи заставу житлових приміщень зобов`язані перевіряти наявність прописаних там малолітніх та/або неповнолітніх осіб.

Оскільки неповнолітня особа була зареєстрована у спірній квартирі, вчинення оспорюваного правочину та його нотаріальне посвідчення було можливо, виключно, при наявності дозволу органу опіки та піклування.

Отже, відповідачем не доведено добросовісність набуття спірного об`єкту нерухомості при наявності реєстрації в тому числі у квартирі неповнолітньої дитини на час укладення договору купівлі-продажу 30.12.2018 року .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України", в контексті вказаної Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі "Прокопович проти Росії", заява N 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", заява N 19009/04, пункт 50).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону, встановлених фактів та з метою запобігання порушенню прав дитини, суд дійшов висновку, що наведені обставини дозволяють зробити висновок, що квартира АДРЕСА_4 набережна вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волею, що є підставою для витребування квартири з володіння ТОВ «ЦЕНТАРІС» на користь позивача. Правомірність вибуття кв. АДРЕСА_1 від ПрАТ «Трест Київміськбуд» в межах даної справи суд не розглядає. Судом в даному провадженні вирішуються правовідносини виключно між ОСОБА_1 та ТОВ «Центаріс», який не довів добросовісність набуття зазначеної квартири.

При цьому суд відмовляє у задоволенні вимоги про скасування запису вчиненого державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріальним округом Незнайком Є.О. про право власності , оскільки обраний позивачем спосіб захист порушеного права не відповідає вимогам закону, в тому числі і нормі ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень» .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС»</a>, треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1", про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію речових прав - задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТАРІС»</a> (код ЄДРПОУ - 42676759, адреса місцезнаходження: Київська обл. м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, прим. 3, офіс 16).на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 145.4 м2, житловою площею 73,2 м2.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2023 року.

Суддя Н.О. Яценко