Рішення

від 25.10.2023 по справі 911/2557/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2557/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» про стягнення 762 814,15грн, за участі представників від:

позивача Розпаченюк А.С. (довіреність від 25.01.2023 №2501/Юр-1)

відповідача Тимошенко Г.С. (ордер АІ №1463266 від 19.09.2023)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (далі - ТОВ «Київенерго-борг», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (далі ПАТ «ШБУ №41», відповідач) про стягнення 762 814,15 грн основного боргу за поставлену теплову енергію у період з 01.01.2003 по 30.04.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 01.11.1998 №810346, який укладено між відповідачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - АЕК «Київенерго»), в частині оплати спожитої теплової енергії у встановлений строк. Позивач вказує, що набув прав кредитора у відповідному зобов`язанні, оскільки придбав відповідні майнові права на аукціоні з продажу майна первісного кредитора - АЕК «Київенерго» (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2023 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 14:00 25.09.2023, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.70-71).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 28.08.2023 о 11:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.72); копія ухвали від 28.08.2023, як свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №0600041910582, отримано відповідачем - 04.09.2023 (а.с74).

У встановлений судом строк 25.09.2023 від позивача надійшов відзив на позов (переданий для відправлення до суду відділенню поштового зв`язку 19.09.2023), у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.75-77).

Відповідач, відхиляючи заявлені вимоги, посилається на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

25.09.2023 у підготовчому засіданні прийнято ухвалу про оголошення у підготовчому засіданні перерви до 16:15 16.10.2023 (а.с.89-94).

Перерва судом оголошена на підставі ч.5 ст.183 ГПК України з метою надання можливості сторонам скористатись правом на подання відповіді на відзив та заперечення у встановлені судом строки у підготовчому засіданні.

16.10.2023 судом прийнято ухвалу, занесену до протоколу засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті (а.с.96-98).

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

При цьому, після закінчення підготовчого засідання сторонами надано письмову згоду на розгляд справи по суті у той же день після закінчення підготовчого судового засідання (а.с.99).

В судовому засіданні 16.10.2023 розпочато розгляд справи по суті та в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 14:30 25.10.2023, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання (а.с.96-98)

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, застосувавши позовну давність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

01.11.1998 між АЕК «Київенерго» (далі енергопостачальна організація) та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління №41» (далі абонент), назва якого у подальшому змінена, укладено договір №810346 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі договір, а.с.11-18).

Відповідно до п.1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Як визначено п.2.1 договору, при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Одним із обов`язків абонента в силу п.2.3.2 договору є виконання умов та порядку оплати в обсягах і в терміни, які передбачені додатком №7 до договору.

Сторонами п.5.1 договору визначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. При цьому, при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктом 8.1 договору визначено, що такий договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12 1999 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Обсяг постачання теплової енергії визначений додатком №1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії абоненту» (а.с.19), тарифи на теплову енергію додатком №2 (а.с.20), п.3 якого передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначено додатком №4 до відповідного договору (а.с.21), п.4 якого установлено, що абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальною організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді; різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Сторонами погоджено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №4 за адресою: вул. Лепсе, 22-А, розрахункова група табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу як засіб гарантії споживаємої теплової енергії.

Як вбачається з додатку №8 до договору (а.с.25), постачання теплової енергії здійснюється на об`єкт відповідача гуртожиток, розташований у м. Києві по бул.Кольцова, 17б, який має опалювальну площу 4254м2(особистий рахунок №810346).

Додатком №9 до відповідного договору сторони визначили теплові навантаження на вказаний об`єкт теплопостачання станом на 01.12.2013 (а.с.26), а додатком №11 реквізити сторін договору (а.с.27).

Окрім того, судом встановлено, що відповідач звертався до енергопостачальної компанії із звертання-доручення про внесення змін до договору з 03.10.2005 щодо теплового навантаження об`єкту (а.с.28).

Додатковою угодою до відповідного договору, що укладена сторонами 10.09.2013 (а.с.30), ними внесено зміни у договір, враховуючи зміну найменування відповідача та контактів осіб, уповноважених на узгодження всіх питань, пов`язаних із виконанням договору.

Також, судом встановлено, що у заяві відповідача, яка надійшла до структурного підрозділу позивача 15.11.2017 та зареєстрована за №18/050КБК/19/1/160928, ним визнано наявність боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 616 650,88грн станом на 14.11.2017 та запропоновано укласти графік її погашення протягом 12 місяців (а.с.31).

На підтвердження споживання відповідачем теплової енергії у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивачем надані облікові картки, якими визначено загальний обсяг споживання за відповідний період теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 487625,61грн (а.с.39-44).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує про наявність у відповідача боргу за спожиту теплову енергію за відповідним договором у розмірі 762 814,15грн.

У заяві по суті та під час розгляду справи, відповідач не заперечував обсягів постачання теплової енергії за відповідним договором та стану розрахунків.

У підтвердження переходу до нього прав кредитора за відповідним договором, позивачем надано протокол електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 (а.с.45-47), який відбувся 25.08.2021 з продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго» (далі АТ «К. Енерго», первісний кредитор, який є правонаступником АЕК «Київенерго»), а саме права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги, відповідно до якого переможцем електронного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТСЕРВІС-СТМ», яке у подальшому перейменовано у ТОВ «Київенерго-борг» (новий кредитор) відповідно до рішення загальних зборів товариства від 14.09.2021, яке зафіксовано протоколом №1/2021 (а.с.55).

АТ «К.Енерго» та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні (а.с.48), відповідно до якого позивачу передано майно майнові права на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на загальну суму 241900392.18грн, у т.ч., як свідчить витяг з додатку №1 до акту (а.с.49), право вимоги на суму 762 814,15грн до відповідача у справі.

У даній справі позивач стверджує, що направив відповідачу повідомлення про зміну кредитора, у якому повідомив про заміну кредитора та просив підписати акт звірки заборгованості (а.с.50); на підтвердження направлення якого відповідачу надано фіскальний чек від 10.12.2021 (а.с.51).

Окрім того, позивачем надано суду вимогу про сплату заборгованості, зареєстровану за вих.№303 від 21.07.2022, адресовану відповідачу, до якої долучено рахунок на оплату №00000303/7/22 від 21.07.2022 (а.с.52-54) однак, доказів її направлення/вручення відповідачу не надано, у зв`язку з чим факт звернення до відповідача з відповідною вимогою суд вважає недоведеним.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за спожиту теплову енергію.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як установлено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач мав розрахуватись за спожиту теплову енергію, обсяг якої ним не оспорений, у строк, встановлений п.2 додатку №4 до договору, однак, під час розгляду справи не надав доказів здійснення повного розрахунку за спожиту теплову енергію або доказів, які свідчать про припинення відповідного зобов`язання з інших підстав.

Як визначено ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання, оскільки не повністю розрахувався за спожиту теплову енергію.

При цьому, позивач у даній справі є особою, якій належить суб`єктивне матеріальне право, на захист якого ним подано позов отримати оплату за спожиту теплову енергію, оскільки таке право до нього перейшло в момент передачі його первісним кредитором.

Так, як установлено п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, відповідно до ч.3 такої статті, кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Заборони на заміну кредитора за зобов`язаннями, які виникли в силу факту його укладення, договір №810346 від 01.11.1998 на постачання теплової енергії у гарячій воді не містить.

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Передача прав кредитора відбулась за актом, який складений первісним кредитором та позивачем у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України установлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ч.2 ст.516 ЦК України визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У даній справі відповідач не посилається на виконання відповідного обов`язку сплатити кошти за спожиту теплову енергію первісному кредитору.

За таких обставин, позивач у встановленому порядку довів перехід до нього прав первісного кредитора у відповідному зобов`язанні, боржником у якому є відповідач, оплатити спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, як унормовано ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, обчислення позовної давності здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 ЦК України, що передбачено ч.1 ст.260 ЦК України.

Поряд з цим, ч.1 ст.262 ЦК України визначено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

В силу ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даній справі відповідач заявив про застосування позовної давності судом та просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення такого строку. Однак, висновок про сплив строку позовної давності, якого дійшов відповідач, є невірним з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, ч.5 такої статті установлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Хоч у даній справі позивачем і здійснено розрахунки за договором починаючи з січня 2003 року, як вбачається з довідки про стан розрахунків за спожиту теплову енергію за договором (а.с.32-36), однак, фактично у даній справі розглядаються вимоги щодо стягнення боргу, який виник значно пізніше.

Так, з вказаної довідки вбачається, що відповідач протягом спірного періоду здійснював оплати, що впливало на кінцеве сальдо розрахункового періоду. Зокрема, станом на 01.01.2017 початкове сальдо склало 138719,08грн і фактично становило борг за попередній розрахунковий місяць грудень 2016 року, у якому вартість спожитої теплової енергії становила відповідну суму 138 719,08грн. Однак, у подальшому протягом листопада 2017 року лютого 2017 року відповідачем сплачено 341 462,34грн, чим погашено борг за відповідний місяць грудень 2016 року, а також борг за спожиту теплову енергію у січні 2017 року та частково у лютому 2017 року. Отже, фактично у даній справі заявлено вимоги про стягнення боргу, що виник за період споживання теплової енергії лютий 2017 року квітень 2018 року.

При цьому, у листопаді 2017 року лютому 2018 році відповідачем вчинялись дії, які свідчать про перериванні перебігу позовної давності як от: частково сплата боргу, визнання боргу у заяві станом на 14.11.2017.

Так, як визначено ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно ч.3 ст.264 ЦК України: після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи встановлений сторонами у додатку №4 до договору строк виконання зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії, на момент подання заяви, якою визнано борг, у відповідача наступив строк виконання зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії включно по жовтень 2017 року і перебіг позовної давності за вимогами щодо виконання відповідних зобов`язань перервався визнанням боргу станом на 14.11.2017 у відповідному листі. Поряд з цим, після цього, відповідачем здійснена оплата за спожиту теплову енергію включно по січень 2017 року і частково здійснено оплату за лютий 2017 року у лютому 2018 році, що стало наслідком переривання строку позовної давності за вимогами по оплаті спожитої теплової енергії за відповідний період лютий 2017 року.

Таким чином, мало місце переривання строку позовної давності за відповідними вимогами і почав перебіг новий трьохрічний строк позовної давності відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України.

До закінчення трьохрічного строку позовної давності за вимогами щодо сплати спожитої теплової енергії включно по жовтень 2017 року, перебіг якої перервався та почав свій перебіг заново у листопаді 2017 року (відповідач визнав борг у заяві, яка надійшла до АЕК «Київенерго» 15.11.2017) та закінчувався би у листопаді 2020 року, за виключенням вимог щодо виконанню зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії у лютому 2017 року, позовна давність за якими спливала би у лютому 2021 року (враховуючи часткову оплату у лютому 2018 року), та за вимогами по оплаті спожитої теплової енергії у листопаді 2017 року квітні 2018 року, яка би спливала у грудні 2020 року травні 2021 року, на території України з 12.03.2020 оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.ст.257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст.257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за заявленими вимогами.

Враховуючи зазначене, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 11 442,21грн (762814,15/100*1,5).

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (ідентифікаційний код 05416886; 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська,31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (ідентифікаційний код 32826328; 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) 762814,15грн основного боргу,а також 11442,21грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.11.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова