Постанова

від 09.10.2023 по справі 904/3504/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3504/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін:

від відповідача: Біжко Ю.О., ордер АЕ № 1216353 від 31.07.2023 р., адвокат;

від позивача: Алєксєєнко Р.Ю., ордер АЕ№ 1215019 від 01.07.2023 р., адвокат;

від третьої особи-1: Ярличенко І.В., витяг з ЄДР №б/н , голов. спец. відділу захисту інтересів Дніпровської міської ради;

представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 року (повний текст складено 10.03.2023 року) у справі №904/3504/22 (суддя Фещенко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" (м. Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" звернулось з позовом до відповідача, в якому просив суд припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" та скасувати його державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вулиця Шинна, 21А, м. Дніпро, реєстраційний номер 674752712101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 31209322, із закриттям розділу, стягнення з відповідача судових витрат на сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- позивач є власником нерухомого майна будівель та споруд за адресою: м.Дніпро, вул.Шинна,21 та має укладений з Дніпровською міською радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 площею 1.3200 га;

- за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником об`єкта нерухомості автостоянка, за адресою: м.Дніпро, вул.Шинна, 21 А;

- попереднім власником вказаного майна був ОСОБА_1 , який, в свою чергу, набув право власності у Приватного підприємства "ОПО";

- Приватне підприємство "ОПО" зареєструвало право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2015 року у справі №200/7824/15-ц;

- постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року по справі № 200/7824/15-ц скасовано рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2015 року в частині визнання права власності за ПП "ОПО" на об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Шинна,21А, м.Дніпро.

Позивач зазначає, що згідно викладеного є підстави стверджувати, що відчуження ПП "ОПО" вказаного майна відбулося без достатньої правової підстави. Наявність зареєстрованого права власності відповідача перешкоджає позивачу належно володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним вище нерухомим майном, в тому числі перешкоджає в оформленні права користування земельною ділянкою. Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянки, за адресою: вул.Шинна, 21А, м.Дніпро відбулася за відсутності правових підстав та порушує встановлений порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, тому підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" задоволено у повному обсязі.

Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вулиця Шинна, 21А, м. Дніпро Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019", реєстраційний номер 674752712101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 31209322, із закриттям розділу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" 2 481,00 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд, з урахуванням приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків, що докази, на підтвердження правомірності позовних вимог про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу, які надані позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Суд зазначив, що власник згідно ст.391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає на те, що рішення суду від 07.03.2023 року у даній справі не вмотивовано, оскільки судом не наведено обґрунтування, які докази беруться до уваги судом, а які ні, не надано належної оцінки доводам відповідача, при цьому в оскаржуваному рішенні містяться лише посилання на норми права, що не може вважатися належною мотивацією рішення або висновком.

Апелянт вказує, що:

- на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 відсутні будь-які інші будівлі чи споруди, окрім будівель та споруд, що належать ТОВ "Ренова-Д", отже, позивач сам вказує на відсутність предмету спору про право;

- свідоцтво про право власності від 04.03.2016 року № 417 видане на підставі проведених прилюдних торгів і ОСОБА_1 фактично набув право власності як добросовісний набувач;

- в подальшому на підставі акту приймання-передачі від 16.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019", у відповідача виникло право власності на будівлі по вул. Шинна, 21, а у ТОВ "Ренова-Д" право власності виникло 25.02.2021 року і на інший об`єкт - по вул.Шинна, 21А в м. Дніпро.

Скаржник вважає, що з огляду на викладене позов є необґрунтований, оскільки не зрозуміло, яким чином право власності на будівлі та споруди ТОВ "Нове Будівництво 2019" порушує права ТОВ "Ренова-Д", рішення суду першої інстанції суперечить вимогам Цивільного кодексу України та міжнародним договорам.

Посилання позивача на відсутність адреси: АДРЕСА_1 у містобудівному кадастрі, на думку апелянта не є підставою для припинення права власності відповідача, а свідчить лише про те, що позивач може звернутись в рамках Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 року № 690.

Твердження позивача про те, що наявність зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Нове будівництво 2019" перешкоджає оформленню права користування земельною ділянкою ТОВ "Ренова-Д" не відповідає дійсності, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження цієї обставині; при цьому договір оренди земельної ділянки ТОВ "Ренова-Д" не підписало у термін, визначений рішенням Дніпровської міської ради від 23.06.2021 року № 180/8.

Апелянт зауважує, що підставою для оскарження права власності позивачем вказано саме скасування судового рішення, відповідно до якого було зареєстровано право власності за першим власником об`єкта нерухомого майна. Проте позивач не зазначив у позові у якості третіх осіб попередніх власників об`єкта нерухомого майна.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 року у справі №904/3504/22 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вважає, що доводи апелянта слід визнати необґрунтованими, оскільки:

- за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Нове будівництво 2019" є власником об`єкта нерухомого майна - автостоянка за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Нове будівництво 2019", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674752712101, дата державної реєстрації права власності: 16.04.2019 року;

- попереднім власником вказаного об`єкту нерухомого майна є ОСОБА_1 , між тим до цього власником зазначеного об`єкта нерухомого майна було Приватне підприємство "ОПО";

- в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у вказаного приватного підприємства права власності чи користування на земельні ділянки під спірним нерухомим майном;

- державна реєстрація права власності об`єкта нерухомого майна - автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , відбулася за відсутності правових підстав та порушує встановлений порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, тому підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна.

На думку позивача наявні підстави для припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Від третьої особи-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Дніпровська міська рада просить суд розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А., суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 року у справі №904/3504/22; розгляд справи призначено у судове засідання на 31.07.2023 року.

У судовому засіданні 31.07.2023 року оголошено перерву до 27.09.2023 року.

Ухвалою суду від 02.10.2023 року учасників справи повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді Паруснікова Ю.Б. у відряджені з 27.09.2023 року по 29.09.2023 року справу №904/3504/22 знято з розгляду, наступне судове засідання призначено на 09.10.2023 року на 15:20 год.

У судовому засіданні 09.10.2023 року представник позивача, відповідача та третьої особи-1 надали пояснення по справі.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" є власником нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 899442612000) будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 40826197, дата державної реєстрації - 25.02.2021 року.

Відповідач у даній справі за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником об`єкта нерухомого майна - автостоянка, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, що виданий 16.04.2019 року та який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Нове Будівництво 2019". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674752712101, дата державної реєстрації права власності: 16.04.2019, номер запису про право власності: 31209322.

Попередній власник вказаного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 набув право власності на підставі свідоцтва, серія та номер: реєстр № 417, виданого 04.03.2016, видавник Кокосадзе Л.В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, дата державної реєстрація 04.03.2016, номер запису про право власності: 13628131. Станом на дату подання позову у даній справі право власності ОСОБА_1 припинено у зв`язку із переходом речових прав.

До цього, власником об`єкта нерухомого майна - автостоянка, за адресою: АДРЕСА_1 було Приватне підприємство "ОПО" (ідентифікаційний код 39433292), яке зареєструвало своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 10316990, дата державної реєстрації 07.07.2015) на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2015 року по справі № 200/7824/15-ц. Станом на дату подання позову право власності припинено у зв`язку із переходом речових прав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 року по справі № 200/7824/15-ц позов Приватного підприємства "ОПО" до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності було задоволено, зокрема: розірвано інвестиційний договір від 01.11.2014 за № 011114, укладений між Приватним підприємством "ОПО" та ОСОБА_2 ; визнано за Приватним підприємством "ОПО" право власності на нерухоме майно: автостоянку, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Шинна, 21А, яка складається з Літ А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв. м; літ № 1,2 - огорожі площею 515,0 кв. м; Літ І - замощення площею 4129,0 кв. м.

В подальшому рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року по справі №200/7824/15-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 року в частині визнання права власності на об`єкт нерухомого майна скасовано, в іншій частині рішення залишено без змін.

Після винесення Апеляційним судом Дніпропетровської області вказаного вище рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено відповідні відомості про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 674752712101, а саме: автостоянку, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Шинна, 21 А, яка складається з Літ А-1 - будівля вартової площею 6,0 кв. м; літ № 1,2 - огорожі площею 515,0 кв. м; Літ 1 - замощення площею 4 129,0 кв. м.

Листом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 року № 02-13/1/284/2022 на запит позивача надано інформацію, що в касаційному порядку рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 року по справі № 200/7824/15-ц та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року не оскаржувалися.

Як вказував позивач, з метою оформлення права користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню належних йому будівель і споруд та сплати до місцевого бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою, ТОВ "Ренова-Д" було замовлено розроблення у відповідності до норм чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення Дніпровської міської ради № 171/7 від 26.05.2021 року "Про надання ТОВ "Ренова-Д" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Шинній, 21 (Шевченківський район) по фактичному розміщенню будівель та споруд".

Рішенням Дніпровської міської ради №180/8 від 23.06.2021 "Про передачу земельної ділянки по вулиці Шинній, 21 (Шевченківський район) в оренду ТОВ "Ренова-Д", по фактичному розміщенню будівель та споруд" ТОВ "Ренова-Д" вирішено передати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 площею 1,3200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в оренду строком на 10 років.

Позивач вважає, що оскільки державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянки, за адресою: АДРЕСА_1 відбулася за відсутності правових підстав та порушує встановлений порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, тому така реєстрація підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав відповідача на спірний об`єкт.

Викладені обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Набуття права власності на нерухоме майно ґрунтується на кількох юридичних фактах: підставі виникнення права власності в розумінні ст. 11 Цивільного кодексу (договір та інший правочин тощо), рішенні щодо державної реєстрації прав, відповідному реєстраційному записі в Державному реєстрі прав. Відповідно до абз. 9 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 року № 9-рп/2022 зазначені юридичні факти в сукупності є правотвірним складним юридичним фактом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності припиняється з підстав, визначених ст. 346 Цивільного кодексу України.

Згідно з вказаною нормою Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам`яток культурної спадщини;

6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника;

12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Щодо досліджуваної справи, то у даному випадку позивачем не наведено обставин, які у розумінні ст.346 Цивільного кодексу України є підставами для припинення права власності відповідача на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено вище, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Нове Будівництво 2019" є власником об`єкта нерухомого майна - автостоянки, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 16.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Нове Будівництво 2019", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 674752712101.

Вказане майно відповідач набув від ОСОБА_1 , який в свою чергу набув право власності на нього як добросовісний набувач.

Позивачем в якості способу захисту порушеного права заявлено вимогу про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відповідача.

Правове регулювання правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише посвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (правова позиція, викладена в постанові Верховного у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 року у справі 910/10987/18; подібний висновок викладений у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2018 року у справі №925/1121/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17).

Також, у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 363/4852/17 (провадження № 61-19831св19) зроблені аналогічні висновки, згідно з якими державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Тобто, внесення відомостей до Реєстру повинно мати підставу, адже воно само по собі є процедурним кроком алгоритму офіційного визнання права власності. Самого по собі факту реєстрації бути не може їй мають передувати інші юридично значимі дії дії правопороджувального характеру.

Припинення права власності саме по собі не може бути способом захисту прав та інтересів позивача, а може бути лише наслідком реалізації способу захисту чи наслідком того чи іншого юридичного факту, перерахованого у ст. 346 Цивільного кодексу Підстави припинення права власності, чи в інших законах.

Норми закону про державну реєстрацію є процедурними і також не містять способів захисту, тому вимога про скасування реєстрації може мати лише похідний, допоміжний характер до належного і ефективного способу захисту цивільних прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

При цьому, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18).

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6).

Таким чином, ані позовна вимога про припинення права власності, ані позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі.

Одночасно, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21).

У даному випадку, з урахуванням вищевикладеного, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, тому у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.

Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта про те, що суд прийняте рішення не мотивував, не надав оцінку тому, яким чином відповідачем порушено право позивача на користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому обєкти нерухомості.

Є обгрунтованими і доводи скарги щодо відсутності належних доказів того, як наявність зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Нове будівництво 2019" перешкоджає оформленню права користування земельною ділянкою ТОВ "Ренова-Д".

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також оцінки вірогідності і взаємозв`язку доказів у їх сукупності в цілому.

У цій справі, дійшовши висновків про те, що докази позивача виявилися більш вірогідними ніж доводи відповідача, наведені у їх спростування, господарський суд не наводить, які саме докази беруться ним до уваги, а які ні.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд, не здійснивши належної оцінки доводів відповідача, лише цитує норми права без будь-якого мотивування.

Апеляційний господарський суд враховує, що мотивувальна частина кожного рішення дійсно повинна містити посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін. Однак саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права щодо наявних у справі доказів не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Одночасно колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини стосовно того, яким чином право власності на будівлі та споруди ТОВ "Нове будівництво 2019" по вул. Шинна,21А, яке виникло у відповідача 16.04.2019 року, порушує право власності позивача на будівлі, розташовані за адресою вул.Шинна,21, яке виникло у ТОВ "Ренова-Д" 25.02.2021 року.

Щодо посилання позивача на відсутність у відомостях містобудівного кадастру та адресного плану міста адреси по вул.Шинна 21А, на ці доводи на суть питання не впливають.

Колегія судів акцентує увагу на тому, що позивач сам визначає підставу та предмет заявленого позову.

В силу ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В даному випадку позивач не довів порушення відповідачем його прав, обрав неналежний спосіб їх захисту.

За викладеного у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи скаржника знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Апеляційна скарга доведена та підлягає задоволенню.

За приписами п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Центральний апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення ухвалено при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 року у справі №904/3504/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" (Запорізький тупик, будинок 5, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 44139369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019" (проспект Гагаріна, будинок 175, квартира 25, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42956413) 3 721,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2023 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: В.Ф. Мороз

Суддя: Ю.Б. Парусніков