Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/11971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2023Справа № 910/11971/23

За позовом ОСОБА_1

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут

підземного і спеціального будівництва»

2. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Андрійцов М.В., ордер серії АА № 1355956 від 17.03.2023

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

28.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про

1) визнання припиненими з 21.04.2023 трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», за власним бажанням на підставі ст. 38 КзПП;

2) виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.04.2009 позивач був призначений на посаду директора відповідача-1 та приступив до виконання обов`язків, що підтверджується наказом № 1 від 07.04.2009. Позивачем 17.03.2023 подано заяву до відповідача-1 про звільнення за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КзпП. 21.03.2023, позивач, як директор, надіслав на адресу учасників відповідача-1 повідомлення про скликання загальних зборів, відповідно до якого повідомив, що загальні збори мають відбутися 21.04.2023 о 10:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Петра Нестерова, 3. 21.04.2023 загальні збори учасників товариства не відбулися, у зв`язку із нез`явленням учасників товариства. Уповноважений на звільнення директора орган відповідача-1 проігнорував повідомлення про звільнення позивача і не розглянув по суті заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу, чим саме були порушені трудові права позивача. Враховуючи викладене, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», позивач звернувся до суду з позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11971/23 від 04.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

14.08.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/11971/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.09.2023.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачам п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.08.2023 було направлено відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105495003805 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03057, м. Київ, вул. Петра Несторова, 3, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача-1.

18.09.2023 судом отримано конверт разом з ухвалою від 21.08.2023 (номер відправлення 0105495003805), який повернуто поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 02.09.2023 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, відповідач-1 мав подати відзив на позовну заяву у строк до 17.09.2023 включно

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.08.2023 було направлено відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105495003791 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01054, м. Київ, , яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідач-1.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач-2 ухвалу суду від 21.08.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 24.08.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105495003791, а отже відповідач-2 мав подати відзив на позовну заяву у строк до 08.09.2023 включно.

Відповідач-1 вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач-2 вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

11.09.2023 відповідачем-2 подано до суду клопотання про розгляд справи № 910/11971/23 без участі представника Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

26.09.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.10.2023.

Позивач в судовому засіданні 24.10.2023 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі 1 та 2 в судове засідання 24.10.2023 не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

В судовому засіданні 24.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.03.2001 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» (номер запису 10721200000023729) (далі - Товариство, відповідач-1), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 31403145.

Відповідно до наказу № 1 від 07.04.2009, у зв`язку з рішенням загальних зборів учасників від 07.04.2009 (протокол № 3) та змінами в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ОСОБА_1 (далі - позивач) приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» за сумісництвом з 07.04.2009.

Згідно з відомостями зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 31403145 учасниками (засновниками) Товариства є:

- ОСОБА_2 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер), розмір частки засновника (учасника) - 5.900,00 грн;

- ОСОБА_1 - кінцевий бенефіціарний власник (контролер);

- ОСОБА_3 - розмір частки засновника (учасника) - 1.810,00 грн.

17.03.2023 позивач звернувся до Загальних зборів ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» та директора ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» - ОСОБА_1 із заявою на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, в якій просив звільнити останнього з посади директора цього товариства за власним бажанням.

Вказана заява була направлена на адресу Товариства (03057, м. Київ, вул. Петра Несторова, 3), що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист за № 0319004867803 та накладною з відповідним номером.

Наказом від 21.03.2023 директором Товариства затверджено скликання позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» (Збори), та встановлено, що Збори відбудуться 21.04.2023, о 10:00 год, за юридичною адресою Товариства: 03057, м. Київ, вул. Петра Несторова, 3.

Наказом від 21.03.2023 затверджено наступний порядок денний позачергових Зборів: розгляд заяви директора ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» ОСОБА_1 про звільнення; звільнення з посади директора ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» ОСОБА_1 ; призначення на посаду директора ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» іншої особи.

25.03.2023 позивачем на адреси засновників (учасників) ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» (згідно з інформації, що міститься у витязі з ЄДРПОУ) направлено повідомлення про скликання позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» від 21.03.2023 (дублюють інформацію викладену в наказі від 21.03.2023), що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист за № 0319004868320 та № 0319004868311 та накладними з відповідними номерами поштових відправлень.

Скликані на 21.04.2023 Загальні збори учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» не відбулися у зв`язку із неявкою на них учасників товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що складено та підписано позивачем Акт про відсутність учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» на скликаних Загальних позачергових зборах Товариства.

Станом на 24.07.2023, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» зазначено: ОСОБА_1 - керівник.

Спір виник внаслідок неможливості позивача звільнитись із займаної посади директора Товариства у передбачений чинним законодавством спосіб, через нявку учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» на Загальні збори, які скликані на 21.04.2023, що в свою чергу унеможливлює виключення відомостей про позивача як керівника (директора) Товариства із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст. ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом (ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

З огляду на викладене, позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Отже, нез`явлення учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» на Загальні збори унеможливлює вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора цього Товариства. Таким чином, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Згідно з положеннями зазначеними в ч.ч. 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) Товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган Товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Судом встановлено, що позивачем належним чином та у встановлені законодавством строки повідомлено учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скликання позачергових Загальних зборів Товариства, а отже дотримано порядок скликання загальних зборів учасників Товариства та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Враховуючи викладене та докази надані позивачем в підтвердження повідомлення учасників Товариства про скликання позачергових Загальних зборів, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповдіачем-1 в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як встановлено судом, скликані позивачем на 21.04.2023 позачергові Загальні збори учасників ТОВ «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» не відбулися, а тому питання звільнення позивача не вирішено, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

Відповідачем-1 доказів, що б спростовували викладені вище обставини до суду не подано.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 припиненими з 21.04.2023, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про ОСОБА_1, як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва».

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими з 21.04.2023 трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва», за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут підземного і спеціального будівництва» (03057, м. Київ, вул. Петра Нестерова, 3, код ЄДРПОУ 31403145) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 5.368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.11.2023.

Суддя В.В.Сівакова