Постанова

від 12.03.2024 по справі 904/3504/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3504/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Алєксєєнко Р. Ю. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явилися,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 (колегія суддів: Верхогляд Т. А. - головуючий, Мороз В. Ф., Парусніков Ю. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019"</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Дніпровської міської ради, 2) Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" (далі - ТОВ "Ренова-Д") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове Будівництво 2019"</a> (далі - ТОВ "Нове Будівництво 2019") про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, реєстраційний номер 674752712101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31209322, із закриттям розділу. Позивач просив також стягнути з відповідача судові витрати: витрати на сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Ренова-Д" обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна будівель та споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21. Згідно з рішенням Дніпровської міської ради від 23.06.2021 № 180/8 "Про передачу земельної ділянки на вул. Шинній, 21 (Шевченківський район) в оренду ТОВ "Ренова-Д", по фактичному розміщенню будівель та споруд" вирішено передати земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 площею 1,3200 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21, в оренду ТОВ "Ренова-Д" строком на 10 років.

Поряд із цим позивач стверджував, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником об`єкта нерухомого майна - автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро. Як зауважував позивач, попереднім власником зазначеного об`єкта нерухомого майна був ОСОБА_1 , який, в свою чергу, набув право власності у Приватного підприємства "ОПО" (далі - ПП "ОПО"), а ПП "ОПО" зареєструвало право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі № 200/7824/15-ц. ТОВ "Ренова-Д" зазначало, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі № 200/7824/15-ц було скасоване згідно з постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року у справі № 200/7824/15-ц в частині визнання права власності за ПП "ОПО" на об`єкт нерухомого майна (автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро). Позивач зазначав, що відчуження ПП "ОПО" вказаного нерухомого майна відбулося без достатньої правової підстави.

ТОВ "Ренова-Д" наголошувало, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, відбулася за відсутності правових підстав та порушує встановлений порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, тому, на думку скаржника, підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав відповідача на цей об`єкт нерухомого майна. ТОВ "Ренова-Д" також зазначало, що наявність зареєстрованого права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, перешкоджає позивачу належно володіти, розпоряджатися та користуватися належним йому нерухомим майном за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 21, у тому числі перешкоджає в оформленні права користування земельною ділянкою.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі № 904/3504/22 (суддя Фещенко Ю. В.) позовні вимоги ТОВ "Ренова-Д" задоволено у повному обсязі.

Припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Нове Будівництво 2019" на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, реєстраційний номер 674752712101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31209322, із закриттям розділу.

Стягнуто з ТОВ "Нове Будівництво 2019" на користь ТОВ "Ренова-Д" 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 2, 14, 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 391 Цивільного кодексу України, зазначив, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.3. Відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 904/3504/22 апеляційну скаргу ТОВ "Нове Будівництво 2019" задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі № 904/3504/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ренова-Д" відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення, зазначив, що позивач не навів обставин, які у розумінні статті 346 Цивільного кодексу України є підставами для припинення права власності відповідача на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що позовні вимоги про припинення права власності та про скасування державної реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, тому суд апеляційної інстанції зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини стосовно того, яким чином право власності на будівлі та споруди ТОВ "Нове будівництво 2019" на вул. Шинній, 21А, що виникло у відповідача 16.04.2019, порушує право власності позивача на будівлі, розташовані на вул. Шинній, 21, яке виникло у ТОВ "Ренова-Д" 25.02.2021.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. ТОВ "Ренова-Д" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 904/3504/22, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі № 904/3504/22 залишити в силі.

3.2. ТОВ "Ренова-Д", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22, а також висновки щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Ренова-Д" є власником нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна 899442612000) - будівлі та споруди за адресою: вул. Шинна, 21, м. Дніпро, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 40826197, дата державної реєстрації - 25.02.2021.

4.2. Відповідач згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником об`єкта нерухомого майна - автостоянки за адресою: вул. Шинна, 21А, м. Дніпро, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, що виданий 16.04.2019, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Нове Будівництво 2019"; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674752712101, дата державної реєстрації права власності - 16.04.2019, номер запису про право власності 31209322.

4.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що попередній власник вказаного об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 набув право власності на підставі свідоцтва, серія та номер: реєстр № 417, виданого 04.03.2016, видавник Кокосадзе Л. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, дата державної реєстрації - 04.03.2016, номер запису про право власності 13628131. Станом на дату подання позову у цій справі право власності ОСОБА_1 припинено у зв`язку із переходом речових прав.

4.4. Суд апеляційної інстанції також встановив, що до цього власником об`єкта нерухомого майна - автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , було ПП "ОПО", яке зареєструвало своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 10316990, дата державної реєстрації - 07.07.2015) на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі № 200/7824/15-ц. Станом на дату подання позову право власності припинено у зв`язку з переходом речових прав.

4.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі № 200/7824/15-ц позов ПП "ОПО" до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності було задоволено, зокрема, розірвано інвестиційний договір від 01.11.2014 за № 011114, укладений між ПП "ОПО" та ОСОБА_2 , визнано за ПП "ОПО" право власності на нерухоме майно - автостоянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: літ. "А-1" - будівля вартової площею 6,0 м2; літ № 1,2 - огорожі площею 515,0 м2; літ "І" - замощення площею 4129,0 м2.

У подальшому відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 у справі № 200/7824/15-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 в частині визнання права власності на об`єкт нерухомого майна скасовано, в іншій частині рішення залишено без змін.

4.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що після ухвалення Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення від 11.02.2016 у справі № 200/7824/15-ц до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено відповідні відомості про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 674752712101, а саме автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: літ "А-1" - будівля вартової площею 6,0 м2; літ № 1,2 - огорожі площею 515,0 м2; літ. "І" - замощення площею 4129,0 м2.

4.7. Згідно з листом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 № 02-13/1/284/2022 у касаційному порядку рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2015 у справі № 200/7824/15-ц та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 у справі № 200/7824/15-ц не оскаржувалися.

4.8. Як зауважив суд апеляційної інстанції, позивач зазначав, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою за фактичним розміщенням належних йому будівель і споруд та сплати до місцевого бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою, ТОВ "Ренова-Д" замовило розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення Дніпровської міської ради від 26.05.2021 № 171/7 "Про надання ТОВ "Ренова-Д" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вулиці Шинній, 21 (Шевченківський район) по фактичному розміщенню будівель та споруд".

4.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що як, вказував позивач, відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 23.06.2021 № 180/8 "Про передачу земельної ділянки по вулиці Шинній, 21 (Шевченківський район) в оренду ТОВ "Ренова-Д", по фактичному розміщенню будівель та споруд" ТОВ "Ренова-Д" передано земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:267:0133 площею 1,3200 га, яка розташована за адресою: вул. Шинна, 21, м. Дніпро, в оренду строком на 10 років.

4.10. Спір виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, відбулася безпідставно та порушує встановлений порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, тому таку реєстрацію належить скасувати з одночасним припиненням речових прав відповідача на спірний об`єкт.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Ренова-Д" про припинення права власності ТОВ "Нове Будівництво 2019" та скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 674752712101, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31209322, із закриттям розділу.

Позовні вимоги ТОВ "Ренова-Д" обґрунтовані тим, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянки за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, відбулася безпідставно та порушує встановлений порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. На думку позивача, наявність зареєстрованого права власності відповідача перешкоджає позивачу належно володіти, розпоряджатися та користуватися належним йому нерухомим майном, в тому числі перешкоджає в оформленні права користування земельною ділянкою. Правовою підставою позову є положення статті 391 Цивільного кодексу України.

5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.5. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

5.6. Положеннями статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, усунення будь-яких порушень прав на землю може вимагати власник земельної ділянки або землекористувач.

5.7. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зазначила, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

5.8. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував на те, що є власником майна за адресою: вулиця Шинна, 21, м. Дніпро, та має право на оформлення права оренди земельної ділянки для обслуговування цього майна на підставі рішення міської ради, проте наявність зареєстрованого права власності ТОВ "Нове будівництво 2019" на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоджає оформленню права користування земельною ділянкою ТОВ "Ренова-Д".

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Ренова-Д" обрало спосіб захисту - припинення права власності ТОВ "Нове будівництво 2019" та скасування державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна за адресою: вулиця Шинна, 21А, м. Дніпро.

5.9. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Ренова-Д", послався на положення статей 2, 14, 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 391 Цивільного кодексу України, та зазначив, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

5.10. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач не навів обставин, які у розумінні статті 346 Цивільного кодексу України є підставами для припинення права власності відповідача на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позовні вимоги про припинення права власності та про скасування державної реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту у цій справі. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, тому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини стосовно того, яким чином право власності на будівлі та споруди ТОВ "Нове будівництво 2019" на вул. Шинній, 21А, яке виникло у відповідача 16.04.2019, порушує право власності позивача на будівлі, розташовані на вул. Шинній, 21, яке виникло у ТОВ "Ренова-Д" 25.02.2021.

5.11. ТОВ "Ренова-Д", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.13. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22, а також висновки щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

5.14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.15. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.16. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

5.17. Колегія суддів встановила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" до Акціонерного товариства "Мегабанк", приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідії Миколаївни про визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності. У зазначені постанові викладено такі висновки:

"153. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

154. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності ".

У справі № 914/2350/18 (914/608/20) спірні правовідносини виникли у зв`язку із ухваленням Акціонерним товариством "Мегабанк" рішень про прийняття у власність з подальшою реалізацією нерухомого та рухомого майна, що було предметом іпотеки за іпотечним договором, під час введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника (Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"). Позовні вимоги у справі № 914/2350/18 (914/608/20) були мотивовані, зокрема тим, що рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є протиправними, оскільки вчинені: в умовах накладених органами ДВС арештів на нерухоме майно позивача, без проведення оцінки на момент набуття іпотеки у власність; у зв`язку із відчуженням майна позивача, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/2350/18 (914/608/20) відмовила у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення Акціонерного товариства "Мегабанк" про прийняття у власність рухомого майна, оскільки зазначила, що це рішення не відповідає процедурі позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, встановленій Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є внутрішнім документом Акціонерного товариства "Мегабанк" як суб`єкта господарювання, яке не може встановлювати обов`язки для третіх осіб (в тому числі для позивача) та бути підставою для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, тому не можна вважати порушеними права Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" внаслідок прийняття цього рішення. Поряд із цим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Акціонерне товариство "Мегабанк" порушило права позивача, але таке порушення полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором поза межами провадження про банкрутство позивача.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/2350/18 (914/608/20), посилаючись на положення частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зауважила, що порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Акціонерним товариством "Мегабанк", тому заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Тому Суд зазначив, що, враховуючи обставини конкретної справи, та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер і таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути оцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

5.18. Постанова Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення. У зазначеній постанові викладено такі висновки:

"91. Отже, законодавець чітко визначив право суду визначати у судовому рішенні ефективний спосіб захисту, незважаючи на відсутність його у законі чи договорі, за умови того, що такий спосіб не буде суперечити закону.

92. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави".

У справі № 916/2237/22 спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням орендарем нерухомого майна фактичного обов`язку щодо повернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради об`єкта оренди після підписання сторонами 26.10.2021 акта приймання-передачі. Суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення підвалу. Верховний Суд зазначив, що оскільки виселення полягає у поверненні (звільненні) орендованого майна від боржника та його майна, тому слід дійти висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, і задоволення такої вимоги призведе до дійсного захисту його порушеного права та законного інтересу без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

5.19. За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами у справі № 904/3504/22, що розглядається, позивач є власником майна за адресою: вулиця Шинна, 21, м. Дніпро, та набув на підставі рішення міської ради право на оформлення права оренди земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд за вказаною адресою. Водночас відповідач є власником об`єкта нерухомого майна за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Позивач у позові зазначав, що наявність зареєстрованого права власності ТОВ "Нове будівництво 2019" перешкоджає позивачу в оформленні права користування земельною ділянкою. Відтак позивач звернувся з вимогами про припинення права власності відповідача та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, посилаючись на безпідставність його реєстрації за відповідачем.

5.20. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

5.21. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.22. За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

5.23. Статтею 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, зокрема, у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

5.24. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не наведено обставин, які у розумінні статті 346 Цивільного кодексу України є підставами для припинення права власності відповідача на нерухоме майно. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ренова -Д", зазначив, що позивачем не надано доказів того, що наявність зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ "Нове будівництво 2019" перешкоджає оформленню права користування земельною ділянкою ТОВ "Ренова-Д".

5.25. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.26. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

5.27. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.28. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

5.29. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

5.30. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи господарський спір у справі № 904/3504/22, з`ясував, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем права власності позивача. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, тому доводи скаржника про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22 є помилковими, оскільки ці висновки не є релевантними до обставин цієї справи.

5.31. Колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду. У зазначеній постанові викладено такий висновок:

"6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті."

У справі № 916/2791/13 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач розпочав та здійснив самочинне будівництво з порушенням будівельних норм і правил, всупереч вимогам земельного та природоохоронного законодавства, на землях комунальної власності. Земельна ділянка, на якій було самочинно споруджено будівлю, на момент початку робіт не була передана ні у власність, ні в користування відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач отримав свідоцтво про право власності на спірну торговельно-допоміжну прибудову, тому це виключає можливість знесення такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного. З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду відмітила, що суди, приймаючи рішення у справі № 916/2791/13, помилково виходили із неможливості знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів, тому не надали оцінки наявним у справі доказам та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності спірного об`єкта законодавчо встановленим ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору.

5.32. Колегія суддів установила, що наведені скаржником висновки, викладені у справі № 916/2791/13, щодо правовідносин, пов`язаних із самочинним будівництвом, врегульовані положеннями статті 376 Цивільного кодексу України. Водночас у справі № 916/2791/13 із позовом про знесення самовільно побудованої споруди звертався прокурор в особі власника земельної ділянки - Одеської міської ради, і наслідком задоволення такого позову було б відновлення прав позивача щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою.

Натомість у справі № 904/3504/22, що розглядається, з позовом відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України звернулася особа, яка має право на оформлення права оренди земельної ділянки, і спір виник, зокрема, у зв`язку з неможливістю її оформлення. З урахуванням наведеного висновки апеляційного господарського суду у справі № 904/3504/22 не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, а зроблені з урахуванням предмета позову та правового статусу учасників справи. Тому доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, є безпідставними.

5.33. Стосовно доводів скаржника про те, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Нове будівництво 2019", є самочинним будівництвом, тому обраний ТОВ "Ренова-Д" спосіб захисту у цій справі є належним, колегія суддів зазначає таке.

5.34. Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

5.35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зазначила, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

5.36. Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів порушення його прав відповідачем. При цьому колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

5.37. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренова-Д" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 904/3504/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак