Ухвала

від 25.10.2023 по справі 910/6144/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" жовтня 2023 р. м. Київ

Справа № 910/6144/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні клопотання Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» щодо розподілу судових витрат, яке подано у справі за позовом Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» до Київського квартирно-експлуатаційного управління, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання укласти договір, за участю представників від:

позивача Сільченко С.О. (довіреність від 24.10.2023 від 24.10.2023);

відповідача не з`явилися;

третьої особи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023 закрито провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України т.2 а.с.108-111).

16.10.2023 до Господарського суду Київської області від Державного підприємства Зал офіційних делегацій (далі ДП «ЗОД», позивач) надійшло клопотання про розподіл судових витрат, до якоuj долучено докази направлення відповідного клопотання з додатками іншим учасникам.

У поданому клопотанні позивач просить суд стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі Київське КЕУ, відповідач) 30 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 2 684грн в рахунок відшкодування витрат по оплату позову судовим збором (т.2 а.c. 114-115, 125-127).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2023 розгляд відповідного клопотання призначено в судовому засіданні на 25.10.2023 о 15:45, встановлено відповідачу строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій іншим учасникам 5 днів з дня отримання ухвали (т.2 а.с.143-144).

24.10.2023 судом отримано клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на не співмірність таких витрат, а також відсутність підстав для покладення на відповідача частини витрат на оплату відповідної правничої допомоги (т.2 а.с.149-156).

Також, 24.10.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі (т.2 а.с.147-148).

В судове засідання 25.10.2023 представники відповідача та третьої особи не з`явилися; про дату, час і місце судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали від 17.10.2023.

В судовому засіданні 25.10.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду поданого клопотання, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.

Відмовляючи у задоволенні відповідного клопотання, суд виходив з того, що: явка відповідача та третьої особи не визнана судом обов`язковою; відповідачем не надано доказів у підтвердження обставин, на які він посилається неможливість участі його представника, а також наявності лише одного представника, який може бути направлений в судове засідання; відповідно до ч.6 ст.130 ГПК України питання про розподіл судових витрат має бути вирішено протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження, що не дозволяє відкласти вирішення відповідного питання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, суд при вирішенні питання по розподіл судових витрат виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Також, в силу ч.5 ст.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В силу ч.6 ГПК України, у випадках, встановлених ч.ч.3-5 ст.130 ГПК України суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.8 ст.129 ГПК України.

У даній справі позивач не відмовлявся від позову, однак, спір фактично вичерпано під час розгляду справи шляхом вирішення сторонами самостійно переддоговірного спору - укладення відповідного договору. При цьому, позивач посилається саме на своє право відшкодувати понесені витрати, оскільки не підтримує позов внаслідок задоволення його вимог щодо укладення відповідного договору.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. При цьому, ч.2 ст.123 ГПК України установлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У поданій заяви позивач, зокрема, просить покласти на відповідача витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 2 684грн, однак, як визначено п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У даній справі позивач не відмовлявся від позову, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок того, що спір вичерпано під час розгляду справи, що надає позивачу право звернутись з клопотання про повернення судового збору, яким він може як скористатись, так і відмовитись від такого права, не подавши відповідне клопотання.

Отже, відсутні підстави для покладення відповідних витрат позивача на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, що можуть бути розподілені у відповідності з ст.130 ГПК України, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як унормовано ч.3 відповідної статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат установлений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 27.09.2023 у справі №903/657/22, додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 28.06.2023 у справі №905/1029/22, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, постановою Великої Палати Верхового Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у розмірі 30000грн (т.1 а.с.1-13). При цьому, до поданої позовної заяви позивачем долучено договір №2023/04/02-78/1178 про надання правової допомоги, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Роланд» (далі АО «Роланд», АО) та ордер серії АХ №1126015 від 13.04.2023, який виданий адвокату Сільченко Т.І. на надання правничої (правової) допомоги позивачу в Господарському суді м.Києва, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вказаним адвокатом (т.1 а.с.15-22,24,23).

Окрім того, під час розгляду справи по суті у підтвердження повноважень Сільченко Т.І, на представництво інтересів позивача в Господарському суду Київської області надано ордер АХ №1135898 від 16.06.2023, виданий АО (т.1 а.с.127).

До постановлення у даній справі ухвали про закриття провадження у справі позивачем подано заяву про розподіл (стягнення) судових витрат, у якому позивач не повідомляючи остаточного розміру судових витрат, які він поніс або понесе, зазначив про те, що має намір подати докази понесення судових витрат протягом 5 календарних днів з моменту прийняття рішення у справі (т.2 а.с.101-102).

При цьому, після постановлення у даній справі ухвали про закриття провадження, у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивачем разом із клопотанням про розподіл (стягнення) судових витрат подані додатково докази у підтвердження їх понесення.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

Так, позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу надані наступні докази:

- договір №2023/04/02-78/1178 від 13.04.2023 про надання правової допомоги (далі договір, т.1 а.с.15-22), укладений між позивачем (далі клієнт) та АО «Роланд» (далі АО), за яким АО бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу у формах, обсязі та на умовах, передбачених договором в порядку, встановленому чинним законодавством, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити її;

- додаткова угода №1 від 09.10.2023 до договору, якою внесено зміни у п.3.2.2 договору (т.2 а.с.128, далі додаткова угода №1);

- рахунки на оплату №27 від 14.04.2023 на суму 21 000грн, №93 від 12.10.2023 на суму 9 000грн за надання правової допомоги (т.2 а.с.129-130)

- платіжні інструкції №365 від 14.04.2023 на суму 21 000грн, №771 від 13.10.2023 на суму 9 000грн, у призначенні платежу у яких є посилання на договір про надання правової допомоги та вищевказані рахунки (т.2 а.с.131-132, далі платіжні інструкціїя);

- акт №101 приймання-передачі наданих послуг від 12.10.2023 на суму 30 000грн, складений між АО та позивачем у підтвердження надання правової допомоги (послуг) за договором (т.2 а.с.133-134, далі акт приймання-передачі).

Вищевказаний договір передбачає надання АО позивачу за плату правничої (правової) допомоги та захист інтересів клієнта у відносинах з Київським КЕУ щодо зобов`язання укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (п.1.2. договору).

В силу п.1.3 договору правнича допомога за договором включає: опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо взаємовідносин із Київським КЕУ для формування стратегії та дій щодо забезпечення виконання договірних зобов`язань з боку цієї організації, у т.ч. формування підстав для позову, а також вчинення дій щодо примусового виконання рішення; підготовка і подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви про зобов`язання Київського КЕУ укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг; відправлення процесуальних документів сторонам у справі та до суду; представництво інтересів клієнта в судових засіданнях у справі; підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів (клопотань, заяв, звернень, скарг, письмових пояснень, заперечень тощо); представництво інтересів клієнта у межах справи у відносинах з будь-якими органами, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, фізичними особами, органами місцевого самоврядування, у тому числі з органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень.

Сторонами договору узгоджено надання правничої (правової допомоги) АО за фактичним місцезнаходженням клієнта або в будь-якому іншому місці за погодженням сторін (п.1.5 договору).

Як установлено п.1.7 договору, факт надання правничої (правової) допомоги за цим договором підтверджується наданням АО звіту або підписанням уповноваженими представниками сторін акту на підтвердження факту надання правової допомоги.

Винагорода (гонорар) АО згідно з цим договором складає 30 000грн (п.3.1 договору) та сторонами договору узгоджено оплату авансу у розмірі 21000грн протягом 5 календарних днів з моменту укладення договору на підставі рахунку (п.3.2.1 договору), а іншої частини 9 000грн, що визначено п.3.2.2. договору в редакції додаткової угоди №1 (т.2 а.с.116), -протягом 5 календарних днів після закінчення розгляду справи Господарським судом Київської області на підставі рахунку АО.

З акту приймання-передачі вбачається, що АО надані, а позивачем прийняті наступні види правової допомоги (послуги), вартість якої оцінена в 30 000грн, а саме: опрацювання документації, наявної у клієнта щодо взаємовідносин клієнта та відповідача для формування стратегії та дій, щодо забезпечення виконання договірних зобов`язань, формування підстав позову (4500грн); підготовка і подання позову (6500грн); відправлення процесуальних документів сторонам у справі та до суду (500грн); підготовка та подання до суду і надіслання учасникам заяви про усунення недоліків, уточненої позовної заяви (3500грн); підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів: 5 клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, відповіді на відзив, проектів мирової угоди та заяви про її затвердження (5 000грн); представництв інтересів клієнта в судових засіданнях 28.05.2023, 19.07.2023, 16.08.2023, 11.09.2023, 11.10.2023 (10 000грн).

Судом також встановлено, що на момент розгляду поданої заяви позивачем повністю сплачено гонорар АО у розмірі 30 000грн (21 000грн 14.04.2023; 9 000грн 13.10.2023), що підтверджується платіжними інструкціями (т.2 а.с.119-120).

Відповідні витрати позивача у розмірі 30 000грн, які він поніс, не можуть бути покладені повністю на відповідача з наступних підстав.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, від 21.06.2023 №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі відповідач скористався своїм правом та подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на неспівмірність розміру таких витрат, з чим погоджується суд, враховуючи наступне.

Фактично гонорар адвоката за надання правничої допомоги у даній справі встановлено сторонами у твердій сумі, як вбачається з умов договору, оскільки сторонами не визначено критеріїв збільшення/зменшення відповідної суми у зв`язку із змінами обсягу певних послуг, які надаються у межах цього договору. Між тим, в акті приймання-передачі відповідна сума гонорару фактично розбита між послугами, які надавались АО, хоча попередньо сторонами договору не визначалась вартість певних окремих видів послуг, які надаються за договором. Однак, враховуючи, що відповідний акт підписано сторонами договору клієнтом та АО, суд вважає доведеним наявність домовленості у сторін договору щодо відповідної вартості окремих послуг, які фактично надавались, що підтверджується письмовим доказом відповідним актом.

Разом з тим, суд погоджується з позивачем, що витрати позивача щодо оплати послуг АО у вигляді опрацювання документації, формування стратегії та підстав позову, а також підготовка та подання позову, загальна вартість яких склала11000грн, є завищеними.

Так, справа, враховуючи її предмет та підстави, обсяг поданих доказів, не є складною, для подання відповідного позову АО фактично не здійснювало додатковий збір доказів, а здійснювало аналіз наданої клієнтом документації; підготовка позовної заяви у відповідній справі не вимагає аналізу широкого пласту нормативних актів.

Також суд вважає, що опрацювання документації, формування стратегії та дій, підстав позову, підготовка і подання до суду відповідного позову, а також відправлення документів сторонам та суду (1-3 рядки акту приймання-передачі) фактично є етапами однієї послуги підготовки та подання позовної заяви, для складання якої необхідно проаналізувати докази, визначити стратегію для захисту прав позивача, скласти позовну заяву, в якій має бути зазначено підстави, предмет та зміст позовних вимог з визначенням обраного способу захисту, копію якої направити учасникам до подання до суду. Вартість такої послуги, з урахуванням змісту спірних правовідносин, категорії справи, обсягу доказів у розмірі 11 500грн є завищеною та на переконання суду, з урахуванням середньої вартості відповідних послуг, не повинна була становити більше 7000грн.

Окрім того, суд визнає обгрунтованими посилання відповідача щодо неможливості покладення на нього витрат позивача, які понесені ним у складі оплати гонорару в частині оплати послуг вартістю 3500грн на підготовку та подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, уточненої позовної заяви. Так, відповідні витрати не є неминучими, оскільки позивач міг подати позовну заяву з дотриманням вимог, що б запобігло її залишенню без розгляду судом.

Також, не можна вважати неминучими витрати на підготовку 5 майже ідентичних клопотань про проведення засідань у режимі відеоконференції, оскільки позивач міг не подавати відповідне клопотання, а брати участь у засіданнях безпосередньо у залі суду, оскільки укладений між клієнтом та АО договір передбачає надання послуг за місцезнаходженням клієнта або в іншому погодженому місці, при цьому, подання таких клопотань суттєво мало зменшити витрати АО, що понесені при наданні правової допомоги позивачу, оскільки у разі їх задоволення судом позбавляло адвоката, який знаходиться у іншому місці, з`являтися до суду, що розташований у м. Києві, що економить час адвоката та витрати АО на відрядження адвоката до суду. Окрім того, позивач не був позбавлений заявити одне клопотання щодо участі його представника в усіх засіданнях суду в режимі відеоконференції. Не доведеним є факти підготовки проектів мирових угод та заяв про їх затвердження саме АО, зважаючи на те, що відповідні заяви з проектами мирової угоди надходили відповідачу безпосередньо від позивача, складені на його бланках та у текстах листів, до яких вони надавались, виконавцем вказано Тетяну Козак (т.2 а.с.157-165, 166-182).

Фактично з послуг, зазначених у рядку 5 акту, до необхідних та надання яких фактично підтверджено, можна віднести лише підготовку відповіді на відзив, вартість яких могла скласти не більше 2000грн, з урахуванням ступеню складності відповідної справи, змісту такої заяви по суті, середньої вартості відповідних послуг.

Також слід зазначити, що загальна тривалість судових засідань у даній справі склала всього 126хв (2год 6 хв), а саме: 28.06.2023 - підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання, як свідчить акт від 29.06.2023 (т.1 а.с.181) та ухвалою від 29.06.2023 підготовче засідання призначено на 19.07.2023 (т.1 а.с.182); 19.07.2023 - з 15:44 по 16:20 (т.1 а.с.219-221); 16.08.2023 з 16:29 по 16:48 (т.2 а.с.42-46); 11.09.2023 з 16:51 по 17:07 (т.2 а.с.66-67); 11.10.2023 з 14:38 по 15:31 (т.2 а.с.105-106). При цьому, в підготовчих засідання у даній справі, як правило, оголошувалась перерва, враховуючи те, що між сторонами тривав процес добровільного врегулювання спору, в зв`язку з чим справа не розглядалась по суті. Отже, вартість послуг щодо представництва інтересів позивача в судових засіданнях є значно завищеною.

Враховуючи вказані обставини, середню складність відповідної справи, незначний обсяг доказів у такій справі, фактичний обсяг здійснених АО дій для надання правової допомоги, подане відповідачем клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає співмірними,розумними і дійсно необхідними витрати на правову допомогу у даній справі у розмірі не більше 12000грн, тому задовольняє подане клопотання позивача щодо зменшення відповідних витрат.

Однак, суд не вважає, що відповідні витрати у повному обсязі мають бути покладені саме на відповідача, враховуючи його поведінку під час розгляду справи, яка направлена на врегулювання спору, а також те, спір фактично вичерпано внаслідок взаємних поступок, про що свідчить текст договору, який добровільно укладений сторонами у справі та зміст якого дещо відрізняється від того, на якому наполягав позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом. При цьому, як свідчить переддоговірна переписка сторін та зміст заяв по суті, поданих у справі, відповідач у даній справі наполягав, у т.ч. на зміні ціни договору, що фактично враховано при укладенні договору сторонами.

З урахуванням зазначеного, суд покладає на відповідача лише половину витрат на оплату послуг адвоката, які визнані судом співмірними, розумними та дійсно необхідними у даній справі. Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату правової (правничої) допомоги, а витрати у розмірі 24000грн на оплату відповідних послуг суд покладає на позивача, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО щодо встановлення розміру гонорару адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 130, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про розподіл судових витрат в частині стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління витрат на оплату позову судовим збором у розмірі 2 684грн.

2. Задовольнити клопотання Київського квартирного експлуатаційного управління про зменшити розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та клопотання Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

3. Стягнути з Київського квартирного експлуатаційного управління (ідентифікаційний код 22991617; 03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 30) на користь Державного підприємства «Зал офіційний делегацій»(ідентифікацій код 26191463; 08307, Київська область, м.Бориспіль, аеропорт) 6000 в рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Витрати Державного підприємства «Зал офіційний делегацій» на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000грн покласти на Державне підприємство «Зал офіційний делегацій»

5. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 20.11.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова