Постанова

від 02.10.2023 по справі 442/1509/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/1509/23 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/1478/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника відділу освіти Східницької селищної ради Дрогобицького району Новаковського В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Змисли М.Р. на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 року за виключною обставиною,-

в с т а н о в и в:

В березні 2023 року представниця ОСОБА_1 адвокат Змила М.Р. звернулась до суду із заявою, в якій просила переглянути рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 у справі №442/7905/21 за виключними обставинами, а саме у зв`язку з ухваленням рішення Конституційним Судом України від 07.02.2023 у справі №1-5/2020(118/20).

Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме: визнати незаконним, дискримінаційним та скасувати наказ Залокотського закладу середньої освіти I-II рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 04 серпня 2021 року за №1, яким звільнено ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів 04.08.2021 у зв?язку із закінченням строку дії трудового договору 30.06.2021 згідно п. 2 ст. 36 К3пП України»; поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів в Залокотському закладі середньої освіти І-П рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького р-н Львівської області; стягнути із Залокотського закладу середньої освіти I-II рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького р-н Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 серпня 2021 року до дня поновлення її на роботі; стягнути із Залокотського закладу середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Оскаржуваною ухвалоюДрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від19квітня 2023року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 за виключною обставиною відмовлено.

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Змисла М.Р.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Покликається на те, що ОСОБА_1 була педагогічним працівником пенсійного віку, а тому у відповідності до вимог законодавства, остання змушена була всупереч своєму волевиявленню переводитися з безстрокового трудового договору на строковий характер праці в силу імперативних приписів абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-1X, який визнаний Конституційний Судом України неконституційним.

В межах розгляду справи позивачка заявляла окрему вимогу про визнання оскаржуваного наказу про звільнення дискримінаційним у зв`язку із негативними юридичними наслідками, яких зазнала в силу приписів абзацу третього ч. 2 ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-IX, норма яка визнана неконституційним, а тому вважають, що наведене беззаперечно доводить про застосування наведеної норми до спірних правовідносин, які виникли у цій справі.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що норма, яка визнана неконституційною утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а тому не дає право заявниці на перегляд рішення за виключною обставиною, яка передбачена п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України є помилковим, висновок суду зроблений всупереч правовій природі інституту виключних обставин, оскільки призводить до нівелювання закріпленим законодавчим правом на перегляд остаточного судового рішення у зв`язку з існуванням виключних обставин.

Просить скасувати ухвалу суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділу освіти Східницької селищної ради Дрогобицького району Новаковського В.Б. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 за виключною обставиною, суд першої інстанції виходив з того, що правова норма, яка визнана Конституційним Судом України неконституційною не підлягає застосуванню до вирішення предмета спору у цій справі.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції.

Відповідно до частини першоїстатті 423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною третьоюстатті 423 ЦПК Українипередбачено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 06.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним, дискримінаційним та скасувати наказ Залокотського закладу середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради Дрогобицького р-н Львівської області від 04 серпня 2021 року за №1, яким її звільнено з посади вчителя початкових класів 04.08.2021 року у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору 30.06.2021 року згідно п.2 ст.36 КЗпП України»; поновити її на посаді вчителя початкових класів в Залокотському закладі середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради; стягнути із Залокотського закладу середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 серпня 2021 року до дня поновлення її на роботі; стягнути із Залокотського закладу середньої освіти І-ІІ рівнів ім. Миколи Фриза Східницької селищної ради моральну шкоду у розмірі 50000 гривень та понесені судові витрати.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07.06.2022 вищевказане рішення залишено без змін.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами представник ОСОБА_1 адвокат Змисла М.Р. посилалась на те, що рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року№ 1-р/2023у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» абзац третійчастини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, визнаний неконституційним. Вказана обставина в силу вимог пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України може бути підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

За змістомст.43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 14 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно доабзацу3 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Конституційний Суду України також вказав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другійстатті 24 Конституції України.

Вказана позиція суду повністю узгоджується з ст. 91 Закону України «Про Конституційний суд України», згідно якої закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в Україні забороняється дискримінація за будь-якими ознаками.

Стаття 2-1 КЗпП України передбачає, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників за ознаками, в тому числі залежно від віку, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідност.21 КЗпПпрацівники безпосередньо реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, а відтак трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Статтею 23 КЗпПвизначено, що одним з видів трудових договорів є строковий трудовий договір, який укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з ч.3ст.21 КЗпП Україниособливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі №158/2439/22 вказано, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень суду, що переглядалися касаційним судом (див.: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 688/1619/17-ц (провадження № 61-24783св18), та постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18).

Такий підхід вочевидь відображає розумну передбачуваність судового рішення, оскільки дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами. Тому необґрунтовані посилання апеляційного суду на те, що у рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IXне відповідаєКонституції Українита втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення, а отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22 серпня 2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другоїстатті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»був чинним, і відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 тривалий час працювала на посаді вчителя початкових класів. Після прийняття змін 16.01.2020 року Верховною Радою України до частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", згідно яких педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягай пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, ОСОБА_1 , будучі пенсійного віку уклала строковий трудовий договір терміном на один рік з 01.07.2020. З аналізу даної пропозиції вбачається, що вона є безальтернативною, оскільки в разі відмови укласти строковий трудовий договір ОСОБА_1 буде звільнена. У зв`язку з чим позивачка була вимушена укласти строковий трудовий договір терміном на один рік, по закінченню якого вона була звільнена.

Підставою переведення з безстрокового на строковий договір є внесення змін до абзацу 3 ч. 2.ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», які в подальшому визнані неконституційними.

Враховуючи вищенаведене колегія судді вважає, суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 за виключною обставиною.

Відповідно до п.6 ч.1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної краги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367,368,376,379,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ЗмислиМ.Р. задовольнити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від19квітня 2023року скасувати, а справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.12.2021 року за виключною обставиною направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 09.10.2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.